Політика московського уряду щодо запорозької січі

Участь запорожців У ВІЙНАХ ПРОТИ ПОЛЬЩІ, ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ТА КРИМСЬКОГО ХАНСТВА

• Попри суперечливі дії Січі у внутрішньоукраїнських справах запорожці ніколи не зраджували свого покликання - боротися проти загарбників українських земель.
• У другій половині XVII ст. Запорозька Січ уславилася своєю участю в численних воєнних операціях.
• Особливо сприятливі умови для боротьби проти турецько-татарських завойовників склалися після Андрусівського перемир'я. Керівником та організатором більшості тогочасних походів був Іван Сірко.
• Своїми блискучими походами Іван Сірко зажив слави непереможного полководця. Вважалося, що ніхто краще не може протидіяти турецько-татарським загарбникам.
• Не випадково, коли 1672 р. Івана Сірка за намовою недоброзичливців було ув’язнено й відправлено до Сибіру, про його звільнення клопотався сам польський король Ян ІІІ Собеський.
• Повернувшись із заслання, кошовий отаман з головою поринув у вир воєнних дій козацтва й невдовзі навіть оволодів молдавським престолом.
• Залишивши Молдавію, Сірко й надалі завдавав дошкульних ударів турецько-татарським загарбникам.
• Проводячи численні воєнні операції проти Туреччини й Криму, Іван Сірко ніколи не відкидав можливості мирного розв’язання проблем міждержавних відносин. Джерела свідчать про гнучку дипломатичну діяльність кошового отамана, який особисто листувався з найвпливовішими тогочасними політиками.
• Збагатившись досвідом переможних походів, очолюваних Іваном Сірком, запорожці гідно продовжили справу легендарного кошового й після його смерті (Іван Сірко помер 1 серпня 1680 р.).
• Вже через два роки вони відзначилися блискучими перемогами на теренах Європи. Запорозькі козаки брали участь у битві під стінами Відня, де німецько-польське військо боронило столицю Австрійської імперії від турецьких нападників.

Царський уряд завжди ставився до Запорозької Січі упереджено, вбачаючи у ній загрозливе для себе вогнище вільнодумства і свободи.

Саме тому Москва прагнула підкорити Січ, аби якнайповніше використати її війська та економічні можливості.

• Першим заходом у здійсненні тих підступних намірів стало розміщення на Січі московської залоги, яка з'явилась у Чортомлицькій Січі 1663 р.
• Приводом для її розташування проголошувалася спільна боротьба проти турецько-татарських нападників.
• Московитам наказувалося діяти разом із запорожцями проти кримських і ногайських орд.
• На залогу покладалася також організація розвідки: збирання інформації про внутрішнє становище Кримського ханства і ногайських орд, про їхні зовнішньополітичні плани, а також про події, що відбувалися в Польщі, Туреччині тощо.
• Проте, крім оприлюднених наказів царського уряду, були ще й таємні настанови.
• Згідно з ними

• командувач залоги був зобов’язаний стежити за всіма подіями, що відбувалися на Запорожжі;
• мав доповідати в Москву про стосунки Запорозької Січі з гетьманами, окремими старшинськими угрупованнями Гетьманщини;
• повідомляти про всі дипломатичні зносини січовиків.
• За умовами Андрусівського перемир'я про подвійний московсько-польський контроль над Запорожжям 1667 р. царську залогу із Січі було виведено.
• Одначе це не поклало край втручанням царату у внутрішні справи Січі.
• Адже поступове обмеження державних прав України, прагнення царського уряду поширити свою владу на всі українські землі не могли не позначитися на Січі - осерді української державності.

Дата добавления: 2015-05-22