Заснування слобідських міст

МАСОВА КОЛОНІЗАЦІЯ УКРАЇНЦЯМИ СЛОБОЖАНЩИНИ

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ Й ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ГЕТЬМАНЩИНИ ТА СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

Протягом другої половини XVII ст. посилювався наступ російського царату на українську державність. Це не могло не позначитися на адміністративно-територіальному устроєві. Свою владу в Гетьманщині царський уряд здійснював через Посольський приказ. Протягом 1654-1662 рр. в його складі працювала канцелярія з малоросійських справ. У 1662-1722 рр. діяв спеціальний Малоросійський приказ. Ці установи пильно стежили за діяльністю військово-адміністративних органів Гетьманщини. Малоросійський приказ втручався у вибори нового гетьмана та козацької старшини, підтримуючи одних претендентів і позбавляючи влади інших; збирав відомості про політичну ситуацію в Україні, вдаючись навіть до таких брудних засобів, як доноси; здійснював безпосереднє керівництво воєводами в українських містах тощо.

• На схід від Гетьманщини, на кордоні з Московією розпросторилися незаймані землі. Колись ті землі належали Чернігово-Сіверському князівству, були залюднені та обжиті, але в XIII ст. зазнали спустошливих наскоків ординців.
• Степові завойовники вздовж річок уторували шляхи для своїх нападів на Україну й Московію. Саме тому багатий край протягом тривалого часу лишався занедбаним і знелюднілим. Він був своєрідним кордоном між Московією й татарами.
• Від 1630-х рр. сюди потяглися валки українських переселенців, які залишали благодатні рідні місця після невдалих повстань, війни, визиску чужинців.
• Царський уряд, зацікавлений у залюдненні порубіжних земель, всіляко заохочував переселення українців, покладаючи на них справу захисту московських кордонів від руйнівних ударів зі Степу.

• Масові переселення українців випали на середину XVII ст. Складність внутрішньої ситуації, пов'язаної з Національно-визвольною війною, змушувала родини, а то й цілі села залишати рідні місця й вирушати в небезпечну дорогу.
• Так, 1652 р. тисяча козаків під проводом полковника Івана Дзиковського з жінками й дітьми прийшли з-під Острога на Волині.

• Недалеко від Дону, на річках Тихій Сосні й Острогощі, вони заснували місто Острогозьк.
• Полковник Дзиковський привів із собою всю полкову старшину: обозного, писаря, осавулів, а також двох священиків.
• Переселенці прибули з усім господарством, що полегшувало життя на новому місці.
• Інший великий гурт переселенців із м. Ставища Білоцерківського полку на чолі з Герасимом Кондратьєвим того самого року заснували м. Суми.
• У 1654 р. на городищі, де зливалися річки Лопань і Харків, було засновано м. Харків.
• Подібну історію заснування мали й такі міста, як Салтів, Мурафа, Охтирка, Балаклія, Ізюм та багато інших. Одночасно з містами закладалися села.
• У них зазвичай селилися невеликі групи переселенців із різних земель України.
• Оскільки поселення, що виникали, були звільнені від податків, то й називалися вони за давньою українською традицією слободами. Звідси походить і назва цілого краю - Слобідська Україна, або Слобожанщина.
• Залишали обжиті місця й вирушали в небезпечну подорож здебільшого заможні козацькі родини. Заохочувані царським урядом, вони отримували певні привілеї.
• До головних з-поміж них належало право займанщини. Кожен переселенець привласнював стільки землі, лісу, сіножатів, скільки міг обробити.
• Зайнята земля не обкладалася податком. Так само не бралися податки і з господарських промислів. Замість сплати податків, українські переселенці зобов’язувалися відбувати військову службу.
• Численних переселенців із Лівобережжя та Правобережжя приваблювало також право на козацьке самоврядування, що його царський уряд на початку колонізації зберігав за українцями. Визнання переселенцями влади царя виявлялося в складанні присяги.
• Права українських переселенців закріплювалися царськими жалуваними грамотами.

Отже, протягом другої половини XVII ст. поряд із Лівобережною Гетьманщиною поставив ще один козацький край - Слобідська Україна.

Дата добавления: 2015-05-22