Внутрішня політика

Другий кримський похід 1689 р.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

Про напрями зовнішньополітичної діяльності Мазепи певною мірою свідчать Коломацькі статті.

• На початку гетьманування Іван Мазепа вважав, що зможе втілити свої задуми щодо України тільки в спілці з Москвою, відносини з якою, на його переконання, мали будуватися на засадах українсько-московського договору 1654 р.
• За підтримки Москви Мазепа сподівався поширити територію Гетьманщини на відвойовану від Польщі Правобережну Україну, а також степову смугу вздовж Чорного та Азовського морів, якою володіли Крим і Туреччина.
• Питання вибору іншого союзника на той час не визріло, оскільки Мазепа не довіряв Польщі й негативно ставився до союзу з Кримом і Туреччиною.
• Пов'язаний угодою з Московією, Мазепа брав участь у зовнішньополітичній діяльності царя. Так, козацькі загони надавали допомогу царській армії у походах проти Криму.

• На початку весни 1689 р. 112- тисячна московська армія під командуванням Голіцина та 40 тис. українських козаків на чолі з Мазепою знову вирушили в похід на Крим.
• Здобувши перемогу в кількох битвах, московсько-українські війська підійшли до Перекопу, постояли добу під його мурами, а потім повернули назад.
• Такий перебіг подій засвідчив цілковитий провал далекосяжних завойовницьких планів Москви і в Другому кримському поході.
• Невдале завершення цього походу було зумовлене вкрай несприятливими обставинами, за яких він відбувся:

• гостра боротьба за владу між Софією та прибічниками Петра І, що стримувала мобілізацію, уповільнювала комплектацію війська.;
• погана підготовка війська до незвичних умов походу;
• повільне просування армії, бездоріжжя;
• нестача корму для коней, води й продовольства;
• відверте небажання союзників допомагати.

Що ж до України, то кримський похід 1689 р. мав негативні наслідки, позаяк загострив внутрішнє становище козацької держави.

• Населення обурювали величезні витрати, пов'язані із спорядженням козацької армії.
• Важко сприймалася присутність на українських землях численних підрозділів російської армії.

Ці обставини вимагали від Мазепи неабиякої вправності у здійсненні внутрішньої політики.

Ставши гетьманом, Мазепа домагався стабілізації українського політичного та економічного життя.

Визначальною рисою його внутрішньої політики було прагнення об'єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя та Слобожанщини в єдиній Україні, яка уявлялася новообраному гетьманові як держава західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою.

Дата добавления: 2015-05-22