Відродження козацького устрою на Правобережній Україні

Соціально-економічна політика

Культурно-освітня політика

• Діяльність Мазепи змінила архітектурні обриси багатьох міст, зокрема Києва, Чернігова, Переяслава, Глухова, Лубен, Батурина, Бахмача та ін.
• Мазепа фундував більше десятка нових храмів, сприяв відбудові багатьох церков княжої доби. Так, у Києві коштом Мазепи було збудовано новий мурований Богоявленський собор Братського монастиря, величний Військово-Микільський собор з мурованою дзвіницею і трапезною палатою в Пустинно-Микільському монастирі, церкву Всіх святих у Києво-Печерській лаврі. Було відбудовано лаврські Успенський собор і Троїцьку надбрамну церкву; Софійський та Михайлівський Золотоверхий собори з дзвіницями.
• Видання мазепинської доби належать до найкращих зразків українського друку.
• Сам гетьман, маючи одну з найбагатших в Україні книгозбірень, обдаровував книжками з неї монастирі, церкви, окремих осіб.
• Не менше, ніж церквами і монастирями, опікувався гетьман Києво-Могилянською академією:

• збудував перший поверх нового будинку академії;
• домігся підтвердження статусу академії;
• надавав у володіння села й землі;
• матеріально підтримував студентів.

Академію стали називати навіть Могилянсько-Мазепинською.

• Дбав Мазепа і про створення нових осередків культури, одним із яких став Чернігівський колегіум.

• Посилення ролі українського гетьмана, підтримка ним козацької старшини.
• Створення козацької еліти запровадженням посад бунчукових товаришів. Крім них (останніх), в оточенні Мазепи з'явилися ще й значкові та значні військові товариші. За цими посадами гетьман закріплював особливі привілеї.
• Надзвичайно вимогливо ставився гетьман до освіти майбутніх державних діячів, тому заохочував навчання молоді зі свого оточення в Києво-Могилянській академії і за кордоном.

У розвитку української освіти, науки, мистецтва, книгодрукування гетьман вкладав величезні кошти з державної скарбниці та власні, справедливо вважаючи, що лише в такий спосіб Україна зможе зрівнятися з європейськими державами.

Прагнучи об'єднати всі українські землі під однією булавою, Мазепа ніколи не випускав з-під уваги Правобережну Україну.

• Наприкінці XVII ст. більшість земель Правобережжя лежала пусткою. Це непокоїло польський уряд, бо спустошені внаслідок кривавих воєн і масової втечі населення землі, на які безперешкодно нападали турецько-татарські орди, становили загрозу для поновлення східних воєводств.
• Єдиним надійним способом зменшення цієї загрози було заселення сплюндрованого краю.
• У зв'язку з цим польський король Ян ІІІ Собеський знову звернувся до козацтва.
• Заохочуючи заселення пусток, польський уряд рішенням 1685 р. надав козацтву "правдиві привілеї та вольності".
• Згідно з тією ухвалою козаки створювали на заселених ними землях власний полково-сотенний устрій.
• Так відновилися чотири полки: Богуславський, Корсунський, Брацлавський, Фастівський (Білоцерківський) на чолі з полковниками Самійлом Івановичем (Самусем), Захаром Іскрою, Андрієм Абазином та Семеном Палієм.
• Відновлені полки були не тільки військовими, а й адміністративно-територіальними одиницями.
• Кожен із полковників заохочував заселення пусток, сприяв створенню в містах і селах органів козацького самоврядування, зокрема й козацьких судів.
• Особливою активністю у відродженні козацького ладу відзначався фастівський полковник Семен Палій.

Дата добавления: 2015-05-22