Початок громадянської війни. Полтавська трагедія

осковія майстерно розігруючи карту прими­рення сторін, по суті провокувала загострення боротьби між ними, формую­чи з козацтва, старшин і духовенства угруповання своїх прихильників. Тим часом М.Пушкар і його прибічники, відмовляючись визнавати владу геть­мана, збільшували військо. У миргородському полку козаки обрали полковником однодумця полтавсько­го полковника С.Довгаля. Починаючи з березня в соціальний рух втяглися десятки тисяч елян, міщан і козаків, котрі громили маєтки шляхти й старшин, розправлялися з їх власниками, орендарями, збира­чами податків. Боротьба переросла в громадянську війну. Серед повстанцв визріває план походу на Чи­гирин. У ролі політичного керівника виступало Запорожжя, яке під прапором захисту козацьких прав і вільностей від „ляха’ етьмана, домагалося скликання чорної ради. Вперше з літа 1648 р. Січ зно­ву перетворилася на серйозну політичну силу.

Яких же заходів вживав І.Виговський? Після невдалої спроби на початку лютого розгромити М.Пушкаря він не йшов ні на компроміси, ні на рішучі дії. Лише дочекавшись у першій половині квітня підходу татар, гетьман вирішив розпочати ак­тивні операції проти повстанців. Він проводить мобілізацію армії. Водночас направив посла до поль­

ського сановника С.КБеньовського з повідомленням, що тепер найліпший час для переговорів про повер­нення козацької України до складу королівства. У першій половині травня українсько-кримська армія розпочала переправу через Дніпро, а в середині міся­ця І.Виговськии залишив Чигирин.

Гетьманське військо, безжалісно спустошуючи околиці, оточило Полтаву. На початку червня І.Ви- говський через посольство Ф.Лободи надіслав ультиматум: визнати його владу і взяти участь у воєнній кампанії проти Московії. М.Пушкар засвідчив готовність скласти зброю, але за умови надіслання назад до Криму орди і відмови гетьмана від московського походу. Тоді І.Виговськии пригро­зив узяти Полтаву штурмом і всіх знищити. У запеклому бою 10 червня в околицях міста повстанці зазнали поразки (полягло, за одними даними, 15 тис., за іншими — 30 тис. осіб). М.Пушкар потра­пив до полону і був страчений (за свідченням інших джерел, його було вбито в бою, а голову принесено гетьману).

Частину захоплених до полону повстанців було страчено інших — віддано татарам. Наступного дня І.Виговський увійшов до Полтави і “ козаків велів усіх вирубати, а жінок і дітей і міщан і мужиків всіх віддав татарам”, а саме місто дощенту зруйнував. Він доз­волив союзникам грабувати міста й села аж до м. Лубни і р.Сули. Щоб довершити розгром опозиції, гетьман наказав стратити кількох полковників і 12 сот­ників. Цей терор, за словами овруцького полковника

В.Виговського, “в людей учинив страх великий”. Усього ж внаслідок цієї каральної експедиції загину­ло щонайменше 50 тис. осіб. Оскільки постраждало переважно населення Лівобережної України, окрес­лилася вкрай негативна тенденція його протистояння до Правобережжя.

Дата добавления: 2015-05-22