Контрольні запитання та завдання 5 страница

У лютому 1916 р. група громадських діячів Полтави надіслала на адресу депутатів П. Мілюкова і Ш. Чхеїдзе документ з вимогами урівняти у правах український народ в Росії з російським, законодавчого закріпити гарантії держави національно-культурного розвитку українського народу. Значну роль у відновленні українського громадсько-політичного і культурного жит­тя відігравало Товариство українських поступовців.

У відповіді слід наголосити, що національно-визвольний рух в Україні щонайтісніше поєднувався з іншими проявами суспільного протесту, які неухильно наростали на фоні поглиблення економічної кризи, зростання бідувань народних мас.

Війна суттєво підірвала продуктивні сили. Протягом 1914—1916 pp. в Україні закрилися більш як 1400 підприємств, було задуто 26 доменних пе­чей. У сільському господарстві виявлявся гострий брак робочої сили, тягло­вої сили, реманенту. Посівні площі в Україні зменшились у 1916 р. на 1,9 млн десятин, а збір збіжжя знизився на 200 млн пудів порівняно з 1913 р.

З року в рік піднімалася хвиля непокори, заворушень. Робітники Украї­ни долучалися до страйкової боротьби, надаючи їй також політичний харак­тер. У 1915 р. в Україні відбулося 113 страйків, в яких взяло участь 48 тис. робітників, у 1916 р. кількість страйків зросла до 218, а страйкарів — до 193 тис. Наростали й селянські виступи, частішали розгроми і підпали по­міщицьких маєтків та економій. Всього протягом війни в Україні стався 161 селянський виступ.

Тема 6

Посилювались антивоєнні, антиурядові настрої і в солдатському середо­вищі, в тому числі серед військовослужбовців Південно-Західного та Ру­мунського фронтів і залог, дислокованих в Україні.

Національно-визвольна боротьба, суспільний рух в Україні вливалися в єдине русло загальноросіиської боротьби проти царизму. Набуваючи дедалі більших масштабів і гостроти в умовах тотальної кризи панівного ладу, ця боротьба наближала крах самодержавства.

Основні терміни і поняття

Синдикат — форма монополії, об'єднання підприємств з метою регулю­вання ринку певного товару, підтримання високого рівня цін для одержан­ня прибутку.

Персонали

БачинськийЮліан(1870 — 1940), політичний діяч, публіцист. У 1895 р. видав книжку "Ukraina irredenta" ("Україна уярмлена"), в якій обґрунтову­вав необхідність політичної самостійності та соборності України. Репресо­ваний, помер у таборах ГУЛАГу.

Грінченко Борис (1863— 1910), письменник, етнограф, історик. Один з засновників Української радикальної партії, упорядкував і видав 4-томний "Словарь української мови" (1907— 1909).

Грушевський Михайло (1866—1934), історик, політичний, громадський і державний діяч. Один з організаторів Української національно-демокра­тичної партії в Галичині (1899), засновник Товариства українських посту­повців (1908), Голова Української Центральної Ради. Автор праць з україн­ської та всесвітньої історії, головною з яких є "Історія України-Руси" у 10 то­мах і 13 книгах.

Міхновський Микола (1873—1924), один з основоположників новітньо­го українського самостійництва, ідеолог Революційної української партії, автор твору "Самостійна Україна", організатор і керівник Української На­родної партії, активний учасник революційних подій 1917 р.

Франко Іван (1856—1916), український діяч останніх десятиліть XIX та початку XX ст., поет і письменник, публіцист, учений. Один з засновників першої української політичної партії — Русько-української, співробітник багатьох українських громадських і наукових інституцій, депутат австрійсь­кого парламенту, організатор української преси в Галичині.

Українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій

Найважливіші події

1890 — створення Русько-радикальної української партії.

1899 — створення Української соціал-демократичної партії (УСДП).

1900, 29 січня — створення революційної української партії (РУП).

1901, 11 січня — розпорядження царського уряду про віддання в солда­ти 183 студентів Київського університету за участь у революційному русі.

Дата добавления: 2015-05-22