Перші паростки національного відродження

Поряд із усвідомленням необхідності боротьби за соціальні та економічні права на західноукраїнських землях протягом перших десятиліть XIX ст. формується національний рух. Під впливом політики «освіченого абсолютизму», нових європейських течій, політичних, соціальних і культурних змін у Галичині з'являється перше покоління будителів, яке належало до майже виключно середовища греко-католицького духовенства. Центром першої хвилі національного відродження став Перемишль, де навколо перемишльського владики — єпископа Михайла Левицького згуртувалося неве­лике коло представників національно свідомої інтелі­генції — І.Могильницький, Й.Левицький, Й.Лозинський, А.Добрянський, І.Лаврівський, І.Снігурський та ін. Вони виявляли великий інтерес до вітчизняної історії, життя народу, його мови й усної творчості, чимало зробили для піднесення українського шкільництва, вживаючи заходів щодо створення початкових шкіл для місцево­го населення.

Найбільшого розмаху діяльність перемишльського гуртка набрала після призначення в 1818 р. перемишль­ським єпископом Івана Снігурського. До 1832 р. під

його покровительствЬм відкрилось бл. 400 шкіл. У 1817 — 1821 рр. було видано декілька підручників. Ав­тором більшості з них був Іван Могильницький. Він же став автором першої в Галичині «Граматики» україн­ської мови і наукового трактату «Відомість о руськім язиці» (в той час, як вже зазначалося в лекції II, західні українці продовжували називати себе «руси­нами», а свою мову — «руською»). У них він спросту­вав хибні уявлення про український народ та його мову і аргументовано визначив його як один з реально існуючих східнослов'янських народів з власною мовою, поширеною на всіх (східних і західних) українських землях. Виходять друком перші збірки народної твор­чості: «Пісні польські і руські люду галицького» Вац-лава Залеського (1833), «Руське весілля» Йосипа Лозин-ського (1835). Одночасно в Галичині з'являються збірки і видання з Наддніпрянської України, перші рукописні копії «Енеїди» І.Котляревського.

«Руська трійця»

Та справжнє українське національне відродження в Галичині почалося в 30-х роках XIX ст. під впливом ідей романтизму й слов'янського відродження, які по­ширювалися через чехів та поляків, творів нової україн­ської літератури в Російській імперії, українських етно­графічних й історичних виданнь. Піонерами національ­ного відродження в Галичині стали вихованці Львів­ської духовної семінарії, члени гуртка «Руська трійця» (1833—1837) Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький, які були дітьми священиків і самі стали священиками. Ще на шкільній лаві вони захопи­лися ідеєю відродження слов'янських народів і під впли­вом українського письменства в Російській імперії роз­горнули діяльність щодо українського відродження в Галичині. До гуртка «Руська трійця» входили також Г.Ількович, М.Кульчицький, М.Устиянович та ін.

Головне завдання гурток вбачав у тому, щоб за допо­могою друкованого слова та літературної творчості рідною мовою «підняти дух народний, просвітити на­род». Його члени займалися збирацькою, дослідницькою,

видавничою діяльністю, літературною творчістю. Велике значення мала їхня боротьба за утвердження народної мови у національній літературі та впровадження її у повсякденний вжиток інтелігенції, церковні проповіді

тощо.

Душею «трійці» був М.Шашкевич, про якого І.Франко писав: «Поет, оповідач, кореспондент і проповідник, як людина наскрізь симпатична, щира й проста, пройнята належною любов'ю до рідного народу і непохитно пев­на своєї роботи, як у мистецтві, так і житті». Він наро­дився 6 листопада 1811 р. в с. Підлисся нинішнього Золочівського району на Львівщині, вчився у Бере­жанській гімназії. У 1833 р. М.Шашкевич склав пер­ший альманах віршів, написаних українською народ­ною мовою, а два роки по тому опублікував широко знану оду «Голос галичан». Одночасно М.Шашкевич підготував до друку збірку «Зоря», до якої входили народні пісні, життєпис Богдана Хмельницького, опові­дання з життя священиків. Однак цензура заборонила

її публікацію.

Найзначнішою заслугою «Руської трійці» було ви­дання наприкін. 1836 р. в Будапешті альманаху «Ру­салка Дністровая», який складався з фольклорних і власних творів видавців і був написаний народною мо­вою. Головною тут була ідея єдності західноукраїнських земель з усією Україною. Однак з тисячного накладу до читачів дійшли лише 200 примірників, решту було конфісковано владою, щоб не допустити в краї поши­рення національної ідеї.

Після заборони австрійськими властями «Русалки Дністрової» і виходу М.Шашкевича, І.Вагилевича і Я.Головацького з Львівської семінарії, «Руська трійця» розпалася. Та її діяльність не була даремною. Вона за­початкувала нову демократичну культуру в Галичині. Прогресивні ідеї «Руської трійці» все більше оволоді­вали умами галичан.

Дата добавления: 2015-05-22