Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Москвофіли




Посилення польських впливів у Галичині

Колоніальне становище Західної України, її еконо­мічна відсталість, численні кріпосницькі пережитки зу­мовили характер та особливості суспільно-політично­го й національно-культурного руху в краї. Мляве та сонне життя галицьких українців у 50-х роках перерива­ли лише суперечки про мову та правопис і т. зв. азбуч­на війна, що виникла в кін. 50-х років через проект австрійського уряду, згідно з яким українцям нав'язу­вали латинський правопис. Усе українське громадянство одностайно виступило проти цього проекту й захистило свою слов'янську азбуку. Нове пожвавлення громадсько­го життя галицьких українців почалося у 1860 р. під впливом політичних подій в Австрії. 20 жовтня 1860 р. в імперії було прийнято нову конституцію, яку 26 лю­того 1861 р. доповнили в досить ліберальному дусі. Галичина разом з іншими коронними краями дістала автономію з власним сеймом та крайовим урядом (ви­ділом). В основу як австрійської конституції, так і крайо­вих автономій було покладено не національну, а стано­ву систему. Галичина, що була конгломератом україн­ських і польських земель, за значної переваги привіле­йованих, здебільшого неукраїнських станів, являла со­бою штучне утворення. У представницьких органах краю українське населення було репрезентоване в меншості. Галицький сейм мав складатися зі 150 послів. На пер­ших виборах українці провели до сейму 49 своїх пред­ставників. У сеймі відразу почалася національна бороть­ба, яка не припинялася до початку Першої світової війни й розпаду Австро-Угорщини. На польському боці завдя­ки куріальній системі виборів була переважна більшість послів, тому майже всі домагання українців національно-політичного характеру діставали відмову.


Хоча формально в Галичині проголосили рівноправ­ність поляків та українців, фактично крайова управа була в руках місцевої польської шляхти. Від початко­вої школи до університету панувала польська мова. Центр ваги в розв'язанні питань міжнаціональних від­носин був перенесений із Відня до Львова. Галицьким українцям постійно доводилося наполегливо боротися за рівноправність як в економічній, так і в політичній та культурній сферах.

Фактична передача влади в Галичині полякам по­первах настільки паралізувала енергію активних членів українського руху,' що вони або зовсім усунулися від громадської роботи, або через розчарування результа­тами революції 1848 р. та крах сподівань на здобуття політичних переваг у Східній Галичині почали зверта­ти погляди в бік Москви, сподіваючись на її підтрим­ку. До цього вдалася, головним чином, більшість галиць­кого духовенства та старшої інтелігенції. Водночас вони не відмовлялися від лояльності стосовно Австро-Угор­щини. Так у Галичині, за словами І.Франка, виник «тем­ний, відвернутий від будь-якої культури напрям москво­фільства. Будучи політично безхарактерним і безідей­ним, суспільно-гальмуючим, національно-ворожим усьо­му рідному, фантастично мудруватим, він ділив і без того нечисленну галицько-руську інтелігенцію на два ворожі, неспроможні до об'єднанння, табори».

Москвофільську течію, яка серед галицьких, буко­винських та закарпатських українців спочатку існува­ла у мовно-літературній, а згодом суспільно-політичній формі, очолювали Д.Зубрицький, В. Дідицький, М. Мали-новський, А. Добрянський та ін. Під впливом москвофілів у Східній Галичині діяли культурно-освітні товари­ства — Ставропігійський інститут, «Галицько-руська матиця», «Народній дім», Товариство ім. М.Качковського, виходили газета «Слово», журнали «Галичанин», «Страхопуд», «Лада» та ін. Буковинські та закарпатські москвофіли створили політичне товариство «Народна


рада», «Общество русских женщин в Буковине», «Обще-ство русских студент.ов Карпат» тощо.

Хоча москвофіли були за походженням українцями, вони виступали проти української мови, силкуючись писати ламаною російською. Д.Зубрицький називав українську мову «мовою пастухів». Так само москво­філи заперечували існування окремого українського народу, пропагували ідею «єдиної, неділимої російської народності» від Карпат до Камчатки. За таку позицію вони отримували щедру фінансову підтримку з Росії.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 568; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.