Революційна боротьба

Яскрава сторінка революційної боротьби галицько­го робітництва — його участь у листопадовому зброй­ному повстанні 1848 р. у Львові, яке назрівало протя­гом тривалого часу. Наприкінці жовтня атмосфера в місті стала надзвичайно напруженою. Не минало й дня без сутичок між урядовими військами і національною гвардією. Сигналом до повстання стали події 1 листо­пада, коли війська застосували зброю проти натовпу. На багатьох вулицях виросли барикади. Весь центр міста опинився в руках повсталих робітників та реміс­ників різних національностей. До них приєдналися сту­дентський легіон та частина національної гвардії. Вранці 2 листопада між повсталими й урядовими військами відбувалися збройні сутички. Та сили були нерівні. Львівське збройне повстання зазнало поразки.

Революційні заворушення поширились і на Північну Буковину. Селяни намагалися силою повернути те, що відібрали у них поміщики. Депутат австрійського рейхс-рату Лук'ян Кобилиця, виступаючи 16 листопада 1848 р. у Вижниці на зборах 2600 селян, закликав при­сутніх не коритися поміщикам, обирати на свій розсуд сільських старост, захоплювати ліси і пасовища. Заклик народного ватажка став приводом до повстання, що охопило гірські села Вижницької і Сторожинецької округ. Повстанці створили збройні загони, які контро­лювали гірські дороги.

Ідеї «Весни народів» знайшли активний відгук се­ред населення Закарпаття. Влітку і восени 1848 р. тут значно посилилися заворушення трудового селянства.

У багатьох місцевостях, особливо в гірських районах, селяни фактично вийшли з-під контролю поміщиків та місцевих органів влади, не виконували панщини, за­хоплювали панське майно.

Однак сили контрреволюції на західноукраїнських землях, як і в усій імперії Габсбургів, усе більше зміцню­вали позиції і поступово перейшли в контрнаступ. Остаточно реакція запанувала після того, як австрій­ський уряд за допомогою російських військ приборкав революцію в Угорщині. Австрійську конституцію було відмінено. Уряд повернувся до давньої системи центра-лізаторсько-бюрократичного управління. Влітку 1851 р. було розпущено Головну Руську Раду і Галичина засну­ла на ціле десятиріччя.

Незважаючи на поразку, революція 1848—1849 рр. мала важливі позитивні результати для населення за­хідноукраїнських земель. Вона ліквідувала серйозні перешкоди на шляху розвитку краю. Одним із здо­бутків революції стала активізація національно-визволь­ної боротьби народних мас, піднесення рівня їхньої національної свідомості.

3. Перетворення Західної України

на «П'ємонт» національного відродження

(друга половина XIX ст.)

Після придушення революції 1848—1849 рр. прав­лячі кола Австрійської імперії зробили спробу ліквіду­вати революційні реформи й відновити абсолютну владу цісаря. Зокрема було розпущено парламент та скасовано конституцію. Однак невдовзі Австрія, зазнав­ши дошкульних поразок на міжнародній арені, спочатку від французів та сардинців в Італії (1859), а згодом -від Прусії (1866), змушена була піти на радикальну реорганізацію свого внутрішнього устрою. Насамперед було зроблено поступки угорцям, які мали сильні по­зиції в імперії. Внаслідок австро-угорського компромі­су Австрійська імперія перетворилася на дуалістичну Австро-Угорську (1867). З українських земель до угорської частини монархії ввійшло Закарпаття, а до

австрійської — Галичина і Буковина. Крім того, Відень погодився на неофіційний політичний компроміс із по­ляками, пообіцявши не втручатися у їхню політику в Галичині.

Дата добавления: 2015-05-22