Образотворче мистецтво. Пожвавлення національно-визвольного руху україн­ства на поч

Пожвавлення національно-визвольного руху україн­ства на поч. XX ст. вплинуло на образотворче мистецтво. Художники розширили тематичну основу творів, підви­щили їх. художній рівень, поглибили зміст.

В українському живописі продовжували плідно пра­цювати відомі майстри пензля С.Васильківський, О.Світославський, П.Левченко, С.Кишинівський, М.Пи-моненко та ін. У цей же період табір українських живо­писців поповнила велика група молодих художників — О.Мурашко, Г.Світлицький, Ф.Кричевський, О.Куль-чицька та ін., які разом з митцями старшого покоління творчо розвивали кращі традиції національного мис­тецтва.

Високохудожніми творами збагатив живопис на поч. XX ст. С.Васильківський. Його пейзажі «На Дінці», «Дюни», «Перед бурею», жанрові полотна «Ярмароку Полтаві», «Іа подвір'ї», картини на історичні теми та за мотивами народних пісень відзначаються широким ліро-епічним характером, тонким колоритом, просякнуті

глибокою любов'ю до українського народу і його героїч­ного минулого, до рідної природи.

Про піднесення мистецького життя свідчило виник­нення нових творчих об'єднань і активізація діяльності вже існуючих товариств, зокрема Товариства південно­російських художників (1890), Товариства для розвою руської штуки у Львові (1896), Товариства Харківських художників (1900) та ін. Найдіяльнішим серед них було Товариство південноросійських художників. Нав­коло нього згрупувалася талановита молодь (П.Нілус, Т.Дворников, Є.Буковецький, Ю.Бершадський). У 1905 р. з ініціативи відомого українського художника І.Тру­їла у Львові виникло Товариство прихильників україн­ської літератури, науки і штуки, у якому об'єдналися передові митці Західної України.

Найвідомішими художніми навчальними закладами в Україні на поч_; XX ст. залишалися Одеська малю­вальна школа, художнє училище, створене на базі Київ­ської малювальної школи М.Мурашка, та Харківська малювальна школа М.Раєвської-Іванової, реорганізована 1912 р. в художнє училище.

Велику вагу для розвою національного мистецтва мало відкриття в Києві в грудні 1917 р. Української Академії мистецтв, її очолив відомий графік Ю.Нарбут, а членами Академії стали М.Бойчук, О.Мурашко, М.Бу-рачек, брати Василь та Федір Кричевські. Більшовики перетворили цей заклад-в один з інститутів.

Лідером мистецького життя західноукраїнських зе­мель на поч. XX ст. був художник /. Труш. Йому нале­жала велика роль у організації у Львові виставки львів­ських та київських художників — «Виставки україн­ських артистів», у підготовці та виданні журналу «Артистичний вісник» (1905). Поїздки по Наддніпрян­щині та Криму сприяли створенню кращих пейзажів І.Труша — «Могила Шевченка», «Дніпро біля Києва», «Захід сонця в лісі» та одного з кращих портретів Лесі Українки. Новатором серед західноукраїнських живо­писців був Ю.Панькевич, який продожував традиції давнього українського живопису, широко використову­вав національні елементи. Найкращі його твори — «Т.Шевченко на тлі Дніпра», «Портрет І.Франка». На

небосхилі мистецького Львова, крім І.Труша та Ю.Пань-кевича, заяскравіли імена О.Новаківського, О.Кульчи-цької, Й.Куриласа, А.Монастирського та ін. Творчість цих художників сприяла зміцненню позицій україн­ського мистецтва на західноукраїнських землях і зро­била істотний внесок у скарбниці світової культури.

У 1905 р. Товариство прихильників української на­уки, літератури й мистецтва, яке очолювали І.Труш та І.Франко, влаштувало у Львові виставку «Українське мистецтво та промисли». Поряд з професійними ху­дожниками тут вперше виставили твори народні май­стри. Метою виставки було пожвавлення художніх ре­месел. Рух за збереження народного мистецтва відбу­вався під гаслом боротьби з впливом т.зв. віденського модерну та сліпим наслідуванням іноземних зразків.

Значною подією в художньому житті України стало проведення в 1910—1913 рр. конкурсів на проект пам'ят­ника Т.Шевченку в Києві, у яких взяли участь відомі українські й російські скульптори Л.Шервуд, С.Вол-нухін, М.Андрєєв, М.Гаврилко, Ф.Балавенськийтаін. Проекти українських скульпторів Ф.Балавенського й М.Гаврилка було відзначено другою та третьою преміями {першу премію на цьому конкурсі не присуджено). Однак пам'ятник Великому Кобзареві, внаслідок пере­пон, які чинив царський уряд, тоді так і не було спору­джено.

Дата добавления: 2015-05-22