Будівництво та архітектура

Посилення процесів урбанізації викликало бурхли­вий розвиток міського будівництва. У Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі та інших містах розгорнулося широке промислово-транспортне будівництво, постали великі фабрично-заводські корпуси, вокзали й елек­тростанції, банки і біржі. Пожвавлення суспільного і культурного життя в містах сприяло будівництву при­міщень для театрів, музеїв, бібліотек, навчальних закладів, будинків громадських товариств тощо. На поч. XX ст. в Україні працювало багато талановитих зодчих, які роз­вивали кращі традиції класичної архітектури. Творчо використовуючи багату спадщину давньоруського, кла-

сичного та народного зодчества, новітні технічні до­сягнення, вони зробили чималий внесок в українську архітектуру.

Помітний слід у зовнішньому вигляді Києва залишила діяльність архітекторів О.Кобелєва, О.Вербицького, П.Альошина, В.Рикова, В.Осьмака та ін. За їхніми проектами споруджено будинки Педагогічного музею (1909-1911), Державного банку (1902-1905), бібліо­теки Київського університету (1914-1915).

Харківський архітектор О.Бекетов створив будин­ки Медичного товариства з Бактеріологічним інститу­том ім. Л.Пастера і комерційного інституту. М.Верьов-кин спорудив адміністративний будинок страхового протипожежного товариства «Росія» і прибутковий житловий будинок товариства «Саламандра». Досить вдалою спробою створення українського національного стилю в архітектурі став будинок Полтавського зем­ства, споруджений у 1903—1908 рр. за проектом архі­текторів В.Кричевського та К.Жукова.

У Львові на поч. XX ст. швидко поширився новий стиль — модерн. Однією з найважливіших споруд у цьому стилі є будинок торгової палати за проектом архітерторів О.Сосновського і А.Захаревича. У ново­му стилі споруджено житлові будинки на розі вулиці П.Чайковського та проспекту Т.Шевченка (1905), бу­динки філармонії (1907) і банку на вулиці М.Копер-ника (1912) та ін.

Пошуки нових архітектурних форм спонукали архі­текторів звернутися до традицій і форм українського народного зодчества, зокрема дерев'яної архітектури. І.Левинський, О.Лупшинський, Л.Левинський та Т.Об-мінський декоративно оздобили керамічними фриза­ми народної орнаментики фасад будинку страхового товариства «Дністер», на вул.Руській, 20 у Львові (1905).

Таким чином, українська культура на початку XX ст., попри утиски й гоніння колонізаторів, продовжувала розвиватися. Усі її галузі поповнилися чудовими висо­комистецькими творами, важливими науковими від­криттями. Зростаючи на грунті народної творчості, тра­дицій національної класики, вона була важливим чин­ником патріотичного виховання українства, зробила ва-

гомий внесок у духовний прогрес світу. Характерною рисою культурного життя України став поглиблений інтерес науковців та митців до життя і звичаїв народу, до його історичного минулого, через яке вони прагну­ли відобразити актуальні проблеми тогочасного ета­пу національно-визвольного руху.

Дата добавления: 2015-05-22