Втрата української державності: причини і наслідки

Визвольні змагання українського народу 1917 — 1921 рр. закінчилися невдачею. 18 березня 1921 р. було підписано Ризький мирний договір між радянськими урядами Росії й України з одного боку та Польщею з іншого. Згідно з цим документом, що, фактично, поховав самостійницькі плани урядів УНР та ЗУНР, Польща в обмін на територіальні поступки, аналогічні тим, які мали місце у Варшавській угоді, визнала Радянську Україну і зобов'язалася заборонити перебування на своїй терито­рії всіх антибільшовицьких організацій, включаючи

уряд УНР. Доля Східної Галичини була вирішена в 1923 р., коли Паризька конференція ухвалила приєдна­ти її до Польщі. Ще раніше, у 1918 р. Румунія окупу­вала Буковину. У 1919 р. Закарпаття дісталося Чехо-Словаччині.

Поразка українських визвольних змагань була зумов­лена значною мірою низьким рівнем національної свідо­мості українства, успадкованим від довготривалої полі­тичної неволі. Традиція і вага власної державності при­гасли в народній масі, а провідна верства, яку здебіль­шого представляла національна інтелігенція, не вироби­ла спільного напрямку дій. Українцям не вистачило добре підготовлених фахівців для керівництва державними справами як у центрі, так і на місцях. Українське селян­ство, передусім у Східній Україні, було малоосвіченим, політично незрілим, а національно свідомого робітниц­тва майже не було. Міста з великою перевагою чужого, ворожого українській самостійності елементу були про­ти національно-визвольних змагань українства. Тим ча­сом, як відомо, результат революції визначається в місті. Не встигли українці також пройти тривалого еволю­ційного шляху національного розвитку, який підготував би їх до відновлення державності. Створена революцій­ним шляхом державність ніби впала українцям з неба. Проте вони не виявили єдності й витривалості, необхід­них для захисту державності.

Однак, незважаючи на значні недоліки українського національного руху, вирішальними факторами поразки стали зовнішні. Якщо в Західній Україні це була агре­сія з боку Польщі та Румунії, то на східноукраїнських землях державність було втрачено через загарбницьку навалу більшовицької Росії, керівники якої добре усві­домлювали, що без людського та економічного потенціа­лу України, її геополітичного розташування «Росія існу­вати не може». Що ж до позиції західних країн, то вони у кращому випадку дотримувалися нейтралітету, у гіршо­му — допомагали агресорам загарбувати українські землі.

Лекція XIII

МІЖВОЄННА УКРАЇНА ПІД ВЛАДОЮ ТОТАЛІТАРНОЇ СИСТЕМИ

1. Українські землі в умовах насадження комуністичного режиму та втягнений до складу СРСР

Після поразки визвольних змагань 1917—1921 рр. Україна на довгий час втратила свою національну дер­жавність, знову потрапивши в задушливі обійми Росії, на цей раз «червоної». Почався період терору, голодо­морів, насильницької денаціоналізації тощо.

Дата добавления: 2015-05-22