Згортання українізації. Процес українізації, запроваджений більшовиками згори як тактика зближення з українським народом, зустрівся з бурхливим процесом українського націо­нального

Процес українізації, запроваджений більшовиками згори як тактика зближення з українським народом, зустрівся з бурхливим процесом українського націо­нального відродження, що йшло знизу вверх. Відповід­но, середина — друга пол. 1920-х років стали періо­дом значних зрушень у менталітеті українства, подоланні /Наслідків багатовікової русифікаторської політики, роз­ширення сфери дії української мови, нового осмислен­ня традицій, національних цінностей. Українізація сприя­ла поверненню в Україну значної кількості діячів куль­тури,, які з різних причин опинилися за кордоном. Все це привело до зростання впливу національної ідеї, що лякало Москву.

Ще одним головним болем для неї стало т. зв. націо-нал-ухильництво. Воно пов'язувалося насамперед з кількома іменами: письменника Миколи Хвильового,

який своїм гаслом «Геть від Москви» закликав до по­долання провінціалізму української культури, звіль­нення її від рабського наслідування російських зразків, творчого засвоєння європейського досвіду; наркома освіти Олександра Шумського, що різко засуджу­вав російський шовінізм та централізм; економіста Михайла Волобуєва, котрий стверджував, що еко­номічна політика СРСР заснована на нехтуванні інте­ресів України і є, по суті, колоніальною.

До певного часу московське керівництво, зайняте внутріпартійною боротьбою, не могло ефективно втруча­тися в українські справи. Та в міру зміцнення позицій Й.Сталіна, формування адміністративно-командної си­стеми ситуація значно погіршувалася. Під приводом захисту загальнодержавних інтересів обмежувалася самостійність України, набирала сили тенденція до унітаризму. Поступово розмивався закладений у Кон­ституції 1924 р. розподіл компетенцій Союзу та рес­публіки, суверенітет якої ставав дедалі формальнішим. Аналогічні процеси відбувалися і в національно-культурній сфері. Головною загрозою для «соціалістич­ного ладу» було оголошено місцевий націоналізм, а не російський шовінізм, як раніше. Це стало сигналом до повсюдного наступу на українізацію. Апарат комісарі­ату освіти, головного провідника політики українізації, був повністю заміщений на обласному рівні, і на 90 % — на районному. Звільнено з роботи бл. 4000 українських вчителів та 210 викладачів педагогічних інститутів. З 1938 р. в українських школах стало обов'язковим ви­вчення російської мови. Українська абетка, граматика і словник були максимально наближені до російських. Зменшувалася кількість українських шкіл, скорочу­валися наклади україномовної продукції, закривалися українські театри тощо.

Деукраїнізація вела до посилення російських впливів, зокрема в науково-дослідних закладах частка росіян з 1929 по 1934 р. зросла з 31 до 50 %, тоді як українців — упала з 50 до ЗО %.

Але найстрашнішим явищем став масовий терор, за­початкований ще В.Леніним відразу після перемоги більшовицького перевороту. З кін. 1920-х років він

набрав особливого розмаху і був спрямований насам­перед проти української інтелігенції. Незабаром українізацію було потоплено в крові, задушено в муках штучного голодомору.

3. Трагедія соціалістичної модернізації

У сер. 1920-х років, просуваючись рейками непу, економіка України завдяки величезній енергії та пра­цьовитості народу наближалася до показників 1913 р. Відбудова зруйнованого в роки Першої світової війни та революції господарства в основному завершилася. Проте Україна, як і раніше, була переважно аграрним краєм з низьким рівнем агрокультури. Більша частина її населення була зайнята ручною працею, у містах зро­стало безробіття, села залишалися перенаселеними. За роки непу економічно зміцніла значна частина україн­ського селянства, яка вороже ставилася до більшови­цького режиму. Лідерам партії і держави таке становище видавалося загрозливим. Зріла ідея необхідності ради­кальних змін для порятунку і поглиблення «соціалі­стичних завоювань». Переконані в тому, що неп є виму­шеним відступом, викликаним тимчасовими обставина­ми, більшовики прагнули повернути суспільство на­зад, до політики воєнного комунізму, в умовах якого вони почувалися впевнено.

Дата добавления: 2015-05-22