Масові репресії. Утвердження тоталітарного режиму на новоприєд-наних землях супроводжувалося масовими репресія­ми, які спрямовувалися проти всіх

Утвердження тоталітарного режиму на новоприєд-наних землях супроводжувалося масовими репресія­ми, які спрямовувалися проти всіх, «хто міг би» чини­ти опір новим порядкам. Згідно з інструкцією Держав-

ного політичного управління, до категорії «ворогів на­роду» відносилися всі члени колишніх політичних партій, організацій та товариств, землевласники, чинов­ники, учасники визвольних змагань, служителі релігій­них культів тощо. Згодом до них приєдналися ті селя­ни, які виступали проти насильницької колективізації.

Найпоширенішим різновидом репресій були депор­тації, коли тисячі ні в чому не повинних людей, затав­рованих як «вороги народу», без усякого слідства, суду та навіть без формального звинувачення арештовува­ли і в товарних вагонах вивозили вглиб СРСР — на широкі простори Крайньої Півночі, Сибіру, Казахста­ну, Далекого Сходу. Чимало їх, насамперед дітей та ста­риків,, гинули по дорозі від голоду, холоду, пошестей, знущань конвоїрів. Ті ж, хто виживав, у нелюдських умовах змушені були працювати на благо «социали-стической родиньї». Згідно з даними митрополита ' А.Шептицького, з однієї тільки Галичини радянська влада депортувала бл. 400 тис. українців.

Водночас із поширенням репресій на новоприєдна-них територіях було створено широку тюремну мере­жу, яка нараховувала 25 в'язниць і дві внутрішні тю­ремні камери. На поч. 1941 р. тут перебувало бл. 25 тис. ув'язнених, головним чином студентів, учителів, лікарів, адвокатів, представників заможнішого населення. Особ­ливо трагічно склалася їхня доля з початком німецько-радянської війни, коли нарком внутрішніх справ Л.Бе-рія розпорядився «...розстріляти всіх осіб, що перебу­вають під слідством, засуджених за контрреволюційні злочини, а також осіб, що скоїли розтрати у великих розмірах». Вже 5 липня 1941 р. начальник тюремного управління НКВС УРСР Філіппов доповідав началь­ству про виконану «роботу», тобто розстріли в'язнів. У в'язницях Львівської області було розстріляно 2464 особи, Дрогобицької — 1101, Станіславської — 1000, м. Луцька — 2000, у Ковелі — 194, Дубні — 260, Пере­мишлі — 267... — всього понад 15 тис. осіб.

Як свідчать факти, у Стрийській тюрмі більшо­вицькі кати навіть куль не тратили на свої -жертви. У черепах останків, розкопаних тут в червні 1990 р., знай­дені однакові специфічні отвори. На думку експертів,

нещасних вбивали спеціальними молотом чи довбнею з гострими наконечниками. Були черепи з проломами як від ударів важким молотом. За словами свідків, жер­тву заводили в лазню, після чого проводили в спеці­альну кімнату і там - били довбнею по голові. Оче-

щцці агщтяи, тяллі лгасавтращрав крові тям було так багато, що вона сягала катам вище ступні. Щоб не було чути криків і зойків мордованих, день і ніч на території тюрми ревіли мотори тракторів. Кривава робота йшла цілодобово. У яму, куди скидали вбитих, сипали вапно, перекладали дошками, трохи накрива­ли землею і знову скидали шар трупів. Розкопана яма була глибиною понад два метри.

Для нелюдів у формі НКВС не було нічого святого. Не гребували нічим: затискали між дверима пальці, пхали голки під нігті, били по босих п'ятах палицями. Судмедексперт В.Ільницький, який був присутнім під

ч:«с роїкопок у Дрогобицькій тюрмі, я болрм вілгнія-

чав: «Розглядаючи потрощені черепи, в яких застряли металеві кілки, важко повірити, що так могли знущати­ся із живих людей».

У газеті «Краківські вісті» від 7 серпня 1941 р. по­відомлялося про Кременецьку тюрму, де було ви-мордувано 1500 українців, серед яких 8 священиків та владика Симон. Згідно з повідомленнями очевидців, найстрашнішу смерть мав владика Симон. «Провівши його голим між ударами крісових прикладів через вулиці Крем'янця до тюрми..., звироднілі енкаведисти обсмалили єпископові бороду, відрізали п'яти, ніс та язик, викололи очі...»

Такі ж звірства творилися в Луцьку, Дубні, Стані­славі, Тернополі, Чорткові, інших західноукраїнських містах. Загалом же за 1939—1941 рр. жертвами реп­ресій — депортацій, ув'язнень, розстрілів — став чи не кожен десятий мешканець Західної України. В одній лише Галичині — Дрогобицькій, Львівській, Стані-славській та Тернопільській областях — за підрахун­ками дослідника І.Андрухіва, за той період населення зменшилося майже на 700 000 чол. Тільки за один рік до 90 000 осіб було репресовано за політичними озна­ками на Буковині та в Бессарабії. Ці дані свідчать, що

репресії комуністичного режиму як в цілому по Украї­ні, так і на новоприєднаних західноукраїнських землях, носили масовий характер і були спрямовані на зни­щення та асиміляцію української нації.

Дата добавления: 2015-05-22