В дошкільному віці

ПЛАН

В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

1. Особливості розвитку почуттів дитини у переддошкільному віці.

2. Динаміка розвитку почуттів дошкільника.

3. Емоційний розвиток в дошкільному віці. Вищі почуття дошкільника, їх характеристика.

Література:

1. Детская практическая психология /Под. ред. Т.Д. Марцинковской - М, 2000.

2. Люблинская А. А. Детская психология.- М, 1971.

3. Мухина B.C. Детская психология. -М., 1999.

4. Психология человека от рождения до смерти./Под ред. А. А. Реана. - СПб., 2002.

5. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста: Психологические исследования/Под ред. А.В. Запорожца, Я.З. Неверович. -М., 1986.

6. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология. - М., 1996.

7. Эльконин Д.Б. Детская психология. - М., 1960.

Основні поняття: емоції, "емоційне зараження", емоційне передбачення, експресія, емпатія, вищі почуття, комічне, соціальні емоції.

1. Емоційність - основна психофізіологічна особливість дітей раннього та дошкільного віку. Саме емоційність, її вікові зміни надають якісної своєрідності поведінці дітей на різних етапах їх розвитку.

Перші емоції дитина відчуває відразу після народження. Це перші негативні переживання дитини, пов'язані з задоволенням фізіологічних потреб. Негативні емоції, виражені в белькотінні і плачі, виконують захисну функцію, сигналізуючи про певне неблагополуччя маляти: голодний, хворий, хоче спати і т.д. Дорослий, реагуючи на них, забезпечує сприятливі умови для життя немовляти. Задоволення органічних потреб створює лише передумови для зародження почуття радості, але прямо не породжує його. Позитивні емоції розвиваються тільки при взаємодії з дорослим, який наповнює життя дитини різноманітними враженнями і виявляє до неї любов і турботу.

Важливим моментом у розвитку емоцій дитини виступає поява наприкінці першого року почуття подиву, спричинена впливом нового незвичайного подразника. Орієнтовний рефлекс "що таке?" перетвориться на пізнавальне ставлення малюка до дійсності. Почуття подиву говорить про зародження у дитини вищої потреби - пізнавальної.

Емоційні переживання дитини раннього віку зберігають ряд характерних для малюка особливостей. Вони короткочасні, хиткі, бурхливо виражаються. Діти дуже вразливі. Емоційне порушення впливає на всю поведінку дитини раннього віку. У групі дітей раннього віку можна спостерігати "емоційне зараження": якщо починає плакати один з них, то його відразу підтримують інші і т.д.

Відмінною особливістю поведінки дитини раннього віку є те, що вона діє під впливом виникаючих у неї на даний момент почуттів та бажань. Вони мінливі, тому можна легко привернути її увагу до якоїсь нової дії, навіть просто "загадковою" інтонацією: "А що ми зараз побачимо!". Але утримати інтерес дитини до якоїсь дії довгий час важко внаслідок тих же причин.

У віці 1-3-х років відбуваються помітні зміни в емоційній сфері дитини. На початку раннього дитинства у зв'язку з виділенням предметів як постійно існуючих і формуванням уявлень про них виникають почуття, пов'язані з тими об'єктами, які малята не бачать перед собою на даний момент. Так, у відсутності мами маля згадує і тужить про неї. На відміну від дитини, якій здебільшого властиві наслідувальні переживання, у переддошкільника яскравіше виявляються власні почуття до навколишнього. Емоції дітей другого року життя часто пов'язані з предметною діяльністю або її неуспішністю. Емоційні реакції дитини тепер викликаються більш різноманітними причинами, ніж у маляти. Як і в попередній віковий період, інтерес до об'єкта в сполученні з невмінням діяти викликає у дитини невдоволення, гнів, засмучення. Негативні реакції дитини свідчать про те, що спосіб її дії ще не сформований. Це значить, що дитині треба допомогти, підказати, як діяти.

Позитивні емоції у цьому віці в багатьох випадках відбивають рівень задоволення потреби дитини (пізнавальної, рухової та ін.). Переживання дитини тепер уже пов'язані саме з її уміннями і результатами діяльності. Тому можна сказати, що відбувається подальша соціалізація емоцій малюка.

Наприкінці раннього віку дитина отримує задоволення від гри. Виникають переживання, пов'язані не лише умовними діями, але і з сюжетом. Дитина радіє і власне дії, і тому, що вона відбувається в організованій нею грі.

У ранньому віці розвиваються вищі почуття, передумови яких склалися ще в період немовля.

У ранньому віці у дитини з'являються естетичні почуття. Це проявляється в переживаннях малюка характеру музики: веселої або сумної, плавної або бадьорої. Він радіє прикрасам, красивому одягу, квітучим рослинам. Захоплення у дитини раннього віку викликає все яскраве та блискуче. Але дитина вже вчиться розрізняти красиве і некрасиве, гармонійне і дисгармонійне. Спочатку увагу дитини до естетично привабливих предметів привертає дорослий. Потім дитина сама вчиться бачити красиве у навколишньому.

На основі почуття подиву, яке спостерігалося у дитини на першому році життя, в ранньому дитинстві у неї виникає елементарна допитливість, з'являються пізнавальні питання.

Наприкінці третього року життя у дітей відмічається розуміння комічного - в цей період у них з'являється почуття гумору. Відбувається це внаслідок виникнення незвичної комбінації знайомих дитині предметів і явищ (наприклад, дитина голосно сміється, бачачи одягненого в плаття дресированого собаку або побачивши на картинці зображення кішки з шапкою на голові).

Але поряд з цим можна бачити у дітей і неадекватну реакцію. Це відбувається тому, що дитина має малий життєвий досвід, вона не завжди розуміє смисл того, що відбувається, і часто бачить лише зовнішню сторону. Саме тому дитина може сміятись над тим, що в дійсності не викликає сміху. Наприклад, діти можуть сміятись, бачачи людину, яка впала та виявилась у незвичайному становищі.

Поява і ускладнення почуття комічного у дитини свідчить також і про розвиток у неї інтелектуальних здібностей, накопиченні нових знань про оточуючий світ. Тому завдання дорослих повинне полягати не тільки в тому, щоб розвивати у дитини радісні емоції. Крім того, слід так виховувати дитину, щоб їй були стали доступними і такі емоції як співчуття і засмучення при чужому нещасті, почуття сорому та провини за поганий вчинок.

Освоєння переддошкільником мови приводить до того, що певні слова набувають для нього умовно-емоційного значення, розвивається розуміння позитивного або негативного ставлення з боку дорослих. Слово включається до емоційних процесів дитини, змінюючи їх протікання.

Коли дорослий словесно позначає своє ставлення до дій дитини, то слова, що виражають оцінки, стають основою її почуттів та моральних суджень, які_формуються у подальшому.

Зародження емоційної реакції на похвалу створює умови для розвитку у дитини раннього віку самолюбства і почуття гордості

Під впливом позитивної і негативної оцінки дорослого у дитини виникає почуття сорому, пов'язане з минулим досвідом її взаємодії з навколишнім. Воно є проявом дитячого самолюбства, почуття гордості і власної гідності. В основі почуття сорому лежить уявлення про позитивно і негативно оцінювані зразки поведінки. Воно виникає у преддошкільника при відхиленні його поведінки від позитивно оцінюваного зразка в негативний бік. При цьому сама дитина відчуває це відхилення і сприймає таку ситуацію як утрату позитивної думки дорослих, зниження свого достоїнства.

Таким чином, у ранньому віці відбувається подальша соціалізація емоцій дитини, тому її переживання пов'язані з результатами власної діяльності.

2. У молодшому і середньому дошкільному віці, так само як і в ранньому дитинстві, почуття панують над усіма сторонами життя дитини, надаючи їй барвистості та виразності. Почуття дитини швидко і яскраво спалахують і настільки ж швидко гаснуть, вони ще дуже ситуативні і нестійкі.

Протягом дошкільного дитинства почуття дитини набувають значно більшої глибини і стійкості.

Розвиток почуттів у дошкільному віці відбувається в декількох напрямках:

збільшується "розумність почуттів", пов'язане з розумовим розвитком дитини в цьому віці. Розвиток "розумності" почуттів охоплює не тільки ті почуття, що відносяться до людей, предметів, подій, але і почуття, пов'язані з власною поведінкою дитини.

змінюється зовнішній прояв почуттів дитини. По-перше, дитина поступово оволодіває вмінням до певної міри стримувати бурхливі, різкі вираження почуттів. По-друге, вона поступово засвоює "мову" почуттів -прийняті у суспільстві форми вираження відтінків переживань за допомогою поглядів, міміки, жестів, поз, рухів, інтонацій голосу.

У дошкільному віці у дитини виникають почуття гордості і сорому, які залежать від оцінки, яку дають її поведінці дорослі. Але ці переживання дитини спочатку відносяться не до власне вчинків, а до їх оцінки іншими людьми. Засвоєння норм, правил поведінки, формування самооцінки призводять до того, що саме виконання або невиконання цих норм починає переживатися дитиною, викликає у неї радість, або, навпаки, засмучення, сором, навіть у тому випадку, коли вона знаходиться наодинці із собою і про її вчинок ніхто не знає.

Зміна почуттів дитини залежно від розуміння ситуації можна спостерігати на прикладі розвитку у дошкільників почуття комічного. Це

почуття виникає у дитини, коли вона зіштовхується з чимось безглуздим, несподіваним, що порушує звичний хід речей. У молодших дошкільників почуття комічного виявляється веселим сміхом після почутих словесних жартів, побаченої невідповідності в одязі, зовнішності.

Старші дошкільники виявляють почуття комічного в набагато більш складних ситуаціях, зазначаючи невідповідність у поведінці людей, недоліки в їхніх знаннях (дурість вовка, обманутого лисицею; Незнайка і т. і.).

Вже наприкінці раннього віку дитина може проявляти емпатичні переживання не лише щодо близьких людей.

З накопиченням життєвого досвіду емпатичні переживання у дитини стають більш стійкими. Виділяють два види емпатії - гуманістичну і егоцентричну. До першого виду відносять емпатичні переживання, в яких людина емоційно відгукується на неблагополучия або благополуччя іншого (співчуття, жалість). Егоцентрична емпатія пов'язана з переживаннями не за іншого, а за себе. Страждання іншого в цьому випадку є лише приводом переживання за себе. Егоцентричні емпатичні переживання: страждання, сумнів, страх, радість у відповідь на сумнів іншого, сумнів у відповідь на радість (останні названі переживаннями заздрості).

У дошкільному віці, особливо в другій його половині, проявляються обидва види емпатії, причому діти здатні до достатньо сильних переживань співчуття та до яскравих проявів заздрості. Як співчуття, так і заздрість проявляються у вчинках дітей дошкільного віку.

Таким чином, дитина дошкільного віку вчиться керувати своїми почуттями і не тільки приховувати їх у випадку потреби, але і свідомо використовувати, інформуючи навколишніх про свої переживання.

3. Емоційний розвиток дошкільника пов'язаний насамперед з появою в нього нових інтересів, мотивів і потреб. Найважливішою зміною мотиваційної сфери дошкільника виступає виникнення суспільних мотивів. Тому у нього інтенсивно починають розвиватися соціальні емоції і моральні почуття. Почуття втрачають ситуативність, стають більш глибокими за смисловим змістом, виникають у відповідь на передбачувані уявні обставини. У дошкільника формується емоційне передбачення, що змушує його переживати з приводу можливих результатів діяльності, передбачати реакцію інших людей на його вчинки. Тому роль емоцій в діяльності дитини суттєво змінюється.

Поступово дошкільник починає передбачати не тільки інтелектуальні, а й емоційні результати своєї діяльності. Наприклад, припускаючи як зрадіє мама, він робить їй подарунок, відмовляючись від привабливої гри.

Саме в дошкільному віці дитина освоює вищі форми експресії -вираження почуттів за допомогою інтонації, міміки, пантоміміки, що допомагає їй зрозуміти переживання іншої людини, "відкрити" їх для себе.

Таким чином, з одного боку, розвиток емоцій дошкільника обумовлений появою нових мотивів і їх супідрядністю, а з іншого боку -емоційне передбачення забезпечує цю супідрядність мотивів.

Зміни в емоційній сфері дошкільника пов'язані з розвитком не тільки мотиваційної, а і пізнавальної сфери. Включення мови до емоційних процесів забезпечує їх інтелектуалізацію, за умови усвідомленості і узагальненості.

Вдосконалення вищої нервової діяльності в дошкільному віці збільшує тривалість і силу почуттів дитини. Вони стають більш стійкими і диференційованими^ Збільшена диференційованість емоційних реакцій виражається у досить стійкому вибірковому ставленні дитини до предметів і людей. Однак ще зберігається злитість емоційного ставлення до того об'єкта, який його викликав. Почуття дошкільника стають більш глибокими.

Старший дошкільник певною мірою починає керувати вираженням емоцій, впливаючи на себе за допомогою слова. Але дошкільнику ще важко стримувати емоції, пов'язані з органічними потребами, Голод, спрага змушують його діяти імпульсивно.

У дошкільному віці розвиток спілкування з дорослими й однолітками, поява форм колективної діяльності призводить до подальшого розвитку симпатії, співчуття, формування почуття товариства, інтенсивно розвиваються вищі почуття: моральні, естетичні, пізнавальні.

Джерелом гуманних почуттів виступають взаємини з близькими людьми. Якщо в ранньому дитинстві дитина частіше була об'єктом почуттів з боку дорослого, то дошкільник перетворюється на суб'єкт емоційних відносин, сам співчуваючи іншим людям. Практичне оволодіння нормами поведінки також є джерелом розвитку моральних почуттів дошкільника. Переживання тепер викликаються суспільною санкцією, думкою дитячого суспільства. Досвід таких переживань дитини узагальнюється у формі моральних почуттів.

Могутнім фактором розвитку гуманних почуттів дитини дошкільного віку є сюжетно-рольова гра. Рольові дії і взаємини допомагають дошкільникові зрозуміти іншого, врахувати його стан, настрій, думку.

Співчуття одноліткові здебільшого залежить від ситуації і позиції дитини. В умовах гострого особистісного суперництва емоції дошкільника є панівними, різко зростає кількість експресії на адресу ровесника. Дитина не наводить ніяких аргументів проти однолітка, а просто (у мові) виражає своє ставлення до нього, співпереживання товаришеві різко знижується.

Пасивне спостереження за діяльністю однолітка викликає у дошкільника двоякі переживання. Якщо він упевнений у своїх силах, то радіє успіхам іншого, а якщо не впевнений, то відчуває заздрість.

Коли діти змагаються один з одним, реально оцінюючи свої можливості, порівнюючи себе з товаришем, то прагнення до особистісного

100

101

успіху, визнання власних переваг і досягнень збільшує силу експресії до найвищого рівня.

Найбільш яскраві позитивні емоції дитина відчуває в ситуації порівняння себе з позитивним літературним героєм, активно йому співчуваючи. Таке порівняння дошкільник наводить лише подумки і з упевненістю, що в подібній ситуації вчинив би так же. Тому негативні емоції у дитини на адресу персонажа відсутні.

Симпатія у дошкільника стає більш діючою, виявляючись як бажання допомогти, поспівчувати, поділитися. Симпатія і співчуття спонукають дитину до здійснення перших моральних учинків.

Зачатки почуття обов'язку спостерігаються у дитини вже на 3-му році життя. В цьому віці у неї йде лише процес накопичення первинних моральних уявлень: "можна", "не можна", "погано", "добре" і співвіднесення їх зі своїми діями.

Найбільш яскраво почуття обов'язку виявляється у дитини в 5-6 років. Вона усвідомлює необхідність і обов'язковість правил суспільної поведінки і підкоряє їм свої вчинки. Зростає її здатність до самооцінки. Порушення правил, негідні вчинки викликають у дитини незручність, провину, зніяковілість, занепокоєння.

Перші більш-менш складні прояви моральних почуттів виникають у дітей в 4-5 років. На базі життєвого досвіду і моральних первинних уявлень у дитини зароджується моральна свідомість, вона здатна розуміти зміст пропонованих їй вимог і співвідносити їх зі своїми вчинками і діями, а також з діями і вчинками інших людей.

Дитина переживає радість, задоволення при здійсненні нею гідних вчинків і засмучення, обурення, невдоволення, коли вона сама або інші порушують загальноприйняті вимоги, чинять недобре.

Таким чином, дошкільний вік є періодом, у якому дитиною засвоюються перші моральні норми поведінки, і формуються пов'язані з ними моральні переживання. Виникнення почуття обов'язку у взаєминах з іншими людьми (дорослими, однолітками, молодшими) і формування почуття обов'язку як мотиву діяльності має найважливіше значення для переходу дитини в майбутньому до обов'язкової діяльності за правилами, якими є шкільне навчання.

Розвиток інтелектуальних почуттів у дитини дошкільного віку пов'язаний зі становленням її пізнавальної діяльності. Радість пізнання нового, подив, сумнів, яскраві позитивні емоції не тільки супроводжують маленькі відкриття дитини, але і викликають їх. Різноманітні пізнавальні почуття дошкільників виражаються в їхніх численних питаннях. Найбільш яскравими з інтелектуальних почуттів є почуття здивування та допитливість.

Почуття дітей старшого дошкільного віку багато в чому обумовлені ставленням дорослого.

Оцінне ставлення дорослих позначається і на формуванні естетичних почуттів дошкільника: почуття прекрасного та бридкого, почуття гармонії, почуття ритму. Загальний емоційний тон

("некрасиво", "подобається"), характерний для молодшого дошкільника, змінюється у старших більш певними естетичними оцінками. Розвиток естетичних почуттів у цьому віці Пов'язаний зі становленням власної художньо-творчої діяльності дітей і їх художнього сприйняття.

Естетичні почуття дітей пов'язані з моральними. Дитина схвалює прекрасне і добре, засуджує бридке та зле в житті, мистецтві, літературі.

Отже, можна виділити наступні особливості емоційного розвитку в ■дошкільному віці:

< ■ дитина засвоює соціальні форми вираження почуттів;

і • змінюється роль емоцій в діяльності дитини, формується

емоційне передбачення;

почуття стають більш свідомими, узагальненими, розумними, довільними, позаситуативними;

< • формуються вищі почуття: інтелектуальні, моральні, естетичні.
ї

Контрольні запитання:
і 1. В яких напрямках відбувається розвиток почуттів в

дошкільному віці?

2. Як відбувається розвиток моральних почуттів у дитини?

3. Яка динаміка емоційної сфери дошкільника?

Питання для самоперевірки:

1. В чому проявляється "емоційне зараження" у дітей в ранньому віці?

2. Назвіть прояви інтелектуальних почуттів?

3. З чим пов'язане підвищення "розумності" почуттів дошкільника?

Лекція № 9. РОЗВИТОК МИСЛЕННЯ ДИТИНИ

Дата добавления: 2015-05-23