Конструювання для гри

ПЛАН

В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

1. Продуктивні види діяльності дошкільника. їх характеристика.

1.1. Особливості зображувальної діяльності дитини в дошкільному віці. Етапи розвитку дитячого малюнка.

1.2. Значення конструктивної діяльності для психічного розвитку дитини.

2. Особливості трудової діяльності в дошкільному віці. Роль праці
для психічного розвитку дошкільника.

3. Спілкування як один з видів діяльності дитини в дошкільному віці.

4. Становлення елементів учбової діяльності в дошкільному віці.

Література:

1. Венгер А.Л. Психологические рисуночные тесты. - М, 2004.

2. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте.-М, 1967

3. Лисина М.И. Общение, личность и психика ребенка.- М., 1997

4. Люблинская А.А. Детская психология.- М., 1971

5. Мухина B.C. Детская психология.- М., 1999

6. Общение и речь: развитие речи детей в общении со взрослыми/Под ред. М.И. Лисиной. - М., 1985.

7. Психология личности и деятельности дошкольника/Под ред. А.В. Запорожца, Д.Б. Эльконина. - М., 1965.

8. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология.- М., 1996.

9. Шаграева О.А. Детская психология. Теоретический и практический курс- М., 2001.

10. Эльконин Д.Б. Детская психология.- М., 1960.

Основні поняття: зображувальна діяльність, види та виразні засоби зображувальної діяльності, функції зображувальної діяльності, образ, конструювання, схема, спілкування, мотиви, засоби та види спілкування, форми спілкування, елементи учбової діяльності.

1. Гра - не єдина діяльність, що впливає на психічний розвиток дитини дошкільного віку. Дошкільник живе різноманітним життям: він малює, ліпить з глини, будує та конструює і т. і. Кожен з цих видів діяльності має свої особливості, потребує оволодіння особливими способами та здійснює специфічний вплив на психічний розвиток дитини.

Загальною рисою для малювання, ліплення, конструювання в дошкільному віці є те, що у всіх цих видах діяльності існує своєрідне відношення між уявленням та дією. В цих видах діяльності дитина йде від уявлення про предмет або явище до його матеріального втілення -зображення. А в процесі матеріального втілення уточнюється і її уявлення про предмет.

1.1. Зображувальна діяльність дитини - предмет особливої уваги педагогів та психологів. Основними напрямками дослідження дитячого малюнка в наш час є: вивчення вікової еволюції дитячого малюнка; психологічний аналіз процесу малювання; вимірювання обдарованості, існує змога пов'язати показники розумового розвитку дитини з якістю його малюнка.

В руслі психології говорять як мінімум про два підходи до аналізу дитячого малюнка з погляду на його зміст. Л.Ф Обухова виділяє інтелектуальну теорію, в колі уваги якої - символізм дитячого малюнка. В концепціях В. Штерна та Дж. Селлі малюнок розглядається як символ

певних понять. Лейпцігська школа комплексних переживань - ще один напрямок, ще один підхід до аналізу зображувальної діяльності дитини. Тут говориться про експресіоністський характер дитячого малюнка. Дитячий малюнок в концепції Г. Фолькельта - це відображення почуттів, емоціональних станів та переживань дитини.

Вивчення стадій дитячого малюнка та їх характеристика, роль юбражувальної діяльності у загальному психічному розвитку дитини представлено в роботах Л.Ф.Обухової, Є.С. Романової, Д.Б. Ельконіна. Тут також розглядаються функції дитячого малюнка.

У діяльнісному підході малюнок виступає як матеріальна опора внутрішнього плану діяльності. На думку Л.С. Виготського, художнє миховання - "фон життєдіяльності" дитини. Дитячий малюнок - це перехід під символу до знака. Зображувальна діяльність має безпосереднє підношення до розвитку мислення дитини. Дитячий малюнок - своєрідний мид діагностики розвитку дитячого мислення.

Л.Ф. Обухова зазначає ще одну функцію дитячого малюнка - експресивну. У малюнку дитина відображає своє відношення до дійсності. В ньому можна відразу побачити, що є головне для дитини, а що -другорядне. У малюнку завжди присутні емоційний та смисловий центри.

Виділяють дозображувальний та зображувальний етапи розвитку ції гячого малюнка. В межах цих етапів виділяють наступні стадії: стадію мірлючок, стадію послідуючих інтерпретацій, малюнки з примітивним юбраженням, схематичні малюнки, стадію пластичних зображень.

Самою першою стадією є стадія штрихів та карлючок, ними цитииа не намагається виразити щось певне. Вони є результатом наслідування тих дій, які дитина бачить у дорослого.

За цією стадією починається стадія безформних зображень (початок третього року життя). Дитина намагається виразити на папері мгіший образ, але через недостатнє вміння малювати їй дуже складно ми шачити смисл намальованого.

Перші малюнки дітей не є предметними. Будучи предметними за шораженням, малюнки дітей на цій стадії є сюжетними за змістом. Діти тиражують не предмет, а цілу розповідь про нього. Це проявляється у юму, що діти в процесі малювання багато говорять, доповнюючи словами и¹, що не можуть передати у малюнку.

Наступна стадія - це стадія схеми. На цій стадії дитина малює ■ сматичні зображення предмета, дуже далекі від його реальної передачі. І пповою стосовно цього є схема людини, в якій намальована тільки ціпова, руки та ноги, так званий головоніг, тобто схематична істота, що іоОражується дитиною замість людської фігури.

Суттєвою відмінністю даною стадії є й те, що дитина малює з ннм'яті, а не з натури. Прояви цього у зовнішній невідповідності та мгправдоподібності дитячого малюнка. Дитина, малюючи, передає те, що нона знає про предмет, а не те, що бачить. Тому часто в малюнку є зайве іс, чого вона не бачить; і часто, навпаки, опускає в малюнку багато дечого,!|ду вона безсумнівно бачить, але те, що для неї є несуттєвим у

зображуваному предметі. Психологи вважають, що на цій стадії малюнок дитини є немов перерахуванням або графічною розповіддю дитини про зображуваний предмет.

Наступна стадія - стадія виникнення почуття форми і лінії. Дана стадія не може бути різко відмежована від попередньої, однак, вона характеризується більшим числом подробиць, більш правдоподібним розміщенням окремих частин предмета.

Далі - стадія правдоподібного зображення, при якому схема вже зникає з дитячого малюнка зовсім. Малюнок має вид силуету або контуру.

На стадії пластичного зображення окремі частини предмета зображуються випукло за допомогою розподілу світу та тіні, з'являється перспектива, передається рух і більш або менш повне пластичне зображення предмета. Останні дві стадії розвитку дитячого малюнка відносяться вже до періоду шкільного дитинства.

Дитячий малюнок розрахований на впізнання зображеного предмету. Тому у малюнку дошкільника основне значення мають вказівки на характерні ознаки предмета, а весь малюнок в цілому представляє з'єднання цих окремих ознак. Дослідження показали, що при малюванні з натури діти дошкільного віку використовують її як джерело, з якого вони беруть окремі деталі, якими збагачується малюнок для отримання більшої схожості з зображуваним за кількістю та характером ознак.

Малюнки дітей дошкільного віку, що мають характер контуру, виконуються цільною, безперервною лінією, особливістю якої є її однакова товщина на всій протяжності. Діти цього віку не надають великого значення лініям контуру й задовольняються лише приблизною схожістю зображення з зображуваним. Якщо лінія контуру чомусь не задовольняє дитину, то вона починає малюнок спочатку.

Зміст дитячих робіт вказує на те, що дитина чуттєво реагує на події життя дорослих: якщо дорослі пам'ятають минуле, то воно стає надбанням і дитини; якщо дорослі схвильовані тим, що відбувається, то і дитина хвилюється теж. На підставі аналізу малюнків дітей можна стверджувати, що їх соціальні реакції адекватні суспільному настрою та інтересам дорослих. Аналіз дитячих малюнків дозволяє оцінювати їх як ймовірний документ епохи.

1.2. Конструювання - цілеспрямований процес, у результаті якого отримується певний реальний продукт. Стосовно зазначеного конструктивна діяльність схожа з іншими видами продуктивної діяльності. В той же час, конструювання пред'являє специфічні вимоги до вмінь дитини-дошкільника, яка в процесі цієї діяльності починає розуміти, що для створення тієї чи іншої конструкції недостатньо приєднувати різні деталі в різній послідовності, треба відокремити опорні деталі, інакше конструкція розвалиться.

Конструювання завжди припускає рішення певної конструктивно-технічної задачі, що передбачає організацію простору, встановлення взаємного розташування елементів та частин предметів відповідно до

певної логіки. Важливо, щоб будівництво відповідало вимогам реальної споруди і виконувало її призначення.

У дошкільному віці розвиваються дві взаємопов'язані сторони
конструктивної діяльності: конструювання-зображення та

Центральним моментом в конструюванні виступає аналітико-синтетична діяльність дитини в обстеженні предметів. Це дає дошкільнику чмогу встановити структуру об'єкта та його частин, урахувати логіку їх і'єднання, визначити способи конструювання. В аналізі зразка та виборі і пособів його будови дошкільнику допомагає не тільки зорове сприймання, а й спеціально організована пізнавальна діяльність. Дитина обстежує не лише основні властивості предметів (форму, пропорції, шличину і т. і.), а, перш за все, їх специфічні конструктивні якості (рівновагу, сталість і т. і.).

На основі аналітико-синтетичної діяльності дитина планує хід конструювання, створює задум. Успішність реалізації задуму, певною мірою визначається вмінням дошкільника планувати та контролювати його мд.

Вдосконалення аналітико-синтетичної діяльності створює основу ■щи розвитку конструктивної творчості дошкільника. Конструювання погребує від дитини зовсім іншої організації діяльності, ніж, наприклад, м.іпювання.

Конструювання розвиває вміння бачити предмет, здатність розуміти пою призначення, дозволяє отримувати більш повне уявлення про і 'і ніоманітні властивості деталей, з яких цей предмет повинен складатися.

В процесі конструювання дитина дізнається, що за певною формою і н.п оіо деталей знаходяться їх певні конструктивні властивості. Виділяють наступні типи конструювання: конструювання за зразком; конструювання за умовою; конструювання за задумом. У процесі конструювання розвиваються і особистісні якості дітей: ні вчаться разом планувати будівлю, приходити до загального рішення, шорядковувати свої бажання конструктивним задумам, які підтримують 11.шість дітей, а також відстоювати власні думки з приводу більш і ного варіанта конструкції, вчаться реконструювати вже виготовлену юну і т. ін.

Таким чином, у процесі продуктивних видів діяльності відбувається щиток як особистісних якостей дитини-дошкільника, так і його навальних процесів, перш за все його сприймання та мислення.

2. Трудова діяльність дошкільника відрізняється від виробничої та

утово'ї праці дорослих. Вона не призводить до отримання об'єктивно

пущого продукту, але має велике значення для психічного розвитку

Дата добавления: 2015-05-23