Лекція № 3. Психічний розвиток дитини на першому році життя план 2 страница

4. Орієнтовний. Даний рефлекс спрямований на контакт з подразником.

5. Рефлекс Бабінського. У відповідь на подразнення підошви немовля розчепірює пальчики ноги.

6. Рефлекс "робінзоновський". Торкання до долоні немовля викликає рефлекторне хапання палички, пальця. Хапання є настільки ціпким, що дитину можна підняти і вона витримає вагу власного тіла на одній руці. На другому місяці цей рефлекс зникає, і в подальшому при довільному хапанні у дитини вже немає такої цупкості.

Отже, дитина має необхідну кількість безумовних рефлексів, які проявляються у перші дні після народження. Але за останні роки вченими доведено, що деякі рефлекси виникають ще до народження. Так, наприклад, вже через 18 тижнів у плода з'являється смоктальний рефлекс.

Завдяки цим рефлексам для новонародженого стає можливим новий тип дихання та харчування. Велике значення має встановлення рефлекторного автоматизму терморегуляції.

Як показали дослідження, існує багато і таких рефлексів, на основі яких нічого не розвивається. Це атавістичні рефлекси, які є спадщиною, отриманою дитиною від тваринних предків. Такими є зачіплюваний рефлекс та рефлекс повзання. Рухи, притаманні цим рефлексам, у подальшому зникають.

Основна особливість новонародженого — безмежні можливості засвоєння нового досвіду, набуття форм поведінки, притаманних людині.

Якщо органічні потреби дитини достатньою мірою задовольняються, то вони у подальшому втрачають своє провідне значення; на їх основі здійснюється психічний розвиток малюка.

Протягом перших тижнів та місяців життя зір та слух швидко удосконалюються. Дитина починає стежити очима за предметами, які рухаються, а потім зупиняти зір і на нерухомих предметах, реагувати на нерізкі звуки.

Зорове та слухове зосередження складає важливі моменти неспання на першому місяці життя дитини; їх поява надає неспанню більш активного характеру.

Важливою особливістю новонародженого є й те, що розвиток зору та слуху в нього відбувається швидше, ніж тілесні рухи. Це відрізняє дитину від тварин, у яких спершу розвиваються рухи.

Необхідна умова нормального дозрівання мозку - вправи органів чуттів. Джерелом зорових та слухових вражень, необхідних для нормального розвитку нервової системи та органів почуттів дитини, стає дорослий. Він підносить до обличчя дитини речі, розмовляє з нею, тим самим активізує його орієнтувальні реакції.

Протягом першого місяця життя у новонародженого з'являються перші умовні рефлекси, які формуються на основі зорового та слухового зосередження. Таке зосередження - дуже важливе здобуття новонародженого, оскільки визначає в подальшому розвиток різноманітних, власне людських форм поведінки.

Отже, першими умовними рефлексами новонародженого є наступні:

1. Рефлекс вестибулярного апарату (на положення тіла у просторі).

2. Рефлекс на час (дитина прокидається через певні проміжки часу).

3. З 2-х місяців з'являються слухові, зорові, шкіротактильні
рефлекси.

Таким чином, в міру росту і розвитку малюка інстинктивні форми поведінки губляться, що дає можливість для формування у нього нових соціальних форм поведінки.

3.2. Дорослий стає центром ситуації розвитку немовляти. Він стимулює становлення у дитини нових емоцій. Перші емоції новонародженого негативні, але у відповідь на доброзичливу любов та турботу дорослого у малюка виникають позитивні соціальні хвилювання.

Новонароджений починає своє життя з крику, який в перші дні носить безумовно-рефлекторний характер. Перший крик - результат спазму голосової щілини. Деякі вченні вважають, що перший крик - це і перша поява негативної емоції. Вже в перші дні життя дитина криком відповідає на неприємні відчуття, пов'язані з потребою в їжі, сні, догляду.

При нормальному розвитку крик новонародженого переходить в менш бурхливе вираження - плач. Плач стає природним вираженням всякого роду страждань: спочатку фізичних, і значно пізніше, душевних.

Перша соціальна емоція - усмішка дитини. Перші прояви позитивної емоції у вигляді усмішки спостерігається наприкінці першого-початку другого місяця життя, причому усмішка виникала або при зоровому зосередженні на предметі, або у відповідь на звернені до дитини ласкаві слова і усмішку дорослого. Це свідчить про те, що для виникнення позитивної емоції недостатньо лише задоволення органічних потреб. Воно лише знімає негативні емоції та створює умови, за яких дитина може відчути радісне переживання. Але саме таке переживання викликане отриманням вражень, пов'язаних з дорослими.

Поява усмішки говорить про те, що малюк виділив об'єкт, на який направив свою активність. Усмішка говорить про те, що закінчується період новонародженності та починається період немовля. На межі цих періодів у дитини виробляється особлива поведінка - "комплекс оживлення" - специфічний акт поведінки дитини стосовно дорослого. Він містить емоціональні, рухові реакції та голосові вокалізації. "Комплекс оживлення" є вираженням появи потреби в спілкуванні з дорослим - першої соціальної потреби дитини. Виникнення "комплексу оживлення" є межею між періодом новонародженості та немовляти.

Таким чином, дорослий стимулює розвиток важливих потреб у пізнанні та спілкуванні.

Незважаючи на короткочасність періоду новонародженості, відбуваються важливіші здобутки у плані психічного розвитку дитини:

1. Відділення сну від неспання. Поступове перетворення неспання в особливий період активності і діяльності;

2. Виділення першого об'єкта у навколишньому середовищі (дорослий, який доглядає за дитиною);

3. Поява першої реакції у відповідь на дії дорослого (позитивна емоційна реакція і усмішка, що свідчить про неї);

4. Зародження і розвиток першої форми поведінки - "комплексу оживлення";

5. Розвиток органів почуттів, які виражаються у прояві зорового та слухового зосередження на обличчі дорослого.

4. Період немовля знаходився в центрі уваги численних дослідників як вітчизняних, так і зарубіжних: А.Валлон, Л.А.Венгер, Л.С.Виготський, О.В.Запорожець, М.І.Лісіна, Ж.Піаже, Д.Б.Ельконін, К.Еріксон, та багато інших.

4.1. Життя немовляти повністю залежить від дорослого. Дорослий задовольняє всі потреби дитини - годує, купає, розмовляє. Задовольняє і потребу у різноманітних враженнях: малюк оживає, коли його беруть на руки. Дорослий, переміщуючи дитину в просторі, тим самим забезпечує їй різноманітні зорові, слухові, термічні, тактильні та інші відчуття.

Численні дослідження відносин дитини і дорослого на першому році життя (А. Валлон, М.Л. Фігурін, М.П. Денисова, Ф.І. Фрадкіна та ін.) показують, що в цей період встановлюється найбільш тісний зв'язок

42

43

дитини з дорослим, який за нею доглядає; що дорослий стає центральним моментом будь-якої ситуації, в яку попадає дитина; що цей зв'язок протягом дитинства не послаблюється, а, навпаки, зміцнюється та набуває нових, більш активних форм.

Вже у "комплексі оживлення" виявляються позитивне ставлення дитини до дорослого, задоволення від спілкування з ним. "Комплекс оживлення" деякі автори називають поведінкою. Саме в цей час відбувається виділення людського обличчя як об'єкта, на який поведінка буде спрямована і з'являються рухи, які реалізують цю спрямованість. Дитина звертається до дорослого всією своєю істотою, а дорослий стає центром розуміння світу, себе і інших людей.

Нерозривний зв'язок дитини і дорослого зберігається протягом першого року життя, тому соціальну ситуацію психічного розвитку в період немовля Л.С.Виготський називав ситуацією "Ми".

В результаті спілкування дорослого з дитиною у малюка з'являється потреба в спілкуванні. Вона знаменує собою виникнення першої діяльності дитини - діяльності спілкування, де предметом стає інша людина (М.І. Лісіна).

Спілкування носить ситуативний і безпосередній характер, оскільки здійснюється тільки в даній конкретній ситуації і з її приводу. Дитина ще не володіє основним засобом спілкування - мовою, котра допомагає вийти за межі конкретної ситуації. В залежності від змісту спілкування протягом періоду немовля виділяють два його види - ситуативно-особистісне і ситуативно-ділове.

Спілкування стає провідною діяльністю в період немовляти, оскільки забезпечує головні лінії психічного розвитку дитини.

Велике значення у спільній діяльності дитини і дорослого має здатність малюка до наслідування дій дорослого. У 7-10 місяців дитина уважно слідкує за рухами та мовою дорослого, а через деякий час їх відтворює. Вже у немовляти ми бачимо загальну закономірність психічного розвитку дитини, яка заключається в тому, що психічні процеси та якості складаються в неї під впливом умов життя, виховання і навчання.

Таким чином, потреба дитини в активному контакті з дорослим, що виникає та оформляється на першому році життя малюка, поєднується зі специфічними формами спілкування домовленнєвого типу. Протягом всього першого року життя наростає своєрідна суперечність між цією потребою і обмеженими можливостями домовлевнєвого спілкування. Ця суперечність знаходить своє розв'язання в виникненні специфічних людських мовленнєвих форм спілкування, які знаменують перехід до нового етапу життя та розвитку дитини.

4.2. Порівняння розвитку сенсорної активності немовляти з його моторною активністю показує, що тут є певна невідповідність, яка полягає в тому, що протягом перших місяців життя у дитини інтенсивно розвиваються рухи очей, в той час як диференційовані рухи рук ще

відсутні. Тобто розвиток руки - і як органа дії, і як органа дотику -запізнюється порівняно з розвитком зору.

Моторика малюка з народження має досить складну організацію. Вона включає багато механізмів. Розвиток рухів дитини впродовж першого року життя йде дуже швидкими темпами. Із фактично безпомічної істоти дитина перетворюється не тільки у маленьку людину, яка стоїть на двох ногах, а і відносно самостійно пересувається у просторі.

У період немовля швидко формуються рухові навички дітей, особливо складні, сенсорноскоординовані рухи рук та очей. Ці рухи у подальшому відіграють суттєву роль у становленні пізнавальних та інтелектуальних здібностей дитини. Велика імпульсивна активність її рук спостерігається вже у перші тижні життя. Як тільки вона виявляє змогу утримати в руці предмет, одразу починає ним маніпулювати. Перші маніпуляції дуже прості - вони спрямовані на предмет, який приваблює дитину. Динаміка маніпуляцій протягом першого року життя відбувається в наступному напрямку: здійснюється перехід від спрямованості на предмет до переходу спрямованості на результат дії і в подальшому - ускладнення досягнутих результатів. Спочатку це переміщення або зміна, що викликає появу схованої властивості (наприклад, звучання) одного предмета, потім надання певного взаємного положення двом предметам, наприкінці, отримання знайомих змін на нових предметах або отримання ■змін не прямо, а опосередковано пов 'язаних з діями.

В 4 місяці дитина починає тягнутися рукою за речами. В 5 місяців -захвачує нерухомі речі рукою. У 6 місяців вона сидить на стільці з підтримкою та хватає рухомі речі. В 7 місяців - сидить без підтримки, а в 8 без допомоги сідає. У віці 9 місяців - стоїть з підтримкою, повзає на животі, а в 10 - ходить при підтримці і повзає на руках та колінах. В 11 -стоїть без підтримки, а в 12 - ходить, тримаючи дорослого за руку, в 13 -ходить самостійно. Але при спеціальному навчанні діти можуть оволодіти відповідними руховими навичками раніше, ніж звичайно.

Узгоджені рухи рук і очей починають з'являтися рано. Дитина хватає н першу чергу ті речі, які вона бачить - це помітно на 2-4 місяці життя. На наступному етапі, в 4-8 місяців система скоординованих зорово-моторних рухів ускладнюється. Дитина починає зорово та рухами передбачати лінію переміщення речей у просторі, прогнозувати їх рух.

Однією з перших дій малюк засвоює хапання та утримання речей в руці, пробуючи наблизити їх до рота.

До першого півріччя життя дитини відносять початок формування довільних рухів. Найбільш яскраві та привабливі якості речей вона починає відтворювати за допомогою повторних рухів. У другому півріччі діти починають наслідувати рухи дорослих, повторювати їх. Раніше сформовані рухи очей відіграють орієнтовно-дослідницьку роль в удосконаленні складних рухів руки. Око ніби "вивчає" руку, а за допомогою рухів руки з предметами дитині відкривається більше нової інформації. Зір та рухи рук стають основним джерелом пізнання оточуючого середовища.

Наприкінці періоду немовля у дитини виникає особлива форма рухів, яка слугує засобом напрямку уваги дорослої людини та управління її поведінкою. Це в першу чергу вказівний жест, адресований дорослому та супроводжуваний мімікою і пантомімікою. Дитина вказує дорослому рукою на те, що її цікавить, розраховуючи на допомогу дорослого.

Таким чином, наприкінці першого року життя дитина оволодіває численними і різноманітними предметними діями. Особливе значення має також і розвиток локомоцій дитини, її пересування у просторі. Наприкінці першого півріччя життя дитина може самостійно сидіти. В другому півріччі життя формується вміння стояти. Наприкінці першого року життя з'являється ходіння, що має виключно важливе значення для подальшого розвитку дитини. Набуття вертикального положення тіла значно розширює діапазон сприймання нею оточуючої дійсності і можливості активного зіткнення з предметами, які раніше були досяжними.

Поява вміння перевертатись з одного боку на інший, вміння бачити, стояти, зачатків ходи розширює можливості активної орієнтовної діяльності дитини відносно предметів зовнішнього середовища.

4.3. Як уже зазначалось на першому році життя провідною діяльністю немовляти стає спілкування з дорослим. В цей час інтенсивно розвивається рецепторна та рухова сфера малюка, що впливає на становлення та розвиток пізнавальних процесів дитини: уваги, мислення пам'яті, мови.

Елементарним проявом уваги немовляти виступає слухове зосередження дитини при звертанні дорослого до неї та зорове зосередження дитини на обличчі дорослого. І хоча новонароджений не розуміє, що йому говорять, але прислуховується. Тим самим створюються передумови для переходу до активного неспання.

Найбільш значущим подразником для дитини є дорослий. Слід підкреслити, що протягом всього періоду немовля, найбільш виразне зосередження викликають подразники, залучені до спілкування та спільної діяльності малюка.

Подальший розвиток уваги пов'язаний з освоєнням хапання, яке дає можливість отримати речі та маніпулювати з ними. Після 6 місяців рефлекс "що таке?" перетворюється на рефлекс "що з ним можна робити?" Тепер дитина фіксує не тільки предмет, а й його ознаки і дії з ним. Це веде до бурхливого розвитку орієнтовно-дослідницької діяльності, зародженню здібності пізнавати оточуючий світ. На кінець року на основі маніпулювання з предметами внаслідок одночасної дії з кількома предметами виникає розподіл уваги.

Період немовля розглядається як підготовчий етап до розвитку мови, тут закладаються передумови розуміння мови дорослих, активного вживання слів. Пасивна мова засвоюється дитиною швидше, ніж активна.

Малюк ще не розуміє значення того, що йому говорять. У першому півріччі першого року життя він по-особливому реагує на звуки голосу людини, а у другому з усіх голосових впливів дорослого виділяє звук мови.

Малюк дуже чутливий до інтонації, з якою до нього звертається дорослий та до міміки, якою супроводжується розмова.

На першому році життя виникають передумови слухання, малюк зосереджується на слуханні пісень, маленьких віршів. На 3-му місяці малюк реагує на "розмову" дорослого сміхом та звуками. В 2-4 місяці -нидає характерні приголосні звуки ("к-к", "х-х"). Біля 4 місяців у немовляти гукання змінюється белькотінням. Після 6 місяців у мові малюка з'являється лепет - склади та звуки, які межують зі сміхом та супроводжуються рухами. Після 10 місяців можна почути слова або уривки слів, котрі супроводжуються відповідними рухами та мімікою.

Белькотіння - особлива форма самостійної діяльності дитини, двомовний засіб спілкування і засіб вираження емоційного стану.

Виникнення перших осмислених слів та розуміння мови на основі мовних засобів, пов'язаних з певними фонемами рідної мови, свідчить про те, що розвиток мови переходить на нову стадію - фонемну, починається іасвоєння звукової сторони мови.

Одразу ж після народження приступає до функціонування образна нам'ять (в елементарній формі). На першому місяці життя у дитини і'являється однотипна реакція на повторюваний подразник. На 3-4 місяці починає формуватися образ предмета. У 6 місяців дитина виділяє любиму іграшку. В 8-9 місяців розпізнає знайому людину після 2-3 тижнів розлучення. До 12-ти місяців вона розпізнає мелодію, яка колись ні і кликала позитивні емоції.

Про появу рухової пам'яті свідчить сформований у малюка рефлекс па положення тіла для годування. Процес розвитку рухової пам'яті активізується у другому півріччі життя малюка, коли він починає маніпулювати предметами. Пам'ять малюка не самостійний процес, вона включається до сприйняття та відчуття. Емоційна пам'ять виявляється на 11 півріччі першого року життя дитини, коли вона переживає ті чи інші емоції.

Передумови розвитку мислення складаються при маніпулюванні предметами наприкінці першого року життя і тісно пов'язані з мовою. Маніпулювання з предметами протягом першого року життя суттєво змінюється: дитина переходить від загального орієнтування в оточуючому до орієнтування у якостях об'єктів. На цій основі формуються спочатку дії, чкі відбивають специфіку предмета, наприклад, іграшки, а пізніше - дії з предметами, здійснені з практичною або ігровою метою. Відкриття ів'язків між предметами, здобуття результату викликає у малюка яскраві позитивні емоції.

Отже, до особливостей розвитку мислення наприкінці першого року життя можна віднести наступні:

до кінця першого року життя дитина осягає деякі прості нричинно-наслідкові зв'язки, не дані сприйняттю;

мислення функціонує всередині сприйняття, воно включено у пріїктичні маніпуляції з предметами;

виникають передумови розвитку допитливості.

Таким чином, до провідних досягнень періоду немовля в сферах діяльності, пізнання та особистості можна віднести наступні:

Складаються перші дві форми спілкування дитини з дорослими, починається засвоєння маніпулятивної діяльності з предметом;

З'являються перші соціальні емоції, спрямовані на дорослого, формується потреба в спілкуванні з ним

У пізнавальній сфері виникає уявлення про предмет як про постійний, існуючий у просторі і як такий, що має постійні властивості; розвиток пам'яті розширює межі досвіду дитини і починає його формувати; з'являються зачатки мислення як встановлення перших найпростіших причинно-наслідкових зв'язків, пошуку відповіді на питання "Що буде, якщо?", виникають передумови для засвоєння мови як пасивної, так і активної, встановлюються перші зв'язки з предметом.

Контрольні запитання:

1. Що лежить в основі мікроперідизації першого року життя дитини?

2. Розкрийте роль дорослого в формуванні соціальної поведінки немовляти.

3. Що становить "комплекс оживлення"?

Питання для самоперевірки:

1. Розкрийте значення безумовних рефлексів для психічного життя новонародженого.

2. Які форми спілкування дитини з дорослим формуються на першому році життя?

3. Як розвивається моторна та сенсорна діяльність дитини-немовляти?

Лекція № 4. ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ РАННЬОГО ВІКУ

Дата добавления: 2015-05-23