Розвиток концепції людського капіталу

Тема 2 Людський капітал

СТР-РА. ТИПИ, ФОРМИ і СЕГМЕНТИ РИНКІВ ПРАЦІ

Розрізняють зовнішній, або професійний, РП і внутрішній ринок.

Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покупцями роб. сили в масштабах країни, регіону, галузі.

Внутрішній ринок передбачає рух кадрів всередині підпр-ва, переміщення з однієї посади (роботи) на ін..

Зовнішній і внутрішній ринки тісно пов'язані. У країнах з розвинутою економікою може переважати як один, так і інший РП.

Сегментами РП є первинний і вторинний ринок. Ознаками сегментації можуть бути:

• територіальне положення — регіон, місто, район тощо;

• демографічні характеристики — статево-віковий і сімейний склад нас-ня;

• соціально-економічні характеристики — рівень освіти, професійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи тощо;

• поведінкові характеристики — мотивація зайнятості та ін.

Первинний РП - це ринок, для якого характерні стабільний рівень зайнятості і високий рівень з/п, а також можливість професійного просування, прогресивна технологія бир-ва, сис-ма управління.

Вторинний РП – ринок, для якого характерні значна текучість кадрів, нестабільна зайнятість, низький рівень з/п, обмеженість в рості кваліфікації, наявність відсталої техніки та технології.

До 70-х років XX ст. у країнах розвинутого капіталізму, для яких на той період характерними були економічне зростання, повна зайнятість, маловідчутна інфляція, функціонував жорсткий РП. Йому було притаманне державне рег-ня і великий вплив профспілок.

Стр-урна перебудова в економіці цих країн в умовах жорсткого ринку супроводжувалася кризовими явищами у вир-тві, зростанням безробіття. Це призвело до поширення концепції гнучкого РП.

Гнучкість РП передбачає:

•оперативне реагування на зміни кон'юнктури РП, тобто зміни попиту, пропозиції і цін, що виявляється відпов. у зміні обсягу, стр-ри, якості та ціни роб. сили;

• територіальну та проф. мобільність працівників;

• гнучкість підпр-ва, яка виявляється в гнучкому регулюванні обсягів продукції, що випускається, у використанні нових форм організації вир-ва і праці, управління кадрами;

• різноманітність форм наймання і звільнення;

• різноманітність форм професійно-кваліфікаційної перепідготовки;

• гнучкість диференціації з/п;

• гнучкість у регулюванні витрат на робочу силу;

• гнучкість режимів роботи та розподілу роб. часу;

• різноманітність методів і форм соціальної допомоги;

• різноманітність методів і форм зайнятості.

Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, підпр-ва, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей. Принципові ідеї такої залежності висловив ще А. Сміт. Передвісником цієї теорії стали наукові праці видатного радянського вченого-економіста академіка С.Г. Струміліна, який теоретично обґрунтував значення для народного госп-ва розвитку освіти і одним з перших спробував дати кількісну оцінку впливу освіти на ефективність праці і вир-ва.

З позицій теорії людського капіталу доходи людей с закономірним підсумком раніше прийнятих рішень. Тобто людина, приймаючи тс чи інше рішення, може безпосер. опливати на розмір своїх майбутніх доходів. Можна значно підвищити майбутні доходи, вкладаючи кошти у свою освіту і проф. підготовку, здоров'я, культуру, збільшуючи тим самим свій власний (приватний) людський капітал.

В У-ні відома концепція людського капіталу, яку запропонував американський економіст, викладач Вашінгтонського університету Дж. Кендрик у роботі "Сукупний капітал США і його формування, перекладеній російською мовою і опублікованій в СРСР у 1978 р. На думку Дж. Кендрика капітал — це "здатність протягом певного періоду створювати певний і продукт і доход, включаючи неринкові форми доходу". Виходячи з такого визначення капіталу, вчений поділяє його на дві основні складові — речовий і неречовий капітал, а кожна з цих частин, свою чергу, поділяється на капітал втілений і не втілений у людях. Людським капіталом у цій стр-урі буде втілений у людях речовий і неречовий капітал.

Речовий капітал, втілений в людях, — це капітал, одержаний шляхом вкладень у формування та виховання людини.

Неречовий капітал, втілений в людях, — це витрати на освіту та проф. підготовку людини, її здоров'я, а також на мобільність труд. ресурсів.

Дж. Кендрик відносить до втіленого в людях неречового капіталу так звані загальноосвітні й практичні знання. Загальноосвітні знання, що складають основну масу всіх наявних у природі знань, складаються із знань інтелектуальних і духовних.

Аналітична єдність речового та людського капіталу полягає в наступному.

1. Обидва види капіталу є невід'ємними чинниками економічного зростання. Саме людський капітал, а не заводи, обладнання і виробничі запаси є наріжним каменем конкурентоздатності, економічного зростання і ефективності".

2. Людський капітал, як і фізичний, створюється і накопичується завдяки капіталовкладенням, що потребує від інвестора значних витрат. При цьому людський капітал формується головним чином у результаті певних інвестицій у людину (в людей) і, крім інвестиційних витрат, потребує доброї волі і чималих зусиль самого "об'єкту інвестування".

3. Обидва види капіталу приносять доходи своїм власникам.

4. Людський капітал у вигляді знань, навичок і здібностей, як і фізичний, є певним запасом, тобто може накопичуватися.

Дата добавления: 2015-05-23