Історія економіки та економічної думки. N. B. Незважаючи на достатню інформативну цінність, радіоізотопна діагностика не знайшла широкого застосування в клінічній практиці через необхідність

N.B. Незважаючи на достатню інформативну цінність, радіоізотопна діагностика не знайшла широкого застосування в клінічній практиці через необхідність використання для неї складних апаратів, радіаційну небезпеку для пацієнта і медичного персоналу, тому вона застосовується тільки в спеціалізованих діагностичних центрах.

3. Підготовка хворого до дослідження:

- індивідуальна і залежить від принципу використання радіоактивного препарату та виду
досліджуваного органа.

4. Методика дослідження:

Для діагностичних цілей використовуються радіоактивні препарати, які мають період напіврозпаду, що дорівнює 1/3 тривалості дослідження (від 10 хвилин до кількох годин). Найбільш часто застосовують радіоактивні препарати:

- гелій-67 - для виявлення злоякісних процесів і вогнищ запалення;

- йод-123 - для виявлення патологічних процесів у нирках;

- йод-131 - для дослідження щитоподібної залози;

- технецій-99т - для візуалізації різних органів і систем (печінки, підшлункової залози і т.п.).
В наш час у медичній практиці застосовуються різні принципи використання радіоактивного препа­
рату, які покладені в основу класифікації радіоізотопної діагностики:

- принцип радіоізотопного розведення;

- принцип вимірювання часу накопичення ізотопу в органі;

- принцип реєстрації кількості радіоізотопу, накопиченого тканинами органа;

- принцип реєстрації виділення радіоактивних ізотопів і мічених сполук із органа.

Принцип радіоізотопного розведення використовується для визначення об'єму циркулюючих еритроцитів у кровоносному руслі пацієнта:

- взяті у хворого еритроцити мітять in vitro ізотопами радіоактивного фосфору (Н¹³¹) або хрому
(Сг⁵¹);

- мічені еритроцити в певному обсязі вводять тому ж хворому і за розведенням в судинному
руслі визначають об'єм циркулюючих еритроцитів, а потім обчислюють об'єм циркулюючої
крові і об'єм крововтрати (при її наявності).

Принцип вимірювання часу накопичення ізотопу в органі дозволяє судити про стан його функції:

- найчастіше принцип радіоізотопного дослідження використовується для визначення функціо­
нального стану щитоподібної залози за допомогою радіоактивного йоду (І¹³¹);

- при гіпертиреозі (підвищеній функції залози) відзначається прискорення часу накопичення
радіоізотопу в тканині залози;

- при гіпотиреозі (зниженій функції залози) - уповільнення.

Принцип реєстрації кількості радіоізотопу, накопиченого тканинами органа, дозволяє визначити розміри і форму органа, а також виявити наявність у ньому патологічного вогнища:

- якщо тканини патологічного вогнища більш активно вловлюють радіоізотопний препарат -
визначаються "гарячі зони";

- якщо тканини патологічного вогнища не накопичують радіоізотопний препарат, або накопичують
його в невеликій кількості - визначаються "холодні зони";

- цей принцип радіоізотопного дослідження застосовують для виявлення пухлинного процесу в
печінці, підшлунковій, щитоподібній залозах, нирках, селезінці;

- для пухлинного процесу характерне посилене накопичення радіоізотопного препарату, що
проявляється наявністю в органі "гарячих вузлів".

Принцип реєстрації виділення радіоактивних ізотопів і мічених сполук із органа використовується для дослідження внутрішньопечінкових жовчних проток і позапечінкових жовчних шляхів:

- метод заснований на здатності печінки поглинати і виводити радіоізотопний препарат \
систему жовчовивідних шляхів разом із жовчю і дозволяє судити про характер патологічних
змін у цих органах.

Опорний конспект лекцій

Дніпропетровськ - 2012

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Дніпропетровська державна фінансова академія

економічний факультет

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Дата добавления: 2015-05-23