Американська школа маржиналізму

Формування неокласичної традиції в політичній економії. Кембріджська школа

У 90-х рр. ХІХ ст. в Англії сформувалася так звана кембрідж­ська економічна школа, засновником якої був А. Мар­шалл (1842–1924). Ця школа за своїм впливом не поступалася австрій­ській і започаткувала новий напрям в економічній теорії – нео­класичний. Тому під час вивчення основних положень даної школи слід чітко розмежувати її внесок у розвиток економічної теорії, який полягав у синтезі післярікардіанської політекономії і маржиналізму.

Основна праця А. Маршалла – «Принципи економікс» (1890), в якій він намагався розробити універсальну економічну теорію, поєднати різні кон­цепції. Найбільшою його заслугою є створен­ня синтетичної теорії, яка об’єднувала елементи трудової теорії вартості і теорії граничної корисності, формування неокласичної економічної теорії. Доцільно розглянути трактування А. Мар­шаллом таких понять і категорій, як економікс, ціна, попит, про­позиція, ринок, цінова еластичність, теорія розподілу тощо. Крім того, слід звернути увагу на погляди послідовників Мар­шалла: А. Пі­гу (1877–1959) і Р. Хоутрі (1879–1975), які ввійшли в історію економічної думки як автори відповідно концепції еко­номіки добробуту і кредитно-грошової політики.

Знайомлячись із працею А. Пігу («Економічна теорія добро­буту» (1924)), слід виходити з того, що автор розглядає соціаль­ний добробут як суму добробуту окремих індивідів. Основою соціального добробуту є економічний добробут, що трактується як кількість задоволення, котре можна виразити в грошовому еквіваленті.

Найбільш відомі праці Р. Хоутрі «Добра й погана торгівля» (1913), «Капітал і зайнятість» (1937), у яких він розглядав еко­номічну діяльність у тісному взаємозв’язку з політикою та ети­кою, владою держави, психологією. Його заслугою було тверд­ження, що багатство й доходи розподіляються між людьми не­рівномірно, а це є наслідком індивідуалістичного принципу ве­дення економіки.

Наприкінці ХІХ ст. з’являється своєрідний американський варіант теорії граничної корисності, засновником якого був Дж. Б. Кларк (1847–1938). Вивчаючи творчість Кларка, необхід­но розглянути перш за все його теорію розподілу, відповідно до якої розподіл суспільного доходу відбувається згідно з при­род­ним законом, який забезпечує кожному власникові фактора ви­робництва стільки багатства, скільки він створює.

Дж. Кларк сформулював закон граничної продуктивності праці й капіталу. Слід звернути увагу на економічний зміст цьо­го закону, а також на сутність його вчення про статику й ди­наміку економічної системи, його теорію рівноваги.

Дж. Б. Кларк не обійшов увагою і процес монополізації ка­піталістичної економіки.Монополія виникає тоді, стверджував він, коли наявний одноосібний контроль над ринком. Такий ви­падок є винятковим, а тому монополію Кларк трактує як тимча­сове явище – і визначає як засіб грабунку суспільства та галь­мування прогресу.

Дата добавления: 2015-05-23