Періодизація розвитку київської русі

I етап – виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX –кінець X ст.).Цей етап пов'язаний з правлінням князів Діра та Аскольда (загинувблизько 882 р.), Олега (882 – 912 рр.), Ігоря (912 – 945 рр.),Святослава (969 – 972 рр.) та регентством княгині Ольги (945 – 969 рр.). Характерними рисами першого етапу були: – захоплення Олегом влади у Києві в 882 р. та об'єднання Північної таПівденної Русі, що стало основою виникнення загальноруської держави; – зосередження уваги та сил держави не на внутрішній, а на зовнішнійполітиці; – активне розширення державних кордонів та слабкість великокнязівськоївлади, що не була ще чітко організованою та централізованою; – формування системи васально-ієрархічних відносин (зросла влада князя ікняжої дружини, яка виділилася у панівний прошарок і фактично склалаоснову своєрідного адміністративного апарату; утворилися різні групифеодально залежних селян: смерди, закупи, рядовичі, холопи, челядь);– воєнне протистояння з Візантією (кожен з руських князів цього періодувважав за необхідне організувати декілька походів на Візантію, княгиняОльга у 965 р. першою відвідала Константинополі з мирними намірами);– наростання небезпеки з боку кочівників (ослаблення Хазарськогокаганату після успішних походів Святослава у 965 і 968 рр. відкрило шляхна Русь кочовим народам, зокрема печенігам). II етап – розквіту і піднесення Київської Русі (кінець X – середина XIст.).Він припадає на час князювання Володимира Великого (980 – 1015 рр.) таЯрослава Мудрого (1019 – 1054 рр.).иси цього етапу:– завершення процесу формування території Київської Русі;– перенесення уваги князівської влади з проблеми завоювання земель напроблему їхнього освоєння та втримання під контролем;– посилення централізації влади;– активна реформаторська діяльність великих князів (судова,адміністративна, війська реформи);– невдала спроба реформування язичництва, офіційне запровадження тапоширення державної консолідуючої ідеології – християнства;– поява писаного кодифікованого права («Руська Правда» – перший кодексправа на Русі);– активізація міжнародних контактів, численні шлюби членів сім'їЯрослава Мудрого з представниками правлячих династій Заходу;– зростання цивілізованості держави, розквіт давньоруської культури. III етап – політичної роздрібненості (кінець XI – середина XIII ст.).Характерні риси цього етапу:– посилення чвар та міжусобиць (після смерті Ярослава Мудрогопротистояння та суперечки за Київський стіл набули загрозливогохарактеру);– втрата політичної єдності, посилення відцентрових тенденцій,– зародження індивідуальної земельної власності;– спроба відновлення державної єдності (князювання Володимира Мономаха(1113 – 1125 рр.); після смерті Мономаха його синові Мстиславу лише накороткий час вдалося підтримати єдність руських земель);– прогресуюче наростання зовнішньої загрози, що врешті-решт призвело довстановлення монголо-татарського іга. 41. Політичний,економічний, соціальний та територіальний устрій Київської Русі

Київську Русь характеризують як ранньофеодальну державу: стрімка її феодалізація відбувалася зі збереженням помітних залишків родоплемінного ладу.

Економіка

Загальновизнаним є той факт, що Русь мала розвинені для свого часу продуктивні сили і багату економіку.

- Землеробство - провідна галузь, практикувалася 2-3- пільна система. Основними зерновими культурами були жито, пшениця, просо, ячмінь, овес. Вирощували також бобові та технічні культури, городину. Із землеробських знарядь використовували переважно рало, плуг, соху.

- Скотарство - набуло значного поширення, особливо в степовій зоні. Розводили велику і малу рогату худобу, коней, свиней, птахів.

- Ремесло - існувало до 60 спеціальностей. Найважливішими його галузями були: чорна металургія, гончарство, ткацтво, ювелірне та деревообробне виробництво.

- Торгівля - як внутрішня, так і зовнішня - мала велике значення в господарському житті. Експортували хліб, худобу, сіль, хутро, ремісничі вироби. Імпортували тканини, вино, прянощі, вироби мистецтва тощо. У X ст., з часів Володимира Великого, з'явилася власна монета - злотники й срібляники. З XI ст. основною грошовою одиницею стає гривня - злиток срібла різної ваги (до 200 г).

- Допоміжні галузі - мисливство, рибальство, бджільництво, бортництво.

Соціальна структура

У соціальній структурі давньоруського суспільства XI ст. можна виділити такі основні групи населення:

- Князі (представники правлячої та племінних династій), бояри (місцеві родовиті землевласники) та князівські дружинники. Володіли князівствами та місцевими вотчинами.

- Основна група - селянство (смерди), які спочатку були вільними і економічно самостійними, але поступово потрапили в економічну залежність від князів і бояр: платили їм данину, виконували примусові роботи.

- "Холопи " - раби - використовувалися в домашньому господарстві.

- Міщанство - складало багаточисельну верству. За приблизними підрахунками, у містах проживало до 15% усього населення. Найбільшими містами були Київ (до 50 тис. осіб) і Новгород (до 30 тис. осіб).

- Духовенство - формується із прийняттям християнства.

Форма правління

Київська Русь була ранньофеодальною монархією: київський князь зосереджував у своїх руках усю адміністративну, воєнну, судову владу й управляв державою за допомогою найближчого оточення - особистої дружини, удільних князів (управляли підлеглими їм князівствами), намісників (управляли невеликими містами)

Територіально-політичний устрій

Територіально Київська Русь не була єдиною і монолітною державою. Вона складалася приблизно з 15 удільних князівств, які характеризувалися значною самостійністю у внутрішньому житті.

До адміністративної реформи Володимира Великого (близько 988 р.) влада в удільних князівствах належала місцевим племінним династіям, які протистояли київському князю в його прагненні об'єднати під своєю владою племінні князівства.

Дата добавления: 2015-05-23