Будівництво трипільської доби

Архітектура античних міст-полісів Північного Причорномор’я.

Архітектура Скіфії.

Будівництво трипільської доби.

Архітектура найдавніших часів

Розділ 2. Архітектура України

Контрольні запитання та завдання

1. Визначте сутність архітектури модернізму.

2. Розкрийте особливості функціоналізму.

3. Охарактеризуйте ранній період творчості Ле Корбюзьє.

4. Проаналізуйте діяльність об’єднання і школи «Баухаус».

5. Розкажіть про еволюцію ідей функціоналізму.

6. Розкрийте специфіку розвитку ідей органічної архітектури у творчості Ф.Л.Райта у 1930 – 1950-х рр.

7. Охарактеризуйте архітектурний регіоналізм у Японії.

8. З’ясуйте особливості розвитку світової архітектури другої пол. 20 ст.

Трипільська культура була поширена упродовж 4 – 3 тис. до н.е. в лісостеповій смузі від Південно-Східного (Румунського) Прикарпаття до Середнього Подніпров’я. Її назва походить від села Трипілля біля Києва, де археолог В.Хвойка здійснив розкопки і виявив артефакти цієї культури. Культура представлена поселеннями, керамічним розписаним посудом, глиняною скульптурою. Внаслідок археологічних пошуків на території України знайдено більше тисячі трипільських поселень різної величини. Вони розташовані на берегах річок та схилах долин. Це і невеликі поселення – 7 – 14 жител площею 1 – 2 га, і великі – площею кілька сотень гектарів (від 100 га до 450 га), на яких розміщувалося близько 2 тис. житлових об’єктів, у тому числі двоповерхових. У деяких із них мешкало 6 – 8 тис. осіб, а подекуди – понад 10 – 14 тис. Окремі поселення досягли гігантських розмірів і становили протоміста, наприклад, Тальянки (450 га), Майданецьке (250 га), Доброводи (250 га), Веселий Кут (150 га) (сучасна Черкаська область). Поселення розташовувалося кількома концентричними колами, у центральній частині – вулиці та квартали, житлові будівлі й господарські споруди (майже 2800 майданчиків у Тальянках та 1575 – у Майданецькому). Окремими типами будівель були оборонні (штучні укріплення у вигляді ровів та валів) та громадські. Учені вважають, що в пізній період розвитку культури Трипілля відбувалися міжплемінні конфлікти, тому виникли також укріплені поселення (із валами, ровами). Навколо великих поселень існували невеликі селища площею від 2 до 10 га, що належали до сільськогосподарських територій. Як показали розкопки одного з поселень в урочищі Коломийщина (біля села Халеп’я у районі м.Трипілля), характерною особливістю селища трипільських часів було розміщення житлових помешкань по колу, а також наявність вільної, незабудованої площі всередині селища. Припускають, що остання становила майдан для безпечного розташування великої рогатої худоби. У згаданому селищі налічували близько 30 жител, які були досить великі (4 – 5 м завширшки і до 15 – 20 м завдовжки).

На ранньому етапі Трипілля (4000 – 3600 pp. до н.е.) виявлено два види жител: землянки (напівземлянки) та наземні, глинобитні будинки. Заглиблені у землю житла мали переважно овальну форму. Іноді знайдені овальні ями, що залишились від житлових споруд, об’єднані й нагадують за формою цифру 8, їх діаметр досягає 3 – 6 м, а глибина – від 1 до 3 м. Знайдено і великі за розміром споруди. Так, у поселенні Лука-Врублівецька (на лівому березі Дністра, за 22 км від м. Кам’янець-Подільський) одне з помешкань мало довжину 43 м, ширину – 2 – 3 м. Землянки покривалися нахиленим дахом, що опирався на вкопані стовпи. Житла складалися переважно з одного чи двох приміщень, у яких обладнували піч зі склепінням або відкрите вогнище із земляною чи покритою плиткою основою. При будівництві жител, окрім дерева, використовувався камінь для основи вогнища та основи глинобитних стін. В інтер’єрах жител зафіксовано культові предмети, вівтарі тощо. Про це засвідчують збережені глиняні моделі житла у формі відкритих майданчиків на ніжках, які, ймовірно, виконували функції культових предметів.

Для середнього та пізнього етапів трипільської культури східного регіону характерні наземні будівлі, що складаються з кількох кімнат (сіни, комори для зерна, виробничі приміщення, місця для відправлення культових ритуалів). Великі споруди, як, наприклад, у поселенні Коломийщина II, можливо, належали багатосімейному родовому колективу. Зокрема два будинки у поселенні Коломийщина II мали розміри до 27 – 30 м завдовжки та 6 – 7 м завширшки. Одне житло мало п’ять камер із шістьма печами, круглими жертовниками, пофарбованими червоною вохрою. Осередком житла була кімната з однією (інколи двома або трьома) піччю для випікання хліба. Планування поселень у більшості випадків є кільцевим: будинки розташовувалися одним чи кількома колами, а центр здебільшого не забудовувався.

Із середини 4 тис. до н.е. племена трипільців споруджують величезні за розмірами поселення у вигляді протоміст. Археологами виявлено близько 20 поселень-гігантів пізнього періоду Трипілля. Житлові будівлі поселень-гігантів виявлено біля с. Майданецьке, Доброводи, Веселий Кут, Тальянки на Черкащині. Деякі з цих колосальних протоміст сягають площі 500 га, налічують 1500 – 2000 будинків, у яких могло мешкати до 10 – 15 тис. осіб. План забудови передбачає форми, наближені до кола або овала, які складаються з кількох кілець, здебільшого від одного до чотирьох, з мало забудованим центром. Поселення сформовані суцільними рядами, в яких будівлі різної конструкції щільно прилягають одна до одної. Різним типам одно- і двоповерхових жител були притаманні індивідуальні особливості. У двоповерхових спорудах нижній поверх мав зазвичай господарське призначення, а верхній – житлове. В одноповерхових житлах господарські приміщення розташовано поряд із житловими. У протомістах існували вулиці, квартали, площі, майдани.

Особливий інтерес для дослідників становлять керамічні моделі споруд трипільського житла. Досліджено близько 60 із них, із яких лише 17 збережі повністю, 49 – дуже пошкоджені. Глиняні моделі житла відтворюють їх вигляд: праворуч від дверей – піч, ліворуч – місце для перемелювання зерна, у стіні навпроти входу – вікно круглої форми. На одній моделі з Попудні (Черкаська обл.) біля печі розміщено антропоморфного ідола, а проти печі – низьку довгу лаву. На іншій моделі з Попудні відтворено лавку, посуд та фігуру жінки, яка розтирає зерно на зернотерці. Між піччю та місцем для помолу зерна на підлозі містився хрестоподібний вівтар, освітлюваний із вікна. Стіни жител фарбували червоною вохрою і білим каоліном, розписували складними орнаментами. За припущеннями дослідників, вони мали магічне, оберегове значення. Не доведена наявність димарів у спорудах.

Для раннього етапу Трипілля характерні моделі чотирикутних жител із двосхилими дахами, поставленими на чотирьох невеликих ніжках без платформи, їхні стіни та дах декоровані заглибленнями у глині. Згодом поширюється створення невеличких будинків без даху із заглибленим декоруванням та білою інкрустацією. На початку середнього етапу Трипілля з’являються моделі жител без даху з масивними стовпами, декоровані тільки розписом. Наприкінці середнього етапу розповсюдженими були моделі жител, де простежується намагання реалістично передати характер будівлі. У найпізніший етап Трипілля зникає реалістичний підхід – з’являються стилізовані моделі жител. Їх трактують не стільки як конкретну будівлю, скільки як її пластичний символ. Стилізовані моделі жител у вигляді керамічних кубиків виявлено в с.Усатове поблизу Одеси. Учені вважають, що такі моделі мали культове призначення, а також припускають, що це – не звичайні житлові споруди, а культові святилища.

Зовнішній вигляд трипільських споруд, відомий з глиняних моделей та археологічних розкопок, дає підстави стверджувати, що українська народна архітектура успадкувала традиції трипільського будівництва.

Дата добавления: 2015-05-23