Архітектура античних міст-полісів Північного Причорномор’я

Античні культура і мистецтво на південних землях сучасної України розвивалися упродовж 7 ст. до н.е. – 4 ст. н.е. Перші грецькі поселення-колонії з’явилися в українському Причорномор’ї в 7 ст. до н.е. Дослідники культури вважають, що еміграція греків за межі батьківщини була наслідком гострої соціальної боротьби всередині самих полісів, зокрема Мілету. Колонізаторська політика митрополії була пов’язана з погіршенням економічного стану, нестачею засобів до існування, обезземеленням дрібного селянства тощо. Потреба в імпорті життєво необхідних товарів (хліб, риба, худоба, метали, дерево) спонукала давніх греків до контактів і торгівлі з місцевими племенами. Поліси почали споряджати експедиції своїх громадян на пошуки вільних земель для поселень. Ця умовна колонізація відбувалася мирно й поступово. Її провідниками визнано мешканців грецького міста-держави Мілету, котрі заснували багато міст-колоній на чорноморському узбережжі. Уздовж морського узбережжя та в гирлах річок греки-колоністи заснували чимало міст та селищ. Перші поселення з’явилися на о. Березань (неподалік від сучасного Очакова (Миколаївська обл.), згодом – у гирлі Буга: Тіра (6 ст.), Ольвія (на правому березі Бузького лиману), Пантікапей (на місці сучасної Керчі), Херсонес (5 ст., поблизу сучасного Севастополя) та ін. Поступово вздовж північних берегів Чорного й Азовського морів утворилась своєрідна зона античної державності. Греки інтегрувались із численними місцевими осілими та кочовими племенами, чим сприяли розкладу первіснообщинного ладу та формуванню держави. Поселенці займалися землеробством, скотарством, виноградарством, різними ремеслами, вели жваву торгівлю з Грецією та місцевими племенами, зокрема зі скіфами, згодом – сарматами і слов’янами. За суспільним і державним устроєм міста Ольвія, Тіра, Херсонес були античними рабовласницькими республіками-полісами. У 5 ст. до н.е. на Керченському півострові утворилася рабовласницька Боспорська держава зі столицею Пантікапей.

Будуючи в Північному Причорномор’ї нові міста, греки поширювали на освоєних територіях античну культуру з її культом гармонії і краси. Кожне з міст мало неповторний зовнішній вигляд, архітектурні споруди чудово «вписувалися» у мальовничі краєвиди. Архітектура причорноморських міст була ордерна, переважав витончений іонічний ордер. Крім архітектури, активно розвивалися скульптура, живопис, керамічні та ювелірні промисли.

Будівництво міст відбувалося за гіпподамовою системою, тобто впроваджувалося прямолінійне планування, вулиці перетиналися під прямим кутом. Упорядковувалися бруковані вулиці та площі, водопровідні канали, канали для дощових вод. На пізнішому історичному етапі – 1 ст. до н.е. – 3 ст. н.е. – в архітектурі й декоративному оздобленні переважав місцевий стиль, що поєднував античні і скіфо-сарматські елементи. Великого значення у грецьких полісах Північного Причорномор’я надавали будівництву храмів, які відзначалися оригінальним стилем і своєрідним декором. Споруди розфарбовували у червоний (теракотовий), синій і білий (нефарбований мармур або штукатурка) кольори. Підлогу храмів і будинків багатих городян зазвичай прикрашали мозаїкою.

Найбільш збереженими взірцями античної архітектури є Царський і Золотий кургани в околицях Керчі (древнього Пантікапея), теменоси (храмові ділянки) в Ольвії та Пантікапеї, театри в Херсонесі, Ольвії та Німфеї, знаменитий пантікапейський перистиль, цитадель Херсонеса, замок Афінеон, склеп Деметри і Мелек-Чесменський курган у Керчі.

Місто Ольвія було засноване в першій половині 6 ст. до н.е., в епоху свого розквіту (5 – 3 ст. до н.е.) займало площу 50 га, а його населення становило 12 – 15 тисяч жителів. Майже третина міста внаслідок підняття рівня води у Чорному морі опинилася під водою (за останні 2,5 тис. років рівень моря піднявся на 7 – 9 м). Архітектурні пам’ятки Ольвії майже не збереглися, залишки міста знаходяться у селі Парутине Миколаївської області. Місто було захищене оборонними стінами та масивними квадратними вежами, основи яких збереглися. Вулиці, які в основному перетиналися під прямим кутом, були викладені каменем і битою черепицею, залишки яких також збереглися до наших днів. У центральній частині Ольвії розміщувалися теменос (територія з храмами) та агора – головна площа, яку оточували будівлі державної влади, театр, гімнасія, суд. Найбільш збереженими є житлові квартали. Будинки знаті мали перистилі та парадні приміщення, прикрашені мозаїками і фресками. У 3 ст. унаслідок готських завоювань місто перестало існувати.

Пантікапей, одне з найбільших античних міст Північного Причорномор’я, було засноване вихідцями з м. Мілет у 6 ст. до н.е. Через двісті років місто стало столицею Боспорського царства. На пагорбі розташовувалися акрополь, храмова ділянка, а на схилах – адміністративні та житлові споруди. Пантікапей оточували оборонні мури. У 4 ст. до н.е. в період правління царя Перисада в Акрополі було зведено Царський палац, до наших днів збереглися лише фрагменти стін з арковим прорізом, викладені з ретельно обтесаних каменів.

Царський курган у Пантікапеї (4 ст. до н. е.) розташований за 6 км від сучасної Керчі. Це велика усипальниця одного з боспорських правителів. Поховання було розграбоване, сам мавзолей добре зберігся. Склеп є прямокутною камерою (4,49 х 4,39 м) із купольним завершенням заввишки 9 м. Склепіння камери складається із 17 рядів нависаючих плит. У камеру веде довгий (36 м) дромос – вузький коридор, перекритий крутим східчастим склепінням; висота дромосу збільшується в міру наближення до склепу (7 м заввишки). Вражає ефект дромосу: коли глядач дивиться з похоронної камери, коридор видається нескінченно довгим, величним і суворим. Над гробницею насипано курган, висота якого сьогодні сягає 17 м, довжина окружності – 260 м, діаметр – 80 м. Насип складається із землі й каменю.

Склеп Деметри (1 ст. до н.е.) розташований на території давнього Пантікапея. Це підземна поховальна споруда жриці богині Деметри. Центральною частиною склепу є прямокутна поховальна камера розміром 2,20 х 2,75 м, перекрита півциліндричним склепінням. У камеру вів дромос із тесаного каменю. Внутрішня поверхня склепу була поштукатурена й покрита фресками.

Із античних будівель Північного Причорномор’я збереглися фортечні кам’яні стіни Херсонеса. Комплекс цитаделі – це квадратний майданчик, обмежений стіною 8 – 10 м заввишки, а також додатковою оборонною стіною. Кути цитаделі були укріплені чотирма могутніми циліндричними вежами 10 – 12 м заввишки.

У 1 ст. н.е. Північне Причорномор’я опинилося під впливом Римської імперії. Згодом, починаючи з 3 ст., внаслідок постійних нападів кочівників (готи, гунни, алани та ін.) розпочався занепад міст цього регіону. Жодне з античних міст не збереглося, вони переважно по-варварськи були зруйновані. Деякі поселення південного узбережжя Криму довший час перебували у складі Візантійської імперії. Найдовше проіснував Херсонес Таврійський, проте і він у 14 ст. був знищений татарами.

Антична культура, а особливо архітектура давньогрецьких міст на території Північного Причорномор’я, опосередковано вплинули на подальший розвиток українського мистецтва.

Дата добавления: 2015-05-23