Класицистична архітектура Києва

Реконструкція Києва (1787) проводилась за генеральним планом, провідним виконавцем якої був архітектор Андрій Меленський, учень Джакомо Кваренгі. У творчості цього архітектора знайшов втілення стиль класицизму. Як губернський архітектор, він упродовж 1799 – 1829 pp. працював над реалізацією плану перетворення Києва, об’єднавши три великі його райони – Старе княже місто, Подол і Печерськ, що перетворило столицю на сучасне європейське місто. А. Меленський визначив головну магістраль Києва – Хрещатик із прилеглими вулицями, які почав забудовувати, творчо використовуючи складний рельєф території. Із приєднанням 1793 р. до Правобережної України Київ втратив прикордонний характер, отримавши умови для економічного та культурного розвитку. На той час місто було переважно дерев’яним. Пожежа 1811 р. знищила Подол, де ще дотримувались давнього планування (вузькі й криві вулиці, торгова площа з магістратом у центрі). Новий план Подолу опрацював петербурзький архітектор В.Гесте за сприяння А.Меленського. Відповідно цей район Києва суттєво змінився: чіткий розподіл на квартали, прямі й широкі вулиці, житлові будинки зі зразковими стильовими фасадами, але позбавлені помпезності, дво-, триповерхові. На Подолі було збудовано чимало громадських і торгових споруд, серед яких вирізнявся Контрактовий будинок (архітектор В. Гесте, 1815 – 1817) – типовий взірець цивільної архітектури класицизму. Споруду було побудовано для контрактових ярмарків, тут укладалися торговельні угоди, давали концерти й вистави. У плані Контрактовий будинок – це витягнутий прямокутник. Головний фасад будівлі оформлений чотириколонним доричним портиком, увінчаним трикутним фронтоном. Центральні ділянки північного і західного фасадів прикрашені портиками пілястрів дорійського ордеру, східний фасад – портиком з тричетвертних колон. Стіни першого поверху прикрашає стрічковий руст.

У стилі класицизму був також зведений Гостиний двір. У цьому районі Києва А. Меленський добудував нові корпуси Флорівського монастиря – двоповерхові келії, господарські споруди та резиденцію ігумена, у центрі монастиря – церкву Воскресіння Христового (1820). А. Меленський був прихильником збереження унікального природного оточення міста. Архітектор прикрасив Київ кількома пам’ятниками, це – «Магдебурзька колона» (1802) із нагоди повернення Києву права міського самоврядування, що являє собою тосканську колону, постаментом якої є три арки на цегляній основі, завершенням колони є хрест на золотій кулі; та мавзолей «Аскольдова могила» (1809 – 1810; на місці, де, за переказами, нібито було поховання київського князя Аскольда) у вигляді церкви-ротонди, оперезаної колонадою.

Після А. Меленського губернським архітектором став П. Дубровський, прихильник класицизму. Він затвердив новий генеральний план розбудови міста (1837). З’явилися площі та вулиці, зокрема паралельна до Хрещатика – Володимирська, а також нові, масштабніші споруди – Київський університет (1837 – 1843, архітектор В. Беретті), Інститут шляхетних дівчат (1839 – 1843, архітектор В. Беретті).

Споруда університету належить до найзначніших будов періоду класицизму. Зведений у 1837 – 1843 pp. за проектом архітектора Вінченцо Беретті, будинок складається з чотирьох триповерхових корпусів, що творять прямокутний двір. Головний вхід із Володимирської вулиці оформлений восьмиколонним іонійським портиком. Усі приміщення перекриті хрестовинами або півциркульними склепіннями. Фасади оформлені стримано, цокольний поверх рустований, два верхні поверхи розділені широким фризом із глухою балюстрадою під вікнами. Усі об’єми завершені класичним антаблементом. Університет, на відміну від інших пам’яток класицизму, що пофарбовані білим або біло-жовтими тонами, має червоний колір стін, а бази колон, капітелі, модульйони і карнизи, відлиті з чавуну, – чорний. Університетський фасад з протилежного боку, від Ботанічного саду (заснований 1841 р.), не повторює парадного. Він стриманіший, портик шестиколонний, із фронтоном, будинок має фланкуючі ризаліти з боків.

Активний розвиток архітектури у стилі класицизму не загальмував традиційного спорудження дерев’яних церков по всій території України, особливо у другій половині 18 ст. Класицизм певною мірою сприяв активізації церковного будівництва, в якому виявився тривалий національний будівничий досвід.

Отже, в архітектурі 18 – поч. 19 ст. переважав стиль класицизму. Національна своєрідність українського класицизму виявилась у збереженні кольорової гами споруди, типової для бароко, – блакитної з білим і золотим. У класицистичному стилі зводилися житлові споруди, адміністративні установи, освітні заклади і театри.

Дата добавления: 2015-05-23