Пам’ятки архітектури класицизму у Львові

Архітектура класицизму Львова не вирізнялася масштабністю. Галичина після першого поділу Польщі (1772) перебувала у складі Австрійської імперії. У цей період класицистичного вигляду набули будинки центру Львова, а саме фасади багатьох споруд були перероблені, позбувшись попереднього ренесансного або барокового вигляду.

Вишуканим взірцем класицизму у Львові є так званий Оссолінеум (тепер Наукова бібліотека ім. В.Стефаника) (назва походить від імені графа Юзефа Оссолінського, з ініціативи та на кошти якого будувалися бібліотека і музей (1826 – 1849, архітектори П. Нобіле, Ю. Бем)). Ансамбль Оссолінеума вирізняється особливою красою і довершеністю форм. Це двоповерхова споруда, асиметрична у плані, центральний вхід має відкриту аркову галерею з коринфськими півколонами, що завершуються трикутним фронтоном, від якого в обидва боки ідуть крила будинку. У фронтонах, а також світлих портиках, що контрастують із масивністю будівлі, яскраво виражені риси українського класицизму.

Ратуша Львова також збудована у стилі віденського класицизму. Її звели у центрі площі Ринок протягом 1827 – 1835 рр. за проектом львівських архітекторів Ю. Меркеля, Ф. Трешера, А. Вондрашки, керував будівництвом Ю. Глоговський. Ратуша виконана з цегли, чотириповерхова, квадратна у плані, із внутрішнім двориком. Центральний фасад не має жодних прикрас, над ратушею височить вежа з годинниками.

Міський театр (тепер Український академічний драматичний театр ім. Марії Заньковецької) будувався за проектом віденського архітектора Людвіка Піхля у 1837 – 1842 рр. Головним інвестором проекту став відомий підприємець та меценат граф Станіслав Скарбек. Керував будівництвом архітектор Йоганн Зальцман. За кількістю глядачів, які вміщував львівський театр (1700 глядачів), він був одним із найбільших у Європі, поступаючись лише знаменитому Ла Скала в Мілані (3000 глядачів) та театру у Дрездені (2000 глядачів) та першим – за площею забудови – 7 278 кв.м.

Просторово-планувальна структура і композиція чотирьох фасадів вирізняється строгою симетрією, характерною для стилю класицизму. Будинок – масивний, чотириповерховий, мурований з цегли, тинькований. Фундаменти будівлі укріплені дубовими палями. По центру головного (південного) фасаду розміщено монументальний портик іонічного ордеру, увінчаний фронтоном (його завершувала колись квадрига Аполлона). Бічні фасади також оформлені пілястрами іонічного ордеру. Вікна – прямокутні; на першому поверсі – з півциркульними завершеннями, у строгих класицистичних обрамуваннях. У 1940 р. театр був обладнаний рухомою сценою. Інтер’єр фойє та зали глядачів також строго симетричні й оформлені декоративними рельєфами (скульптори Маріан Внук, Яніна Райхер-Тодт).

У стилі класицизму зведено каплицю-мавзолей родини Дунін-Борковських (1812) на Личаківському цвинтарі (архітектор невідомий). Ця будівля прямокутна у плані, має портик із чотирьох колон коринфського ордеру. Ця невелика споруда повністю відтворює форми античного простилю.

Сакральна архітектура в Галичині у цей період не зазнала особливого розвитку. Немає класицистичних храмів на Тернопільщині та Івано-Франківщині, на Львівщині є лише кілька таких споруд, дві з них – монастирські: Юріївська церква та келії Василіанського монастиря у Червонограді (раніше Христинополь) і Воздвиженський костел у Новому Милятині. Будівлі започатковані у 18 ст., в них поєднані риси пізнього бароко та класицизму.

Дата добавления: 2015-05-23