Архітектура Львова у другій половині 19 ст

Місто Львів втрачало середньовічну замкненість і перетворювалося на місто з широкими бульварами, вулицями, багатоповерховими будинками. В останній чверті 19 – на початку 20 ст. закінчилося формування нового центру Львова: проспект Свободи, площа Адама Міцкевича, проспект Тараса Шевченка. З’явилися нові вулиці та кілька площ. Упродовж другої половини 19 – початку 20 ст. були збудовані наймасштабніші споруди адміністративного, культурного, навчального призначення, переважно у ренесансно-бароковому стильовому вирішенні. У стилі неокласицизму архітектор Юліан Захаревич спорудив головний корпус Львівської політехніки (1873 – 1877, тепер – Національний університет «Львівська Політехніка»). Споруда акцентована виступаючим коринфським портиком.

Архітектор Юліуш Гохберґер також був прихильником неокласицизму. Серед його споруд – будинок Товариства взаємної допомоги, споруда Крайового Галицького сейму (1877 – 1881, тепер – Львівський національний університет ім. Івана Франка). Університет – складна у плані триповерхова будівля з високим цоколем і високим мансардовим дахом, на зразок «французької» покрівлі. У плані споруда має форму п’ятикутника з двома внутрішніми подвір’ями. Головний фасад має складну композицію з двома бічними та центральним ризалітами, яка доповнена колонами і пілястрами коринфського ордеру. Скульптурне оздоблення фасаду є одним із найбагатших серед будівель міста того часу.

У стилі французького класицизму виконана споруда палацу Потоцьких, що на вулиці Коперника. Зводив палац у 1889 – 1890 pp. архітектор Ю. Цибульський за проектом французького зодчого Луї д’Оверньє. Триповерхова будівля, з мансардами, Н-подібна у плані, з розвинутим центральним ризалітом та боковими крилами. Екстер’єр фасаду вирізняє багатство ліпної декорації. Парадний вхід оформлений арковим портиком із ліпниною та іонічними колонами.

На сучасній вулиці М. Коперніка розміщується палац, що колись належав князям Сапігам (тепер – Товариство охорони пам’яток історії і культури). Затишну двоповерхову споруду 1868 р. збудував архітектор А. Кун, у ній поєднуються елементи ренесансу та бароко.

Видатний львівський архітектор Юліан Захаревич творчо поєднував у зовнішньому вигляді споруд стильові особливості ренесансу з новими містобудівними завданнями. Так, будинок Галицької ощадної каси (1891, тепер – Музей етнографії та художнього промислу) вирізняється романтичним трактуванням неоренесансних та необарокових мотивів. У його стильовому вираженні також поєднується ренесанс із декоративними елементами бароко. Перший поверх, покритий рустом, контрастує з урівноваженістю двох верхніх поверхів. Чіткість та елегантна простота вирізняють вестибюль і сходову клітку з вітражами. Завершує будівлю купол зі шпилем, біля основи куполу розміщена алегорична скульптурна група «Ощадність» (скульптор Л. Марконі), яка символізує економічне процвітання Галичини.

Скульптор Леонард Марконі доклав чимало зусиль до пластичного оздоблення багатьох споруд у Львові. Як архітектор Л. Марконі разом з Юзефом Яновським спорудили будинок Художньо-промислового музею (1895 – 1903; тепер – Національний музей). В еклектичному поєднанні стилів у споруді домінуючим є неоренесанс. Будинок відображав сучасні тенденції будівництва музеїв: навколо єдиного внутрішнього простору з верхнім світлом згруповано приміщення виставкових залів, бібліотеки і зали засідань. Споруда двоповерхова, на високому цоколі з великими підвалами.

Однією з найгарніших споруд Львова є Театр опери та балету, що знаходиться на проспекті Свободи. Чудова пам’ятка архітектури еклектизму побудована за проектом польського архітектора З.Горголевського. Споруда поєднує ренесансні та барокові стильові ознаки, будівлі притаманна ефектна пишність боз-ару. У плані будівля театру – це витягнутий прямокутник, у який вписано залу для глядачів, сцену, закулісся, фойє й вестибюль. Головний фасад театру прикрашають три величезні півциркульні вікна, між якими містяться спарені коринфські колони. Будівля оперезана широким фризом із ліпниною й увінчана масивним трикутним фронтоном. На вершині фронтону встановлено величезну бронзову скульптуру – алегорію Слави, що тримає в піднятих руках позолочену пальмову гілку. По кутах розташовані скульптурні алегорії Любов і Перемога. Усі скульптури були виконані львівським майстром П. Войтовичем. Інтер’єр оздоблений різнокольоровим мармуром, позолотою, настінними розписами та скульптурою. Окрасою сцени є декоративно-тематична завіса «Парнас» відомого академіка малярства Г. Семирадського.

Готель «Жорж» (1901) та Будинок учених (1897) теж зведені у стилі еклектики, тут поєднано риси ренесансу і бароко. Це найстаріший готель, який заснував 1793 р. Георг (Жорж) Гоффман. Із давньої споруди на нову перенесений рельєф «Св. Георгій», що на фронтоні готелю. Проекти розробили німецькі архітектори Г. Гельмер і Ф. Фельнер. Готель «Жорж» – яскравий приклад стилю пізнього історизму з елементами сецесії та ар-деко. Будівля мурована з цегли, з високим мансардним дахом. У плані споруда – трапецієподібна із внутрішнім подвір’ям. Внутрішнє планування типове для готелів коридорного типу з двостороннім розташуванням кімнат. На першому поверсі – великий вестибюль із входами до ресторану та службових приміщень. На верхніх поверхах також коридорне планування з двостороннім розміщенням приміщень. Фасад споруди має неоренесансне членування, пожвавлене необароковою орнаментикою. Перший поверх відділений балконною балюстрадою, на верхніх поверхах – аркові вікна в обрамленнях. На фронтоні – рельєф «Святий Георгій» (Жорж), у нішах – алегорії Європи, Азії, Америки й Африки, що символізують чотири сторони світу. Виконані скульпторами Леонардом Марконі, Антоном Попелем. Статуя «Європа» виділяється однією деталлю: вона тримає в руках маленьке погруддя – скульптурний портрет Леонарда Марконі. В інтер’єрі, що має перші ознаки сецесії, збереглася ліпнина у вестибюлі, мармурові сходи, керамічні каміни 1900 р. Первісне сецесійне оздоблення номерів не збережене.

Будинок вчених у Львові (колишнє дворянське казино) – пам’ятка архітектури, що знаходиться в центральній частині міста. У споруді поєднуються імпозантне вирішення фасадів будівлі, вишукана елегантність інтер’єрів із сміливою конструкцією сходової галереї вестибюлю. Автори проекту архітектори Г. Гельмер і Ф. Фельнер орієнтувалися на палацову архітектуру європейського бароко. Система приміщення Будинку вчених відповідає функціональному призначенню споруди: вишукані вестибюлі та сходи з різьбленим псевдобароковим орнаментом, просторі, нестандартних криволінійних форм кімнати, інтер’єри яких зберігають характерні елементи декору (каміни, декоративна оббивка стін, світильники, ручки дверей тощо). При спорудженні будівлі використано верхнє природне освітлення, що було новітнім технічним прийомом у цей час.

Упродовж 19 ст. у Львові збудовано небагато храмів. Наприкінці 19 ст. за проектами Ю. Захаревича руїнам храмів Марії Сніжної та Іоанна Хрестителя надано псевдороманського стилю, у цьому стилі збудовано також костел францисканок (1876 – 1888). Протягом 1903 – 1911 pp. за проектом архітектора Теодора-Мар’яна Тальовського у неоготичному стилі збудовано костел (тепер – церква святих Ольги та Єлизавети, Привокзальна площа). Костел збудовано в пам’ять про популярну в народі імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбург), відому як Сісі, дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа. Сьогодні ця будівля є найвищою в місті (88 м). Неоготичний стиль собору повторює багато елементів готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрілчасті вікна, портал великою розеткою в центрі, внутрішній вертикальний простір. Скульптурне оздоблення костелу виконав П. Війтович. У дусі мавританської архітектури 1903 р. К. Мокловський збудував Єврейський шпиталь (тепер – друга міська лікарня).

Дата добавления: 2015-05-23