Особливості підходів до періодизації суспільного процесу. 4 страница

Назвіть ім’я економістів:

1. Він був одним з засновників меркантилізму. Його життя і діяльність довелося на кінець XVΙ – початок XVΙΙ століть (1571-1621рр.) і відрізнялося різноманітністю: поет і радник короля, дуелянт і вчений. Він був одним з керівників гугенотів. Всесвітню славу йому принесло видання у 1615 році «Трактату політичної економії», де вперше використане поняття політична економія. Вчений розглядав науку як звід правил господарської діяльності. Він підкреслював, що багатство – це надлишок продуктів, що залишається після задоволення потреб країни.

2. У його книзі «Багатство Англії в зовнішньої торгівлі чи Баланс нашої зовнішньої торгівлі як принцип нашого багатства», що вийшла після його смерті у 1664 році, мова йшла про переваги активної зовнішньої торгівлі. Він підкреслював, що набагато вигідніше вивозити не сировину, а готові вироби. На його думку, необхідно продавати іноземцям більше, ніж купувати у них, вигідно скорочувати споживання імпортних товарів. Він критикував «грошовий баланс» монетаристів. Він жив в Англії в 1571-1641 роках.

3. Цей вчений був відомим економістом свого часу. Сам виходець з ремісників, самоучка, він вніс істотний внесок у розвиток економічної науки, насамперед Росії. У його праці «Книзі про убогість та багатство» (1724р.) багатство розглядається як речове та нематеріальне. Він був прихильником строгої регламентації господарського життя. Ним було встановлено чіткий зв’язок між зростанням багатства та продуктивністю праці. Жив він в Росії у 1652-1726 роках. Вмер у в’язниці, куди був відправлений за свою «Книгу про убогість і багатство», оскільки вона торкалася інтересів царського оточення.

4. Шотландський економіст і філософ, найвизначніший представник англійської класичної політекономії. У 1776 році вийшла в світ його знаменита робота, в якій він показав роль суспільного поділу праці в розвитку виробництва, розглянув обіг і функції грошей, розподіл доходів в буржуазному суспільстві. У його дослідженнях дається обґрунтування трудової теорії вартості.

5. Цей економіст жив у 1694-1774 роках. Він був лікарем за професією. В той же час започаткував школу фізіократів. Найбільшої з його досягнень є аналіз проблеми відтворення та реалізації сукупного суспільного продукту, що їм зроблено вперше в економічної науці.

6. Він народився в 1772 році в Лондоні в родині значного біржовика. У 16 років почав допомагати батьку в його торгових та біржових операціях. У 30 років він став одним з членів керівного комітету Лондонської біржі. Захоплено займався природничими науками: фізикою, хімією, а також математикою. Політична економія перетворилася з наукового захоплення в справу всього його життя. Його головна наукова праця «Початок політичної економії та податкового обкладення» (1817р.). У цьому добутку він розвиває трудову теорію вартості, теорії ренти, прибутку і заробітної плати.

Задача:

На основі методології Ф.Кене визначте, яка частина річного продукту вийшла з обороту, чому дорівнює особисте споживання «продуктивного класу», «класу земельних власників» та «марного класу» і їх особисте споживання в сукупності.

Відомо, що річний продукт складає 15 млрд. грош. од. Рента – 6 млрд. грош. од. Клас «земельних власників» використовує половину свого доходу (ренти) на задоволення особистих потреб, а іншу половину – на придбання промислової продукції у «марного класу».

Семінар 8. Посткласичні економічні теорії ХІХ сторіччя

План

1. Загальна характеристика посткласичної політекономії.
2. Економічні погляди отця і сина Дж. Мілля і Дж. Ст. Мілля.
3. Теорія «чинників виробництва» Ж.-Б.Сэя.
4. «Закон народонаселення» Т. Мальтуса.

Методичні поради:

Початок XIX ст. ознаменувався бурхливим розвитком капіталізму, що був прискорений промисловим переворотом. Розвиток капіталістичних відносин супроводжувався занепадом і розкладом дрібного виробництва, зубожінням значної частини населення. Економіку починають розхитувати економічні кризи.

Міркування класиків щодо гармонії приватних і суспільних інтересів повсякчасно спростовувало саме життя. У зв'язку з цим виникає так званий критичний напрям. Варто порівняти погляди представників критичного напряму і «нової хвилі».

Один із важливих напрямів посткласичної політекономії пов'язаний насамперед з ім'ям Ж. Сея. Учений запропонував плюралістичне тлумачення вартості, відповідно до якого вартість може мати чимало визначень, оскільки залежить від різноманітних чинників: суб'єктивної оцінки корисності товарів; витрат виробництва; співвідношення попиту і пропозиції. Основними, на його думку, є витрати факторів виробництва.

У теорії факторів виробництва, тісно пов'язаній з теорією послуг, Ж. Сей сформулював ідею економічної "тріади", в якій кожен фактор виробництва закономірно одержує свою частку загального прибутку. Економіст розглядав процес виробництва як гармонійне співробітництво власників ресурсів і підприємств, що споживають ці ресурси. Підприємницький прибуток є винагородою капіталіста за раціональне використання придбаних ресурсів. Якщо підприємець бере позику, то відсоток є відрахуванням з підприємницького прибутку. Ж. Сей сформулював основні положення теорії компенсації, суть якої полягає в тому, що застосування машин, які потребують витрат, має компенсуватися поліпшенням добробуту всього населення.

Використовуючи протиріччя класичної політекономії, М. Мальтус (1766-1834) виклав свою теорію вартості і прибутків, піддавши критиці положення класичної школи. Т. Мальтус сформулював так звану теорію народонаселення, згідно з якою зростанням населення управляє "природний закон". Суть цього закону полягає в тому, що населення зростає в геометричній прогресії, а засоби існування — в арифметичній, унаслідок чого утворюється розрив між темпами зростання населення і продуктів споживання. Зменшити цей розрив можна у результаті насильницького скорочення населення (ведення війн, зменшення заробітної плати нижче мінімального рівня), заохочення безшлюбності, під час епідемій тощо. Поява суб'єктивної школи в політекономії була зумовлена необхідністю пошуку й обґрунтування нового підходу до встановлення цін на продукцію підприємств, альтернативного витратно-трудовому методу ціноутворення.

При підготовці до семінару студент повинен опанувати ключові поняття, записати їх у словник, відповісти на контрольні та додаткові запитання для кращого засвоєння матеріалу.

Основні поняття:

змінні витрати, «залізний закон заробітної плати», доктрина мальтузіанства, прожитковий мінімум, закон обмеженості ресурсів, екстенсивне зростання капіталу, закон спадної віддачі, технічний прогрес, кількісна теорія цін, теорія фонду заробітної плати, сальдо зовнішньої торгівлі, міра цінності товару, кінцева продукція, закони виробництва, «непродуктивні витрати», закони розподілу, змішана економіка, вульгаризація економічної теорії, закони Сея.

Питання для самоконтролю:

1. Які основні ідеї книги Т. Мальтуса «Дослідження законів народонаселення» і в чому їх значення для економічної науки?
2. Поясніть вислів: «Економічне зростання – це перегони між виснаженням і винахідництвом». Чи існує взаємозв'язок між поняттями: винахід, технологічне удосконалення, народонаселення? Пояснить.
3. Розкрійте суть теорії «третіх осіб» Т. Мальтуса.
4. Чи існує практика державної політики заборони або стимулювання зростання населення країни? Обґрунтуйте.
5. Як зв'язував Т. Мальтус рівень заробітної плати із зростанням населення? Який взаємозв'язок між «законом спадної родючості ґрунту» і «залізним законом заробітної плати» Т. Мальтуса?
6. Чи зможете ви привести аргументи на користь демографічної концепції мальтузіанства і проти неї?
7. Чому Дж. М. Кейнс вважав Т.Мальтуса одним з попередників своєї концепції кризового економічного розвитку?
8. Як трактує Дж Ст. Мілль категорії «вартість», «продуктивна праця», «заробітна плата», «рента»?
9. Які висновки слідують з кількісної теорії грошей у викладі Дж. Ст. Мілля?
10. Яким чином Дж. Ст. Мілль протиставляє «закони виробництва» і «закони розподілу»?
11. У чому суть доктрини соціальних реформ Дж. Ст. Мілля?
12. Розкрійте і поясніть механізм урівноваження платіжних балансів Юма.
13. Уявіть, що Україна втрачає половину свого золота. Чи вплине цей чинник на ціни товарів усередині країни?

Назвіть ім’я економістів:

1. Він був виразником нових ідей в політичної економії після французької буржуазної революції. Потім він став крупним фабрикантом. Свої економічні погляди він виклав в «Трактаті політичної економії» (1803р.), в 6-ти томному «Курсі політичної економії» (1828-1830рр.). Цими роботами працями він показав себе переконливим ідеологом промислової буржуазії, прихильником ідей ліберального напрямку в економічної науці. Економічна наука зобов’язана йому двома ідеями: законом його імені та теорією факторів виробництва. Він жив в період 1767 -1832 років.

2. Оригінальні ідеї щодо захисту капіталізму були висловлені в трудах відомого англійського економіста. Годи його життя – 1766 – 1834 роки. Після закінчення Кембриджу він став сільським священиком. В 1798 році ним було надруковано памфлет «Досвід про закон народонаселення». В 1807 році він обіймає посаду професора політичної економії в коледжі Ост-Індської компанії. Їм сформульовано «природний закон народонаселення». З його ім’ям пов’язано одне з направлень суспільної науки.

3. Цей вчений економіст є відомим представником посткласичної політекономії. Його батько також був відомим вченим економістом, другом Рікардо. Наш герой жив в 1806-1873 роках. Свою першу працю «Досвід з політичної економії» він надрукував, коли йому було 23 роки. Найбільш вагомими його працями є «Досвід з деяких невирішених питань політичної економії» (1844р.), «Основи політичної економії з деякими додатками їх к соціальної філософії» (1848р.).

Семінар 9. Марксистська класична і сучасна економічна школа

План

1. К.Маркс і Ф.Енгельс про відносини праці і капіталу (по роботах К.Маркса «Капітал», «Убогість філософії», Ф.Енгельса «Положення робітничого класу в Англії»).
2. Ленінський етап у розвитку марксизму. Значення економічних робіт В.І.Леніна післяжовтневого періоду («Економіка і політика в епоху диктатури пролетаріату», «Про продовольчий податок», «Про кооперацію»).
3. Особливості розвитку марксизму в сучасних умовах.

Методичні поради:

Процес становлення марксизму характеризується за періодами. Ранній — до виходу у світ «Капіталу» (40-50 pp. XIX ст.), коли працям основоположників марксизму був більшою мірою притаманний революційний пафос, ніж наукове осмислення дійсності. Далі йдеться про зміст «Капіталу» — основної економічної праці марксистів. Пізній період (70-90-ті pp. XIX ст.) ознаменований працями, в яких викладається марксистське бачення справедливого суспільства.

Період становлення марксизму припадає на роки загострення соціальних суперечностей, посилення класової боротьби. Це позначається на теоретичній діяльності Маркса та Енгельса, надає їхнім працям загальнофілософського забарвлення та соціологічної спрямованості.

З цих праць передовсім варто назвати твори Маркса: «Критика Гегелівської філософії права», де (цілком у дусі альтернативної школи) доводиться необхідність формування нової ідеології, що здатна надихнути маси на революційні перетворення; «Економічно-філософські рукописи 1844 року», що стали першим кроком до створення нового напряму в економічній теорії, заснованого на класовому підході (розглядаються відносини між працею і капіталом); «Злиденність філософії» та «Наймана праця і капітал», де автор заперечує можливість «удосконалення» капіталізму, оскільки відносини праці і капіталу є непримиренно ворожими; «Чорновий рукопис 1857—1858 року» з попереднім формулюванням основних ідей «Капіталу».

Велике значення мали праці Енгельса: «Нариси до критики політичної економії», де висловлено міркування щодо ролі різних форм приватної власності як основи різних типів суспільного ладу, та «Становище робітничого класу в Англії», де обґрунтовано правомірність класової боротьби з економічного погляду.

Зі спільних праць Маркса та Енгельса заслуговують на увагу «Святе сімейство» та «Німецька ідеологія», що в них найповніше відбито їхні погляди на необхідність застосування нових методів економічного аналізу, а також «Маніфест Комуністичної партії», котрий став першим системним викладом особливого класового світогляду та першою спробою змалювати основи іншого, комуністичного ладу.

Ознайомлення з цими працями дасть можливість скласти уявлення про ті проблеми, які потребували розв'язання на більш глибокій теоретичній основі. Водночас у цих творах уперше обґрунтовувалась теорія класової боротьби. Роботи цікаві за змістом, важливі для розуміння сутності подій, що відбувались у той час. Багато що з цих праць згодом буде використано радикальними соціальними вченнями.

Беручи загалом, можна сказати, що Маркс і Енгельс створили в економічній науці особливий напрям, який став основою соціал-демократичних теорій, а згодом і так званого наукового комунізму. Аналізуючи роль, яку відіграв марксизм у розвитку економічної науки, та наслідки практичного втілення цієї доктрини в життя, слід урахувати його складність і неоднозначність. Передовсім слід розмежовувати економічну теорію і політичні погляди К. Маркса, а також оцінку марксизму (зокрема економічного вчення) західними економістами і дослідниками в пострадянських країнах. Безперечно, Маркс заклав основи нового напряму в дослідженні економічних і соціальних процесів. Західні дослідники вважають його видатним теоретиком, який спромігся синтезувати історію, політичну економію, філософію, соціологію у створенні відповідних підходів до дослідження суспільного розвитку.

При підготовці до семінару студент повинен опанувати ключові поняття, записати їх у словник, відповісти на контрольні та додаткові запитання, розв’язати задачі для кращого засвоєння матеріалу.

Основні поняття:

марксизм, конкретна й абстрактна праця, функції грошей, товарний фетишизм, капітал, додаткова вартість, вартість товару «робоча сила», норма додаткової вартості, експлуатація, нагромадження капіталу, прибуток, норма прибутку, середня норма прибутку, ціна виробництва, земельна рента, ціна землі, два підрозділи сукупного продукту імперіалізм, монополізм, вивіз капіталу, націоналізація, кооперація, витрати виробництва, постійні та змінні витрати, органічна будова капіталу.

Питання для самоконтролю:

1. Що є великим відкриттям К.Маркса?
2. У чому суть двоїстого характеру праці, яка втілена в товарі? Чому сам К.Маркс так високо оцінював це своє відкриття?
3. З чого складаються суспільно необхідні витрати праці по К.Марксу?
4. Які фактори виробництва виділяє К.Маркс?
5. Як К.Маркс визначає категорії «вартість», «Ціна виробництва», додаткова вартість», «продуктивна праця»?
6. У чому різниця визначення вартості К.Маркса від попередніх визначень (А.Сміта, Д.Рікардо)?
7. К.Маркс показує. Що додаткова вартість виробляється на основі закону вартості, в повної відповідальності до його вимог. Розкрийте взаємодію цих законів (вартості і додаткової вартості).
8. Як К.Маркс визначає товар «робоча сила»?
9. Дайте пояснення висловлювання «робоча сила виступає як товар»?
10. Чому К.Маркс аналізує функції гроша у визначеній логічній послідовності?
11. Чому К.Маркс не прийняв кількісної теорії гроша?
12. Чому К.Маркс називає прибуток перетвореною формою доданої вартості?
13. Який зміст вкладав К.Маркс у поняття «Органічні будова капіталу», норма експлуатації», «загальний закон капіталістичного нагромадження»?
14. Які особливості теорії відтворення К.Маркса?
15. Які види земляною ренти К.Маркс аналізує в «Капіталі»?
16. Чим відрізняється трактування теорії заробітної плати у К.Маркса від її трактування в межах класичної школи?
17. Що вважав Ф.Енгельс базою ринкових відносин?
18. На могильній плиті К.Маркса вибито такі слова, які він написавши у 26 років: «Досі філософи тільки пояснювали світ. Завдання в тому, щоб змінити його». К.Маркс вірив у насильницьку революцію, що зруйнує капіталістичну систему, яка на його думку, експлуатує робітників. Чи існують нині певні економічні дефекти у суспільстві, які, на вашу думку, варто б усунути? Яким чином ви усували б їх?
19. Пояснить суть висловлення К.Маркса: «Я дивлюся на розвиток економічної суспільної формації як на природно історичний процес, тому з мого погляду, менше, ніж з якого би то ні було іншого, окрему особу можна вважати відповідальною за ті умови,. продуктом яких у соціальному змісті вона залишається. Як би не піднімалася вона над ними суб’єктивно» (Маркс К., Енгельс Ф. - Тв. – Т.23. –С.8).
20. При капіталізмі товарне виробництво стає загальним. У той же час Ленін В.І. висунув положення про підрив товарного виробництва монополіями і фінансовим капіталом. Як Ви можете пояснити цю думку?
21. Мається точка зору, що між другим та третім томами «Капіталу» К.Маркса існує протиріччя. Як формулюється це протиріччя? Поясните свою точку зору по цьому питанню.
22. Чому М. Туган-Барановського в економічної літературі називають «легальним марксистом»?

Задачі:

1. На основі методології Марксу визначите змінний капітал та масу додаткової вартості. Відомо, що вартість продукції, яка зроблена на капіталістичному підприємстві дорівнює 900 тис. грош. од. Норма додаткової вартості – 200%. Вартість спожитих засобів виробництва – 600 тис. грош. од.

2. Маркс К. відрізняв номінальну та реальну заробітну плату. Розрахуйте, як змінюється реальна заробітна плата, коли номінальна зростає на 30%, а вартість життя зростає на 60%?

3. Відкриття органічної будови капіталу дозволило Марксу К. визначити нові категорії: середня норма прибутку, ціна виробництва, земельна рента та інш. Розрахуйте норму та масу прибутку, коли відомо, що величина авансованого капіталу складає 500 млн. грош. од. при його органічній будові 4:1, норма додаткової вартості дорівнює 150%.

4. Маркс К. довів, що всі процеси в капіталістичної економіці трансформуються через ставку банківського відсотку (капіталізуються). Потім про це писав Дж.М.Кейнс. Визначте курс акції. Відомо, що номінальна ціна акції дорівнювала 100 грош. од., дивіденд, який сплачується по акціях, дорівнює 10 грош. од., норма банківського відсотку – 6%.

5. Маркс К. розвиває теорію диференційної ренти Рікардо Д. Розв’яжіть задачу. У три однакових за розмірами, але різних за родючістю ділянки вкладені рівні капітали – по 5 тис. грош. од. Весь капітал споживається за один виробничий цикл. Середня норма прибутку складає 20%. На першій ділянці врожай склав 10 ц з 1га, на другій – 12 ц з 1 га, на третій – 15 ц з 1 га.

6. Значущий вклад в теорію суспільного відтворення зробив Маркс К. Ним були розкрити умови пропорційності виробництва – умови реалізації продукту двох підрозділів. На основі приведених даних визначите величину чистого прибутку. Зроблені за рік предмети споживання склали 400 млрд. грош. од., засоби виробництва – 600 млрд. грош. од., 1/6 частка засобів виробництва призначена для розширення виробництва.

Семінар 10-11. Західноєвропейська та американська економічна думка кінця ХІХ – початку ХХ ст.

План

1. Перший етап маржинальної революції та його основні представники.
2. Теорія ціни А.Маршалла.
3. Історичні умови виникнення математичної школи. Її основні теорії (модель Л.Вальраса, модель В.Леонтьєва).
4. Виникнення неолібералізму. Його основні напрямки (німецька і французька школи, американський монетарізм).
5. Кейнсіанство як нова школа в економічної науці 20 століття.
6. Неоінстітуціоналізм і його місце в сучасній економічній науці.

Методичні поради:

Вивчення цієї теми дасть можливість з'ясувати передумови виникнення, основну ідею та методологічні принципи маржиналізму, а також зрозуміти роль різних шкіл та їхніх лідерів у формуванні неокласичного напряму в економічній теорії.

Починаючи вивчення цього питання, необхідно передовсім з'ясувати для себе, що поява маржиналізму (marginal — граничний) була об'єктивно зумовлена глибокими якісними змінами на мікро- та макрорівнях, які сталися в останній третині XIX ст. в суспільно-економічному житті розвинутих країн Заходу, а саме: все більшою монополізацією економіки, формуванням складніших форм господарювання та взаємовідносин між виробником і споживачем, інтенсивним процесом інтернаціоналізації ринків та ін. Значною мірою його поява стала наслідком величезного прогресу науки, особливо її природничих і гуманітарних галузей. Засновниками маржиналізму вважаються австрієць К. Менгер (1840—1921), англієць В. С. Джевонс (1835—1882) і француз Л. Вальрас (1834—1910).

Далі слід усвідомити, що основна ідея маржиналізму — це дослідження граничних економічних величин як взаємозв'язаних явищ економічної системи на рівні фірми, галузі (мікроекономіка) та національної економіки (макроекономіка). З погляду методології головними принципами маржиналізму є: 1) ідеологічна нейтральність аналізу, тобто звільнення його від впливу ідеології та відокремлення від конкретно-економічних дисциплін для з'ясування універсальних закономірностей, незалежних від місця і часу (щоб підкреслити «відстороненість» своїх досліджень, мар-жиналісти, починаючи з В. С. Джевонса і А. Маршалла, почали вживати замість терміна «political economy» нейтральніший — «economics»); 2) перегляд предмета дослідження: провідною стає проблема раціонального розподілу обмежених ресурсів (за словами М. Блауга, «економіка вперше стала наукою, яка вивчає взаємозв'язок між даними цілями і даними обмеженими засобами, що мають альтернативні можливості використання»); 3) методологічний індивідуалізм, тобто пояснення економічних явищ поведінкою окремих індивідів, розгляд суспільства як сукупності атомістичних індивідів, економіки як системи взаємозалежних суб'єктів господарювання, а економічних закономірностей як наслідку взаємодій індивідуальних рішень, основаних на вільному виборі суб'єктів; 4) статичний підхід, оскільки досліджується не те, як змінюється економіка, а те, як вона улаштована, як може існувати і не руйнуватися система, котра складається з індивідів, що керуються власними інтересами; 5) рівноважний підхід; 6) економічна раціональність, яка означає максимізацію суб'єктами господарювання своїх цільових функцій (корисності для споживачів і прибутку для виробників); 7) граничний аналіз; 8) математизація, тобто широке використання математичних методів, зокрема диференціального числення.

Знання основної ідеї та методологічних принципів маржиналізму необхідне для розуміння, чому перехід в останній третині XIX ст. від цінностей класичної школи (загального бачення, методу і навіть предмета) до теоретико-методологічних цінностей маржиналізму було визнано «маржинальною революцією» в економічній теорії.

З'ясувавши це, слід приділити увагу питанням генези й еволюції маржиналізму. Тому важливо розглянути погляди попередників маржиналізму Г. Госсена (1810—1858), Ж. Дюпюї (1804— 1866), А. Курно (1801—1877), И. Тюнена (1783—1850) і етапи «маржинальної революції», простежити особливості маржинальних концепцій різних шкіл.

При підготовці до семінару студент повинен опанувати ключові поняття, записати їх у словник, відповісти на контрольні та додаткові запитання для кращого засвоєння матеріалу.

Основні поняття:

ціна, попит, пропозиція, витрати виробництва, граничні витрати, вартість, ціна рівноваги, «кардиналісти», «ординалісти», міжгалузевий балан с, формула Л.Вальраса, модель «витрати-випуск» В.Леонтьєва, виробнича функція Кобба-Дугласа, мультиплікатор, кейнсіанство, сукупний попит, сукупна пропозиція, «схильність до споживання», основний психологічний закон Дж.Кейнса, крива Філіпса, зайнятість, неолібералізм, «соціальне ринкове господарство», обіг гроша інституціоналізм, інститути та інституції.

Питання для самоконтролю:

1. На яких принципах базується підхід австрійської школи до аналізу економічних процесів?
2. У чому сутність теорії граничної корисності?
3. Як знайти вартість засобів виробництва виходячи з теорії граничної корисності?
4. Як Е.Бем-Баверк визначає верхню та нижню межі ціни?
5. Які питання не отримують відповіді в межах австрійської школи?
6. Для чого У.С.Джевонс вводити поняття позитивної та негативної корисності?
7. Як розуміє Л.Вальрас загальну ринкову рівновагу?
8. Чим визначаються ціни у моделях В.Вальраса?
9. У чому економічний сенс кривих байдужості В.Паретто?
10. Яка загальна характеристика неокласичного напрямку?
11. У чому новизна підходів А.Маршалла?
12. Які головні проблеми досліджує Дж.Б.Кларк?
13. Що таке граничний продукт факторів виробництва і чим він визначається?
14. Чому в сучасних умовах практично не використовується теорія Дж.Б.Кларка?

Назвіть ім’я економістів:

1. Ці економісти є засновниками австрійської школи. Їм належить концепція граничної корисності. Один з засновників розробляє шкалу оцінки граничної корисності, роки його життя – 1840-1921роки.Його ідеї розвиває другий економіст, який жив в 1851-1926 роках. Йому належить особливе місце в австрійської школі. Його Б.Селігмен назвав «буржуазним Марксом». Цей економіст розробляє концепцію «субституційної корисності благ». Він жив у 1851-1914 роках.

2. Ці економісти є представниками математичного напрямку в економічної науці. Один з них є французьким економістом, автором теорії загальної рівноваги. Його основна праця носить назву «Елементи чистої політичної економії» (1874р.).Він побудував замкнуту модель загальної рівноваги, яка заснована на граничних корисностях. Він жив у 1834-1910 роках. Другий економіст є послідовником першого, був його приємником на кафедрі політекономії Лозанського університету, запропонував динамічну модель економічної рівноваги. Для характеристики певних наборів благ він використовує поняття «кривих байдужості». Це дало йому можливість ввести розуміння оптимуму. Він жив у 1848-1923 роках.

3. Він є засновником принципово нового напрямку в розвитку політичної економії. Він започаткував нове розуміння предмету цієї науки, що відобразилось в формуванні нової науки – економічної теорії. Він досконало аналізував взаємодію попиту та пропозиції, ввів низку нових категорій, запропонував «компромісну теорію ціни». Центральним пунктом його теорії є проблема ціни. Він обходе питання вартості товару, розглядає теорію «ціни без вартості». Його основна праця «Начала економічної науки» (1890р.). Він жив у 1842-1924 роках.

4. В роботах цього економіста дається аналіз структури сучасної економіки через призму принципу технологічного детермінізму, а також на основі інституційних складових. У своїх роботах «Нове індустріальне суспільство» (1964р.) і «Економічні теорії і цілі суспільства» (1973р.), «Гроші» (1975р.), «Століття невпевненості», у численних статтях він дає критику сучасному капіталізму, указує, що застосування більш сучасної техніки веде до переродження цього суспільства.

5. Він є засновником Чиказької школи – школи сучасного монетарізму. Чиказька школа дає критику кейнсіанства. Цей економіст вважав, що основним засобом регулювання економіки є монетарна система. У праці «Теоретичні основи грошового аналізу» (1970р.) він написав: «я розглядаю вираз, який характеризує нашу позицію, що «гроші – єдине, що має значення для змінення номінального доходу» як деяке перебільшення, яке, проте, вірно характеризує спрямування наших висновків. Твердження, що «гроші – це єдине, що має значення», я вважаю перекрученням наших висновків». Монетарна політика Центральних банків, на його думку, має ґрунтуватись не на величині процента на кредитний капітал, а на кількості грошей, що банки випускають в обіг. Він відрізняв кредитну політику від монетарної. Роки його життя 1912-2008. Всесвітню відомість і популярність серед широкої громадськості принесла його книга «Капіталізм і свобода» (1962р.). В 1976 році він став Нобелівським лауреатом «За досягнення в галузі аналізу споживання, історії грошового обігу і розробки монетарної політики, а також за розкриття ним складності стабілізації політики.

6. Цей економіст є послідовником ліберальної економіки. Проте починав він з соціалістичного вчення., потім став ортодоксальним неокласиком. Вчений особливо важливими для підтримання ринкового порядку вважав два правила – відмову від привласнення чужої власності та виконання добровільно взятих на себе договірних зобов’язань. В 1974 році він за роботу з теорії грошей і економічних коливань, а також за глибокий аналіз взаємозв’язків економічних, соціальних та інституціональних феноменів разом з Гуннаром Мюрдалем він отримав Нобелівську премію з економіки. Його багатющу наукову скарбницю становлять 18 книг, зокрема «Використання знання у суспільстві» (1945р.), «Ціна і виробництво» (1931р.), «Прибуток, процент та інвестиції» (1939р.), «Безробіття і грошова політика. Уряд як генератор «ділового циклу» (1979р.).Він жив в 1899 – 1992 роках.

Дата добавления: 2015-05-23