Теми рефератів 1 страница. 1. Основні форми і напрямки розвитку міжнародних економічних відносин в 50-60-х рр

1. Основні форми і напрямки розвитку міжнародних економічних відносин в 50-60-х рр. ХХ ст.

2. Економічний розвиток провідних країн світу в 30-ті роки ХХ ст.

3. Колоніальна система господарства і становище залежних країн наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст.

4. Торгівля України в умовах переходу до ринкової економіки.

5. Проблеми соціально-економічного реформування української економіки в перші роки незалежності.

6. Новий етап економічного розвитку в розвинутих країнах Західної Європи і США в 60-90-х рр. ХХ ст.

7. Економічний розвиток країн Африки.

8. Мануфактурний період та промисловий переворот в Росії (XVII – XIX ст.).

9. Вплив першої світової війни на економіку України.

10. Відбудова народного господарства України після Другої світової війни.

11. Економічний розвиток країн Східної Європи (1945 – 1990 рр.).

12. Проблеми і труднощі економічного розвитку України на сучасному етапі.

13. Особливості феодального господарства Росії (ХV – XVII ст.).

14. Основні центри виробництва і фінансового життя: США, Західна Європа, Японія (60-90 рр. ХХ ст.).

15. Світова економічна інтеграція у др. пол. ХХ – на поч. ХХІ ст. Європейський Союз.

16. Економічний розвиток провідних країн світу на сучасному етапі.

17. Місце економіки України в економічному потенціалі СРСР.

18. Причини прискореного розвитку економіки Німеччини, “економічне диво” 50-60-х рр. ХХ ст.

19. Особливості японської моделі економічного розвитку у післявоєнний період. Причини “економічного дива” Японії в 50-60 рр. ХХ ст.

20. Господарство воюючих країн в роки Другої світової війни.

21. Становлення державного соціалізму в СРСР: революційні перетворення, політика “воєнного комунізму”

22. Світове господарство і економічне суперництво в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст.

23. Реформи в країнах Східної Європи (1991 – 2000 рр.).

24. Перспективи та тенденції розвитку ринкових зв’язків України з сусідніми державами Європи та провідними країнами світу.

25. Світова економічна криза в 1929 – 33 рр.

26. Первісне нагромадження капіталу та його шляхи: історія і сучасність.

27. Суть промислового перевороту в. Його значення в становленні капіталістичного господарства.

28. проблеми переходу до постіндустріального суспільства в країнах з розвинутою ринковою економікою на прикладі США та країн Західної Європи (Німеччина, Фінляндія, Швеція).

29. Теорія послуг Фредеріка Бастіа.

30. Теорія продуктивної праці Дж. Ст. Мілля, її особливості відносно теорії А. Сміта.

31. Капітал, вартість, гроші в системі поглядів Дж. Ст. Мілля.

Короткий словник історико-економічних термінів

Абсолютна конкуренція — ринок, на якому всі товари є абсолютними замінниками, не існує вхідних бар'єрів і жодна з фірм не може вплинути на ціну ринку

Автаркія (гр. autárkeia — самовдоволення) — економічна політика, спрямована на господарське відособлення, створення економіки в межах окремої країни або групи країн, максимальне обмеження імпорту при одночасному стимулюванні експорту товарів і капіталів.

Адміністративні (негнучкі) ціни — термін, який означає ціни, що встановлюються і утримуються сталими протягом певного періоду часу і протягом ряду операцій.

Акцизний збір (податок з обороту) — акцизний збір є податком, що на­кладається на купівлю специфічного товару або групи товарів (наприклад, алкогольні напої або тютюнові вироби). Податок з обороту — це податок, яким обкладаються всі товари за незначним винятком (зокрема, за винятком продуктів харчування).

Акціонерне товариство — форма організації підприємств, капітал яких формується шляхом продажу акцій та інших цінних паперів.

Акціонерний капітал — засоби компанії, які становлять собою вартість випущених нею акцій та первісний капітал акціонерного товариства.

Акція — вид цінного папера, який свідчить про участь власника (утримувача акцій) у капіталі акціонерного товариства, яке її випустило, та дає йому право на отримання частини прибутку цього товариства у вигляді дивіденду. Акції мають свою номінальну та курсову (ринкову) ціну.

Алод (від старонім. аl — повне та оd — володіння) — форма феодальної земельної власності в Західній Європі, що вільно відчужувалася.

Анексія — насильне приєднання (захоплення) чужої території.

Антитрестівське законодавство — регулятивні заходи, мета яких сприя­ти конкуренції в економіці за допомогою заборони тих дій, які б обмежува­ли конкуренцію.

Ар (фр. аrе < лат. аrеа — площа) — одиниця площі, що дорівнює 100 м².

Ас (лат. аs) — грошова одиниця Стародавнього Риму.

Баналітет — монопольне право феодалів вимагати від залежних селян, щоб вони мололи зерно лише на його млині, виткали хліб у його пекарні, давили виноград на його виноградному пресі тощо за плату, визначену ним самим.

Банкноти — банківські білети, грошові знаки, що випускаються в обіг центральними емісійними банками і є основним видом паперових грошей.

Бартер — безпосередній обмін одного товару на інший без використання грошей як засобу обміну.

Безробіття — 1)безробіття має місце тоді, коли існують працівники, які погодились би працювати за існуючу заробітну плату, але не можуть знайти роботу; 2) в офіційному визначенні працівник є безробітним, якщо він в да­ний час: а) не працює; б) чекає на звільнення внаслідок скорочення вироб­ництва чи активно шукає роботу протягом останніх чотирьох тижнів.

Бенефіцій — земельне володіння, яке дарувалося великим феодалом (королем) в пожиттєве користування васалам за умови несення військової або адміністративної служби.

Бідність — в статистиці розвинених країн застосовується поняття "межа бідності", яка дорівнює прожитковому мінімуму. Сім'ї, які мають доходи менші від цієї межі, живуть у бідності.

Біметалізм — грошова система, в якій за двома металами (золотом і сріблом) законодавчо закріплювалася роль загального еквівалента, і моне­ти з цих металів виконували без обмежень усі функції грошей.

Білль (англ. bill — рукопис, грамота< лат. dullа — кулька, кругла печатка) — 1) законопроект, що вноситься на розгляд законодавчого органу у Великобританії, США та в деяких інших країнах; 2) назва деяких конституційних актів, які набрали чинності закону, напри­клад, Б. про права.

Біржа — форма організації торгівлі, постійно діючий ринок, де торгують цінними паперами, нерухомістю, великими партіями товарів.

Багатство, майно — чиста вартість матеріальних і фінансових засобів, якимиволодіє в певний проміжок часу нація чи особа. Воно дорівнює всім активам мінус всі пасиви.

Бушель (англ. bushel) — одиниця місткості й об'єму сипких речовин і рідин у країнах з англійською системою мір. У Вели­кобританії 1 Б. = 36,37 л, у США — 35,24 л.

Бюргери (нім. Bürger — городянин) — 1) заст., у Німеччині та в деяких інших країнах — міські жителі; 2) вільні повно­правні жителі (ремісники, купці) середньовічних міст Західної Євро­пи, об'єднувалися в цехи й гільдії. В Україні Б. називалися міща­ни, вони об'єднувалися, крім цехів та гільдій, також у братства.

Валовий національний продукт (номінальний ВНП) — величина в поточ­них ринкових цінах усіх кінцевих товарів і послуг, що вироблені протягом певного періоду в країні, як правило, за рік Васалітет — у середньовічній Європі система особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших, могутніших феодалів (сеньйорів).

Валютний ринок — система економічних та організаційних відносин сто­совно операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах

Вартість — втілена й уречевлена в товарі суспільна праця (з позицій тру­дової теорії вартості). Є й інші тлумачення.

Ваучер (англ. voucher — розписка, порука) — 1) документ, який підтверджує оплату товарів і послуг, надання кредиту, отримання грошей тощо; 2) приватизаційний чек.

Вексель — вид цінного папера у вигляді письмового боргового зобов'язання суворо встановленої форми, який надає його власнику безперечне право у зазначений термін вимагати з боржника сплати зазначеної грошової суми.

Відкрита економіка — економіка країни, що пов'язана інтенсивним ру­хом товарів і капіталу з економіками інших країн. У закритій економіці екс­портно-імпортні зв'язки невеликі. Крайнім виявом закритої економіки є автаркія, що означає створення замкненого самодостатнього господар­ства в межах певної країни. Автаркія вкрай негативно позначається на роз­витку економіки.

Військово-промисловий комплекс (ВПК) —об'єднання військових підприємств, керівництва збройних сил, урядової бюрократії, мілітаризованих наукових установ, які займаються розробкою і виробленням військової продукції.

Вілан (лат. villапиs < villa — маєток) — у середньовічній Західній Європі — феодально залежний селянин; у Британії В. був фактично кріпаком, а у Франції, Німеччині, Італії, зберігаючи особисту волю, був у земельній залежності від феодала.

Вимірювання економічного зростання — це метод для оцінки внеску різних факторів у економічне зростання. Застосовуючи теорію граничної про­дуктивності, вимірювання зростання виділяє різні частини, які забезпечи­ли це зростання — працю, землю, капітал, освіту, технічні знання та інші джерела.

Виробничий надлишок — різниця між ринковою ціною товару та гранич­ними витратами виробництва, взята для всіх одиниць продукції.

Володіння — фактичне перебування майна у певного громадянина або юридичної особи. Право на володіння, як правило, належить власникові у встановлених законом межах. Воно може переходити до інших осіб шляхом майнового найму договору, дарування тощо.

Вотчина — комплекс феодальної земельної власності (землі, будівлі, реманент) та пов'язаних з нею прав на феодально залежних селян.

Галузь — група фірм, що виробляють однакові чи однорідні продукти.

Ганза (союз, товариство) — торговий союз міст Балтійського та Північного морів на чолі з містом Любеком у XII — XVI ст.

Гард — дерев'яні (частокільні), рідше кам'яні, перегородки для ловлі риби або затримання її в ріках і озерах.

Гелбрейт Джон Кеннет народився 15 жовтня 1908 р. вселищі Айона Стейшн в канадській провінції Онтаріо. З 1927 по 1936 р. він навчався в університетах Торонто, Берклі (де отримав докторський ступінь в 1934 р.) і Кембриджа (Великобританія). Більша частина життя професора Гелбрейта пов'язана з Гарвардським університетом, в якому він працював більше шістдесяти років — з 1934 по 1939, з 1949 по 1961 і з 1963 р. по сьогодні, займаючи посади від стажиста до почесного професора.

Наукова кар'єра Дж. К. Гелбрейта поєднувалась з активною адміністра­тивною і політичною діяльністю. З 1941 по 1943 р. він працював заступни­ком голови Комісії по регулюванню цін, після закінчення другої світової війни був призначений директором відділу економічної безпеки Державно­го департаменту США, був особистим радником президента Дж. Ф. Кеннеді і послом в Індії з 1961 по 1963 р. У 1967 — 1968 роках обирався головою національного Об'єднання на захист демократії, в 1971 р. президентом Аме­риканської економічної асоціації, а з 1984 по 1987 р. був головою Ради Аме­риканської академії наук та мистецтв. Почесний професор більше 30 університетів, має численні американські та зарубіжні нагороди.

Відомий вчений написав більше 40 книг, що були видані в 50 країнах світу. Більшість з них присвячена економічним і соціологічним проблемам і користується величезним успіхом насамперед завдяки їх міждисциплі­нарному характеру, постановці гострих, актуальних проблем, оригіналь­ності аргументації, ясному стилю викладу. Серед найбільш відомих його монографій виділяються "Американський капіталізм" (1952), "Великий крах" (1955), "Суспільство достатку"(1958), "Нове індустріальне суспіль­ство" (1967), "Епоха невизначеності" (1976), "Культура задоволеності" (1992), "Справедливе суспільство" (1996). Значну увагу професор Гелбрейт приділяє питанням історії економічної думки. Йому належить праця "Історія економічної науки: минуле як теперішнє " (1987). Вчений написав також три романи, книгу "Записки посла" (1969), автобіографічну роботу "Життя в наш час" (1981), ряд розділів в колективній монографії "Індій­ський живопис" (1969). Ленін (Ульянов) Володимир Ілліч (1870 — 1924) — народився у місті Сим­бірську. Батьки Леніна належали до різночинної демократичної інтелігенції. Після закінчення у 1887 р. Симбірської гімназії Ленін вступив на юридич­ний факультет Казанського університету. Своє життя він присвятив пропа­ганді марксизму. Розробляв загальні питання теорії капіталізму і за­стосування її до реального життя Росії, а також теорію соціалізму.

Аналіз соціально-економічних процесів на селі, закономірностей розша­рування і розкладу російської общини, утворення класів підприємців і най­маних робітників зроблений вже у перших творах Леніна. Виступаючи на зборах гуртка марксистів з рефератом "З приводу так званого питання про ринки" (1893 р.) у відповідь на реферат Л. Красіна, Ленін доводить помил­ковість заперечення утворення внутрішнього ринку в Росії. Він показує, що процес відтворення супроводжується подальшим розвитком ринку, ступінь розвитку якого характеризує розвиток капіталізму. Ленін будує схему роз­ширеного відтворення із урахуванням технічного прогресу і зростання орга­нічної будови капіталу. Критикуючи Красіна, Ленін розглядає процес роз­кладу натурального господарства, закономірності розвитку товарного виробництва, капіталістичні відносини.

Гіперінфляція — зростання надзвичайно високими темпами товарних цін та грошової маси в обігу, яке призводить до різкого знецінення грошової одиниці, розладу платіжного обороту та порушення нормальних господарських зв'язків.

Гнучкість цін — така поведінка цін на ринках (властива для багатьох си­ровинних товарів і фондової біржі), коли ціни одразу реагують на зміни по­питу чи пропозиції.

Гомстед-акт (англ. hотеstеаd — садиба, ферма) — закон про земельні наділи в США і Канаді, який видав у 1862 р. під час Громадянської війни у США 1861—1865 рр. уряд А. Лінколь­на під тиском народних мас. Надавав кожному громадянинові США по досягненні 21 року право одержати за певний внесок ділянку землі (гомстед), що з часом ставала його власністю.

Гомстеди (англ. hотеstеаd — садиба, ферма) — земельні наділи в США, Канаді, які надавали згідно з гомстед-актом.

Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) — та частина кожної додат­кової одиниці використовуваного доходу, яка заощаджується. Зауважимо, що гранична схильність до споживання + гранична схильність до заоща­дження = 1.

Гранична схильність до споживання (ГСС) — та додаткова сума, яку люди споживають, коли одержують додаткову одиницю використовуваного дохо­ду. Не можна ототожнювати з середньою схильністю до споживання. Остан­ня є відношенням сукупного обсягу споживання до сукупного використову­ваного доходу.

Гроші — це будь-що, що служить як загальноприйнятий посередник у обміні або як засіб платежу. Гроші виконують такі функції: 1) міра вартості; 2) засіб обігу; 3) засіб нагромадження; 4) засіб платежу; 5) світові гроші. Інші економічні школи вважають все, що є засобом обміну, є гроші, і виділяють З—4 функції грошей.

Грюндерство (нім. Grunder — засновник) — масове гаряч­кове організовування підприємств, акціонерних товариств, банків тощо, що супроводжується біржовими спекуляціями, нездоровим ажіотажем та махінаціями фінансових ділків. Г. було найпоширенішим у 50—70-х роках XIX ст.

Гуфа (нім. Ниfе) — 1)у середньовічній Німеччині — назва кріпацького земельного наділу; 2) німецька земельна міра, дорів­нює 30 акрам.

Девальвація — здійснюване державою зниження обмінного курсу національної валюти відносно іноземних валют або міжнародних рахункових одиниць, а раніше і до золота; зменшення реального золотого вмісту грошової одиниці.

Депресія — період в економічному циклі, під час якого безробіття незви­чайно високе та спостерігається значне недовикористання виробничих по­тужностей підприємств, низький обсяг виробництва та інвестицій. В сучас­них умовах для позначення м'якшої форми спаду в економіці часто використовується поняття рецесія, спад. Рецесія звичайно використовується для позначення певного періоду, принаймні двох наступних квар­талів, протягом яких реальний ВНП знижується.

Держава загального добробуту — така практика, коли уряд у змішаній економіці застосовує фіскальну політику та інші види державного регулю­вання, щоб змінити ринковий розподіл доходів і забезпечити роботу всьому населенню.

Дефляція — зменшення грошової маси, вилучення з обігу частини надмірних грошових засобів, випущених у період інфляції, яке супроводжується загальним зниженням цін у країні.

Ділові цикли — коливання у сукупному національному обсязі виробниц­тва, доході і зайнятості. Звичайно цикл триває від 2 до 10 років і характери­зується одночасним розширенням або звуженням у багатьох секторах еко­номіки. В сучасній макроекономіці кажуть, що ділові цикли мають місце, коли фактичний ВНП зростає (піднесення) або падає (рецесія, спад) віднос­но потенційного ВНП.

Дивіденд (англ. dividend < лат. dividendum — те, що треба розділити) — прибуток від інвестицій, як правило, у формі готів­ки або акцій. Є частиною прибутку акціонерного товариства, яку щороку розподіляють між акціонерами за їхніми акціями і яка залежить від величини чистого прибутку і кількості акцій.

Диспропорції економічні — порушення пропорцій у розвитку окремих галузей народного господарства, економічних підрозділів, макроекономічних параметрів, фаз відтворення тощо. Виникають внаслідок неправильної економічної політики держави, порушень у функціонуванні господарського механізму, природних і технологічних аномалій.

Диференціація — поділ, розчленування цілого на окремі якісно відмінні частини. Диференціація селянських господарств — розшарування, поява багатих і бідних господарств.

Додана вартість — різниця між вартістю вироблених товарів і вартістю матеріалів і сировини, що використані у їх виробництві. Хлібина вартістю в 1 гривню втілює 0,60 коп. вартості пшениці та інших матеріалів, а додана вартість становить 0,40 коп. Додана вартість складається із заробітної пла­ти, процента та прибутку, що додані до продукту фірмою чи галуззю.

Додаткова вартість — одне із центральних понять в марксистській еко­номічній концепції. Додаткова вартість виступає як надлишок вартості над вартістю робочої сили, яка створена найманими працівниками і безоплатно привласнена власниками капіталу. За концепцією Маркса, додаткова вартість створюється лише живою працею найманих працівників, а привлас­нюється власниками капіталу.

Домен — земля, на якій велося господарство землевласників.

Домінікальні землі — поміщицька, державна, церковна земля в Австрійській імперії, в тому числі й в Західній Україні, яка входила до її складу.

Домініон (англ. dотіпіоп < середньолат. dотіпіо — володіння, влада) — назва самоврядних частин і деяких колоній колиш­ньої Британської імперії, які згодом отримали статус самостійних держав у рамках Британської співдружності націй, наприклад Канада, Австралійський Союз. Після Другої світової війни замість терміну Д. уживають термін "член Співдружності".

Досконала конкуренція — ринкова ситуація, за якої: 1) кількість про­давців і покупців досить велика; 2) пропоновані продавцями продукти є од­норідними. За такої ситуації жодна фірма не може вирішальним чином впли­вати на ринкову ціну.

Економіка соціально ринкового типу (соціально-орієнтована ринкова економіка) — економічна система, що основана на пануванні колективних форм власності на засоби виробництва, в якій має місце органічне поєднання дер­жавного регулювання макро- та мікроекономічних процесів з ринковими важелями, поєднання соціального з ринковим.

Економічна рента — різниця між виплатами ресурсу виробництва та мінімальною сумою, яку необхідно витратити, щоб одержати цей ресурс.

Економічне зростання — збільшення в обсязі виробництва країни. Еко­номічне зростання звичайно вимірюється щорічним темпом збільшення ре­ального ВНП країни (або реального потенційного ВНП).

Експансія (від лат. expansio — розширення, поширення) — політика окремих країн, монополістичних об'єднань, фірм тощо, спрямована на розширення сфер свого впливу з метою отримання вигідних ринків збуту, вкладень капіталу, джерел сировини.

Експорт — вивіз за кордон для реалізації на зовнішніх ринках товарів, послуг, капіталу, цінних паперів.

Експропріація — примусове безоплатне або оплачуване відчуження майна, що проводиться органами державної влади. Експропріація з виплатою відшкодування називається реквізицією, а без виплати — конфіскацією.

Екстенсивне виробництво — спосіб збільшення обсягів виробництва за рахунок залучення додаткових ресурсів, збільшення використання ресурсних джерел без підвищення ефективності їх використання, пов'язані з кількісними, а не якісними змінами.

Екстенсивне збільшення капіталу — збільшення реального капіталу, що дорівнює темпу зростання робочої сили; відношення між сукупним капіта­лом і сукупною працею залишається незмінним.

Емісія — випуск в обіг грошей, акцій, облігацій, інших боргових зобов'язань; зумовлює збільшення грошової маси в обігу.

Емфітевтичне право — довгострокова або довічна оренда.

Ефективність — відсутність втрат або таке використання ресурсів, яке забезпечує максимально можливий рівень задоволення за даних факторів виробництва і технології.

Ефективність за Парето — розподіл товарів, згідно з яким одна особа зба­гачується за рахунок збідніння іншої.

Євродолари — долари, що продаються за межами США.

Закон обмеженості ресурсів — більшість речей, які люди хочуть мати, виробляються в недостатній кількості (за винятком позаекономічних благ). Отже, кількість товарів завжди обмежена і має якимось чином розподіля­тися (нормуватися) або за допомогою ціни, або іншими способами. Закон Сея — розвинута Ж.-Б. Сеєм теорія, яка говорить, що пропозиція творить свій власний попит. Дану тезу Сей аргументував так: внаслідок того, що сукупна купівельна спроможність точно дорівнює сукупним доходам і виробництву, перевищення попиту чи пропозиції неможливе. Кейнс піддав критиці даний закон і звернув увагу на те, що кожний додатковий долар доходу не обов'язково буде витрачатися (тобто гранична схильність до спо­живання не обов'язково дорівнює одиниці).

Залізний закон заробітної плати — в економічних концепціях Мальтуса теорія, за якою при капіталізмі існує невідворотна тенденція заробітної пла­ти падати до мінімуму засобів існування. Теоретичне обґрунтування тези про те, що реальна зарплата залишається на незмінному рівні, який дорів­нює мінімуму засобів існування, було здійснене Д. Рікардо, який виходив із закону спадної родючості ґрунту і закону народонаселення Мальтуса. Соціаліст Ф. Лассаль проголосив "залізний закон" заробітної плати.

Закупи — відомі з "Руської Правди" як наймити; люди, які відробляли позичені гроші, — "купу", або наймалися на роботу, попередньо беручи плату. Закупи жили або у дворі пана, або у своєму власному господарстві.

Залозний шлях — сухопутний торговий шлях, що з'єднував Київ з Тмутараканню, Малою Азією і країнами Сходу.

Земля — в класичній і неокласичній економічній теорії один із трьох ос­новних факторів виробництва (разом з капіталом і працею). Цей фактор включає землю, яка використовується у сільськогосподарському чи промис­ловому виробництві, а також використовувані природні ресурси землі.

Змішана економіка — це економіка, яка ґрунтується на ринковому розв'я­занні основних проблем економічної організації. Проте в такій економіці має місце державне втручання в макроекономічні процеси, щоб усунути ринкові невдачі. Змішана економіка — це поєднання ринкового і державного прин­ципів макроекономічної координації.

Золоте забезпечення — запас золота у центральних банках, призначений для покриття банківської емісії, а інколи й для забезпечення поточних рахунків та інших зобов'язань, що належать до оплати.

Золотий стандарт — система грошового обігу, згідно з якою в ролі міри вартості та повноцінних засобів обігу виступає золото та відбувається вільний обмін паперових грошей на золото. Вперше золотий стандарт було установлено у Великобританії наприкінці XVIII ст.

Ієрархія (грец. ίεράρχίά, від ίερσς — священний, та άρχή — влада) — 1) поділ на вищі і нижчі посади, чини; 2) розташування частин, елементів цілого в порядку від вищого до нижчого.

Ізгої — люди без суспільного становища, що з різних причин вийшли з тієї соціальної групи, до якої належали, та не увійшли до іншої. Вони вважалися вільними, проте не мали власного господарства, часто осідали в чужих дворах, при церквах. Аналогічним було становище сябрів.

Імміграція — в'їзд іноземців у країну на тимчасове чи постійне проживання громадян інших країн.

Імперія (від лат. ітреrіит — царство, наказ, веління; вища влада < ітреrіо — наказую, володарюю, управляю) — 1) монархічна, здебільшого велика держава, на чолі якої стоїть імператор; 2) у минулому — держава, яка має колоніальні воло­діння, а також держава, до складу якої входять території, позбав­лені економічної та політичної самостійності й управління яких здійснюється з єдиного центру, наприклад, Російська І.; 3) перен., велика монополія, яка здійснює контроль над цілою галуззю промисловості, наприклад, нафтова І.

Імпорт — ввіз з-за кордону товарів, технологій і капіталів для реалізації і використання на внутрішньому ринку країни-імпортера.

Дата добавления: 2015-05-23