Особливості підходів до періодизації суспільного процесу. 5 страница

Семінар 12. Економічне вчення Дж. М. Кейнса та неокейнсіанство

План

1. Кейнсіанство – переворот в економічній теорії ХХ ст.
2. Теорія ефективного попиту та теорія мультиплікатора.
3. Основні напрямки кейнсіанства:

а) ортодоксальні кейнсіанці (Дж.Хікс, А.Філіпс);

б) неокейнсіанство (Р.Харрод, Е.Домар, Е.Хансен);

в) ліве кейнсіанство (Н.Калдор, П.Сраффа, Дж.Робінсон);

г) посткейнсіанство (П.Девідсон, Р.Клауєр, Х.Мінські);

д) нова кембріджська школа (У.Годлі, К.Куттс, М.Фрезерстон).

Методичні поради:

Кейнсіанство — одна з провідних течій сучасної економічної думки. Для розуміння теоретичної системи кейнсіанства передовсім треба згадати історичну епоху її виникнення й усвідомити, що саме особливості цієї епохи зумовили її появу. Головною з цих особливостей було швидке руйнування з розвитком капіталізму механізмів автоматичного ринкового саморегулювання. На межі XX ст. монополії остаточно знищили вільну конкуренцію як регулятор капіталістичного господарства. Отже, сама дійсність спростувала ілюзії неокласиків щодо здатності ринкового механізму автоматично забезпечувати рівновагу на ринках товарів, праці та капіталу. Найнаочнішим свідченням цього стала світова економічна криза 1929—1933 pp. та наступна депресія 30-х років. Криза продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ірраціональністю стихійних ринкових процесів. Високий рівень усуспільнення та ускладнення господарського механізму нагально потребували планомірного регулювання економіки в загальнонаціональних масштабах, тобто посилення ролі держави в економіці.

Спочатку посилене державне втручання в економічне життя, як ми вже зазначали, пояснювалося суто практичними міркуваннями без відповідної теоретичної бази. Опублікувавши 1936 р. книжку «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», Дж. М. Кейнс створив цю теоретичну платформу і став ідеологом нового напряму у економічній науці, котрий обґрунтовує неможливість саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необхідність державного втручання в економічні процеси.

Дж. М. Кейнс був видатним економістом, державним й політичним діячем, взагалі надзвичайно активною, різнобічно обдарованою людиною. У наукових творах Дж. М. Кейнс розглядав широке коло проблем, зокрема проблеми теорії ймовірностей, монетарної економіки тощо. Проте його головною працею є «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей». На думку багатьох економістів, «Загальна теорія...» Дж. М. Кейнса стала поворотним пунктом в економічній науці XX ст. і багато в чому визначає економічну політику розвинених країн і дотепер.

Слід звернути увагу на те, що вчення Кейнса стало своєрідною реакцією на неокласичну школу й маржиналізм, які панували в економічній науці до нього і до яких колись належав і він сам як учень А. Маршалла і кембриджської школи. Економічна криза 1929—1933 pp. різко змінила погляди Кейнса. Він рішуче й безоглядно пориває з поглядами А. Маршалла, його ідеями фритредерства, проголошуючи, що капіталізм доби вільної конкуренції вичерпав свої можливості. Попередниками Кейнса, які розробляли ті чи інші функціональні зв'язки процесу відтворення і положення яких він розвиває далі, можна вважати так звану стокгольмську школу — Б. Оліна, Е. Ліндаля; Ф. Кана у Великобританії та А. Ханта у Німеччині. Однак тільки Кейнс чітко сформулював новий напрям економічної теорії — теорію державного регулювання економіки.

Необхідно засвоїти, що новизна ідеї Кейнса полягала у визнанні недосконалості та нездатності до саморегулювання системи ринкових економічних відносин, а отже, у визнанні потреби активного втручання держави в економіку.

Докладний розгляд економічного вчення Кейнса дасть можливість зрозуміти його наукове значення і вплив на дальший розвиток економічної теорії. Так, новаторство економічного вчення Дж. Кейнса з погляду предмета вивчення та методології виявилось у наданні переваги макроекономічному аналізу перед мікроекономічним. Це означає, що на відміну від інших економістів, які зосереджували свою увагу на діяльності окремих господарських одиниць, Кейнс значно розширив рамки дослідження, роблячи спробу розглянути національне капіталістичне господарство в цілому, оперувати переважно агрегатними категоріями — споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайнятість, тобто величинами, котрі визначають рівень та темпи зростання національного доходу. Однак головним у методі Кейнса було те, що, аналізуючи сукупні народногосподарські величини, він прагнув установити причинно-наслідкові зв'язки, залежності та пропорції між ними. Це і зробило його основоположником макроекономіки як самостійного розділу економічної теорії.

Другою важливою складовою економічного новаторства Кейнса можна назвати обґрунтування концепції так званого «ефективного попиту», тобто потенційно можливого і стимульованого державою попиту. Різко і аргументовано критикуючи тих економістів, які були прихильниками догматичних постулатів «закону ринків» Ж.-Б. Сея, у тому числі Кларка, Маршалла, Пігу, Кейнс дійшов висновку, що всі життєво важливі проблеми високороз-винутого капіталістичного суспільства слід шукати не у сфері пропозиції ресурсів (їхньої рідкісності, цінності, найефективнішого поєднання для отримання максимуму продукції тощо), чим займалася до цього часу неокласична економічна думка, а у сфері попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів. Сучасний рівень виробництва або національного доходу, за Кейнсом, залежить від сукупного ефективного попиту, тобто попиту, що забезпечений грошима, інакше кажучи, від реальних витрат на придбання товарів та послуг. У зв'язку з цим Кейнс звертає увагу на проблему реалізації та доводить, що неузгодженості у сфері попиту і створюють у капіталістичному суспільстві головну перешкоду для використання ресурсів: труднощі з реалізацією саме і призводять до порушень процесу відтворення. Тому в центрі теорії Кейнса — проблема факторів, що визначають величину попиту та його зростання.

Вихідним у вивченні цієї проблеми є зрозуміння того, що «ефективний попит» є тотожним національному доходу, який витрачається на споживання й нагромадження, тобто складається з особистого та виробничого попиту. Перший — це витрати суспільства на споживчі блага, другий — на інвестиції (капітальні блага), інакше кажучи — це споживчий та інвестиційний (виробничий) попит.

Кейнс розглядає ефективний попит у зв'язку з дією трьох факторів: схильності до споживання, схильності до інвестицій, переваги ліквідності. Перший фактор — схильність до споживання — визначає величину споживчого попиту. Відповідно до теорії Кейнса витрати на споживання зростають мірою збільшення доходу, що є в розпорядженні суспільства. Проте величина їхнього зростання дещо відстає від абсолютного збільшення доходу, тобто кожний додатковий долар останнього хоч і збільшує споживання, але на суму меншу за цей долар. Кейнс назвав частку кожного додаткового долара даного доходу, яка використовується на споживання, граничною схильністю до споживання. З допомогою цього показника можна визначити, якою мірою приріст доходу впливає на приріст споживання, ураховуючи, що зі зростанням доходу цей показник зменшується, тобто зменшується і частка споживання в доході. Відставання споживання від темпів зростання доходу, що є в суспільному розпорядженні, пов'язане з тим, що частина національного доходу зберігається, заощаджується, не повертаючись у господарський оборот. Підстави цієї закономірності Кейнс бачив не в соціальних, класових стосунках, а в психології людини. Це його твердження відоме під назвою «основний психологічний закон». Економічна сутність цього закону полягає в тому, що зі зростанням доходу збільшується і споживання, але меншою мірою, ніж збільшується дохід, оскільки зростає схильність до заощаджень. Це, зрештою, стримує зростання попиту і споживання.

Спираючись на знання теорії Кейнса, далі слід перейти до вивчення запропонованої ним економічної програми державного регулювання економіки, тобто тих практичних рекомендацій, які розробив Кейнс для усунення недоліків системи ринкових економічних відносин. При цьому потрібно звернути увагу, що конкретні напрямки державного втручання в економіку і державного регулювання випливають з положень моделі відтворення Кейнса і охоплюють три основні сфери: грошовий обіг та грошову політику, нагромадження капіталу та інвестування і реалізацію вироблених товарів. Основним стратегічним напрямом економічної політики, за Кейнсом, має стати підтримка інвестиційної діяльності, сприяння максимальному перетворенню заощаджень на капіталовкладення. Саме зменшення рівня інвестиційної діяльності Кейнс та його послідовники вважали основною причиною «великої депресії» 30-х pp. XX ст. Щоб подолати основну слабкість капіталістичної економіки — недостатню схильність до інвестування, — держава мусить не тільки створити найсприятливіші умови для інвестиційної діяльності підприємців (зниження норми процента, дефіцитне фінансування інфляційного зростання цін та інше), а й узяти на себе функції безпосереднього капіталовкладника. Як одну з форм таких інвестицій Кейнс розглядав організацію громадських робіт, навіть у тому разі, коли вони непотрібні суспільству. З-поміж найважливіших заходів, здатних компенсувати відставання попиту, активізувати «схильність до споживання», Кейнс називає також фіскальну політику, що регулює величини чистих податків та державних закупівель.

Завершуючи вивчення питання в цілому, необхідно усвідомити значення теорії Кейнса як вихідної бази розвитку теорії макроекономічної динаміки, що зумовлюється багатьма суттєвими моментами:

- по-перше, це макроекономічний метод дослідження;

- по-друге, він висуває на перший план проблему реалізації, або «ефективного попиту», яка поклала початок розвитку динамічної теорії циклу;

- по-третє, його теорії національного доходу в цілому та мультиплікатора органічно увійшли в післякейнсіанські теорії економічного зростання;

- по-четверте, він поєднав економічну теорію та економічну політику в одне ціле, покликане сприяти підтримуванню життєдіяльності капіталістичної системи господарства.

У цілому економічна теорія та програма Кейнса справили величезний вплив на розвиток економічної науки та економічну політику провідних країн світу. Це була справжня революція в економічному мисленні.

При підготовці до семінару студент повинен опанувати ключові поняття, записати їх у словник, відповісти на контрольні та додаткові запитання для кращого засвоєння матеріалу.

Основні поняття:

ефективний попит, сукупний попит, схильність до споживання, заощадження, схильність до заощадження, гранична схильність до заощадження, парадокс ощадливості інвестиції, мультиплікатор інвестицій, природний рівень безробіття, акселератор, пряме і непряме регулювання економіки, вмонтовані стабілізатори, недосконало конкуренція.

Питання до самоконтролю:

1. У чому полягає новизна економічного вчення Дж. М. Кейнса у методологічному плані?
2. Що таке ефективний попит?
3. Як розумів Дж. М. Кейнс повну зайнятість?
4. Відомо, що сам Дж. М. Кейнс не заперечував впливу меркантилістів на створену ним концепцію. У чому це проявлялося?
5. Які заподій, що спонукають людей до заощадження гроша, виділив Дж. М. Кейнс? У чому суть «психологічного закону» Дж. М. Кейнса?
6. Чому Дж. М. Кейнс не вважав нагромадження заощаджень безперечним благом?
7. Яке значення має схильність до споживання для економічного зросту?
8. М. Блауг у своїй праці «Економічна думання в ретроспективі» твердити, що кейнсіанська революція дійсно мала місце. Як ви це розумієте?
9. Які заходи державного регулювання економіки висунув Дж. М. Кейнс?
10. Поясніть, чому уряди могли б використовувати фіскальну політику, щоб стабілізувати економіку? Чому фіскальна політика ефективна при збільшенні обсягу виробництва в кейнсіанській економіці, а не в класичній?
11. У чому сенс кривої А. Філіпса?
12. Що Е. Хансен вважає головною причиною циклічних коливань?
13. Чим відрізняються у Р. Харрода гарантований та природний темпи зростання?
14. Яке відношення Р. Харрода та Е. Домара до норми нагромадження?
15. Які висновки можна зробити спираючись на рівняння Р. Харрода?
16. Чим відрізняється досконала конкуренція від недосконалої?

Назвіть ім’я економістів:

1. Цей економіст одержав широку популярність у зв’язку з опублікуванням у 1919 році своєї книги «Економічні наслідки Версальського мирного договору», у ній він показав свою «непохитну рішучість захищати капіталізм» (В.І.Ленін). Найбільш відома його робота «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей» (1936 р.). У зв’язку з виходом цієї книги буржуазні економісти висунули версію про нову економічну науку. Він порушив питання про необхідність державного втручання в економіку з метою виправлення її недоліків. Він жив у 1883-1946 роках.

2. Ця економіст спробувала зі своїми колегами по Кембриджу створити альтернативний варіант «Загальної теорії…» Кейнса, поєднавши його короткостроковий аналіз ефективного попиту з довгостроковим аналізом факторів нагромадження капіталу, технологічного прогресу і розподілу продукту. Вона поділяє все суспільне виробництво на два сектори – інвестиційних товарів (1) та предметів споживання (2), що відображає Марксову схему поділу суспільного відтворення. Вона намагається надати умови реалізації продукту двох секторів. Вчення про технічний прогрес – є дуже важливою частиною її вчення. Відомі твори:«Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933р.)«Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933р.), «Нагромадження капіталу» (1956р.). Роки її життя – 1903-1983роки.

3. Він був одним з учнів Дж. М. Кейнса, його ідеї породили «доктрину нової кембриджської школи». В інтерпретації проблем відтворення капіталу він та його прихильники зробили великий крок в бік традиційних положень неокласики. Він рахує, що необхідно відмовиться від політики точної надстройки економіки. Але, незважаючи на це, зв'язок з кейнсіанською концепцією є надзвичайно міцний. Визначається положення про те, що зайнятість залежить насамперед від процесу виробництва, безробіття має вимушений характер, а інвестиції мають мультипліційний ефект.

4. Він є лідером післявоєнного кейнсіанства, один з творців неокейнсіанської теорії динаміки. Вчений виділяв и аналізував дві проблеми: 1) неспівпадання гарантованого і природного темпів росту і, 2) нестабільний характер фактичного темпу в ринкової економіці. Гарантований (warrented) темп росту – це принципово нова категорія, яку ввів в науковий обіг цей економіст. Гарантований (warrented) темп росту – «той темп руху, який має властивість задовольняти підприємців і увіковічити себе». У повний моделі розглядаються співвідношення між трьома величинами: природним, гарантованим і фактичним темпами росту. Цей економіст жив у 1900 – 1978 роках. Успіх мала перша його книга «Теорія міжнародної економіки» (1933р.), тут викладені основні положення обґрунтування міжнародного поділу праці – принцип порівняльних витрат на засадах поняття граничних витрат. Його останньою роботою була монографія «Економічна динаміка» (1973р.).

5. Після війни в академічних колах США цей вчений очолив «битву за повну зайнятість». Одним з результатів цієї «битви» став спеціальний «Акт про зайнятість» (1946р.), в якому протидія безробіттю визначалася першочерговим завданням уряду. Світову славу йому принесла фундаментальна монографія «Економічні цикли і національний доход» (1951р.), яка складалася з чотирьох частин:

1. Природа економічних циклів.

2. Теорія доходу і зайнятості.

3. Теорія економічних циклів.

4. Економічні цикли й державна політика.

Він виділяє чотири моделі циклічних коливань:

1) «малі цикли» - від 2 до 3 років, породжуються нерівномірністю відтворення обігового капіталу;

2) «великі цикли» - 6-13 років, причиною яких є нерівномірність вкладень в основний капітал;

3) «будівельні цикли» - тривають у середньому від 17 до 18 років з амплітудою коливань від 16 до 20 років; вона стосується лише будівництва житлових будинків;

4) «вікові циклічні хвилі» - тривалістю до півстоліття більше, яки викликані фундаментальними переворотами у техніці, значними зрушеннями у виробництві (щось на зразок «довгих хвиль кон’юнктури» Н.Д.Кондратьєва).

Цей економіст механізм взаємодії мультиплікатора й акселератора називає надмірно кумулятивним ефектом, або системою «надмультиплікатора». Він жив у 1887-1976 роках.

Семінар 13. Радянська та пострадянська школи економічної теорії

План

1. Економічні погляди М. І. Бухаріна, О. В. Чаянова, М. Д. Кондратьєва.
2. Проблемі планомірності в працях радянських економістів 30-70 рр. ХХ ст.
3. Проблемі власності в працях економістів радянського та пострадянського періодів.

Методичні поради:

Радянська економічна думку стала логічним продовженням соціалістичної економічної думки і у своєму зрілому вигляді було представлено як економічна доктрина марксизму-ленінізму

На початку 1930-х СРСР підійшов до індустріалізації і колективізації. На перший план вийшли питання планування, госпрозрахунку, ціноутворення інші форми соціалістичного господарювання, і навіть ефективність громадського виробництва й управління, зокрема, ефективність капіталовкладень. У цей час поглиблювалося розуміння товарно-грошових категорій. Стосовно проблем ефективності вирішувалися як загальні питання шляхів розвитку, відтворення, і пошуки критерію ефективності, спроби виміряти її (Р.Абезгауз, П. Маслов). Здебільшого у той час ефективність полягала в зростанні продуктивності праці та зниженні собівартості.

Значне місце у 1930-ті роки займали проблема продуктивності і інтенсивності праці, будівництва матеріально-технічної бази соціалізму. Перемога СРСР у Великій Вітчизняній війні була і перемогою соціалістичної економіки, свідченням мобілізаційних переваг соціалізму, застосування економічних законів до військових умов.

Значне місце у роботах економістів цих років приділено проблемам попиту, споживання, рівня життя, економічних проблем екології, чинникам зростання, розвитку соцзмагання. Продовжувала розроблятися проблема АПК і усуспільнення у промисловості. Багато виходить методологічної літератури, в якій досліджуються економічні закони, характер виробництва у системі виробничих відносин. Багато випускається літератури з критиці буржуазних і опортуністичних теорій.

Проте була низка невирішених теоретичних проблем: не було наукового визначення власності і його місця у системі виробничих відносин; суперечливим залишався характер соціалістичного виробництва; повільно розвивалася теорія господарського механізму; не вдавалося розробити систему показників планування адекватних системі інтересів учасників виробництва та ін. Особливу увагу треба приділити економічним поглядам М. І. Бухаріна, О. В. Чаянова, М. Д. Кондратьєва.

При підготовці до семінару студент повинен опанувати ключові поняття, записати їх у словник, відповісти на контрольні та додаткові запитання для кращого засвоєння матеріалу.

Основні поняття:

власність, планомірність, соціалізм, гроші, товар, закон вартості, «довгі хвилі в економіці», основний економічний закон соціалізму, планова економіка, «Державній капіталізм», еволюціонізм, роздержавлення, приватизація, економічна криза, економічний ріст, прогнозування економічного розвитку.

Питання до самоконтролю:

1. Постаті та економічні ідеї Н.І.Бухаріна, І.В.Сталіна.
2. Що включає організаційний план господарської діяльності сімейно-трудового селянського господарства за О.В.Чаяновім?
3. Чи можливе взаємопоєднання «плану» та «ринку» в одній соціально-економічній системі?
4. Шлях кардинального підвищення ефективності аграрного сектору О.В.Чаянов вбачав в розвитку кооперації. У чому, на його думку, переваги кооперативної форми власності?
5. Чому кооперативні ідеї О.В.Чаянова не реалізувалися в Росії?
6. Відомі великі досягнення О.В.Чаянова в теорії диференціальних оптимумів сільськогосподарських підприємств. У чому їх суть?
7. Поєднання ринкових і планових принципів М. Д. Кондратьєв вважав придатним для всієї економіки. Як ви це розумієте?
8. Що є основою «великих циклів» Н.Д. Кондратьєва?
9. Які періоди коливань економічної активності виділяв М. Д. Кондратьєв?
10. Розкрійте методологію побудови планів у концепції М. Д. Кондратьєва.

Семінар 14. Українська школа економічної теорії

План

1. Ідеї марксизму в роботах українських економістів.
2. Економічні школи М.І.Туган-Барановського, Є.С.Слуцького.
3. Теоретичні основи досягнення добробуту в Україні.

Методичні поради:

Економічна думка в Україні має багатовікову історію. У цьому навчальному посібнику (як і в підручнику) розглянуто лише економічну думку другої половини XIX ст., коли відбувалися величезні зрушення в економіці та соціальній структурі суспільства. Українські економісти, як побачимо далі, зробили вагомий внесок у розвиток світової економічної думки.

Розглядаючи це питання, слід чітко уяснити суспільно-економічний стан країни, який безумовно позначився на розвитку політичної економії. Слід мати на увазі й те, що політичну економію було включено до навчальних планів університетів (зокрема Московського, Казанського, Харківського), а згодом гімназій і ліцеїв ще в 1803—1804 pp. Це стало поштовхом до створення університетських лекційних курсів з цієї дисципліни.

М. І. Туган-Барановський (1865—1919) — учений зі світовим ім'ям, який зробив величезний внесок у розвиток багатьох теоретичних проблем економіки. Він критикує Маркса за економічний детермінізм, за ігнорування психології людей, їхньої моралі. Критично оцінюючи концепції економічних шкіл Заходу, зокрема історичної, австрійської, він намагався переорієнтувати політекономію в Росії і в Україні на позиції суб'єктивно-психологічної школи та неокласиків. У праці «Учення про граничну корисність господарських благ, як причину їхньої цінності» (1890 р.) він провів порівняльний аналіз класичної та австрійської шкіл і заявив про можливість їх синтезу (на Заході це зробив Маршалл у «Принципах економічної науки», 1890 p.).

Туган-Барановський став першовідкривачем сучасної інвестиційної теорії циклів. Ця теорія справила величезний вплив на розвиток політичної економії. На його праці численні західноєвропейські та американські економісти не тільки посилаються й досі, а й плідно розвивають його ідеї. Загальновизнаним у світовій економічній літературі є внесок Туган-Барановського в розроблення таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та ін.

Світове визнання здобули дослідження українських економістів — представників математичного напряму в політичній економії: М. Столярова, О. Білімовича, О. Орженцького. Найвидатнішим економістом-математиком, який справив величезний вплив на розвиток сучасних економіко-математичних досліджень, був Є. Слуцький (1880—1948), котрий у 1913—1926 pp. викладав у Київському комерційному інституті (нині КНЕУ). Він написав низку праць у галузі математичних і математико-статистичних досліджень. 1915 р. Слуцький опублікував в італійському журналі статтю «До теорії збалансованого бюджету споживача», яку лише в 1963 р. було передруковано в Москві. У цій статті вчений показав зв'язок між функцією корисності і рухом цін і грошових доходів населення.

Цю працю вважають початком економіко-математичних досліджень проблем попиту і взаємозв'язку між функцією попиту, рухом цін та доходів. Уже в 30-ті роки XX ст. вона здобула високу оцінку зарубіжних економістів, зокрема Р. Аллена і Дж. Хікса.

Слуцький уперше у світовій літературі поставив питання про необхідність формування особливої науки — праксеології, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов. Ідеї Слуцького з дещо модернізованим математичним апаратом широко використано в працях зарубіжних економістів Р. Аллена, Дж. Хікса, К. Ерроу, Ж. Дебре та ін.

Підсумовуючи короткий огляд розвитку політичної економії в Україні, треба ще раз наголосити на його певних особливостях, зокрема на тому, що українські економісти не тільки запозичували економічні ідеї західних економістів і розвивали їх з урахуванням соціально-економічних особливостей розвитку України, а й зробили вагомий внесок у розвиток світової економічної думки.

При підготовці до семінару студент повинен опанувати ключові поняття, записати їх у словник, відповісти на контрольні та додаткові запитання, пройти тестовий контроль для кращого засвоєння матеріалу.

Основні поняття:

держава загального добробуту, дефляція, стагфляція, гіперінфляція, перехідний період, депресія, ринковий соціалізм, проміжні товари, розбалансованість економіки інфляція попиту, тренд.

Питання для самоконтролю:

1. Який тип господарювання, на вашу думку, можна впровадити в Україні?
2. Якщо Україна прагне мати стабільні ціни (тобто невисоку інфляцію), чому б просто не видати закон про заборону зміни цін?
3. Однією із проблем економіки Україні є створення розвиненого продовольчого ринку. Як, на вашу думку, можна вирішити це питання в ринкових умовах господарювання?
4. Відомо, що зайнятості сприяє система соціального забезпечення. Що необхідно здійснити для її підтримки в Україні?
5. Основне завдання в умовах переходу до змішаної ринкової економіки – добитися поєднання мікроефективності з макростабільністю. Як ви це розумієте?
6. Як ви вважаєте, чи необхідно знову впроваджувати в економіку Україні систему плановості? Якщо так, то обґрунтуйте таку необхідність.

Дата добавления: 2015-05-23