Є. Домар та Р. Харрод розглядали ек. зростання лише в залежності від одного фактору – від нагромадження капіталу

Перша група причин пов'язана з поступовим вичерпуванням автономних інвестицій.Друга група пов'язана послабленням процесу нагромадження, що породжується дією мультиплікатора та акселератора. Тривалість та інтенсивність піднесення визначається обсягом та інтенсивністю автономних інвестицій.

концепції ек.-о зростання. Поява цієї концепції обумовлена зміною проблем соц.-ек. розвитку зх країн. У післявоєнні роки не проблема повної зайнятості турбувала бізнес та господарство в цілому, а проблеми ек.-о зростання. У ряді країн – ФРН, Франції, Японії, Італії спостерігались високі темпи. Це треба було пояснити. І не випадково амер. ек-ст Є. Домар писав, що проблема росту перетворюється в умову існування ринкової ек-ки. Теорія Кейнса не була придатна до таких умов. Саме за цих обставин і з’являються теорії ек.-о зростання – обгрунтування теорії відтворення, придатної для різних кон’юнктурних умов та визначення факторів ек. зростання. Гол. метою ек.-ої політики вважається досягнення стійких темпів росту ек-ки. Останнє розглядається передумовою вирішення проблеми зайнятості. Найбільш видатними представниками неокейнс. теорій ек.-о зростання є Р. Харрод та Є. Домар. Теоретичною основою цих концепцій є погляди Кейнса про неможливість стихійного механізму ринкової ек-ки забезпечити рівновагу між попитом та пропозицією, в результаті чого виникає неповна зайнятість людей та матеріальних ресурсів. Крім того, неокейнсіанці враховували також, що для досягнення стійкості ринкової ек-ки вирішальне значення має проблема ефективного попиту. Р. Харрод і Є. Домар розробили свої власні теорії ек.-ої динаміки або росту. Центральною проблемою у них є проблема реалізації, бо динамічна рівновага ек-ки передбачає, що рух попиту сприяє повному використанню виробничих ресурсів. Зміну ефективного попиту визначають фактичний рівень вир-ва та його відхилення від потенційно можливого рівня. Важливе місце в неокейн с. моделях ек.-о росту займає аналіз кількісних взаємозв’язків між нагромадженням та споживанням, тобто система "мультиплікатор – акселератор ". Неокейнс. розширили часові межі дії мультиплікатора, використовуючи цю модель у динамічному аналізі. Гол. фактором ек. росту вважаються інвестиції, іншим важливим фактором капіталомісткість (відношення капіталу до виробленої продукції). Заслуговує уваги висновок неокейнсіанців відносно зміни капіталоємності. Цей показник підвищується в період індустріалізації і знижується в період "зрілої ек-ки". Але якщо оперувати середніми даними, то цей показник залишається незмінним і тому від нього можливо абстрагуватися. Важливим нововведенням неокейнсіанської теорії є включення"вир-чого ефекту" у модель зростання та врахування умов, необхідних для забезпечення динамічної рівноваги. У статті "Нарис теорії ек.-ої динаміки" (1939), а потім у книзі "До динамічної ек.-ої науки" (1948) Р. Харрод запропонував своє рівняння "гарантованого зростання". Воно хар-ризує однопродуктову замкнену ек-ку: єдина середня величина граничної схильності до заощадження, єдина середня величина гран. продуктивності капіталу (обидві величини – константи) і т.д.

Харрод в своєму рівнянні уявляє цей процес таким чином: G=S/Cr, де G_n – темп зростання ВНП; S – відношення чистих заощаджень до сукупного доходу, або норма нагромадження; C_r – граничний коефіцієнт капіталоємності. Для досягнення такого темпу росту необхідно, щоб ресурси нагромадження використовувались повністю. Частка доходу, що інвестується, повинна дорівнюввати частці, що заощаджується. Харрод пов’язує ек. зростання з ростом населення, технічним прогресом та розміром капіталу. Харрод розділив ек-ку на два сектори: 1)вир-во інвестиційних благ 2)вир-во споживчих благ

Є. Домар розглядає принцип акселерації як теоретичне положення, що найбільш яскраво відображає динамічність ек-ки. Основним фактором ек.-о зростання Домар вважає інвестиції. При цьому слід відмітити, що економіст визнає їх подвійний ефект: " дохідний " та " вир-чий ". Далі необхідно зауважити, що Домар вбачає в інвестиціях можливість зростання, тому збільшення потужностей виробничого апарату визначає як "вир-чий ефект". На думку Домара цього недостатньо, і перетворення можливості у дійсність можливо лише на основі ефективного попиту. Формула зростання Домара: а х б = приріст продукції, де а – схильність до заощаджень, б – продуктивність інвестиції. Збільшення " а " означає, що доля доходу на інвестиції збільшується. Збільшення " б "– може бути створено більше продукту при даній сумі капіталу і швидше буде зростати дохід. Якщо нац. дохід, стверджує Домар, зростає при відносному щорічному темпові " а х б ", який є рівним темпу, що вимагається, то надлишкове нагромадження капіталу не повинне мати місце. Р-ня Харрода та Домара дуже близькі. Тому говорять про р-ня Харрода-Домари. Моделі ек.-о зростання Харрода-Домара були однофакторними: динамічна рівновага вимагає повної відпов.вир-ва та попиту.

Дата добавления: 2015-05-23