Грецький пантеон

СОЛОН

Поради юнакам

Мило померти хоробрим героєм між першими в лаві,

За батьківщину б’ючись, в битві завзятій лягти.

Бо, залишивши оселі свої і поля хлібодайні,

Жебрати ласки в чужих – це вже найбільша ганьба.

Йдеш на скитания, а батько старий за тобою, і мила

Ненечка, і молода жінка, й малі діточки.

Де не прийдеш ти, то кожен нерадо такого приймає,

Що в невідоме іде в злиднях, нужді й біді.

Рід свій неславою вкриє, і горде чоло упідлиться,

Підлість усяка й гидь всюди за ним піде вслід.

Отже, коли на скитальця такого ніхто не зважає,

Честі такому нема, ласки нема й співчуття,

Тож за дітей і за рідну країну завзято борімся,

Гиньмо й життя ми свого й крові цілком не щадім.

Гей же, до бою, юнацтво, всі в щільні шеренги шикуйтесь

І не посмійте в страху соромно з бою тікать.

А розбудіть в себе в серці великого й мужнього духа

Й зовсім життя не щадіть, ставши з мужами на бій.

Мужність таку, такий подвиг весь світ уважає найкращим,

А вже найбільш юнаку вдача така до лиця.

Край весь, народ весь за скарб уважає такого героя,

Що, підійшовши вперед, в першім ряду зостає

Вперто, і думка про втечу ганебну йому не приходить,

Загартував він своє серце і духа свого.

Серце сусіда свого він ще словом до бою загріє –

Муж отакого ума стане героєм війни.

Швидко такий муж проломить завзяті фаланги ворожі,

Напір розбурханих хвиль стримає у боротьбі.

А як такий в першій лаві загине й життя дорогого

Збудеться й славою вкриє місто, народ і батьків;

Груди як густо здіравлять йому й його щит копуластий,

Й панцир здіравлять його, спереду ж рани усі –

Щиро заплачуть за ним і старі, й молоді, без розбору,

Жаль невгамовний, гіркий город увесь навістить.

Буде відома в народі могила його, його діти

Й діти дітей, увесь рід славний на вічні віки.

Слава хороша його та ім’я не загинуть ніколи,

Хоч він спочине у землі, буде безсмертним повік

Той, що за рідних дітей і за рідну землицю хоробро

Піде у бій, і його грізний погубить Арес³.

Та як мине його доля нещасної смерті, і вийде

Витязем, і голосну славу здобуде в війні –

Всі йому честь віддадуть отоді, і старі, і вся молодь,

А по розкішнім житті пізно зійде у Аід.

В старших літах між народом шанобу велику він має.

Честі його, його прав не надщербить вже ніхто.

Всі йому місце вступають на раді, вступають, як стрінуть,

Юний, та рівні йому й старші за нього в літах.

Хай докладає старання, щоб мужність таку осягнути,

Кожний з мужів і нехай не легковажить війни.

Переклав М. Білик

Мої закони

Дав я афінському народові закони

Так, аби кожному було досить;

Не відбирав нікому я безправно

І не хотів безправно прибільшить.

Тих, що в громаді на чолі стояли

З ласки припадку або з ласки бога,

Я забезпечив: «Майте, що мали!

Хай жадна не находить вас тривога!»

Так обі сторони я захистив

Щитом міцним, здається, назавсігди,

І жадній стороні не допустив

Над правом і над власністю побіди.

Лиш так народ я думав удержать

У послусі до вожаків природних:

Ні врозтіч без вудил вони не побіжать,

І не зведе ніхто їх на рабів голодних.

І кождому додержав, що прирік.

Я написав свої закони як для добрих,

Так і для злих, і всім поклав однако

Лиш вимір справедливості святої.

Інший, дірвавшися, як я, до власті,

Якби захланний або нерозумний

Удався, певно би не поступав

Так помірковано й не бачив би

Кінця ні краю й все спалив би, щоб лиш

Зібрать для себе з молока сметану.

І якби хотів був силою

Робити те, що раз одному, то знов

Подобалось другому, місто се

Було би стало жертвою тиранів

Численних, а я мусив би між ними

Так проводитися, як вовк між псами.

Переклав І. Франко

АРХІЛОХ

Всі шляхи богам відкриті –

Часто з чорної землі

Піднімають горем вбитих,

А не раз по волі їх

Самовпевнені і горді,

Мов підкошені, падуть.

І тоді за лихом лихо

Гне їм спину, і вони

Йдуть по світу жебраками

Без думок і без мети.

Переклав А. Содомора

ПІНДАР

Перша піфійська ²³⁵ ода до Гієрона ²³⁶

Строфа 1

Ліро золотосяйна, втіхо фіалковолосих Муз

І промінного Феба, почувши твій голос,

Хор виступає, провісник свята.

Звукам твоїм співаки послушні,

Коли передзвонами струн почнеш

Заспіви ті, які хор супроводять,

Гасиш вічний вогонь блискавиць гостролезих,

І дрімає на скіпетрі Зевса орел,

Сонно звісивши крила свої,

Владар пернатих²³⁷.

Антистрофа 1

Над його головою з дзьобом орлиним кривим

Ти густу пелену пролила темновиду,

Солодко віки йому склепила²³⁸.

Мірно вві сні він здіймає спину,

Полонений гомоном струн твоїх,

Навіть Арей войовничий, відклавши

Гострі ратища, ніжить дрімотою душу.

Зачаровуєш навіть безсмертним серця

Хистом сина Латони²³⁹ і Муз

Широкошатних.

Епод 1

Тільки все те, чого серцем своїм

Усевладний Зевс не злюбив, –

На суходолах, безкраїх морях, –

Озивається шалом на спів Пієрід.

Поміж ними – той, що в глибинах

Тартару, ворог безсмертних –

Сам стоголовий Тіфон²⁴⁰; зростав колись

Він у печері Кілікії²⁴¹, знаній усім, а тепер

Кумські²⁴² вершини приморські й Сицилії землі

Тиснуть на груди кудлаті²⁴³ гнітить його

Етна, небес опора,

Снігом укрита, що цілий рік

Льоди гостробокі годує.

Строфа 2

Струм вогню найчистішого б’є, недосяжний із її нутра

І пекучою парою в’ється над нею

Вдень, а по ночах – яскраво-червоний

Пломінь вирує і ген до моря

Оглушливо котить уламки гір.

Ці страхітливі потоки Гефеста

Вивергає, звиваючись, чудо повзуче.

Диво для тих, які бачать видовище це,

Диво й тим, що почули таке

Від очевидців.

Антистрофа 2

Тісно в’язневі Етни між темнолистим хребтом гори

І підніжжям кремнистим, те ложе до крові

Зранює велетня спину горбату. Будьмо ж, будьмо тобі угодні,

О Зевсе, що сходиш на гору ту,

Нив плодоносних чоло. Тим іменням

Нині місто сусіднє назвав славнозвісний засновник.

Вісник ігрищ Піфійських гукнув це ім’я,

Як лише Гієрон переміг

На колісниці.

Епод 2

Ті, яким треба плисти кудись,

Благають спершу в богів

Вітру попутного: він водночас їм дає запоруку, що плавання їх

І повернення буде щасливим.

Так от і ця перемога

Містові славу ворожить навік-віків:

Коні звитяжні йому здобуватимуть пишні вінки,

Спів милозвучний уславить його на бенкетах.

Фебе, ти Делосу²⁴⁴ й Лікії²⁴⁵ владарю,

Що джерело кастальське²⁴⁶

Любиш, плекай ж і тут, у нас,

Мужів благородних і дужих.

Строфа 3

Всі чесноти людини – дар милостивих богів. Од них –

Сила думки, могутність руки й красномовність.

Я ж, прославляючи мужа того,

Вірю», мій спис міднощокий несхибно

До цілі летітиме. Хай же він,

Кинутий вправно рукою моєю,

Далі мчить від стріли, що пустив мій суперник247.

Хай же муж той довіку блаженно живе

І радіє здобуткам своїм,

Біль позабувши.

Антистрофа 3

Хай згадає при тому, скільки разів у боях являв

Силу духу²⁴⁸, за те йому з волі безсмертних

Випала честь, як нікому з греків, –

Славний вінець для його багатства.

А нині, немов Філоктет²⁴⁹ колись,

Вирушив він у похід – і схилились

Перед ним гордовиті в низькому поклоні

Кажуть, що богорівні герої давно

Аж на Лемнос прийшли, щоб відтіль

Взяти з собою.

Епод 3

Сина Поанта²⁵⁰ і стрільця, який

Терпів од рани, і він

Місто Пріама тоді зруйнував,

Данайців звільнивши від довгих трудів.

І хоча слабосилий був тілом,

Виконав долі веління.

Хай же отак Перону в грядущих днях

Бог – рятівник і цілитель – усі побажання здійснить.

Музо, і перед Дейноменом²⁵¹ дозволь мені гідно

Коней четвірку прославити, син

Батьковій славі радий.

Тож починай, нехай пісню цю

Сподобає Етни володар.

Строфа 4

Місто це величаве синові сам Перон збудував,

Де, богами освячена, воля панує,

Як в давнину нам це Гілл²⁵² заповів.

Рід Гераклідів і рід Памфіла

В підніжжях Тайгету²⁵³ шанують старий

Устрій дорійський, Егімієм даний.

Рід їх у Пінду²⁵⁴ зійшов, укріпившись в Аміклах²⁵⁵

Близько білокінних Тіндара синів²⁵⁶.

Там на їхніх очах розцвіла

Слава їх списа.

Антистрофа 4

О вершителю Зевсе, завжди ти усіх, які живуть

Побіч річки Аменана²⁵⁷ й володарів їхніх

Словом правдивим хай люди хвалять.

З волі твоєї хай муж-проводар

Із сином наступником свій народ

Щастям і миром навік одарять.

Сину Крона, молю, втихомир філікійця,

Хай Тіррени²⁵⁸ вгамують свій крик бойовий,

Битву Кумську²⁵⁹ згадавши собі,

Згубну для суден.

Епод 4

Що пережили вони тоді,

Коли сіракузян вождь

В море поверг із прудких кораблів

Найдобірніших воїнів, цвіт юнаків,

Врятувавши від рабства Елладу!

Я від Афін хочу дяки

За Саламін²⁶⁰, а спартанцям складу

Пісню про бій Кіферонський²⁶¹, коли криволукі бійці

Мідяни впали. Але й для синів Дейномена

Хай береги повноводі Пмери²⁶² звучать

Гімном, який по праву

Славить їх мужність: ворожий стрій

Подавсь під їхнім напором.

Строфа 5

Хто вславляє доречно, хто вміє гідні похвал діла

В пісні невелемовній звести воєдино,

Рідше накликує злобну обмову.

Надмір – ламає прудкі надії

Людей до живого діймає

Слух про звитяги чужі, але краща

Заздрість од жалості, тож не занедбуй добра,

Справедливим кормилом скеровуй народ.

На правдивім ковадлі відкуй,

Вигартуй слово.

Антистрофа 5

Хоч би трохи ти схибив – примножиться огріх твій,

Адже скільки людей під твоєю рукою,

Стільки ж І свідків суворих буде

Кожного вчинку твого. Виліплюй

Вдачу стійку. Та якщо ти обрав

Славу – щедрись не на шкоду собі.

Вітром парус наповнити вмій, мов стерничий.

Звабам зиску облудного не піддавайсь,

Бо правдиво мине одна

Слава посмертна,

Епод 5

Вкаже співцям, оповідачам,

Які були за життя

Ті, що минулись: триває в віках

Креза чеснота ласкава, зате Фаларід²⁶³

Що людей у міднім бикові

Спалював, – проклятий всюди.

Ліри співучі ніколи не приймуть його

В затишок вогнища милого, в коло юначих пісень.

Успіх жаданий – це перша для нас нагорода;

Слава хороша – це друга доля в житті.

Кому ж і одне, і друге

Випало щастя прийняти, –той

Найвищим вінком увінчався.

Переклав А. Содомора

НАЙВАЖЛИВІШІ РИМСЬКІ БОЖЕСТВА

Бона Дея Беллона Вакх Венера Веста Вулкан Геній Діана Кармента Конс Лари Лемури (лаври) Мани Марс Меркурій Міневра Нептун Опс Пенати Плутон Прозерпина Рея Сильвія

– жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. –богиня війни. –бог рослинності, виноградарства, виноробства. – богиня кохання, краси і родючості. – богиня домашнього вогнища і вогню. – бог вогню і ковальського ремесла. – добрий дух, охоронець окремої людини. богиня місяця, полювання, покровителька диких звірів. – покровителька народження. – бог достигаючого хліба і жнив, мудрих рішень. – божества сім’ї та господарства. – привиди, злі духи померлих предків, які переслідують живих нащадків. – обожнені душі померлих предків, покровителі живих нащадків. – бог війни, охоронець громадянського колективу. бог торгівлі, тваринництва і прибутку, покровитель пастухів, купців, подорожуючих. – богиня мудрості, покровителька ремесел і мистецтв. – бог вологи, морів, покровитель конярства. – дружина Конса, богиня посівів і достатку. – божества домашньої комори та їстівних запасів. – бог підземного царства і мертвих. – дружина Плутона, богиня пекла, зростаючих злаків і земної родючості. – мати міфічних засновників Рима Ромула і Рема. – бог посівів, який навчив людей землеробству, виноградарству і приносив достаток. легендарні жінки-провісниці. бог лісів і полів, покровитель отар і пастухів. богиня землі і родючості. бог межі і прикордонних межевих знаків. богиня рослинності, квітів і юності. богиня долі, випадку, щастя та удачі. богиня родючості і землеробства. дружина Юпітера, богиня шлюбу і подружнього кохання та родючості. бог неба, грому, блискавки і різних небесних явищ, верховний бог римського пантеону. бог входу і виходу, всякого початку, зображувався з двома обличчями.

Сатурн Сивіли Сильван, або Фавн Теллура Термін Флора Фортуна Цецера Юнона Юпітер Янус

Зевс – громовержець, батько богів і людей

Посейдон – бог морів і океанів

Аїд – бог царства мертвих

Гера – дружина і сестра Зевса, богиня шлюбу

Деметра – богиня родючості

Гестія – богиня родинного вогнища

Атена (Афіна) – богиня мудрості і справедливої війни

Афродіта – богиня кохання

Аполлон – бог мистецтва, покровитель поетів і віщунів

Гефест – бог ковальства

Арес – бог війни

Гермес – посланець богів

Діоніс – бог виноробства

Артеміда – богиня полювання

Визначте інші функції наведених олімпійських богів, знайдіть відповідність між грецькими і римськими богами.

Дата добавления: 2015-05-23