Друковане видання 1661 і наступних років

Робота над підготовкою нового, вже цс ковнослов'янського, друкованого видання Патерика почалась у Лаврі в 1655 р., за митрополита С. Косова, а тому можна думати, що ця ідея належить йому, хоча, зрештою, думка про необхідність такої публікації носилась у повітрі ще чи не з часів св. Петра Могили. На самому ж виданні стоїть благословіння тодішнього архимандрита печерського Інокентія Гизеля.

Автори церковнослов'янського Патерика повністю відійшли від засад, на яких базувалася праля Сильвестра Косова. Причиною цього було, мабуть, те, що нова публікація була розрахована на найширші верстви населення. Текст подано хоча й церковнослов'янською, але значно ближчою до розмовної мовою, ніж, наприклад, тодішні богослужбові лаврські видання. Різноманітний патериковий матеріал ретельно "причесано" і розкладено по поличках. Відмовившись від короткої та чіткої інформативності Paterikon'а на користь більш улюбленої (особливо нижчими верствами населення) велемовності, новий Патерик зберіг його загальну структуру, зокрема, виділення з житія прп. Феодосія та інших частин окремих житій святих, інформація про яких міститься там фраґментарно. Патериковий матеріал доповнений літописним. Загалом, від первісного тексту Касіянівської II редакції в тексті церковнослов'янського друкованого Патерика лишилося небагато. За цю свою особливість його текст піддавався критиці практично всіма дослідниками Патерика, які ставилися до нього, як до нищення стародавньої пам'ятки (найбільш емоційно ця думка виражена М. Вікторовою) \31, с. 31-39\. Справді, слід зазначити, що ця редакція має значення швидше для історії української літератури XVII ст., ніж як джерело з історії Лаври. Проте, приєднуюсь до ледь не єдиного голосу на її захист — анонімного "Ответа на упрек издателям печатного патерика Печерского", опублікованого 1867 року в "Киевских епархиальных известиях"\141, с. 270- 280\. Дійсно, незважаючи на певні вади, друкована редакція є найкращою і найбільш пристосованою для церковного використання. Інакше вона б не зуміла витримати стільки видань і стати такою популярною в Україні та за її межами.

Видання тексту 1661 р. було повторене 1678 і 1702 р. (двічі — в червні і грудні).

Правки друкованої редакції Патерика у XVIII ст. Вихолощування тексту видатних українських агіографічних та богослужебних видань відбувалося в тісному зв'язку з усією системою придушення української богословської науки та видавництва московською владою (про це докладніше див.: 134). Ця "робота" почалась ще в кінці XVII ст., коли московська патріархія систематично заважала св. Димитрію Ростовському у написанні та виданні Четій-Міней \231\.

б вересня 1755 року було видано постаннову "Об учреждении при Святом Синоде особой Комиссии для пересмотра и исправления текста Чет-Миней (sic!) и Патерика печерского и об отнесении на это расхода на счет сумм того учреждения, которое будет печатать означенные книги" \158, № 1446, с. 167\. В тексті згадана постанова 10 липня 1741 року, де архимандритові Києво-Печерському Тимофію було наказано самому перевірити тексти Четій-Міней св. Димитрія та Патерика, "...и ежели что в них, как Священному Писанию, Дух. Регламенту противное сыщется, так и недостоверное и церковними учителями и историками, веры достойными, неутвержденное, но весьма сумнительное окажется, то таковую сумнительную и вероятия недостойную историю отметить в конце жития святого, о котором идет история, или ежели возможно будет, исправить..." Зрозуміло, 10 червня 1742 року архимандрит сповістив, що нічого подібного не виявлено. Проте для людей, які ставлять на один щабель Святе Письмо та духовний реґламент, цього було недостатньо. А тому даний 10 вересня 1744 року дозвіл на друкування Четій-Міней та Патерика, був 5 березня 1746 року відібраний і, за наказом імператриці, Синод видав наказ про перегляд їхнього тексту. Прохання архимандрита Тимофія створити комісію при Лаврі було залишено поза увагою. На її долю дісталось лише фінансування цієї небогоугодної справи \158, № 1446, с. 167-168\. 3 листопада було видано постанову "О порядке исправления Четьи-Минеи и Патерика Печерского", яке містило "критерії оцінки" тексту і відзначалось особливою ворожістю до української агіографії \158, № 1452, с. 174-175\. Постановою 26 лютого 1756 року було встановлено, аби "справщики" подавали свої пропозиції щоп'ятниці. Це не стосувалось опечаток, інформацію про які було наказано передавати прямо до друкарні. Про те, як мало "справщиків" цікавили справжні опечатки (яких багато в кожному стародруці) і яким низьким був рівень їх знань з церковнослов'янської мови, добре видно з того, що в оповіді про покування раки прп. Феодосія вони так і залишили слово "горсти" замість "корстЂ".

Така "плідна робота" над Патериком тривала протягом усього року, доки в постанові 29 листопада "О внесений исправлений в Патерик Печерский" не були зведені воєдино основні зміни, які передусім стосувалися вилучення з тексту більш чи менш великих фрагментів (іноді — до трьох сторінок!) Таких купюр у документі нараховується 58! \158, № 1552, с. 260\. Як уже мовилось, це число не включало дрібних граматичних, стилістичних та інших суто коректорських правок. Не провадилась тоді й масована русифікація церковнослов'янського тексту. Подібні зміни робилися пізніше, в міру виходу наступних нових видань.

"Справщиків" цікавили, переважно, фраґменти, де наголошувалося на винятковій святості Лаври. Так, зовсім викинуто було оповідь про прп. Онисифора та обітницю св. Антонія, обітницю св. Феодосія. Прискіпалися навіть до того, шо в церковнослов'янській друкованій редакції Лавра названа "архимандрією всієї Руської землі" \146, с. 104\.

Вихолощене видання Патерика вийшло в Москві 1756 року і потім повторене у Лаврі.

Треба сказати, що Патерикові ще пощастило дійти до початку нашого століття в більш-менш читабельному вигляді. Те ж саме можна сказати й про найголовніший російський його переклад, здійснений відомим популяризатором церковної літератури Поселянином \163\. А от багатостраждальні Четії-Мінеї св. Димитрія Ростовського, після багатьох років поневірянь, у XIX ст. були скалічені ще раз - під час "перекладу" на російську мову. У ньому вигляді їх не пізнав би і сам творець!

Дата добавления: 2015-05-23