Історія і технологія виготовлення паперу

Загальна класифікація мистецтв та її використання при митному оформленні.

Загальна класифікація мистецтв

Різноманітні підходи до аналізу мистецтв зумовили існування декількох класифікацій.

I. Найпоширенішою і визнаною багатьма дослідниками є кла­сифікація, яка поділяє мистецтва на:

— просторові;

— часові.

До просторових мистецтв належать ті, що розгортаються у просторі:

— архітектура;

— скульптура;

— живопис.

Часові — це мистецтва, що існують у часі:

— музика;

— міміка (театр);

— поезія (література).

II. Відповідно до засобів створення мистецтва поділяють на:

— прямі, або безпосередні;

— непрямі, або опосередковані.

Безпосередні — це такі мистецтва, для створення яких виста­чає тільки тіла (голосу) людини:

— музика (спів);

— міміка (танок, театр);

— поезія (література).

Опосередковані потребують для їх створення використання відповідних матеріалів та інструментів:

— архітектура;

— скульптура;

— живопис.

III. Відповідно до кількості вимірів, у яких розгортаються форми мистецтв, визначають:

— двомірні мистецтва — живопис (одномірних мистецтв не існує);

— тримірні — архітектура, скульптура;

— чотиримірні — поезія, музика, міміка.

Деякі мистецтва стають на шлях отримання додаткових вимі­рів. Так, живопис за допомогою специфічних засобів виразності (світлотіні, перспективи, тощо) створює ілюзію простору, третьо­го виміру — глибини. А архітектура опановує четвертий вимір — час, бо сприйняти пам'ятку архітектури повною мірою можна лише під час руху, тобто переміщення у часі.

Знання усіх цих класифікацій має для митника неабияке практичне значення, бо допомагає провести кваліфіковану візуальну експертизу культурних цінностей та правильно описати їх у митній документації, враховуючи не тільки вид образотворчого мистецтва, до якого належить художній виріб, а й необхідну кількість просторових вимірювань, що їх треба зафіксувати у Протоколі про порушення митних правил та в МД-1.

Головним матеріалом для рисунка був і залишається папір — багатокомпонентний матеріал, що складається з воло­кон рослинного походження, мінеральних наповнювачів та клейких речовин. Історія його винайдення починається в Китаї у II ст. Папір виготовляли з деревного лубу, він був крихкий і лам­кий. У І тис. н. є. важливим центром паперового виробництва був Самарканд. Через Середню Азію папір потрапляє у Західну Євро­пу, де його виготовляли з лляного ганчір'я спочатку у Франції та Іспанії. У Московській державі перший паперовий млин з'явив­ся у XVI ст., і хоча за часів Петра І в Російській імперії будували­ся паперові фабрики, до XIX ст. в Росії здебільшого користували­ся іноземним папером.

Технологія виробництва паперу. Найдавніша ручна техно­логія виготовлення паперового аркуша складалася з таких опе­рацій: сировину сортували, мили, розмелювали й варили з дода­ванням клею та води для отримання однорідної маси. Потім по­чинався процес черпання: масу, що зварилася, вичерпували спе­ціальною формою (чотирикутною дерев'яною рамою із сітковим дном) і перекидали на гладку, добре відполіровану поверхню. Паперовий аркуш пресували, сушили і розгладжували. Розміри аркуша визначалися розмірами черпальної форми, а якість і щільність залежали від сировини і технології виробництва. Так, якщо черпальна форма неглибоко занурювалася в паперову масу, то папір, який отримували, був особливо тонким і красивим.

До кінця XVIII ст. в Європі виробництво паперу здійснювало­ся ручним способом переважно з бавовняного та лляного ган­чір'я; деревина як нова сировина для виготовлення паперу поча­ла використовуватися з 1800 р. Машину для виробництва паперу було винайдено у 1799 p., а у 1804 р. в Англії вперше був застосо­ваний машинний відлив паперу, масштаби якого розширилися у 1845 р. з винаходом спеціальної машини для розмелювання дере­вини в однорідну волокнисту масу. З цього часу машинний спосіб і стає головним.

Хоча найдавніші згадки про використання паперу на Русі да­туються XIV ст. ("Повчання Ісаака Сіріна", 1380 — 1381 pp.), до середини XVI ст. російські книги писалися тільки на іноземному папері: італійському, так званому фрязькому (XIV—XV ст.), та французькому (XV—XVI ст.). Саме на французькому папері на­писаний Іпатіївський літопис (XV ст.) — один з найдавніших, що дійшли до нас, славнозвісний Лицьовий літописний звід Іва­на Грозного (XVI ст.) і легендарний "Апостол" Івана Федорова — перша в Росії друкована книга (1564 p.). Царський указ 1721 р. вимагав обов'язкового використання вітчизняного паперу в офі­ційному діловодстві, що зумовило активізацію процесу відкрит­тя своїх паперових мануфактур, але до XIX ст. у Росії здебільшо­го продовжували користуватися іноземним папером. Ситуація змінилася зі встановленням у 1818 р. на Петергофській папе­ровій фабриці машини для виготовлення паперу. Найвідоміши-ми стають Невська фабрика братів Варгуніних у Петербурзі та Експедиція заготовляння державних паперів, де вперше був роз­роблений спосіб крейсування паперу.

SECOND VARIANT: Історія і технологія виготовлення паперу

Матеріали для малювання включають основу (площину, на якій його зроблено) та інструменти для малювання. Основним варіантом матеріалу для малювання став папір. Винайдений в Китаї (ІI ст.до.н.е.). Його виготовляли лубу, який був рихлий та крихкий. Через Середню Азію папер потрапив в Західну Європу. З X ст. н.е. Самаркадан став центром виготовлення паперу в Європі.. В Європі папір виготовляли з лляних ганчірок. Історію виготовлення паперу в Європі можна визначити по так званим «водяним знакам». З кінця XIII ст. водяні знаки відіграють роль фабричної марки.

В Європі перші мануфактури з виготовлення паперу з’явилися в ХІ-ХІІ ст. в Франції та Іспанії. Старовинний папір був товстим і шершавим, тому його ґрунтували і підфарбовували.

Художники почали використовувати папір з XIV ст, його ґрунтували і проклеювали. З XV ст. папір стає міцнішим, але з неприємним жовтуватим або коричневим відтінком. До XVI ст. його ґрунтували і підсвічували з одного боку. З кінця XV ст. з’явився блакитний папір. Блакитний папір використовували головним чином для світлових ефектів. В XVI–XVIII ст. з’являється кольоровий папір (синій, сірий, світло-коричневий, рожевий). При цьому слід підкреслити, що рисування на білому папері відрізняється принципово іншим характером, ніж на кольоровому папері: на білому папері світло виникає пасивно (завдяки просвічуванню білого фона паперу скрізь рисунок), на кольоровому же світлий колір виникає завдяки активним діям – шляхом накладання білої фарби.

Дата добавления: 2015-05-23