Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Окремі проблеми сімейної дієздатності фізичних осіб у зв’язку з внесенням змін до сімйеного кодексу України




 

Сім’я є первинною та основною ланкою суспільства, запорукою належного продовження роду. Саме тому правове регулювання сімейних відносин в Україні здійснюється з метою зміцнення сім’ї як соціального інституту.

Відповідно до частини четвертої ст. 3 Сімейного кодексу України сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства [1]. Таким чином, основною підставою створення сім’ї в Україні є реєстрація шлюбу, для чого необхідно володіти сімейною дієздатністю. Характеристика категорії сімейної дієздатності залишається дискусійною. Одні вчені до сімейної дієздатності застосовують визначення цивільної дієздатності. В свою чергу, Я.Р. Веберс вважає, що зміст цивільної дієздатності встановлений в основному для здійснення прав та обов’язків майнового характеру. Все це підкреслює необхідність розгляду сімейної дієздатності як самостійної правової категорії [6].

Ще в Давньому Римі для того, щоб індивідууму була надана правоздатність, необхідно було, щоб його положення відповідало трьом станам: стану свободи (status libertatis), стану громадянства (status civitatis) та сімейному стану (status familiae). Сімейний стан відображав самостійність особи у сфері сімейних відносин. Так, однією з складових повної правоздатності особи, вважалось саме право особи укладати законний шлюб.

Набуття повної дієздатності пов’язувалося у римському праві з досягненням особою віку статевої зрілості. Так було закріплено правило, що статевозрілими (puberes), а отже й дієздатними є чоловіки з 14 років, а жінки – з 12 років. Ці особи мали право самостійно вчиняти юридичні дії та нести відповідальність [4].

В праві зарубіжних країн однією з умов дійсності шлюбу є шлюбна дієздатність. Тому при укладанні шлюбу обов’язковим є досягнення шлюбного віку, який встановлено: у Німеччині: для жінок та чоловіків — 18 років; у Франції: для чоловіків — 18 років, для жінок — 15 років; в Англії: для чоловіків і жінок — 16 років. Проте окрім віку, шлюбна дієздатність передбачає також розумову здатність особи, спроможність її усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. У країнах континентального права не допускаються шлюби з особами, які не здатні розуміти сутність і наслідки шлюбу [5].

Відповідно до ст. 23 Сімейного кодексу України право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Шлюбний вік для чоловіків та жінок – вісімнадцять років. До внесення змін до ст. 22 Сімейного кодексу України у 2012 році шлюбний вік для жінки був сімнадцять, а для чоловіка – вісімнадцять років [2]. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. До внесення змін до ст. 23 Сімейного кодексу України у 2012 році особа, яка досягла чотирнадцяти років, при потребі подавала заяву до суду про надання їй права на шлюб [2].

На практиці зустрічається багато випадків, коли особі необхідно надати право на шлюб ще до шістнадцяти років, особливо у зв’язку з вагітністю. Так в судовому порядку розглядаються справи окремого провадження для надання права на шлюб. Проаналізувавши судову практику з розгляду даної категорії справ можна дійти наступного висновку: головним критерієм надання права на шлюб при судовому розгляді є не вік, а відповідність інтересам осіб, які мають намір зареєструвати шлюб. У зв’язку з цим З.В. Ромовська стверджує, що таким чином суд «надає право на шлюб» особі, яка не досягла шлюбного віку. Проте Ю.С. Червоний наполягає, що йде мова саме про зниження шлюбного віку [6]. На мою думку, суд все ж таки надає особі право на шлюб, тим самим захищаючи її інтереси. Адже кожна особа має право народження дитини в повноцінній сім’ї та фактично право на створення сім’ї.

Отже, проаналізувавши положення Сімейного кодексу України, нормативно – правових актів зарубіжних країн, законів України, а також судову практику України, можна дійти висновку, що Закон України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо підвищення шлюбного віку» від 15 березня 2012 р. необґрунтовано замінив у частині другій ст. 23 слово «чотирнадцяти» словом «шістнадцяти», дозволивши таким чином подавати до суду заяву про надання права на шлюб особі, яка досягла шістнадцяти років.

На мою думку, законодавець внісши зміни до Сімейного кодексу України від 15.03.2012р., обмежив право на створення сім’ї неповнолітніх осіб, що не досягли шістнадцятирічного віку, але, які в силу тих чи інших поважних причин мають намір укласти шлюб, який відповідає інтересам зацікавлених осіб. Тому, я вважаю, що потрібно поновити попередню редакцію даної статті, а саме: «За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам».

 

Література:

1. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. Вид. - 2002. – №№ 21-22. - ст.135.

2. Закон України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо підвищення шлюбного віку» // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. Вид. - 2012. № 49. - ст.562.

3. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. № 11 // Вісник Верховного суду України. – 2008. – № 1. – Ст. 5.

4. Агафонов С. А. Римське право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни.— К.: КНЕУ, 2005.— 143 с.

5. Шимон С.І. Цивільне та торгове право зарубіжних країн: - 2004р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://readbookz.com/book/224/8778.html.

6. Борисова В.І. Сімейне право України // Підручн. / за заг. ред. Борисова В.І.; Жилінкова І.В. – К.: Юрінком Інтер, 2011 – с.75.

 

Орябинская София Анатольевна,

студентка 3-го курса факультета подготовки следователей ОВД

Национального университета «Одесская юридическая академия»

Научный руководитель - к.ю.н., доцент Деревнин В.С.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 373; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.014 сек.