Пояснювальна записка. Викладання педагогічних дисциплін, найважливіших серед людинознавчих, на жаль, часто має вигляд прописних істин

Викладання педагогічних дисциплін, найважливіших серед людинознавчих, на жаль, часто має вигляд прописних істин, декларованих положень, що обмежує творчий пошук, світоглядну позицію, особистісне зростання. Саме тому особливістю даного посібника є спрямованість на формування мета-теоретичного мислення, адже посилення філософської складової в підготовці майбутнього вчителя є базою для розвитку особистості фахівця, оскільки життя вимагає не лише знання фактів (історичний підхід), а й спрямування на усвідомлення причин, наслідків, детермінант, рефлексії та діалогу в площині “Минуле-Сучасне”,”Відоме-невідоме”.

Філософська методологія є фундаментом для визначення стратегії пізнання розвитку освітніх систем від найдавніших часів до сьогодення. Метатеоретичне мислення передбачає вихід з жорстких канонів наукової раціональності, різнобічний аналіз конкретної об’єктивної реальності з урахуванням амбівалентності світу, усвідомлення певних закономірностей. Ймовірно, певні факти в іншій реальності на основі світоглядної варіантності можуть набувати зовсім інших відтінків у тлумаченні, якщо при цьому мати на увазі певний досвід, ментальність, культурну матрицю, архетипи.

Специфіка даної дисципліни уможливлює, на наш погляд, розвиток діалектичного мислення у майбутніх педагогів. Адже, безперечно, що саме розгляд подій і фактів дозволить мислити не лише в площині репродукції і навіть не в площині людської мудрості (“життєвої мудрості”, “здорового глузду”), адже і вони є відносними, а досягати філософського рівня. З падінням духовної якості життя, коли суспільні ідеали примітивізуються, “життєва мудрість” секуляризується – спрощується. Так, наприклад, відбувалась заміна основної ідеї християнства – духовного примирення – мудрістю боротьби, а вже в другій половині ХХ ст. “життєвою мудрістю” радянської людини стала “мудрість користі”, яка з 1990 року є офіціальною ідеологією. І тому, якщо “життєва мудрість” базується на ідеях егоцентризму і особистої користі, євангельська – на ідеї любові, то об’єктивним поглядом буде – філософський, а саме – діалектичне мислення, що допоможе уникнути однобокості. Для цього необхідною є колізійність – здатність знаходити і аналізувати глибокі причини подій, внутрішні джерела, зв’язки, механізми розвитку та прояви сутності. Крім того слід використовувати можливості варіативного (дихтомічного) мислення, яке передбачає вміння в кожній типовій ситуації знайти альтернативну рівноможливість.

Слід наголосити на тому положенні, що сучасна філософія вважає особливістю гуманітарного мислення (в порівнянні з “класичним” суспільнонауковим) визнання високого ступеня невизначеності, існування в системі невизначеностей, імовірнісний характер дії закономірностей. З цієї точки зору в гуманітарних галузях відсутні категорії “вірно-невірно”, “переконливо-непереконливо”, “логічно-нелогічно”, „продуктивно-непродуктивно”.

Ймовірно, діалектичний підхід є важливим, але не універсальним принципом педагогічного мислення, бо воно може ускладнити спроби вибору в проблемних ситуаціях, адже дозволить бачити переваги недоліків і недоліки переваг варіантів. Слід не ігнорувати найважливішого правила ієрархічного підходу: щоб здійснити вибір, слід мати уявлення не тільки про рівноможливості, але і про “вище”, “нижче”, “суттєве”, “несуттєве”, “більш позитивне”, “менш позитивне”.

На І етапі студентам пропонується для опрацювання посібник, де теоретичний блок з кожної теми завершується опорною схемою, яка дає змогу узагальнити та закріпити набуті знання.

Практичний блок передбачає формування у студентів комплексних загально-педагогічних вмінь, бо процес переходу знань в уміння досить тривалий і складний, адже пов’язаний зі зміною їхньої структури, оскільки в систему наявних знань включаються суб’єктивно нові знання – ідеї, теорії, методи, засоби. Одночасно цей процес супроводжується зміною типів пізнавальної діяльності: відбувається перехід від репродуктивної до продуктивної творчої діяльності.

Процес засвоєння знань відбувається за певними рівнями. На рівні пізнавання студенти демонструють знання фактів, термінології, теорій, принципів, законів, закономірностей, тенденцій розвитку педагогічної думки. На рівні застосування майбутні педагоги демонструють уміння використовувати навчальний матеріал у конкретних умовах педагогічної ситуації, спираючись на засвоєні теоретичні положення. На рівні аналізу студенти поділяють навчальний матеріал на складові частини у такий спосіб, щоб чітко окреслити його структуру. На рівні синтезу вони застосовують своє вміння комбінувати елементи з акцентом на створення нових схем і структур (виступи, доповіді). На рівні оцінки – демонструють вміння оцінювати та порівнювати явища.

Студентам запропонована тематика ІНДЗ. Бажано, обравши тему, створити бібліографію (15 джерел), опрацювати першоджерела, підготувати тези.

Одним із акцентів є намагання авторів за допомогою даного предмету розвивати рефлексію, допомогти з’ясувати: місце історії педагогіки в системі людського пізнання; логіку розвитку педагогічної думки та основних ідей світової педагогіки; проблемне поле історії педагогіки та її зв’язки з проблемами сучасної історії. Крім цього студент матиме можливість осмислити: логіку диференціації історичного знання; явище педагогіки як сфери, за допомогою якої здійснюється естафета людських надбань; феномен людини в історії Також бажано, щоб студент міг зрозуміти: логіку розвитку педагогічної думки, оригінальні ідеї та надбання видатних педагогів; якісні особливості історичних процесів у їх відмінності від процесів природи; провідну педагогічну проблематику в історичному розвитку пізнання. Засвоєння дисципліни допоможе також усвідомити: своєрідність, взаємодоповнюваність та оригінальність філософсько-педагогічної думки; ідеї педагогіки що виявились найбільш продуктивними для розвитку суспільства; роль української педагогіки в розвитку культури. Ці завдання поєднані в змістовних модулях (модуль 1, 2, 3, 4). Автори намагаються наблизити молодь до діалогу, що уможливлює пошук правди, істини і наближає до розуміння таємниць людини.

Безперечно, дидактична підготовка вчителя не обмежується предметним змістом. Важливим є соціальний зміст, формування гуманістичної спрямованості та навичок ідентифікації з професією педагога. Автори не відбирали мудрості століть, але й не ігнорували її, не підсумовували успіхів минулого, але звертали увагу на головне, не заглиблювались в філософські роздуми, але ставились поважно до методології. Автори, глибоко поважаючи історію та минуле, з надією йдуть в майбутнє. Отже, аксіологія та логіка даного посібника – це шлях до гуманістично спрямованої педагогічної діяльності, в центрі якої знаходиться “Людина”, її труднощі і досягнення, її минуле і майбутнє, її доля.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Дата добавления: 2015-05-23