Тема 8: Соціальна стабільність і соціальний контроль у суспільстві 3 страница

Наркоманія відома з найдавніших часів. За 2 тисячі років до н.е. були відомі опіумні маки й індійські коноплі. Під наркоманією розуміється споживання наркотиків або прирівняних до них речовин без медичних показань. Різновидом наркоманії є токсикоманія - введення в організм різних хімічних речовин, з яких близько 100% наркотики, 50% - психотропні препарати, що мають наркотичні і властивості. Наприклад, морфій, героїн, гашиш (анаша, план, марихуана), кокаїн.

Відхилення в сфері моралі. Всі наведені вище соціальні відхилення є одночасно й відхиленнями в сфері моралі, тому що будь-який вчинок включає зовнішні (правові норми) і внутрішні (моральні норми) елементи. Істотна риса моральної норми - оцінка спонукань і вчинків людей з позицій доброго й поганого, достоїнства й честі, боргу й відповідальності перед людьми й самим собою. Відхилення від моральної норми характеризується як нечесність, несправедливість, безпринципність, безвідповідальність та інше. Але несправедливість може ранити людини набагато глибше, ніж юридичне рішення.

Відповідно до соціологічних досліджень, проведених харківським науково-дослідним центром "Інформсоціологія" у середині 90-х років ХХ сторіччя, з 230 випускників шкіл Харкова 74% відповіли, що в них є знайомі люди, яких вони ненавидять; 4/5 керуються принципом "око за око", а на питання "Бійка, Ви перемогли, будете добивати?" 40% відповіли "так". З опитаних 41% жили у скрутних матеріальних умовах й 43% грошей не вистачало на найнеобхідніше. Лише одна родина з 100 багатодітних родин, що проживають у Харкові, мала можливість виділити кошти на культурні розваги дітей поза шкільною програмою.

Бюрократизм є аномалією в діяльності управлінського апарата. Це - тяганина, місництво, відомчість, різні зловживання, що допускаються посадовими особами. Нерідко з бюрократизмом пов'язані такі явища, які належать до злочинних (корупція - пряме злочинне використання посадовою особою прав, пов'язаних з її діяльністю, з метою особистого збагачення, різні зловживання службовим становищем та ін.). Бюрократизм - одна із серйозних хвороб державного апарата, що має давню історію, але ця проблема вкрай актуальна й сьогодні для нашого суспільства.

Багато людей у нашому суспільстві перебувають за межею вбогості. Ламається стара система суспільства, рвуться господарські, наукові, родинні зв'язки. Учорашні соратники нерідко виявляються по різних сторонах барикад. Стало вже правилом, коли громадяни голосують за кандидатів у депутати різних рівнів і через короткий час не вірять їм і лають.

Чи можна дивуватися, що психіка людини не вписується в темпи й характер змін, що відбуваються в суспільстві? І людина починає шукати вихід для заряду, що накопичився, протесту. Одні напиваються до непритомності, інші - убивають свої родини, треті - виколюють ока корові сусіда.

Що може стримати людину від психічних зривів? Лише висока культура особистості, здатність людини аналізувати свою поведінку, так би мовити, з боку, порівнювати її зі зразками, оцінювати на цій основі свої мотиви й керувати поведінкою. Важливо вміти вибрати ті зразки поведінки, які на даний момент найпоширеніші в суспільстві, або ті, які вироблені людством і засновані на гуманістичних, моральних принципах.

Дві тисячі років тому одна людина сформулювала найважливіші моральні принципи: "не вбий", "не вкради", "возлюби ближнього свого як самого себе". Але невдячні слухачі її розіпнули...

Які можна зробити висновки? Очевидно, що вивчення природи, причин і видів девіантної поведінки має як велике наукове, так і не менш важливе практичне значення. Науково-практичні дослідження мають бути основою для вдосконалення соціальних відносин, а також юридичних норм і практики їхнього застосування, для зміцнення системи соціального контролю, реалізації заходів морального й правового виховання, соціальної профілактики.

Як ми вже зазначали, інтенсивність і розмаїтість видів девіантної поведінки значною мірою залежить від рівня соціально-економічного, політичного й культурного розвитку конкретного суспільства, від пануючих у ньому моральних, правових, релігійних й інших норм, традицій, звичаїв та ін. Однак у будь-якому суспільстві, незалежно від його стану, існує соціальний контроль – сукупність різних способів, методів і прийомів впливу суспільства на небажані форми поведінки з метою їхньої ліквідації або мінімізації. Соціальний контроль - це спосіб саморегуляції суспільної життєдіяльності, що за допомогою прийнятих в суспільстві соціальних цінностей і норм забезпечує впорядковане функціонування всіх її компонентів. Соціальний контроль виконує роль своєрідного механізму оцінки поведінки (прийнятого в суспільстві або негативного). У широкому значенні соціальний контроль охоплює всі види контролю, які здійснюються в суспільстві (партійний, державний, суспільний та ін.)

Саме суспільство потенційно має можливості для боротьби з негативними соціальними відхиленнями. Успіх цієї боротьби залежить від практичної діяльності, насамперед, органів державної влади й управління. У науковій (соціологічній й юридичній) літературі виділяються основні заходи, що ведуть до подолання або корекції негативних соціальних відхилень.

Комплекс інформаційних заходів, пов'язаних із широкою пропагандою існуючих в суспільстві соціальних й, насамперед, юридичних норм. Адже загальновідомо, що в багатьох випадках людина або група людей "відходить від норми" тому, що просто про неї нічого не знає. (Хоча незнання юридичної норми і її порушення не звільняє від покарання). Недотримання норм у силу їхнього незнання - характерна історична риса для більшості російських й українських громадян. Ще в ХІХ столітті суспільні діячі й письменники Росії звертали увагу на велику кількість царських законів, більшість із яких населення не знало або не розуміло. У наш час становище практично не змінилося. Переважна більшість законів, прийнятих Верховною Радою України, громадяни не знають або не розуміють.

Інформація, навіть найоб’ємніша й найзрозуміліша, про існуючу офіційну й неофіційну норми поведінки, сама по собі не усуває причин поведінки, що відхиляється. Однак вона попереджає про можливі покарання у випадку порушення існуючих норм і сприяє формуванню позитивної культури поведінки. Крім того, соціально позитивна інформація може істотно скоротити небажаний вплив тих уявлень про право й мораль, які громадяни можуть одержати з випадкових джерел (від друзів, сусідів, у дворі, на вулиці й т.п.).

Соціальна профілактична робота, в основі якої лежить виявлення об'єктивних причин соціальних відхилень, що існують у суспільстві. У широкому розумінні основною метою соціальної профілактичної роботи є усунення й нейтралізація причин й умов, що породжують злочинність, пияцтво й алкоголізм, наркоманію й інші види девіантної поведінки. Органи державної влади разом із представниками громадськості розробляють і впроваджують певну систему економічних, політичних, організаційних і правових заходів, за допомогою яких можна було б звести до мінімуму подібні явища. Ці ж заходи мають сприяти формуванню поведінки громадян у межах права й високої моралі.

Запровадження санкцій, тобто покарання злочинців на основі діючих у суспільстві юридичних норм. Із всіх способів боротьби із соціальними відхиленнями, цей - найбільш давній й у багатьох країнах - найдійовіший. Хоча серед вчених-юристів, та й представників громадськості, немає єдиної оцінки цього заходу. Одні вважають, що покарання і його посилення не веде до подолання або скорочення злочинів. Підтверджується такий висновок посиланням на останні десятиліття, коли нібито стало неможливо виправити злочинця навіть суворим покаранням. Інші вважають, що соціальні відхилення збільшуються тому, що існує безкарність або покарання слабке, неадекватне вчиненій провині. Чия думка ближче до істини?

Безсумнівно, будь-який злочин має бути покараний й покарання повинно бути справедливим. Це означає, що воно має повністю відповідати важкості вчиненого, ступеню провини й враховувати особисті якості винного. Невідворотність відповідальності й покарання за вчинені провини сприяє також закріпленню в громадян усвідомлення негативного ставлення суспільства й держави до девіантної поведінки.

Що ж стосується дієвості суворого покарання, то існують історичні приклади. Так, у Фінляндії в ХІХ столітті навіть за дрібне злодійство злочинцеві відрубували кисть правої руки. У ХХ столітті й понині дверей у сільських будинках не замикали на замок, усе було відкрито навіть тоді, коли в будинку нікого не було.

Дата добавления: 2015-05-23