Історія становлення і розвитку соціології 8 страница. Соціологічними службами Вашингтонського, Гарвардського, Каліфорнійського, Мічиганського університетів

соціологічними службами Вашингтонського, Гарвардського, Каліфорнійського, Мічиганського університетів, університетом Квінз (Кінгстон), Інститутом суспільних наук Словацької АН, Ягеллонським університетом у Кракові, Інститутом етнології і антропології РАН (Росія), Міжнародною асоціацією дослідників масової комунікації, Європейською асоціацією експериментальної соціальної психології, Американським товариством досліджень проблем особистості, Інститутом гендерних досліджень (Лондон), Інститутом відкритого суспільства (Будапешт), Гарвардським інститутом міжнародного розвитку, Міжнародним центром Улофа Пальме (Швеція), Інститутом соціології РАН (Росія), Всеросійським центром досліджень громадської думки, Вільним університетом (Берлін), Міжнародною соціологічною асоціацією та іншими.

Поліпшенню рівня викладання соціології сприяє також створення державної атестаційної комісії (ДАК) та фахової ради із соціологічних наук, яка ставить досить високі вимоги до ліцензування вузів, що готують соціологів.

Серед завдань поліпшення соціологічної освіти головними є забезпечення, адекватного змісту та рівню розвитку сучасної викладання соціології та якісної, на рівні сучасних вимог, підготовки фахівців із соціології.

Виконання цих завдань гальмується низкою організаційних та методичних причин. Зокрема, кількість годин у навчальних планах різних непрофільних вузів для викладання соціології є набагато меншою за встановлену державними нормативними документами. Програми викладання розробляються кожним вузом самостійно. Це саме той випадок, як зазначає В. Волович, коли плюралізм думок є не перевагою, а вадою. Основний недолік таких програм — відсутність концептуальності, фрагментарність, довільний вибір тематики з орієнтацією на професійні можливості викладачів, а не на системний виклад курсу. Більшість викладачів соціології не мають ні відповідної базової освіти, ні досвіду. Такі «перекваліфіканти» часто «витискують» фахівців. Постає проблема захисту науки від псевдосоціологів. Не діє система підвищення кваліфікації, рідко відбуваються науково-практичні конференції та семінари.

Здебільшого у вузах погано організують самостійну роботу студентів, обмежуючись пропонуванням широкого набору готових знань, які студенти повинні повторювати за викладачами.

Вирішення проблем соціологічної освіти в Україні сприятиме піднесенню загального рівня гуманітарної освіти, поглибленню знань про суспільні процеси, поліпшенню державного управління, а головне — дасть тисячам молодих людей наукові знання про світ, що в ньому вони живуть, та створить інтелектуальне підгрунтя для їхніх переконань — ту світоглядну культуру, якої нині відчутно бракує молоді.

У листопаді 1997 р. відбувся Республіканський семінар со-
ціологів України. Мета його — обговорення питання про ство-
рення або відновлення Соціологічної асоціації України (САУ).
Під час роботи семінару обговорювались головні напрямки її
роботи, повноваження, роль та завдання асоціації, проект ста-
туту САУ та проект «Кодексу соціолога», що мали бути схвалені ІІІ з’їздом соціологів.

Учасники семінару звернули увагу на серйозність ситуації, що склалася навколо соціологічної освіти, відтоді, коли соціологію визнано обов’язковою загальноосвітньою дисципліною. Зокрема, викладання курсу соціології у вузах потребує підвищення якості, перегляду деяких наукових напрямів та визначення нових пріоритетів. Комерціалізація соціологічних досліджень часто настільки знижує їхню якість, що ставить під сумнів існування самої професійної соціології. З метою поліпшення фінансового забезпечення асоціації було запропоновано заснувати спеціальний фонд, використовуючи банківський рахунок САУ. У грудні 1997 року в Бердянську відбулася IV школа молодих соціологів України «Сучасна соціологія на межі тисячоліть» організована УСУ, Бердянським педінститутом та благодійним фондом «Інтелектуальна перспектива». У роботі школи взяли участь майже п’ятдесят представників академічної й вузівської науки, соціологи-практики.

Доповіді та «круглі столи» були присвячені обговоренню актуальних проблем сучасної соціологічної науки. Учасники школи серйозну увагу приділили питанням місця та ролі соціології в системі гуманітарної освіти та викладання соціологічних дисциплін у вищих навчальних закладах.

У квітні 1998 р. в Києві відбулися наукова конференція і ІІІ з’їзд САУ. Головна їх мета — сприяння розвитку громадянського суспільства. На них обговорювалися і були схвалені професійний «Кодекс соціолога» та статут САУ, її президентом обраний доктор соціологічних наук М. Шульга. Окрім того, йшлося про проблеми розвитку та досягнення соціології України. Зокрема, наголошувалося на відсутності фінансування, необхідності захисту соціології від псевдосоціології, соціологів від псевдосоціологів. Серед досягнень у розвитку соціології в останні роки зазначалося надання соціології у 1993 р. Міністерством освіти статусу базової дисципліни, створення у багатьох вузах соціологічних факультетів та соціологічних кафедр. Тільки в Києві соціологів готують у 8 державних навчальних закладах. Проведено велику наукову роботу з визначення предмета соціології, розроблено типову програму для підготовки соціологів. Видано десятки навчальних посібників із соціології, серед них таких відомих авторів, як В. Ворона, В. Пилипенко «Економічна соціологія», М. Захарченко, В. Бурлачук та інші «Соціологічна думка України», О. Нельга «Теорія етносу», І. Прибиткова «Основи демографії», А. Ручка, В. Танчер «Курс теоретичної соціології», за ред. В. Андрущенка, Н. Голача «Соціологія: наука про суспільство», М. Захарченко, О. Погорілий «Історія соціології», О. Погорілий «Соціологічна думка ХХ століття», І. Попова «Соціологія. Пропедевтичний курс», Н. Черниш «Соціологія. Курс лекцій», О. Якуба «Соціологія» та інші.

Нині українська соціологія переживає певні труднощі. Криза, що охопила всі сфери суспільного життя, не обминула і соціології. Відсутність економічної підтримки є причиною того, що не діє у повну силу соціологічна асоціація України, припинилося видання газети соціологів «Український оглядач», часопису «Філософська і соціологічна думка», який був заснований ще 1927 року. Починаючи з 1989 р. видання часопису було поновлено українською і російською мовами. У ньому висвітлювалися питання методології та методики соціологічних досліджень, соціальної статистики, історії розвитку соціології, досягнень вітчизняної та світової соціології, соціологічного відображення процесів демократії та інших реалій нашого суспільства.

Державі бракує коштів на прикладні соціологічні дослідження, що потребують великих матеріальних, зокрема й фінансових витрат, а новостворені комерційні соціологічні заклади працюють передовсім на власні інтереси. У результаті — спотворюється стан масової свідомості, громадської думки.

Нині з’являються найрізноманітніші фірми, служби, центри з вивчення громадської думки. У таких «соціологічних службах» іноді працюють люди, які не мають відповідної професійної підготовки.

Відтак засоби масової інформації нині рясніють даними так званих опитувань населення, які не завжди є науковими і не можуть забезпечити надійність і вірогідність отриманої інформації.

У цьому сенсі конче важливого значення для розвитку соціологічної науки в Україні набуває діяльність зі створення загально національного соціологічного архіву, що розпочата Інститутом соціології.

Об’єктивну інформацію здатну послугувати науковим підгрунтям для прийняття державних рішень щодо стабілізації соціально-економічної і політичної ситуації в Україні.

На цей час зібрано і накопичено величезний обсяг емпіричного матеріалу про стан і тенденції розвитку соціально процесів в українському суспільстві.

Дата добавления: 2015-05-23