Історія розвитку рекреаційної діяльності за кордоном

Рекреація активно розвивалася ще в часи міст-держав стародавнього світу. Часто городяни виїжджали на прогулянки, полювання, для проведення турнірів за межі міст. Ці заходи можна вважати першими проявами рекреації.

Із розвитком капіталізму, буржуазія всіляко заохочувала прагнення робочого класу до активного відпочинку. Саме тоді зародилися різноманітні релігійні, напіввійськові і робітничі організації рекреаційного спрямування, що відрізнялися одна від одної сферою та характером діяльності.

Релігійні організації. Серед них прихильниками до рекреаційного аспекту фізичної культури були Асоціації молодих християн. Вони вбачали в рекреації засіб ефективного розповсюдження релігійних доктрин і виховання. Асоціація закладала при соборах та школах спортивні ігрові майданчики, парки для відпочинку, долучалася до проведення різноманітних заходів просто неба, пропагувала ігрові види спорту.

Католицькі організації також залучалися до поширення рекреаційного руху. Церква забезпечувала свої молодіжні осередки шахами, майданчиками для ігор у кеглі, а також засобами для різноманітних ігор просто неба, прагнула зосередити у своїх руках управління спортивними об'єднаннями та гуртками.

Для координованої активізації рекреаційного руху 1911 р. утворено Міжнародний союз католицьких організацій фізичної культури із центром у Римі.

Напіввійськові молодіжні організації. Поряд із діяльністю релігійних організацій започатковувався такий фізкультурний рух, що забезпечував би військову підготовку й тренування у період між закінченням школи та військовою службою. Окремі спроби утворення таких організацій були у різних країнах. Однак Англія досягла найбільшого успіху. Інспектор кавалерії колоніальних військ Роберт Бейден-Пауел створив рух бойскаутів, який виявився найбільш вдалим. Він організував дітей в ефективно діючі групи розвідників, утворив систему випробувань і бойскаутських "законів", яка не тільки відповідала інтересам англійського уряду, а й задовольняла потреби молодого покоління. За кілька років рух бойскаутів поширився цілим світом, оскільки в його основу було покладено засади добровільності, товариської співпраці, взаємодопомоги, задоволення. А це і є основними рисами рекреації. Особливої популярності рух набув у США, Канаді, Угорщині, Чехії, Польщі.

В Австрії, Німеччині, Швейцарії поряд із скаутським розгорнувся рух, що мав назву «Перелітний птах».

Е. Спрангер назвав участь у діяльності зазначених організацій "фантастичним стилем життя, що поєднує в собі фізичну радість, романтизм, любов до природи, поезії, музики, дружбу та духовну спорідненість". У цих організаціях молодь знаходила умови та засоби для самовираження і самовдосконалення.

Територіальні й заводські організації. Вперше було закладено міські та районні майданчики для ігор, парки та клуби для відпочинку також в Англії.

У Лондоні й інших промислових містах наприкінці 70-х років XIX ст. з'явилися школи нового типу – філантропіни. Серед філантропів відомі імена Г. Фіта (1763 – 1836 рр.) та Гутс-Мутса (1759 – 1836 рр). Фізичному вихованню у таких школах надавалося особливе значення не тільки на заняттях, але й у позанавчальний час. Учителі-філантропи після навчання виводили учнів на прогулянки, на майданчики для ігор, мандрували. Пізніше їх діяльність поширилася й у робітничих гуртожитках.

Дата добавления: 2015-05-23