Г. Г. Гадамера

Зміст лекційної частини

Творча спадщина Ганса Георга Гадамера (1900–2002). Естетична проблематика філософії Г. Гадамера. Основний зміст його робіт. «Гете і філософія» (1947). «Гельдерлін і античність» (1947). «Істина та метод» (1960). «Поняттєвий живопис» (1960). «Естетика та герменевтика» (1964). «Лірика як парадигма сучасності» (1966). «Вступ до „Джерела художнього твору” М. Гайдеггера» (1967). «Актуальність прекрасного» (1975). «Риторика та герменевтика» (1976). «Мистецтво та мімесіс» (1979). «Філософія та поезія» (1977). «Філософія та література» (1988).

Формування естетичної концепції Г. Гадамера. Полеміка з І. Кантом про філософські засади естетичної теорії. Дискусія з Г. Гегелем про функцію естетичного суб’єкта. Ф. В. Шеллінг та Г. Гадамер про «естетичну телеологію». Критика традиційної системи «естетичного розуму» та розробка нового методу.

Герменевтика як «філософія розуміння». Розуміння як універсальний засіб освоєння людиною світу. Типи і форми людського освоєння світу. «Досвід життя». «Досвід історії». «Досвід розуму». «Досвід мистецтва».

Людина та комунікація. Три моделі спілкування людини зі світом (історична, лінгвістична та естетична). Специфіка естетичної форми комунікації. Мова мистецтва.

Поняття «естетика» в гадамерівській інтерпретації. Місце естетики в системі філософського знання. Історія естетики як історія світоглядних проблем. Естетика та герменевтика. Основні проблеми герменевтичного аналізу художньої сфери.

Проблема розуміння твору мистецтва. Зазор (історичний, культурний, мовний, екзистенціальний) між досвідом автора та інтерпретатора. «Перенос» повідомлення автора у ситуацію інтерпретатора. Реконструкція первинного задуму автора.

Проблема «відкритості» твору мистецтва. Текст і контекст. Зміна парадигм і зміна питань, які дослідник адресує твору. Відкриття нових аспектів твору як результат нової постановки питання. Реактуалізація твору мистецтва в інших епохах.

Проблема «автентичності змісту» твору мистецтва. Автор і його функція. Творчість як «покладання» змісту в твір. Читач і його функція. Інтерпретація як «вилучення» змісту із твору. Майстерність інтерпретації. Читач як «розширений» автор.

Проблема «об’єктивності критерію дослідження». Істина та (або) метод. Розмаїття методологічних підходів. «Конфлікт інтерпретацій». «Гадамерівський компроміс». Істинний зміст твору мистецтва як «сукупність усіх історичних змістів, яким він дає життя».

Концепція мистецтва Г. Гадамера. Єдність життя та мистецтва. Мистецтво як засіб «піднесення» буття. Мистецтво та ідеал. Художник – творець найвищих цінностей.

Г. Гадамер про природу творчості. Мистецтво і творчість. «Образотворчість». «Словотворчість». «Формотворчість». Конструктивна сутність творчості. Творчість як «найвище щастя» (hochste Lust).

Герменевтика Г. Гадамера та сучасна філософія мистецтва. Г. Гадамер та рецептивна естетика (В. Ізер, Г. Р. Яусс, С. Фіш). Г. Гадамер та деконструктивістська естетика (Ж. Дерріда, П. де Ман, Д. Каллер). Г. Гадамер в оцінках дослідників. Г. Рипантли: «Гадамер» (1978). Дж. Ваттімо: «Вступ до „Істини та методу” Г. Гадамера» (1983).

Дата добавления: 2015-05-24