Білорусь 1 страница

Польща

Італія

Географічне положення та основні відомості про країну. Італія знаходиться в центральній частині Середземномор'я. її терени — Апеннінський півострів, великі острови Сардинія і Сицилія, деякі дрібні острови Середземного моря. На заході береги Італії омивають Л і гурійське й Тірренське моря, на півдні — Іонічне, на сході — Адріатичне. Лише близько 20 % її кордонів пролягає суходолом, переважно в гірських районах Альп. Тут вона межує з Францією, Швейцарією, Австрією та Словенією. Географічне положення країни сприяє її економічним зв'язкам не лише з країнами Європи, а й Африки, басейну Індійського океану, через Суецький канал.

Територія — 301,2 тис. км². Столиця — Рим (2,8 млн.жителів). В адміністративно-територіальному аспекті поділяється на 20 областей. У межах Італії знаходяться дві держави — Ватикан і Сан-Марино, оточені зусібіч її територією. Релігія — католицизм. Грошова одиниця — євро.

Італія — парламентська республіка. Глава держави — президент, обирається строком на 7 років. Законодавча влада належить парламентові, котрий обирається на 5 років загальним і прямим голосуванням. Парламент складається з двох палат: сенату республіки (322 сенатори) і палати депутатів (630депутаті в). Виконавча влада належить урядові — Раді міністрів — на чолі з головою.

Політичні партії: Італійська народна партія, Демократична партія лівих сил, Національний альянс, Ліга Півночі — Федеративна Італія та ін.

Основні профспілкові об'єднання: Загальна італійська конфедерація праці, Італійська конфедерація профспілок трудящих, Італійський союз праці.

Природні умови та ресурси. Північ Італії знаходиться в лісовій зоні помірного поясу, південь—у субтропічному поясі. Рельєф країни переважно гірський і височинний. Ці його форми охоплюють близько 80 % території. На півночі Італії підносяться Альпи. Через усю материкову частину країни простяглися Апеннінські гори з висотами до 3000 м. Острови Сардинія і Сицилія мають переважно гористий рельєф. На острівній частині країни — декілька вулканів: Етна, Стромболі та ін. В Італії досить часто бувають сильні землетруси. На півночі лежить велика Паданська рівнина.

Клімат на більшій частині території країни субтропічний середземноморський. На півночі він перехідний від субтропічного до помірного. У горах проявляється висотна поясність. Особливості клімату визначаються географічною широтою країни, впливом теплого Середземного моря і захищеністю території країни з півночі високими Альпами. Літо жарке й сухе, з середніми температурами липня від +20 °С на півночі до +28 °С на крайньому півдні. Взимку середні температури січня від 0 °С на півночі до +12 °С на півдні. За рік випадає від 500до 800 мм опадів.

Найгустіша мережа річок — на півночі Італії. Тут тече найбільша річка країни По. Разом із протоками й каналами вона утворює важливу судноплавну систему. На Апеннінському півострові річки маловодні, деякі з них улітку пересихають. На півночі в Альпах знаходяться великі й судноплавні озера Гарда, Комо, Лаго-Маджоре та ін. На Апеннінському півострові озера виникли у кратерах згаслих вулканів.

На Паданській низовині переважають алювіальні та бурі лісові ґрунти. На Апеннінському півострові поширені коричневі й вулканічні грунти.

У минулому майже вся територія сучасної Італії була вкрита лісами. Нині вони поширені переважно в горах, а надто на півночі, в Альпах. Близько 20 % площі країни вкривають природні та насаджені людьми ліси.

Дикі тварини водяться переважно в горах (серна, дика кішка, лісова куниця тощо). У Центральних Апеннінах зберігся бурий ведмідь.

Загальна площа національних парків – близько 200 тис. га.

Серед природних ресурсів вирізняються водні для зрошення, створення транспортних магістралей, а в Альпах — для будівництва ГЕС.

Недостатніми є ґрунтові й лісові ресурси. До найбагатших у світі належать рекреаційні, представлені як чудовим морським узбережжям, гірськими системами, так і унікальними пам'ятками історії та архітектури. Вони щорічно приваблюють багато мільйонів туристів. Мінерально-сировинні ресурси загалом незначні й недостатні. Є запаси поліметалевих руд. ртутної руди. Поширені поклади різних будівельних матеріалів, серед яких — знаменитий каррарський мармур. Дуже обмежені поклади енергоносіїв (нафти, природного газу, кам'яного вугілля).

Населення. В Італії — 57,4 млн.осіб (2003 p.); 94 % з них — італійці. Італійська діаспора нараховує більше 20 млі і осіб. Офіційна мова — італійська. У деяких північних місцевостях говорять французькою, німецькою та словенською мовами. Сардинський діалект дуже схожий на латинську мову давніх римлян. Фріули зосереджені на північному сході країни, тірольці — в провінції Больцано, франко-провансальці — в області Валле-д'Аоста, словенці — в районі Трієста, албанці та греки — в Апулії й Калабрії.

Більше 66 % населення проживає в містах. Майже І/3 їх лежить на узбережжі, решта — на Паданській рівнині, в передгір'ях. Найбільші міста після Рима — Мілан (1,6 млн. жителів), Неаполь (1,2 млн.), Турін (1,1 млн.), Генуя (0,7 млн.).

Територія густонаселена (191 особа на 1 км²), проте густота населення сильно коливається між урбанізованими промисловими районами Ломбардії, Лігурії, районом Великого Неаполя (400—1000 осіб на 1 км² та більше), розвинутими сільськогосподарськими районами Малайської рівнини й Кампанії, з одного боку, та гірськими районами, а також островом Сардинія, — з іншого, де вона становить лише 40— 70 осіб на 1 км².

Господарство. Італія — високо розвинута індустріально-аграрна країна. У 1997 р. обсяг ВНП становив 1160,4 млрд доларів США. У 1997 р. склалася така структура італійської економіки (частка у ВНП): промисловості — 35,6 %, сільського господарства — 3,9, послуг — 60,5%.

Промисловість. Найбільше розвинені галузі промисловості: машинобудування (особливо автомобілебудування), харчова, хімічна, текстильна, металургійна. Значного розвитку набуло виробництво обчислювальної техніки, роботів та електронного обладнання.

Власні енергоресурси забезпечують 17—20% потреб країни. В енергобалансі провідне місце належить нафті й газу. Нафтопереробні заводи діють у портових містах. Близько 70 % електроенергії дають ТЕС, що працюють в основному на мазуті, 26 % — ГЕС. Чорна металургія використовує імпортну сировину. Металургійні комбінати повного циклу розміщені в портових містах — Генуї, Пйомбіно, Неаполі й Таранто. Електрометалургія склалася поблизу джерел дешевої електроенергії в Альпах — До-молоссолі, Больиано, Бреши. У кольоровій металургії найбільше розвинуті алюмінієва, свинцево-цинкова, магнієва і ртутна галузі. Великий алюмінієвий завод діє в Порто-Весмі (південний захід Сардини). Виплавлення цинку прив'язане до значних ТЕС і джерел сировини (Монтелоні, Порто-Вссме в Сардинії) або до великих ГЕС (Кротоне). Свинець виробляється головно на Сардинії, ртуть—у Тоскані. Для машинобудування Італії характерна значна частка у виробництві та експорті транспортного машинобудування. В автомобільній промисловості домінує концерн ФІ AT, який випускає також вагони, трактори, двигуни для суден і літаків, металургійне обладнання та ін. Автомобілебудування розміщено в Турі ні. Неаполі, Мілані, Больцано, Модені. Міжнародна спеціалізація Італії — виробництво мотоциклів, мопедів, моторолерів і велосипедів.

Електротехнічну промисловість зосереджено в Мілані, його приміській зоні та в сусідніх провінціях Варезс, Комо й Бсргамо. Заводи електронної промисловості сконцентровано в Міланській агломерації, в Павії. Флоренції, Римі. Італія посідає 4—5-те місця у світі за експортом танків. Заводи сільськогосподарського машинобудування розміщено на Паданській рівнині. Спеціалізація італійської хімії — виробництво полімерів і синтетичних волокон. Хімічна промисловість північного заходу спеціалізується з тонкої хімії (найбільші центри — Мілан і його передмістя, Турін, Мантуя, Савона, Новара, Генуя). На північному сході виробляють нафтохімічну продукцію, напівпродукти органічного синтезу. Профіль центру Італії — неорганічна хімія (Розіньяно, Фоллоніка, Пйомбіно, Терні та ін.); півдня — продукти органічного синтезу, мінеральні добрива (великі приморські комбінати у Бріндізі, Пріоло, Авіусті, Джелі, Кальярі та ін.). Текстильна промисловість концентрується на південному заході — в Ломбардії (Мілан, Комо, Варезе, Бер-гамо, Павія та ін.), П'ємонті (Турін, Б'єлла, Новара). У центрі Італії — осередки текстильної промисловості: Лукка, Пістоя, Флоренція і Прато. За вивозом швейних виробів і взуття країна посідає відповідно 2-ге і 1-ше місця у світі. Ріст виробництва взуття забезпечувався не стільки великими підприємствами, розміщеними головно на північному заході (м. Ві-лжевано на південь від Мілана — один із найбільших у світі центрів взуттєвої промисловості), скільки малими й середніми, розсіяними в невеликих містечках Венето, Емілії-Романьї, Тоскани, Умбрії, Маркс

Сільське господарство. Аграрний сектор має в основному землеробський напрям. Його основу складає рослинництво — 58 %, на тваринництво припадає 42 %. Більше половини ріллі — під зерновими культурами, головна з яких — пшениця. За збиранням зернових (16— 18 млн. т) Італія в три рази поступається Франції, головні культури — пшениця (45 % збору), кукурудза (35 %) і рис (більше 1 млн. т в рік, перше місце в Європі). Більше половини врожаїв трьох названих культур збирається на Па-данській низовині та в Емілії — Романії, на півдні вирощуються цінні сорти твердої пшениці, які йдуть на виготовлення макаронів. Важлива технічна культура — цукровий буряк (виробляється в основному на сході Паданської низовини). Країна майже забезпечена своїм цукром. Італія збирає до 6 млн. т різноманітних фруктів, майже 60 % їх вирощується на півночі країни у спеціалізованих фермерських господарствах. У південних областях вирощують в основному мигдаль, грецькі горіхи, фундук. Збирання винограду — біля10 млн. т у рік (більше 90 % переробляється у вино), цитрусових — більше 3,3 млн. т, томатів — більше 5,5 млн. т. Тваринництво відіграє другорядну роль, насамперед через нестачу кормів. Молочне і м'ясне тваринництво переважає на півночі, де зосереджено до половини всіх пасовищ Італії. У країні 7,5 млн.голів великої рогатої худоби, 9 млн.свиней, 12 млн.овець і кіз, потреба в м'ясі задовольняється на 70—75 %. Головний район вівчарства — Сардинія.

Транспорт. Італія має розвинуту мережу залізничних та автомобільних доріг. Більш як 90 % пасажирів, понад 80 % вантажів перевозяться автомобілями. Італійський автопарк налічує понад 25 млн. автомобілів, у тому числі більш як 23 млн. легкових. У зовнішніх перевезеннях вантажів переважає морський транспорт (80—90 % імпортованих і 60—65 % експортованих вантажів). Флот Італії нараховує 1500 суден (10-те місце у світі за обсягом тоннажу). Найбільші порти Італії — Генуя (вантажообіг перевищує 50 млн. т) і Трієст (37 млн. т). Головний центр каботажних зв'язків — Неаполь.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Досить активно розвивається зовнішня торгівля. Італія посідає 6-те місце у світі за обсягом торгівлі, її частка наближається до 6 %. Головні торгові партнери — країни ЄС (60 % її товарообігу).

Італія експортує транспортні засоби, апаратуру, лічильні машини, оргтехніку, сільськогосподарську продукцію, продукцію легкої промисловості, хімічні продукти; імпортує нафту, вугілля, природний газ, лісоматеріали.

Туризм. Важливою галуззю італійської економіки є обслуговування іноземних туристів (50 млн.), в якій зайнято більш як 1 млн. італійців і яка приносить щорічно 6—8 млрд. дол. США. Головний район іноземного туризму-північний схід, особливо області Трентіио-Альто-Адідже й Венето, а також Центральна Італія (Рим, Флоренція, Венеція). Майже всі туристи, що прибувають до Рима, відвідують унікальну державу Ватикан. Мільйони туристів знайомляться з найдавнішою із нині існуючих республік світу Сан-Марино.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. ВНП на душу населення — 20 170 дол. США. Тривалість життя чоловіків — 74, жінок — 80 років. Італія посідає 1-ше місце в Європі за кількістю готельних місць.

В Італії знаходяться найстаріші в Європі університети — Болонський та університету Пармі (заснований в XI ст.). Серед найбільших університетів — Римський, Неаполітанський.

Найвпливовіші газети — "Републіка" (800 тис. примірників), "Стампа" (556 тис), "Корр'єре делла сера" (851 тис), "Мессаджеро" (390тис.) та ін. Радіомовлення й телебачення підпорядковані Італійській радіо- й телевізійній службі (РАЇ-ТВ).

Інформаційне агентство, що діє на кооперативних засадах, — АНСА, друге за значенням інформаційне агентство — АДЖІ.

Географічне положення та основні відомості про країну. Польща знаходиться в Центральній Європі в басейні річок Віспи та Одри (Одеру). На півночі природним кордоном країни є Балтійське море, на півдні—гірські системи Карпат і Судетів. На півночі межує з Росією, на північному сході з Литвою. Польща має східні кордони з Білоруссю та південно-східні — з Україною. На півдні й південному заході Польща межує зі Словаччиною та Чехією, на заході — з Німеччиною. Географічне положення країни дуже вигідне. Вона має вихід до Балтійського моря і знаходиться на надзвичайно важливих транзитних шляхах, що ведуть з Росії та країн Балтії до Центральної та Західної Європи.

Територія — 312,7 тис. км². Столиця — Варшава (1,6 млн.жителів, 1993 p.). Адміністративно-територіальний поділ характеризується триступінчастою системою: воєводства (всього 16) — пов'яти (308 земських і 65 міських) — 2489 гмінів. Офіційна мова — польська. Грошова одиниця — польський злотий (1 злотий = 100 грошам).

Польща — демократична правова держава. Глава держави — президент, обираний на 5 років на загальних, рівних і прямих виборах за таємного голосування. Виконавча влада належить президенту і Раді Міністрів (уряду) на чолі з головою Ради Міністрів, який назначається президентом. Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом, що складається з сейму та сенату. Депутати й сенатори обираються на 4 роки на основі загального, рівного і прямого права виборців за таємного голосування. Сейм складається з 460 депутатів, а сенат — із 100 сенаторів.

Політичні партії: Союз свободи, Союз праці, Християнсько-національне об'єднання, Конфедерація незалежної Польщі, Польська селянська партія, Соціал-демократія Республіки Польщі та ін.

Профспілкові об'єднання: Всепольська згода професійних союзів, Незалежний самоуправний профсоюз "Солідарність" та ін.

Природні умови та ресурси. Рельєф Польщі переважно рівнинний (понад 90 % території). Лише на півдні здіймаються Західні Карпати і Судети. Найвища точка країни — 2499 м над рівнем моря — знаходиться в Карпатах. На півночі Польщі вздовж узбережжя Балтійського моря простерлися акумулятивні рівнини з висотами нижче 200 м. На півдні, обабіч річки Вісли, знаходяться височини. Найвища їх точка досягає висоти 611м.

Клімат Польщі помірний, перехідний від морського до континентального. Континентальність клімату відчутно зростає з заходу на схід. Протягом року панує західний перенос вологого й теплого повітря з Атлантичного океану. Середня температура січня змінюється від —1 °С на заході та узбережжі Балтійського моря до -3 °С в центральних районах. На півночі середня температура липня +16, +17 °С, в центрі країни +18, +19 °С. Річна кількість опадів на рівнинах — 500—600 мм, на височинах — 600—700 мм, у горах — до 1800 мм.

Майже всі річки належать до басейну Балтійського моря. Найбільші з них — Вісла та Одра перетинають країну з півдня на північ. Живлення цих рік та їхніх приток переважно снігово-дощове. У країні понад 900 озер. Більшість із них знаходиться на півночі.

На більшій частині території Польщі переважають дерново-підзолисті ґрунти. На сході та північному сході поширені дерново-болотні та болотні, в передгір'ях — бурі лісові ґрунти. У долинах річок основними типами ґрунтів є алювіальні.

У минулому майже вся нинішня територія Польщі була вкрита густими лісами. Нині під ними — близько 27 % площі країни. Переважають хвойні породи: сосна, ялина, в горах — ялиця. На заході й півдні переважають мішані ліси. Тут, окрім хвойних порід, ростуть дуб і бук. На півночі та сході Польщі збереглися значні масиви незайманих лісів, що їх називають пущами — Біловезька, Августовська та ін.

Тваринний світ Польщі представлений лісовою фауною. Водяться олені, козулі, лосі, кабани, зубри. Знову з'явилися винищені колись бобри. Серед хижаків — вовк, лисиця, рись. Найтиповіші промислові птахи — глухарі,тетеруки, куріпки. В Балтійському морі — тріска й салака.

На території Польщі — понад десять національних парків.

Клімат і рельєф Польщі сприятливі для ведення господарства. Країна має значні рекреаційні ресурси: численні джерела мінеральних вод у передгір'ях, велику кількість пам'яток культури і архітектури. Є також багаті й різноманітні корисні копалини. З-поміж них особливо вирізняються кам'яне та буре вугілля, запаси сірки, мідної та цинкової руд, кухонної солі тощо. Через переважну рівнинність території гідроенергоресурси незначні.

Населення. У Польщі проживає 38,6 млн.осіб (2003 р.). В етнічному відношенні населення майже однорідне — поляки (німці — більше 350 тис, білоруси — близько 300 тис, українці — 250 тис, литовці — 30 тис).

У містах проживає більш як 64 % населення. Крім Варшави, найбільші міста: Лодзь (823тис), Краків (745 тис), Вроцлав (640 тис).

Познань (581 тис), Гданськ (463 тис), Щецин (418 тис).

Господарство. Польша — індустріально-аграрна країна. Значна частина економічного потенціалу Польщі базується на переробці запасів мінеральної сировини: країна посідає одне з провідних місць у Європі за видобуванням кам'яного вугілля, сірки, срібла, виплавкою сталі. Обсяг ВНП 1997 р. становив 138,9 млрд. дол. США.

Промисловість. Польща вирізняється розвитком машинобудування (втому числі транспортного), хімічної, фармацевтичної, легкої промисловості, виробництвом міді, цинку, кам'яного вугілля, сірки.

Основою паливно-енергетичного комплексу є ком'яне вугілля Верхньосілезького басейну. За видобуванням кам'яного вугілля (більше 140 млн.т) Польша стоїть на першому місці в Європі. Вона також є першим експортером у Європі вугілля (більше ЗО млн.т). Видобуток нафти — незначний. У Передкарпатті видобувається природний газ. Майже всю електроенергію виробляють теплові електростанції, що працюють на кам'яному та бурому вугіллі. ТЕС розмішені переважно у Верхній Сілезії та в центральній частині країни. Великі електростанції є в Помор'ї. Основний центр чорної металургії — Сілезько-Домбровська агломерація (Краків і Ченстохова). Сталь високої якості виплавляється у Варшаві, Заверці та ін. Кольорова металургія представлена в основному трьома галузями — свинцево-цинковою, мідеплавильною та алюмінієвою. Цинкову промисловість розміщено у Верхній Сілезії, де є родовища свинцево-цинкових руд. Там же сконцентровано мідеплавильнута алюмінієву промисловість, а також важке машинобудування. У центральній частині та на сході країни вирізняються такі машинобудівні центри як Варшава, Лодзь, Бидгош, Люблін, Стараховіце. Варшавські заводи виробляють електротехнічну продукцію, верстати, прилади, електронні машини. Автомобільні заводи побудовано в Любліні, Стараховіце, Вроилаві та Бельсько-Бяла. Лодзь вирізняється виробництвом машин та обладнання для текстильної промисловості. Розвивається сільськогосподарське машинобудування. На півночі країни машинобудування спеціалізується на виробництві морських суден, а також машин та обладнання для них. Хімічна промисловість представлена всіма найважливішими галузями основної та органічної хімії. На південному сході країни, в Пулавах і Тарнуві, розмішено хімкомбінати, що виробляють природний газ і випускають азотні добрива. На крайньому північному заході виробляють добрива й сірчану кислоту (Поліис). У центрі країни (Варшава, Лодзь, Бидгош, Іноврошіав) розвивається виробництво різних продуктів органічної та неорганічної хімії. У Плоцьку діє нафтопереробний завод. У структурі промисловості висока питома вага легко?та харчової галузей. Текстильну промисловість сконцентровано в Лодзі та містах поблизу неї. Вона розвинена і в Нижній Сілезії, на півдні країни, а також на сході, де значним центром цього виробництва є Білосток. Харчова промисловість країни представлена виробництвом плодоовочевих і м'ясних консервів, яловичини, бекону, переробкою картоплі, борошномельною та цукровою промисловістю і т. ін. Більшу частину цукрових заводів зосереджено на південному сході та в центральній частині країни.

Сільське господарство. Під сільськогосподарськими вгіддями — 61 % площі країни. У структурі рослинництва зерновим і зернобобовим культурам відведено приблизно 55 % всієї посівної площі, картоплі — 17, кормовим культурам — 18, технічним, овочам та ін. — 10 %. З-поміж зернових вирізняється жито (поширене повсюдно) і пшениця (в південних районах). Картоплю вирощують скрізь. Із технічних культур важливе значення має цукровий буряк, вирощування якого зосереджено на півдні країни. На північному сході вирощують льон. Провідні галузі тваринництва — велика рогата худоба і свинарство. Поширена переважно молочно-м'ясна рогата худоба, а на півдні та в гірській місцевості розводять і м'ясо-молочну. Свинарство розвинуте в середній частині країни. На північному сході та в Карпатах розводять овець м'ясо-вовняних порід.

Транспорт. Довжина залізниць — близько 30 тис. км, автомобільних шляхів — понад 150тис. км. Найгустіша мережа залізниць—на південному заході та заході. Найважливіші річкові шляхи — Одра і Вісла, а також система каналів, що зв'язують басейни цих рік. Основні морські порти — Гданськ, Гдиня і Щецин.

Зовнішньоекономічні зв'язки. У1997 р. польський експорт та імпорт становили відповідно близько 25,7 млрд. і 42,3 млрд. дол. США Основні статті експорту: мідь, кам'яне вугілля, продукція машинобудування, автомобілі, взуття. Вивозять також машини, промислове устаткування, судна, продукцію хімічної промисловості, товари широкого вжитку, вугілля, кокс, мідь, сірку, цинк. Імпортують нафту, газ, зерно.

Основні торгові партнери: Європейський Союз і країни Центрально-Східної Європи.

Туризм. Зростає число туристів, які приїжджають до Польщі, особливо в гірські райони (Татри, Судети), на побережжя Балтійського моря.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Країна має розвинену мережу навчальних закладів для загальноосвітньої підготовки молоді. Освіта обов'язкова до 15-річного віку. Вишу освіту можна здобути в 92 навчальних закладах, у тому числі Варшавському, Познанському університетах, а також в одному з найстаріших у світі — Ягеллонському університеті в Кракові, заснованому 1364 р. Особи з вищою освітою становлять майже 10 % зайнятих в економіці Польщі, з них більше половини — жінки.

Серед основних періодичних видань — щоденні газети "Жеч Посполита", "Газета виборча", "Жиче Варшави" і "Трибуна". Діють десятки приватних і державних телецентрів і радіостанцій. Основні національні інформаційні агентства: Польське агентство преси (ПАП), Польське інформаційне агентство (ПІА).

Географічне положення та основні відомості про країну. Білорусь — країна Східної Європи. Основна адміністративно-територіальна одиниця — область (їх шість). Виходу до морів та океанів не має, але знаходиться на перехресті важливих шляхів, що з'єднують Центральну Європу зі Східною, Скандинавію та Прибалтику з Південною Європою. На півночі межує з Латвією, на північному заході —з Литвою. Західним сусідом Білорусіє Польща. Всі південні кордони — з Україною, а північно-східні та східні — з Росією. Загалом географічне положення країни сприятливе для розвитку економіки.

Територія — 207,6 тис. км². Столиця — Мінськ (1,7 млн.жителів, 2003 p.). Грошова одиниця — білоруський рубль. Державна мова — білоруська, російській мові наданий статус рівної з білоруською.

Білорусь — республіка. Глава республіки — президент.

Політичні партії: Об'єднана громадянська партія, Аграрна партія, Білоруська соціал-демократична партія, Партія комуністів Білорусі, Партія білоруського народного фронту, Християнсько-демократичний вибір, Білоруська патріотична партія та ін.

Природні умови та ресурси. Рельєф Білорусі рівнинний. Гірських систем немає. В центральній, західній та північно-східній її частинах трапляються окремі височини. Найвища точка Білорусі — 345 м над рівнем моря. Вона знаходиться поблизу Мінська.

Клімат Білорусі помірно континентальний. На його формування значний вплив справляють часті циклони з Атлантичного океану, що приносять вологе повітря. Воно пом'якшує спеку влітку і морози взимку. Меншою мірою на територію країни проникає континентальне та арктичне повітря. Середні температури січня від -4,4 °С на південному заході до -8 °С на північному сході. На півночі середня температура найтеплішого місяця—липня +17 °С, на півдні + 18 °С. Середньорічна кількість опадів коливається від 550 мм на півдні до 700 мм на височинах центру країни.

Білорусь має густу річкову мережу. Річки належать до басейнів Чорного та Балтійського морів. Найбільшими річками є Дніпро з притоками Прип'ять, Сож, Березина, а також Західна Двіна і Німан. У країні — понад 10 700 озер. Особливо багато їх у її північній частині. Вони мають льодовикове походження.

У Білорусі переважають дерново-підзолисті грунти. Вони складають близько 60 % всіх земельних угідь. У низовинній частині Полісся на півдні країни поширені дерново-болотні та болотні грунти і піщані дерново-підзолисті. Більше 1 /3 площі Білорусі—болота й перезволожені землі. Проводяться значні роботи з їх осушування.

Рослинність країни не дуже різноманітна. Мішані ліси вкривають понад 1/3 ЇЇ території. Близько 20 % припадає на луки й пасовища. Майже 2/3 всіх деревних порід країни — хвойні породи. Серед них (близько 60 %) переважає сосна. На півночі ростуть широколистяно-ялинові та ялинові ліси, в середній частині переважають бори. Тут же ростуть грабово-дубово-ялинові ліси. На Поліссі основними видами лісів є широколистяно-соснові.

Тваринний світ поєднує в собі мешканців широколистяних лісів, тайги й лісостепу. Це козуля, білка, крапчастий ховрах, степовий жайворонок. У численних водоймах трапляються бобри, видри, норки. Багато риби. В Білорусі акліматизовано нові види тварин: єнотоподібного собаку, американського єнота, ондатру тощо.

У країні для охорони природи створено декілька заповідників. Світову славу має Біловезька пуща, де зберігся знаменитий зубр.

Природно-ресурсний потенціал Білорусі значний, але йому величезної шкоди завдала Чорнобильська катастрофа. Значними є водні ресурси. Річки використовуються як транспортні шляхи, наявні багатьох озер є запаси сапропелю. Деякі озера багаті на рибу. Мають вони і рекреаційні ресурси. В лісах водяться заєць, лисиця, лось, кабан тощо. В надрах Білорусі є родовища різноманітних корисних копалин. Серед них вирізняються поклади калійної та кухонної солей і нафти. Є родовища торфу, бурого й кам'яного вугілля, різноманітних будівельних матеріалів, мінеральні води, поклади карналітів, які містять хлористий магній.

Населення. У Білорусі проживає 10,4 млн.осіб (2003 p.); білоруси (80 %), росіяни (12%), поляки (4 %), українці (2,4 %). 70 % віруючих — православні християни. Близько 20 % — прихильники римсько-католицької церкви, решта — греко-католики, іудаїсти.

Густота населення — 49 осіб на 1 км². У розміщенні населення немає різких контрастів. Щільніше заселена центральна частина — околиці Мінська, Барановичів, Слуцька і західна — околиці Вовковиська, Пінська, Бреста, а також басейн Дніпра. Менш щільно заселена північ республіки та південні рівнини Полісся. Частка міського населення складає 66 %. Найбільші міста: Мінськ, Брест, Вітебськ, Гомель, Гродно, Могильов.

Господарство. Білорусь має розвинутий комплекс обробних галузей промисловості (машинобудування, хімічна, деревообробна, легка і харчова), продуктивне сільське господарство. Економічна політика країни орієнтована на створення ринкової економіки, структурну перебудову господарства, розвиток наукомістких галузей, конверсію оборонної промисловості, модернізацію обробних галузей та аграрного сектору.

Промисловість. В індустрії Білорусі провідна роль належить машинобудуванню, легкій, харчовій, хімічній та деревообробній промисловості. У машинобудуванні зайнято майже 45 % чисельності промислово-виробничого персоналу, на його частку припадає більш як 1 /3 загального обсягу промислового виробництва. Провідні галузі машинобудування: автомобілебудування, тракторне й сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування, електро- і радіотехнічна промисловість, приладобудування, виробництво електронно-обчислювальної техніки. Випускаються дизельні вантажні автомобілі в Мінську, Могильові та Жодіно. Тракторне машинобудування представлене Мінським тракторним заводом, Вітебським заводом тракторних запасних частин, Бобруйським заводом тракторних деталей і агрегатів. У країні створено групу заводів, які випускають різну сільськогосподарську техніку: самохідні та причепні кормозбиральні комбайни (Гомель), картоплезбиральні машини (Ліда), сінажні башти та обладнання для сільськогосподарських ферм (Барановичі). Основні центри верстатобудування: Мінськ, Вітебськ, Молодечно, Гомель, Пінськ, Барановичі, Орша. Електротехнічна, електронна і приладобудівна промисловість випускає електродвигуни, трансформатори, низьковольтну апаратуру, різні прилади, телевізори, ЕОМ тощо. Основні центри розміщення цих галузей – Мінськ, Гомель, Вітебськ, Могильов, Брест, Мозир. Хімічна промисловість представлена виробництвом калійних добрив у районі Со-л і горська, азотних добрив у Гродно, фосфорних — у Гомелі. Новополоцький і Мозирський нафтопереробні заводи виробляють паливо, а також сировину для розвитку хімічних виробництв органічного синтезу. Хімічні штучні волокна виробляються в Могильові (лавсан), пластмаси — у Борисові й Полоцьку, капролактам — у Гродно, лаки й фарби — в Ліді, штучна шкіра — в Пінську. Найбільші центри лісохімічного комплексу розміщено в Бобруйськ); Гомелі, Мозирі, Гродно, Борисові (деревообробка), Речиці, Мостах, Пінську (виготовлення фанери, сірників), Шклові (папір), Слонімі (картон), Вітебську (меблі).

Дата добавления: 2015-05-24