Бразилія 2 страница

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Загальна кількість неписьменних перевищує 200 млн. Середню та вищу освіту має близько 1/4 населення країни. У Китаї більш як 1000 вищих навчальних закладів; провідні серед них — Пекінський університет, Політехнічний інститут Цінхуа, педагогічний інститут, інститут іноземних мов (усі — в Пекіні), Фуданьський університет та університет Тунцзі (в Шанхаї), Нанькайський університет в Тяньцзіні та ін.

Основні щоденні газети Китаю (всього їх майже 700) — "Женьмінь жибао" (близько 5 млн.примірників), "Гуанмінжибао", "Цзінцзі жибао" та ін.

У Китаї більш як 1200 радіостанцій і близько 900 телестанцій. Основні центри мовлення — Центральна народна радіостанція і Китайське центральне телебачення. Два інформаційні агентства: Синьхуа та Чисунго, орієнтовані на закордонних слухачів.

Географічне положення та основні відомості

про країну. Індія знаходиться в Південній Азії на півострові Індостан і на більшій частині Індо-Ганзької низовини у басейні Індійського океану. Зі сходу омивається водами Бенгальської затоки, з заходу — Аравійського моря. До складу Індії крім материкової частини входять Лаккадівські острови в Аравійському морі, Андаманські та Нікобарські острови в Бенгальській затоці. Найбільша протяжність країни з півночі на південь — 3200 км, з заходу на схід — 2700 км. На заході й північному заході Індія межує з Пакистаном, на півночі — з Афганістаном, на північному сході — з Китаєм і Непалом, на сході — з М'янмою, Бангладеш, а також із Бутаном. Протяжність суходільних кордонів — 15 тис. км. Індія має сприятливе географічне положення завдяки важливим морським і повітряним шляхам, що зв'язують країни Південно-Східної та Південної Азії з Європою та Африкою.

Територія — 3,28 млн.км². Столиця — Делі (10 млн.жителів, 1998 р.). Адміністративно-територіальний поділ: 26 штатів і 7 союзних територій. Офіційна мова — гінді (згідно із конституцією) і англійська мови. Релігія: 83 % населення сповідують індуїзм, 12% — іслам, є сикхи, християни, джайни, буддисти, парей та ін. Грошова одиниця — індійська рупія (1 рупія = 100 пайсам).

Індія — федеративна республіка. Глава держави — президент, який вибирається на 5 років колегією виборщиків, яка складається із виборних членів обох палат парламенту і членів законодавчих зборів штатів. Законодавча влада належить президенту і парламенту, який складається із двох палат: Ради штатів і Народної палати. Виконавча влада належить президентові й уряду. Уряд формується парламентською більшістю і несе відповідальність перед Народи ю палатою.

Політичні партії: Індійський національний конгрес, Бхаратія джаната парті, Джаната Дал таін. Основні профспілкові об'єднання: Індійський національний конгрес профспілок, Все-індійський конгрес профспілок, Союз індійських робітників, Центр індійських профспілок. Конгрес об'єднаних профспілок.

Природні умови та ресурси. Більша частина Індії (3/4) — рівнини і плоскогір'я. На півострові Індостан знаходиться плато Декан. На північному заході, півночі й північному сході лежить Індо-Ганзька рівнина. На крайній півночі й північному сході здіймаються найвищі у світі гірські системи Каракорум і Гімалаї.

Клімат Індії на більшій частині її території субекваторіальний, мусонний. Лише на півночі й північному заході панує тропічний клімат. У вологий період випадає до 80 % всіх опадів. На навітряних схилах Гімалаїв випадає 5000— 6000 мм опадів на рік, а на північному заході — менш як 100 мм, У центрі півострова Індостан щорічно випадає 300—500 мм опадів. У січні середні температури коливаються від+15 °С на півночі до +27 °С на півдні. У липні температури на всій території країни близько +30"С.

Найбільші річки Індії — Ганг, Інд і Брахмапутра беруть початок у високих горах і мають змішане—снігово-льодовикове й дощове живлення. Річки плато Декан живляться за рахунок мусонних дощів. Великих озеру країні немає.

Ґрунти Індії доволі різноманітні. На півночі країни переважають коричнево-червоні й червоно-бурі ґрунти саван, у центральній частині — чорні й сірі тропічні та червоні латеритні високотравних саван. На півдні домінують червоно-жовті латеритні, в долинах найбільших річок — алювіальні грунти.

Природна рослинність Індії дуже сильно змінена людиною. Мусонні ліси збереглися лише на 10—15 % колишньої їхньої території. На Індо-Ганзькій рівнині, що надзвичайно густо заселена, природна рослинність майже зовсім зникла. У савані ростуть акації, пальми, баньяни. У лісах — сандал, тик, бамбук тощо. У горах чітко виявляється висотна поясність.

Досить багатий тваринний світ. Серед ссавців вирізняються мавпи (макаки, гібони), олені, антилопи, бики, індійські слони, тигри, гімалайські ведмеді, пантери, носороги. Майже повністю винищені леви, леопарди, кашмірські олені. Багато змій, серед яких вирізняється знаменита королівська кобра, птахів і риб.

В Індії близько півсотні заповідників і національних парків.

Країна має багаті природні ресурси, зокрема для розвитку гідроенергетики. Світове значення мають рекреаційні ресурси. Для цілорічного відпочинку придатне майже все узбережжя Індії та ЇЇ островів. Надзвичайно багата країна й на пам'ятки історії та архітектури, що притягають щороку мільйони туристів. Мінеральні ресурси на території Індії розміщені нерівномірно, особливим багатством корисних копалин відзначаються плоскогір'я Чхота-Нагпур, Де зосереджені залізна руда, вугілля, слюда,

мідь, боксити, марганцеві руди, азбест та ін. У південній частині Декану видобуваються залізна, марганцева і хромова руди, боксити, золото, магнезит, слюда. Родовища нафти є в штаті Гудисарат. У приберегових низовинах, що окаймляють Декан, розміщені родовища монациту та ільменіту, які вміщують уран, окисли торію і титану.

Населення. За чисельністю населення Індія — друга країна світу після Китаю (1065,5 млн.осіб) (2003 p.). Швидкий ріст населення створює додаткові труднощі для економіки. Тому уряд Індії здійснює великомасштабну програму щодо скорочення народжуваності.

Індія — найбагатонаціональніша країна у світі. Уній понад 500 народностей і племен, що розмовляють більш як 100 мовами. Десятками мільйонів осіб представлені гіндустанці, бенгальці, біхарці, пенджабці та ін. На жаль, таке розмаїття етнічного й релігійного складу часто-густо є підґрунтям для сепаратизму й екстремізму, що призводить до кривавих сутичок і терористичних актів.

У розміщенні населення спостерігаються великі контрасти. Якщо в передгір'ях Гімалаїв його густота — лише 2—4 особи на 1 км², то на Індо-Ганзькій рівнині вона наближається до 500 осіб на 1 км². Індія — слабоурбанізована країна (в містах живе менше 30 % населення). Окрім столиці Делі, найбільші міста розміщені на морському узбережжі — Калькутта (15 млн. жителів), Мумбаї (Бомбей) (14 млн.), Ченнаї (Мадрас) (6 млн.), Бангалор (4,5 млн.), Гайдарабад (4,3 млн.), Ахмедабад (4 млн. жителів).

Господарство. Індія — один із лідерів серед країн, що розвиваються. З одного боку, це промислово розвинута держава, яка в основному забезпечує свої потреби у тракторах і автомобілях, радіоприймачах і телевізорах, обладнанні для електростанцій, металургійних, цементних, цукрових заводах, гірничошахтному устаткуванні та в інших видах промислової продукції, виробництво якої вимагає значного розвитку науки і техніки. У 1974 р. в Індії здійснено ядерні випробування; 1980 р. створений у країні ракетоносій вивів на орбіту штучний супутник Землі.

З іншого боку, домінуючою галуззю індійської економіки залишається сільське господарство, де зайнято близько 60 % усієї робочої сили. У сільському господарстві виробляється 28,4 % ВНП; у промисловості і будівництві — 28,7; у транспорті і зв'язку — 7, у сфері послуг—33 %.

Промисловість. У промисловості Індії зайнято 1 /5 її економічно активного населення. Найпотужніший промисловий комплекс Індії сформувався на сході — від Калькутти вздовж долини річки Дамодар. Саме тут розміщені найбільші центри металургії (Бокаро, Дургапур, Роукелата ін.), важкого машинобудування (Читтаранджан, Ранчі та ін.), хімічної промисловості (Сіндрі). Бхілайський металургійний комбінат повного циклу знаходиться у центральній частині плоскогір'я Декан. Значними індустріальними центрами є також Мумбаї, Ченнаї, Ахмедабад, Бенгалуру та ін. Індія увійшла в клуб країн, в яких інтенсивно розвиваються високі електронні технології.

Основа енергетичного господарства — вугілля; його видобувають понад 300 млн.т. Видобувається також 34 млн.т нафти. Працює 14 нафтопереробних заводів.

Провідні галузі легкої промисловості Індії — бавовняна і джутова, а також швейна. Усі вони значною мірою працюють на експорт. В Індії виробляється 21 млрд м бавовняних тканин. За виробництвом джутових виробів країна посідає 1-ше місце у світі. Дуже велика роль кустарних промислів.

Сільське господарство. Індія — найбільший у світі виробник чаю, арахісу, цукрової тростини, зернобобових, джуту, деяких спецій; їй належить 2-ге місце у світі за виробництвом рису (після КНР), 3-тє — тютюну, 4-те — пшениці та бавовни.

Рілля складає половину території країни, поливні землі — 1/4 посівної площі. Найро-дючіші землі — в долинах Гангу, Брахмапутри, Крішни, Годаварі та інших рік, на яких створюються потужні зрошувальні системи. Основну частину посівних площ (до 85 %) відведено під продовольчі культури. Якщо рис — головна продовольча культура — вирощується переважно в річкових дельтах, у нижній та середній течіях Гангу і Брахмапутри, то пшениця — в більш засушливих районах. її царство — верхів'я Гангу, де вона дає високі врожаї за штучного зрошування. Саме з підвищенням врожайності пшениці в рамках "зеленої революції" значною мірою пов'язані надії Індії на повне вирішення продовольчої проблеми.

Технічні культури культивуються повсюди: цукрова тростина — в долині Гангу, бавовник — на плоскогір'ї Декан і на поливних землях Індо-Ганзького межиріччя, джут — у найбільш вологих районах дельти Гангу і в долині Брахмапутри, чай — у передгір'ях Східної Індії.

За поголів'ям худоби Індії належить перше місце у світі. Проте продуктивність худоби низька. Худоба виснажена внаслідок недостатньої кормової бази. Велика рогата худоба (буйволи, воли, корови) використовується в селянських господарствах у першу чергу як тяглова сила. У зв'язку з релігійною забороною вживати в їжу яловичину, тваринництво не є скільки-небудь значним постачальником м'ясних продуктів, але дає молоко і шкіру.

У приморських південних і західних областях немале значення має рибальство.

Транспорт. Індія належить до числа країн із досить високим рівнем розвитку транспорту. За протяжністю залізниць (більш як 63 тис. км) вона входить до п'яти провідних країн світу. Проте на ефективність їхньої роботи негативно впливають нерівномірність мережі в різних частинах країни, різноколійність, зношеність і застарілість рухомого складу. Головні залізничні магістралі пролягають уздовж долини Гангу і морських узбереж, перетинають півострів Індостану широтному напрямі.

У країні — понад 1,8 млн.км автомобільних шляхів. Національні автостради з'єднують між собою всі найбільші міста.

У сільських районах застосовується гужовий транспорт. У деяких містах пасажирів і вантажі нарівні з сучасним транспортом перевозять вело- і моторикші. Річковий транспорт не має великого значення. За нерівномірності режиму більшості рік судноплавство розвинуте лише в нижній течії найбільших із них і по великих штучних каналах. Найважливіші морські порти Індії — Мумбаї і Калькутта (3/4 всього зовнішньоторгового вантажообігу), В Індії 11 міжнародних і 140 каботажних портів.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Зовнішньоекономічний оборот 1997 р. — 77 млрд. дол. США; експорт та імпорт становили відповідно 35 і 42 млрд. Індія продає головно сільськогосподарську та промислову сировину, продовольчі й текстильні товари, коштовне каміння і вироби із нього, машини та обладнання, металовироби. Одним із високодохідних напрямів експортної стратегії Індії стали поставки на світовий ринок високоякісних комп'ютерних програм, доходи від продажу яких у 1997 р. перевищили 3 млрд. дол. Найбільші торгові партнери: США, Японія, ФРН, Великобританія. На промислово розвинуті країни Заходу припадає більш як 60 % товарообігу Індії.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Понад 300 млн.індійців живуть нижче від

офіційної межі бідності (річний дохід на людину—менше ніж 100 дол. США). Рівень життя приблизно 70 млн.осіб відповідає показникові розвинутих капіталістичних країн. За кількістю спеціалістів із вищою освітою Індія посідає одне з перших місць у світі; водночас 50 % дорослого населення залишаються неписьменними. Майже 15 млн.жителів країни — безробітні.

В Індії виходить до 28 тис. газет та інших періодичних видань. Найбільш впливовими інформаційними агентствами є: "Пресс Траст оф Індіа", "Юнайтед Ньюс оф Індіа" та "Індіа Пресе Ейдженс". Найбільший тираж у преси мовами гінді (15 млн.примірників) та англійською (12 млн). Найвідоміші газети мовою гінді — "Нав бхарат тайме" і "Гіндустан"; мовою урду — "Наїдунія" і "Мілан"; англійською мовою — "Таймеоф Індіа", "Індіан експресе", "Гіндустан тайме"; мовою бенталі — "Ананда базар патріка". Популярні англомовні журнали — "Індіа тудей", "Фронтлайн". Всеіндійське радіо ("Акашвані") і всеіндійське телебачення ("Дурдаршан") контролюються урядом.

Сполучені Штати Америки (США)

Географічне положення та основні відомості про країну. Держава в Північній Америці. Територія — 9363 тис. км². Складається з трьох несуміжних частин: 1) власне територія США, розмішена між 24° 30'—49° 23' північної широти і 66° 57'—124° 45' західної довготи, площа -7,83 млн. км², межує на півночі з Канадою, на півдні — з Мексикою, омивається водами Тихого та Атлантичного океанів, Мексиканської затоки; 2) Аляска, площа — 1,53 млн. км², межує з Канадою, омивається водами Тихого й Північного Льодовитого океанів; 3) Гаваї – 24 острови в Тихому океані загальною площею 16,7 тис. км², що знаходяться за 4000 км від західного узбережжя основної частини країни. США має ряд володінь: Пуерто-Рико і Віргін-ські острови в Карибському морі, Східне Самоа, Гуам, Мідуей, Уейкта ін. в Тихому океані. Столиця — Вашингтон (понад 600 тис. жителів). Адміністративний поділ — 50 штатів і федеральний округ Колумбія. Офіційна мова — англійська. Релігія: більшість віруючих належить до протестантської (56 %) і католицької (25 %) церков. Грошова одиниця — долар (1 долар = 100 центам).

США — федеративна республіка. Глава держави — президент. Президент і віце-президент обираються двоступеневими виборами строком на 4 роки. Президентські вибори проводяться у високосний рік. Законодавча влада належить конгресові, який складається з двох палат: сенату і палати представників. Виконавча влада належить президентові, який с головнокомандувачем збройних сил США. Президент призначає міністрів за згодою сенату.

У США існує двопартійна система, за якої боротьба за владу відбувається між двома основними політичними партіями: Демократичною та Республіканською. Крім цих партій,у країні існують інші політичні партії, які не відіграють помітної ролі в житті країни.

Найбільші профспілкові об'єднання—Американська федерація праці — Конгрес виробничих профспілок (АФП—КВП). Є й незалежні профспілки.

У негритянському русі основними організаціями є: Національна асоціація сприяння прогресові кольорового населення, Національна міська ліга, Конгрес расової рівності, Конференція християнського керівництва на Півдні, Коаліція чорних членів профспілок, Національний об'єднаний фонд чорних.

Провідні організації ділових кіл: Національна асоціація промисловиків, Американська асоціація банкірів, Рада бізнесменів, Торгова палата США та ін. На правому фланзі політичного спектра знаходяться такі організації, як Ку-клукс-клан, Товариство Джона Берча, Рада білих громадян та ін.

Природні умови та ресурси. Рельєф країни дуже різноманітний. Майже вся західна частина країни та Аляска — це хребти, плоскогір'я та плато гірської системи Кордильєр. Найвища точка США гора Мак-Кінлі (6139 м) знаходиться на Алясці. У східній частині — середньовисотні гори Аппалачі (до 2037 м). У системі Кордильєр між Скелястими горами на сході та горами Сьєрра-Невада (понад 4400 м) — пустельне плоскогір'я Великий Басейн. На крайньому та південному заході знаходиться декілька западин. Деякі з них (Долина Смерті) лежать нижче рівня моря. В середній частині від кордону з Канадою до Мексиканської затоки розпросторилися Внутрішні рівнини (Центральні рівнини, Великі рівнини, При-мексиканська низовина). Низовини простяглись і вздовж східного узбережжя США. Гавайські острови є групою вулканів висотою до 4205 м над рівнем моря.

На півночі основної території США переважно помірний клімат, на півдні — субтропічний. Крайній південь півострова Флорида і Гавайські острови знаходяться в тропічному кліматичному поясі. Більша частина Аляски лежить у субарктичному поясі, і лише її південні райони — в помірному. Середні температури січня в центральних районах Аляски -30 °С, в Чикаго —3,7 °С, в Лос-Анджелесі +12,3 °С, в Маямі +20 °С. У липні в центрі Аляски +15 °С, у Вашингтоні +23 °С, в Новому Орлеані +27 °С. У Долині Смерті зафіксовано температуру +56,7 °С. Річна сума опадів теж дуже різноманітна. На північному заході основної території вона досягає 3000—4000 мм, на Внутрішніх рівнинах — від 1500 мм на сході до 300 мм на заході.

Найбільші річки США — Міссісіпі з притоками Міссурі та Огайо, Святого Лаврентія, Колумбія, Колорадо, Ріо-Гранде. Режим більшості річок нерегулярний і залежить від танення снігів чи випадання дощів. На півночі країни знаходяться Великі озера: Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері, Онтаріо. У зниженні Великого Басейну утворилося Велике Солоне озеро. Велика кількість озер у Флориді та на Алясці.

Ґрунтовий покрив США дуже різноманітний. На Алясці поширені арктичні, тундрові, мерзлотно-тайгові та підзолисті ґрунти. На основній території на півночі її рівнинної частини — каштанові, чорноземні та чорноземо-подібні ґрунти прерій. На сході північної частини США переважають бурі лісові. У південно-східній частині країни — жовтоземи й червоноземи вологих лісів. Далі на захід їх заступають червонувато-чорні, коричневі та сіро-коричневі ґрунти. Великий Басейн вкритий бурими напівпустельними грунтами.

У минулому майже 50 % території США було підлісами. Вони ще збереглися на північному сході країни і в районі Великих озер (сосна, ялина, ялиця, липа, клен, ясен). В Аппалачах у нижньому поясі ростуть широколистяні ліси з дуба, клена, платана, тюльпанного дерева. Рослинність прерій на Центральних рівнинах майже не збереглася. У південній частині гірської системи Кордильєр багато великих кактусів. У Скелястих горах переважають хвойні ліси. У Каліфорнії ростуть величезні секвої. На Алясці — хвойне рідколісся і тундрова рослинність.

Різноманітним є тваринний світ. У зоні мішаних лісів водяться бурий ведмідь, росомаха, рись, куниця; у лісах Аппалачів — великий бурундук, віргінський олень, червона рись тощо. На південному сході трапляються пекарі, алігатори, кайманові черепахи. Тварини прерій (бізони, вилорогі антилопи, олені мазаліс) збереглися майже виключно в заповідниках. На схилах Кордильєр водяться ведмеді гризлі, сніговий цап, жовторогий баран. На півдні — ягуар, броненосець. У багатьох районах трапляються пуми, гримучі змії. На Алясці — олень карибу. На Алеутських островах — калан і котик.

Заповідні території охоплюють майже 30 млн.га. Серед них всесвітньовідомі національні парки: Йєллоустонський, Йєсемітський, Секвоя, Гранд-Каньйон.

Природні ресурси США надзвичайно багаті й різноманітні. Вирізняються земельні, водні, лісові, рекреаційні тощо. З корисних копалин найбільше значення мають родовища нафти й газу на півдні, у центрі та на Алясці. В Аппалачах і на Алясці — великі запаси кам'яного вугілля. В районі Великих озер та в інших районах є значні поклади залізної руди. На Алясці й на заході експлуатуються родовища золота. У гірських районах, переважно в Кордильєрах, численні родовища кольорових металів: міді" цинку, молібдену, вольфраму, ртуті тощо. У південній частині Кордильєр-- родовище урану Є також запаси титану, марганцю, свинцю, срібла, різноманітних будівельних матеріалів, кухонної та калійної солей, сірки, фосфоритів тощо.

Населення. На території США проживає 294 млн.осіб (3-тє місце у світі після Китаю та Індії) (2000 p.). Початок формуванню американської нації поклала імміграція. Отож, сучасні американці (крім нечисленних корінних жителів — індіанців, ескімосів, алеутів та гавайців) — це нащадки вихідців із Європи, Японії, Китаю, Філіппін та інших країн. Складовою американської нації є також до 30 млн.негритянського походження, предків яких було завезено сюди з Африки для роботи на плантаціях південних штатів. У країні 74,1 % становить біле населення, 12,5 % — чорні, особи інших расових та етнічних груп — 13,4 %.

Середня густота населення в США 27 осіб на 1 км², а без окремо розміщених і віддалених Аляски і Гаваїв — 32 особи на 1 км². Найбільш густо заселені середньоатлантичні штати і південь Нової Англії (густота населення від 100 до 400 осіб на І км²). У штатах Приозер'я густота населення не така висока, але особливо різко вона знижується (навіть до 2—5 осіб на 1 км²) у переважно аграрних штатах Середнього Заходу, а також ще слабо заселених гірських, значна частина яких має малосприятливі природні умови. Ще нижча вона на Алясці — 1 особа припадає приблизно на 3 км². Густота населення Каліфорнії — 77 осіб на 1 км².

США — одна з найбільш урбанізованих країн світу: кожні троє з чотирьох американців живуть у містах. Головна роль у розселенні належить таким міським агломераціям, як Нью-Йоркська. Лос-Анджелеська, Чиказька, Філадельфійська, Сан-Франциська, Х'юстонська, Детройтська та ін. Деякі агломерації зрослися і утворили мегалополіси — Босван (від, Бостона до Вашингтона), Приозерний (від Мілуокі до Піттебурга), Каліфорнійський (від Сан-Франциско до Сан-Дієго). Найбільші міста — Нью-Йорк (понад 7 млн. жителів), Лос-Анджелес (3,5 млн.), Хьюстон (1,6 млн.), Філадельфія (1,6 млн. жителів).

Населення, зайняте в сільському господарстві, живе здебільшого на фермах, розташованих далеко одна від одної.

Господарство. США — високорозвинута постіндустріальна країна. Для її господарства характерні комплексний розвиток усіх сучасних виробництв, їхні величезні розміри, новітні техніка, технологія та організація праці, високий рівень зайнятості населення. Майже 2/3 зайнятих працюють у нематеріальній сфері (послуги, торгівля й харчування, фінанси, управління), 0,6 % — у добувній, 19 % — в обробній промисловості, 6 % — у будівництві, 6 % — на транспорті, у зв'язку й комунальному господарстві, 2,7 % — у сільському господарстві, на лісорозробках і в рибальстві. Такий розподіл трудових ресурсів є прогресивним і відповідає сучасним вимогам. Володіючи 4% населення і 7 % території земної кулі, США забезпечили більше 25 % світового ВВП, 20% світової промислової продукції, 15 % міжнародної торгівлі, лідирують у розробці й освоєнні новітніх технологій.

Ринкова економіка США поєднує державну, велику корпоративну і дрібну приватну власність. Державна власність охоплює інфраструктурні об'єкти (транспортні, комунікаційні, енергетичні, екологічні, освітні, наукові), військове майно. Державі належить 300 мли га земель (майже 1/3 площі країни). Вирішальну роль у матеріальному виробництві відіграють великі корпорації. Найбільшими з них є "Дженерал моторс", "Форд мотор", ІБМ, "Дженерал електрик", "Філіпп Моріс", "Екон", "Мобіл", "Боїнг" та ін. Дрібна приватна власність особливо поширена в торгівлі, громадському харчуванні та обслуговуванні. Виникнення її розміщення дрібних підприємств здебільшого стихійні. Великі й корпоративні підприємства формуються на науковій основі. Засобами державного впливу на економіку є оподаткування, дозвіл або заборона, субсидії, закупівлі продукції, регулювання цін та умов діяльності. Важливим для країни галузям надається пряма державна допомога. У 80-ті роки таку допомогу одержали автомобільні корпорації, що опинились у скрутному становищі через жорстку конкуренцію японських концернів. Важливим аспектом господарювання стали наукові дослідження, їх здійснюють урядові установи, лабораторії корпорацій та університети. Характерною рисою США є наявність величезного військово-промислового комплексу. Військові замовлення уряду мають істотне значення для цілих галузей і територій.

Промисловість. Основну роль в економіці США відіграє промисловість, особливо машино- і приладобудування, електронна та електротехнічна галузь, металургія, нафтова, хімічна, автомобільна, авіаційна та аерокосмічна галузі. В індустріальному виробництві значного розвитку набули як добувна, так і обробна галузі промисловості. США займають одне із перших місць у світі за видобутком нафти, кам'яного вугілля, природного газу, золота, уранових концентратів, виробництву електроенергії, чавуну, сталі, міді, алюміній, свинцю.

Основними кам'яновугільними басейнами країни є Аппалачський і Центральний. Нафту і природний газ добувають у таких районах: 1) Галф — узбережжя і шельф Мексиканської затоки в штатах Техас і Луїзіана; 2) Мідконтинент — внутрішня частина штатів Техас і Оклахома; 3) Каліфорнія та її шельф; 4) північне узбережжя Аляски.

Потоки нафти і природного газу спрямовані у Приозер'я та на північне американське узбережжя. Транспортування газу здійснюється трубопроводами, нафти і нафтопродуктів — трубопроводами та морем. Танкери везуть їх з Аляски до Сієтла та з Галфу навколо Флориди в район Філадельфії та Нью-Йорка. Головний залізорудний басейн знаходиться біля озера Верхнього. Уран і руди кольорових металів добувають у Кордильєрах, фосфорити — у Флориді, калійні солі — в штаті Нью-Мексико. США посідають 1-ше місце у світі за вартістю мінеральної сировини, яку видобувають самі, і водночас — 1-ше місце як її імпортер. Це пояснюється як величезними потребами, так і бажанням і можливістю одержати дешеву продукцію з інших країн і заощадити власні ресурси. Так, видобуток нафти у США дорівнює 400 млн.т на рік, а імпорт нафти й нафтопродуктів — понад 200 млн.т, тобто імпортують 1/3того, що споживають.

Енергетика — одна з найдинамічніших галузей господарства США. У структурі енергоспоживання є всі види промислових джерел: нафта (її частка 41 %), природний газ (24 %), вугілля (24 %), атомна, гідро- і геотермальна енергія (11 %). Загальна енергозабезпеченість виробництва й побуту дуже висока. Вугілля використовують передусім як паливо для теплових електростанцій, природний газ — у комунальному господарстві, нафту — як моторне паливо. Країна виробляє понад 2600 млрд кВт ∙ год електроенергії. Вирішальною є частка теплових електростанцій. Найбільші гідростанції побудовані на річні Колумбія, багато невеликих — у Каліфорнії та на річці Теннессі В Аппалачах. Геотермальна станція потужністю 1 млн.кВт діє в Долині Гейзерів у Каліфорнії. Працюють 110 атомних реакторів загальною потужністю 104 млн. кВт. Найбільше їх — навколо Чикаго, Детройта і Нью-Йорка.

Обробна промисловість—основа матеріального виробництва США. Представлена всіма сучасними галузями. У країні виготовляють найрізноманітніші засоби виробництва і споживчі товари. На 1-му місці за вартістю продукції (майже 2/5) — машинобудування. Значну роль відіграють також харчова, хімічна, поліграфічна, паперова, металургійна, швейна промисловість та виготовлення виробів із пластмаси. Важливим у структурі обробної промисловості є зрушення від важкої індустрії до електроніки і засобів автоматизації. Якщо в 70-х роках виплавляли майже 140 млн.т сталі, то тепер — близько 100. На першому плані за кількістю зайнятих виявилися авіакосмічна промисловість, виробництво електронних компонентів, конторського обладнання (оргтехніки) і комп'ютерів, а також засобів зв'язку.

У територіальному плані головні зміни пов'язані з переміщенням підприємств у передмістя та в цілому на південь і захід. Колись промислові підприємства розмішувались у внутрішніх зонах міста. У процесі субурбанізації вони переміщуються в передмістя. Якщо в 1950 р. на північ припадало 72 % промислової продукції, на південь — 20 і на захід — 8 %, то нині — відповідно 50,33 і 17 %. На півночі обробна промисловість, як і раніше, зосереджена в так званому промисловому поясі. Орієнтовні його межі: Бостон — Балтимор — Сент-Луїс — Мілуокі. Незважаючи на зростання ролі інших районів, промисловий пояс і тепер залишається головною індустріальною частиною США. На Півдні обробна промисловість більш розосереджена, але й тут є дві компактні індустріальні зони: Аппалачський Підмонт і узбережжя Гал-фу. На заході головні райони обробної промисловості сформувалися в Каліфорнії та на північному заході. Найбільші промислові центри: Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, а також Бостон, Філадельфія, Клівленд, Детройт, Сент-Луїс, Даллас — Форт-Уерт і Х'юстон.

На розміщення традиційних галузей обробної промисловості насамперед впливали сировинно-транспортний чинник, наявність дешевої робочої сили і ринків збуту. Нові наукомісткі галузі орієнтуються в своєму розміщенні на наукові установи, наявність кадрів вищої кваліфікації та екологічно чисте природне середовище. Вони найбільше концентруються на Атлантичному узбережжі, півночі Каліфорнії. Але й поза цими двома ареалами є багато окремих міст, де новітні виробництва також набули значного розвитку.

Сільське господарство США виробляє продукцію для власних потреб і на експорт. Цьому сприяє природне середовище та ефективне господарювання. Якщо в Індії один селянин обробляє 1 га землі, то один фермер США — 50— 60 га. Американські ферми високомеханізовані, мають прекрасну енергетичну, інфраструктурну і наукову забезпеченість. Для підтримки фермерів уряд уже протягом кількох десятиліть щорічно надає їм багатомільярдні субсидії. Проте і в цих умовах традиційні сімейні ферми з наділами по 64 га землі не витримують конкуренції й розорюються. їх стає дедалі менше. У 1950 р. налічувалось 5,6 млн.ферм, нині — 2,1 млн. Більша частина товарної продукції давно вже надходить від великих господарств, які використовують найману робочу силу. Безпосередньо в сільськогосподарському виробництві працює понад 3 млн. осіб. їх доповнюють майже 20 млн. тих, хто обслуговує сільське господарство, переробляє та реалізує його продукцію.

Дата добавления: 2015-05-24