Білорусь 2 страница

У структурі паливного балансу основні види палива — нафта, газ, торф. Масштаби власного видобування нафти й газу незначні, тому вони надходять в основному з Росії. Електроенергетика представлена пере важно тепловими електростанціями. ГЕС великого значення не мають.

Сільське господарство. Білорусь спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, свинарстві, виробництві льону й картоплі. Сільськогосподарські угіддя складають 9,5 млн.га; з них на ріллю при падає 6,2 млн, на сінокоси -1,4 млн, на пасовища — 1,8 млн.га. У структурі посівних площ переважають зернові культури (майже 50 %): жито, пшениця, яровий ячмінь. Під картоплею — понад 700 тис. га, і розміщено цю культуру повсюдно. Провідна технічна культура — льон-довгунець; більшість його посівів зосереджено у Вітебській області, а також у північних районах Могильовської, Мінській, Гродненській областях. Посіви цукрових буряків зосереджено у Брестській, Мінській та Гродненській областях.

Тваринництво молочно-м'ясної спеціалізації розвинуте повсюдно. Частка свинарства у виробництві м'яса — близько 40 %. Питома вага продукції тваринництва у вартості всієї продукції сільського господарства становить більше 70 %. Поблизу великих міст побудовано птахофабрики.

Транспорт. Білорусь має добре розвинуту транспортну мережу, представлену залізничним, автомобільним, річковим, авіаційним і трубопроводним транспортом. Загальна протяжність залізниць — 5,5 тис. км. Провідні позиції в перевезенні вантажів і пасажирів належать залізничному й автомобільному транспорту. Загальна довжина автошляхів з твердим покриттям перевищує 40тис. км. Для судохідства використовуються ріки Березань, Дніпро, Прип'ять, Сож. Найбільше вантажів, в основному будівельних і лісових, перевозиться річками Дніпровського басейну. Через територію країни проходять експортні трубопроводи: нафтопровід "Дружба" і газопроводи "Сяйво Півночі" і "Ямал — Європа".

Зовнішньоекономічні зв'язки. Білорусь відчуває велику потребу в паливно-енергетичних ресурсах, прокаті, трубах, яка задовольняється за рахунок імпорту з інших країн, в основному з Росії (більше 60 %). Приблизно стільки ж продукції Білорусь ви возить до Росії. Із Росії до Білорусі надходять нафта, природний газ, кам'яне вугілля, прокат чорних металів, кольорові метали, ділова деревина й пиломатеріали, цемент, машини та обладнання, риба й рибопродукти, овочі, товари народного попиту. Своєю чергою, Білорусь вивозить до Росії вантажні автомобілі, трактори, металорізальні верстати, обчислювальну техніку, хімічну продукцію, шини, льоноволокно, картоплю, м'ясо-молочну продукцію, товари народного вжитку.

Основні статті експорту — продукція машинобудування, транспортне обладнання, нафтопродукти, хімікати, харчові продукти.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. З трансформацією економіки та переходом її на ринкові відносини життєвий рівень населення знизився і значно відстає від розвинутих країн.

У Білорусі 59 вищих навчальних закладів. В Мінську — державний університет, політехнічний інститут, сільськогосподарська академія; У Вітебську — педагогічний інститут, технологічний інститут легкої промисловості; в Гомелі — університет; у Гродно — педагогічний і медичний інститути та ін.

Найкращими білоруськими офіційними періодичними виданнями є газети: "Советская Белоруссия", "Звязда", "Республика", "Народная газета". У Білорусії діє Національна державна телерадіокомпанія. Тільки один телевізійний канал державний, п'ять каналів комерційних. Телебачення представлене одним державним телеканалом. Працюють дві програми радіомовлення. Інформаційні агентства "Бел тал" (державне) і "Белапан" (комерційне).

Німеччина(ФРН)

Географічне положення та основні відомості про країну. Німеччина знаходиться в Західній Європі і межує з дев'ятьма країнами. На півночі вона має широкий вихід до Північного та Балтійського морів, а з них—у Світовий океан; на сході межує з Польщею, на південному сході — з Чехією, на півдні — з Австрією та Швейцарією, на південному заході — з Францією, на заході — з Люксембургом, Бельгією та Нідерландами, на півночі — з Данією. Центральне розміщення Німеччини в сучасній Європі дуже вигідне для її розвитку і міжнародного співробітництва.

Територія — 356,96 тис. км². Столиця — Берлін (3,5 млн.жителів). Адміністративно-територіальний поділ — 16 земель. Населення — 82,5 млн.осіб (2003 p.). Державна мова — німецька. Релігія — християнство. 30 млн.жителів — протестанти, 28 млн.— католики. Грошова одиниця — євро.

ФРН — федеративна держава, кожна земля якої має власні конституцію, парламент і уряд. Глава держави — федеральний президент. Виконавча влада належить федеральному уряду, на чолі якого стоїть федеральний канцлер, який обирається бундестагом більшістю голосів за пропозицією президента. Верховний законодавчий орган ФРН на рівні федерації — парламент, який складається із двох палат — бундестага (палати депутатів), який обирається загальним таємним голосуванням населення, і бундесрата (палати земель), члени якого призначаються земельними урядами. Кожна земля має свою конституцію, парламент і уряд.

Політичні партії: Християнсько-демократичний союз, Християнсько-соціальний союз, Вільна демократична партія, Республіканська партія, Партія "зелених", Партія демократичного соціалізму, Націонал-демократична партія, Республіканська партія та ін.

У ФРН налічується до 700 молодіжних організацій, союзів і груп. Найчисленніша і найвпливовіша профспілкова організація — Об'єднання німецьких профспілок.

Природні умови та ресурси. За рельєфом Німеччину можна поділити на дві частини: північну — низовинну та центральну й південну, що зайняті височинами і горами. На півночі країни — Північнонімецька низовина. У центральній частині — невеликий масив Гарц (1142 м). На заході середньої частини знаходяться Рейнські Сланцеві гори (747 м), на сході — Тюрінгснський Ліс і Рудні гори. На південному заході здіймаються гори Шварцвальд (1493 м). На півдні Баварське плоскогір'я закінчується північними відрогами Альп з найвищою вершиною Німеччини горою Цугшпітце (2963 м).

Клімат Німеччини помірний. З віддаленням від морів він змінюється від морського до перехідного від морського до континентального. Циклони з Атлантики приносять тепло й вологу. Середні температури січня змінюються ВІД Одо —2 °С. У липні середні температури на півночі +16, +17 °С, на півдні +18, +20 °С. Річна сума опадів на рівнинній частині 600— 700 мм, у горах до 1600—2000 мм.

Німеччина має густу річкову мережу. Річки повноводні, більшість їх належить до басейну Північного моря (Рейн, Везер, Ельба). На півдні Дунай та його притоки відносять до басейну Чорного моря. Живлення річок в основному дощове і снігове. Найбільші озера знаходяться на півдні (Боденське та ін.). Значна кількість озер є й на півночі.

На півночі Німеччини переважають підзолисті ґрунти. Тут вони чергуються з торфово-болотними ґрунтами. На південь і на Баварському плоскогір'ї переважають бурі лісові грунти. На схилах гір і в міжгірських улоговинах теж поширені бурі лісові ґрунти. З висотою їх заступають підзолисті та гірсько-лугові ґрунти.

Майже 30 % території Німеччини вкрито лісами, здебільшого насадженнями хвойних порід. На півночі переважає сосна, в центральній частині країни та на півдні — ялина. Природні широколистяні ліси трапляються рідко. У гірських районах збереглися окремі масиви букових лісів, які з висотою поступаються місцем ялиново-ялицевим. В Альпах на вершинах гір — субальпійські та альпійські луки.

У минулому ліси Німеччини мали багатий тваринний світ. Нині великі хижаки (ведмідь, вовк, рись) трапляються рідко. У лісах розводять тварин, що мають значення для розвитку мисливства, — благородних оленів, козуль, кабанів, зайців, ланей, серн, муфлонів, куріпок, фазанів. Водяться борсуки, лисиці, їжаки, а також птахи: тетеруки, глухарі, вальдшнепи. На морському узбережжі — колонії водоплавних птахів.

Велика увага в країні приділяється охороні природи. Створено десятки природних парків і заповідників. З-поміж них найвідоміші — Гарц, Пфальцський Ліс. Величезної шкоди лісам завдають вихлопні гази автомобілів і кислотні дощі.

Країна достатньо забезпечена водними ресурсами. У прибережних водах морів виловлюють оселедців, тріску, макрель та інші вили риб. Є значні рекреаційні ресурси, представлені джерелами мінеральних вод. У країні чимало пам'яток історії та архітектури, що приваблюють мільйони туристів. Найважливіший вид корисних копалин — кам'яне вугілля Рурського та Саарського басейнів. Є значні запаси калійних солей на півночі країни. Країна багата також на бурс вугілля. У північній частині відкрито незначні родовища нафти й газу. В південній гірській частині країни знаходяться різноманітні родовища рудних корисних копалин (свинцево-цинкові, залізні, уранові руди). Майже скрізь є родовища будівельних матеріалів. Відкрито поклади флюориту, графіту тощо.

Населення. За чисельністю населення Німеччина посідає перше місце в Європі. Переважна більшість (92%) — німці. У ФРН проживає близько 100тис. лужицьких сербів (землі Бранденбург і Саксонія) і 50 тис. датчан (північні райони землі Шлезвіг-Гольштейн).

Середня густота населення — більше 230 осіб на 1 км². Значно вища вона в прирейнських районах, найбільш розвинених у промисловому відношенні. Так, у землі Північний Рейн-Вестфалія, включно з Руром, середня густота досягає 500 осіб на 1 км², в Гессені — близько 300 осіб на 1 км². У напрямках на північ, схід і південь вона падає: на півночі Нижньої Саксонії та в гірських районах півдня країни — до 50—70 осіб на 1 км².

ФРН — країна з високим рівнем урбанізації. У містах проживає майже 90 % населення. Найбільші, крім столиці — Берліна, міста: Гамбург (1,7 млн. жителів), Мюнхен (1,2 млн.), Кельн (близько 1 млн.). Великі міста виросли головно на берегах Рейну та біля моря. Особливо багато їх у межах Рурського індустріального регіону. Тут вони розмішені на невеликій відстані один від одного і подекуди утворюють суцільний міський район. Найбільші міські агломерації: Рейнсько-Рурська, Рейнсько-Майнська і Штутгартська.

У структурі населення значну групу складають іммігранти, переважно з країн Південної Європи і Туреччини.

Господарство. За обсягом ВВП (2150,5 млрд дол. США, 1998 p.) і промислового виробництва ФРН посідає І-ше місце в Європі й 3-тє серед провідних країн світу (після США та Японії"). Частка ФРН становить близько 7,8% світового ВНП і 28 % ВНП країн ЄС. Після об'єднання Німеччини 1990 р. східні землі перейшли на ринкову економіку. В нових федеральних землях виробляється 7,7 % ВВП країни.

Промисловість. Німеччина має найбільш розвинуту індустрію в Європі. їй належить одне з перших місць у Європі за виробництвом автомобілів і одне з перших місць у світі за виробництвом хімікатів, пластиків і фарб. Високим рівнем розвитку відзначаються металургійна, хімічна, електротехнічна, машинобудівна галузі, будівельна промисловість. У 1995 р. вироблено 42,1 млн.т сталі, 5 млн.автомобілів, 580 млрд кВт ∙ год електроенергії. Частка ядерної енергетики становить 11%. Основними енергоносіями є вугілля (33 %), нафта і газ. Німеччина славиться на весь світ своїми пивом, винами й ковбасами. Найбільший промисловий район Німеччини — в басейні річки Рур.

Понад 4/5 кам'яного вугілля у ФРН видобувається в Рурському басейні, 1/10 — в Саарському. Власне видобування нафти незначною мірою забезпечує потреби країни. Найбільші центри нафтопереробки — Кельн, Карлеруе, Інгольштадт, Гамбург. Основу електроенергетики складають ТЕС. Підприємства чорної металургії зосереджені в Рурі та Саарі. Заводи повного циклу є в Нижній Саксонії, в Баварії (Зальцбах) і Бремені. Кольорова металургія працює на імпортній первинній сировині, власному та імпортному ломі кольорових металів. Алюміній виплавляється в землі Північний Рейн-Вестфалія на заводах в Ессені, Ферді, Норді, Гамбурзі й Штаде. Виплавку чорної міді зосереджено в Гамбурзі та Рурі. Центри виробництва рафінованої міді: Гамбург, Ліонен, Дуйсбург, Любек. Підприємства машинобудування й металообробки є майже в усіх містах ФРН. Райони багатогалузевого машинобудування: Нижньорейнсько-Рурський, Штутгартський та Рейнсько-Майнський (із центром Франкфурт). Найбільші центри машинобудування — Берлін, Мюнхен, Нюрнбергг, Франкфурт, Кельн, Гамбург, Кіль, Бремен, Магдебург, Лейпциг, Дрезден. Значні центри хімічної промисловості — Берлін, Кельн, Лейпциг, Дрезден, Франкфурт. Майже 4/5 підприємств текстильної промисловості зосереджено в трьох землях — Північний Рейн-Вестфалія, Баден-Вюртемберг і Баварія. Швейна промисловість тяжіє до великих міст. Значним спеціалізованим центром взуттєвої промисловості є м. Пірмазенс у Рейнланд-Пфальці.

Сільське господарство. ФРН має високопродуктивне сільське господарство, що виробляє 14 % ВНП (з урахуванням частки переробних галузей). У ньому працюють майже 5% зайнятих. Потреби населення у продуктах харчування покриваються за рахунок власного виробництва на 93 %. Основною галуззю сільського господарства ФРН є тваринництво (67 % загального обсягу реалізованої сільськогосподарської продукції). Середній рівень споживання м'ясних продуктів — 97 кг на рік. Середня врожайність зернових 67,4 ц/га.

Транспорт. Основа транспортної системи ФРН — федеральні залізничні колії, що є власністю держави. їхня протяжність — 40,9тис. км, 16 тис. км із них електрифіковані. Обсяг перевезень — 103 млрд. т/км. Автомобільний парк — 49 млн. машин, із них 40 млн. — легкові; автошляхи всіх класів — 230 тис. км, із них швидкісні — II тис. км. Торговий флот налічує 774 судна загальним тоннажем 5,28 млн. бр.-рег. т. Найбільші порти: Гамбург, Бремен, Росток, Варнемюнде, Вісмар, Штральзунд, Засніц.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Зовнішньоторговий оборот ФРН І999р. досяг 1013 млрд. дол. США (експорт — 541 млрд, імпорт—472 млрд). Основними партнерами є країни ЄС — більше 50 % обороту. Основні статті експорту — продукція машинобудування, транспортне обладнання, продукція текстильної промисловості, залізо, сталь, вино, буре вугілля.

Туризм. Туристична індустрія дає ФРН значні прибутки. У1997 р. іноземні туристи, які відвідали Ф РН, залишили в країні біля 20 млрд марок. Найпопулярніші для туристів місця — Балтійське узбережжя, Саксонська Швейцарія, район Боденського озера, передгір'я Альп, Гарц, долини річок Мозелю, Неккару, Майну та ін.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Середня заробітна плата осіб найманої праці в західних землях ФРН 1997 р. становила 512 і марок, у східних землях — 3765. Середня пенсія за віком: у західних землях 1995 р. — 1887 марок, у східних — 1120 марок. Пенсійний вік чоловіків—65 років, жінок — 60 років. Середня тривалість робочого тижня в осіб найманої праці — 37 год. Оплачувана відпустка — 30 робочих днів (6 тижнів). У ФРН майже 3,5 млн.безробітних. На оплату квартири й комунальних послуг середня німецька сім'я витрачає 28 % місячного бюджету. До 40 % західних і 25 % східних німців живуть у власних квартирах та будинках.

Найбільші університети ФРН (за кількістю студентів): Кельнський — 60 тис, Мюнхенський — 58 тис, Берлінський (Вільний) — 44 тис, Мюнстерський — 42 тис, Гамбурзький — 41 тис, Боннський — 36 тис

ФРН має досить розвинуту мережу засобів інформації, посідаючи за цим показником одне з провідних місць у світі. На 1 тис. жителів у середньому припадає 500 примірників газет і 600 телевізорів. З-поміж газет за тиражем (у тисячах примірників) перед ведуть "Більд цайтунг" — 4500, "Зюддойче цайтунг" — 490, "Франкфуртер Альгемайне" — 391, "Вельт" — 206. Найбільші щотижневі журнали (тираж у мільйонах примірників): "Штерн" — 1,3, "Шпігель" — понад 1, "Фокус" — 0,75.

Телевізійна мережа ФРН має складовими загальнонаціональні програми наземного мовлення АРД і ЦДФ, програми регіональних телестудій, значне число супутникових каналів. Більше 1/3 жителів ФРН користуються системами кабельної телевізії. Радіомовлення складається з програм земельних телерадіокомпаній, загальнонаціональної радіостанції "Дойчландфунк", радіостанції "Дойче веле" (мовлення на зарубіжжя) і приватних станцій, які ведуть мовлення на регіональному рівні. Національне інформаційне агентство — Дойче Прессе Агентур (Д ПА).

Росія (Російська Федерація)

Географічне положення та основні відомості про країну. Росія — євразійська держава; 1/3 її території належить до Європи, 2/3 — до Азії. На північному заході вона межує з Норвегією та Фінляндією, на заході — з Естонією, Латвією, Білоруссю, Литвою та Польщею (Калінінградська область), на південному заході — з Україною, на півдні — з Грузією, Азербайджаном, Казахстаном і Монголією, на південному сході —з Китаєм і КНДР. Має морські кордони із США (Аляска) та Японією. Географічне положення різних частин цієї держави доволі відмінне. Величезні простори півночі та сходу Росії значною мірою відірвані від її західної, найосвоєнішої та найзаселенішої частини.

Територія — 17 075 тис. км². Столиця — Москва (8,6 млн.жителів із населеними пунктами, підпорядкованими міській адміністрації).

Федеративний устрій. До складу Російської Федерації входять: 21 республіка, одна автономна область (Єврейська), 10 автономних округів, 6 країв, 49 областей. Міста федерального підпорядкування — Москва, Санкт-Петербург. Грошова одиниця—рубль (1 рубль = 100 копійкам). Державна мова РФ — російська.

У 2000 році на території Росії утворено 7 федеральних округів — верхніх "поверхів" її адміністративно-територіального поділу: Центральний (центр — Москва); Північно-Захід-ний (центр — Санкт-Петербург); Північнокавказький (центр — Ростов-на-Дону); Приводзький (центр — Нижній Новгород); Уральський (центр — Єкатеринбург); Сибірський (центр — Новосибірськ); Далекосхідний (центр — Хабаровськ).

В кожному із семи федеральних округів призначається повноважний представник президента, в задачі якого входять організація контролю за виконанням законів Федерації, рішень та указів президента і уряду, федеральних органів, взаємодія з органами державної влади суб'єктів Федерації і контроль за ними. У федеральних округах передбачено створення потужного прокурорського нагляду за виконанням суб'єктами Федерації законів Росії і постанов федеральних властей. Все це, на думку авторів реформи адміністративно-територіального устрою, має служити зміцненню єдності Російської Федерації.

Росія — федеративна республіка. Глава держави — президент, який обирається на основі всенародного голосування. Представницький і законодавчий орган РФ — Федеральні збори (парламент), який складається з двох палат: Державної Думи (450 депутатів) і Ради Федерації. Уряд РФ здійснює виконавчу владу.

Природні умови та ресурси. Росія — переважно рівнинна країна. Близько 70 % її території — рівнини і плоскогір'я: Східноєвропейська, Західносибірська рівнини, Середньосибірське плоскогір'я. На останньому височать окремі припідняті масиви — плато Путорана, Єнісейський кряж тощо. Гірські системи здіймаються на південному заході (Кавказ), півдні (Алтай, Саяни), на сході (Верхоянський хребет, Джуг-джур тощо), південному сході (Сіхоте-Алінь). Найвища точка Росії — гора Ельбрус (5642 м) знаходиться на Кавказі.

Більша частина Росії лежить у помірному поясі. Острови Північного Льодовитого океану та його узбережжя — в арктичних і субарктичних поясах, а вузька смуга Чорноморського узбережжя Кавказу — в субтропічному поясі. Континентальність клімату зростає з заходу на схід. У європейській частині він помірно континентальний, а в Східному Сибіру — різко континентальний. Південна частина Далекого Сходу має мусонний клімат. Середні температури липня коливаються від +25 °С на Прикаспійській низовині до +1 °С на північному узбережжі Сибіру. Середні температури січня змінюються від 0, —5 °С на заході країни до -40, -50 °С на сході Якутії (Сахи). Найбільше опадів випадає в горах Кавказу та Алтаю — до 2000 мм, найменше (120—150 мм) — на Прикаспійській низовині.

У Росії — близько 120 тис. річок, довжина яких перевищує 10 км. Загальна їх протяжність — понад 2,3 млн.км. Більшість цих річок належать до басейну Північного Льодовитого океану (Північна Двіна, Печора, Об, Єнісей, Лена, Індигірка, Колима тощо). Значна частина їх несе води до Тихого океану, де вирізняється могутній Амур. Порівняно невеликі річки (Дон, Кубань, Нева) належать до басейну Атлантичного океану. До басейну внутрішнього стоку відносять Волгу. В Росії близько 2 млн.озер, солоних і прісних. Найбільші з них — Каспійське море, Байкал, Ладозьке, Онезьке, Таймир. Утворені й величезні штучні водосховища — Куйбишевське, Волгоградське, Красноярське, Братське тощо.

Ґрунтовий покрив Російської Федерації не надто різноманітний. На півночі країни переважають арктичні й тундрові ґрунти. На більшій частині Східного Сибіру та Якутії — мерзлотно-тайгові ґрунти. На півночі та в центральній частині зони від кордонів із Фінляндією, країнами Балтії та Білоруссю аж до Єнісею тягнеться смуга підзолистих грунтів. На південь од них залягають сірі лісові та чорноземні, ще далі на південь — каштанові ґрунти.

Рослинність на рівнинах має яскраво виражений зональний характер. У зоні арктичних пустель на крайній півночі країни — дуже бідна: складається з лишайників і мохів. На південь, у зоні тундри, рослинність більш різноманітна: до мохів і лишайників тут долаються низькорослі чагарники, берези, верби і трав'янисті рослини. В лісотундрі чергуються безлісі ділянки з рідколіссям із берези, ялини й модрини. Близько 65 % території Росії — в зоні лісів. На півночі її переважають ялина та ялиця, на сході — кедр, за Єнісеєм — сибірська й даурська модрини. На південь від тайги у зоні мішаних лісів до хвойних порід додаються береза, осика і дуб. У лісостеповій зоні діброви чи березові ліси чергуються з різнотравними луговими степами. У степовій зоні домінують різнотравно-злакові рослини. На Прикаспійській низовині — напівпустельна рослинність із полину, злаків, солянок. У горах рослинність набуває вигляду висотних поясів.

Розподіл тварин теренами тісно пов'язаний з географічним и зонами. В зоні арктичних пустель і тундри водяться песець, лемінг, північний олень, полярна сова тощо; у лісовій зоні — лось, рись, соболь, бурий ведмідь, білка; у Східному Сибіру — марал, кабарга, колонок. На Далекому Сході до них додаються уссурійський тигр, чорний ведмідь, єнотоподібний собака тощо. У лісостеповій, степовій та напівпустельній зонах переважають дрібні гризуни.

У різних частинах Росії створено об'єкти природоохоронного фонду загальною площею понад 5 млн.га.

Природно-ресурсний потенціал Росії величезний. Річки судноплавні на відстані понад 400 тис. км. Вони та великі озера є також джерелом водопостачання та зрошення. Річки, особливо на сході країни, дуже багаті на гідроресурси. Надзвичайно великі лісові ресурси, які мають світове значення. Добре забезпечена Росія і паливно-енергетичними ресурсами. Серед кам'яновугільних басейнів вирізняється Кузнецький, буровугільних — Кансько-Ачинський. Світове значення мають родовища нафти й газу (Західносибірська, Волго-Уральська, Північнокавказька й Тімано-Печорська нафтогазоносні провінції). Величезними є поклади торфу. Родовища залізних руд також великі (Курська магнітна аномалія). Найрізноманітніші поклади руд кольорових металів (Урал, Західний та Східний Сибір). Є значні поклади кам'яної й калійної солей, апатитів, сірки, азбесту, алмазів. У різних частинах країни знайдено родовища різноманітних будівельних матеріалів.

Населення. Його чисельність — 144,6 млн

осіб (2003 p.). Останнім часом зменшується народжуваність, зростає смертність. Лише за 1992—1998 pp. населення країни скоротилося на 2 млн. осіб. У Росії налічується більш як 130 народів, що належать до чотирьох мовних сімей: індоєвропейської(89 % населення), алтайської (6,8 %), кавказької (2,4 %) та уральської (1,8 %). До найчисленніших відносять: росіян — 119,8 млн, татар — 5,5 млн, українців -4,3 млн, чувашів — 1,7 млн, башкирів-1,3 млн.осіб. У структурі населення чоловіки складають 47 %, жінки — 53 %. У містах проживає 73 % населення. Найбільші міста, крім Москви, — Санкт-Петербург (4,7 млн.), Нижній Новгород, Новосибірськ, Єкатеринбург, Самара, Челябінськ, Омськ, Перм, Казань, Уфа. В Росії нараховується із міст-мільйонерів і більше 20 міст з населенням від 500 тис. до 1 млн. жителів.

Чисельність економічно активного населення становить 49 % від усього населення. Налічується 13 073 релігійні об'єднання, утому! числі: Російської православної церкви — 7195, римсько-католицької церкви — 164, мусульман — 2497, буддистів — 124, Української православної церкви — Київського патріархату -6, баптистів — 677, адвентистів — 222, лютеран — 141, п'ятдесятників — 136.

Населення розміщене нерівномірно. У Європейській частині Російської Федерації проживає 78,5 % населення, а в азійській (в Сибіру і на Далекому Сході) — 21,5 %. Середня його густота — 8,7 осіб на 1 км². У європейській частині Росії — 27 осіб на 1 км², в азійській — менше 2 осіб на 1 км². Основна зона розселення охоплює європейську частину країни, зі винятком півночі. В азійських районах вона звужується і тягнеться смугою на півдні Сибіру та Далекого Сходу. До цієї широтної зони належить 34 % території країни. В її межах про живає майже 138 млн.осіб. На північ від основної зони розселення й господарського освоєння простягається зона півночі, що охоплює 64 % території Росії. Тут концентруються найважливіші ресурси країни, а проживають 10 млн.осіб за середньої густоти 0,9 особи на 1 км². Розселення тут вибіркове, осередкове – поблизу великих ресурсних баз, по долинах річок і вздовж транспортних шляхів, поблизу портів. Життя в зоні півночі вимагає великих витрат на одежу, харчування, опалення тощо.

Господарство. Росія — індустріально-аграрна країна. В ній здійснюється перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки. Нині економіка Росії переживає кризу. Причин тому багато, а найперша з них — монополізація економіки. У машинобудуванні, наприклад, 72 % продукції вироблялося на заводах-монополістах, які могли нав'язувати споживачам будь-які ціни та будь-які товари. Розпад СРСР призвів до розриву економічних зв'язків між підприємствами нових незалежних держав. У Казахстані, скажімо, вважають, що 85 % падіння виробництва в цій республіці зумовлено саме цим. Ще одна причина кризи гіпертрофована мілітаризація економіки. У кінцевій продукції машинобудування частка військової техніки (за вартістю в цінах світового ринку) становила близько 65 %, тоді як виробництво обладнання для всіх галузей народного господарства — тільки ЗО %. Жалюгідно малою була частка виробництва товарів народного споживання (всього 5—7 %; у США—близько 25 %). Оборонний комплекс поглинав більш як 70 % усіх науково-технічних розробок Росії.

Економічну і соціально-політичну кризу поглибила відстала структура економіки, в якій переважали видобувний (сировинний) сектор і військово-промисловий комплекс. Найближчими пріоритетами структурної політики є: розвиток паливно-енергетичного комплексу, розвиток сільського господарства, конверсія військового виробництва, модернізація та розвиток комунікацій, соціальна переорієнтація, модернізація виробничого апарату, випереджувальний розвиток наукомістких технологій.

Про структури виробництва Росії можна судити з числа зайнятих в економіці (1995 p.): усього зайнятих — 67,1 млн.осіб, у тому числі в промисловості — 25,6 %, у сільському та лісовому господарстві — 15,7, у будівництві — 9,6, на транспорті — 6,5, в торгівлі — 9,9, в науці та науковому обслуговуванні — 2,5 %.

Промисловість. У структурі промисловості Росії чільне місце належить паливно-енергетичному комплексові, у складі якого вирізняються нафтова, газова, вугільна галузі промисловості та електроенергетика. Видобувається більше 300 млн. т нафти. На основних базах Росії видобування нафти складає: Західносибірська — 200 млн. т, Татарстан — 80 млн. т, Башкирія — 16 млн. т. Експорт нафти Росії перевищує 100 млн. т.

Промислові запаси газу Росії сягають 50 трлн м³. Розвідано 700 родовищ. Видобувається біля 600 млрд. м³ газу. Основна газодобувна база Росії — Західносибірська (88 % загальноросійського видобутку). Друга база — Оренбурзько-Астраханська. У перспективі посилиться роль півострова Ямал та Вілюйської улоговини. У РФ розміщена система магістральних газопроводів — Центральна, Поволзька, Сибір — Центр та ін. Функціонують газопроводи до сусідніх країн, а також газопроводи Уренгой — Західна Європа, Ямбург — західний кордон, "Ямал—Європа" та ін. Довжина газопроводів складає 80 тис. км.

Загальні запаси вугілля в Росії складають 6,8 трлн т, у тому числі 288 млрд т — промислові. Видобувається 240 млн.т вугілля. Основні райони добування вугілля в Росії зосереджені в Сибіру, на Далекому Сході, на Уралі та в європейській частині країни. 54,6 % вугілля добувається відкритим способом, у тому числі в Кансько-Ачинському басейні — 100 %, у Кузбасі — 46, на родовищах Уралу—6, на Далекому Сході — 80 %.

У Росії виробляється 780 млрд кВт ∙ год електроенергії (1992 р.). На теплові електростанції припадає 70 % виробленої електроенергії, на ГЕС — 20, на АЕС — 10 %. Найбільші теплові електростанції Росії: Сургутська (потужністю4,8 млн. кВт), Костромська, Рефтинська. Найбільші ГЕС Росії побудовано на Єнісеї — Красноярську (6 млн. кВт), Саянську (6,4 млн. кВт) та Ангарі — Братську, Усть-Ілімську. Створено каскад ГЕС на Волзі. У РФ діють 9 великих АЕС: у Центральній Росії — Курська (4 млн.кВт), Смоленська, Тверська, Нововоронезька, АЕС поблизу Санкт-Петербурга; на Поволжі — Балаковська, на Уралі — Білоярська і на Кольському півострові. Невелику атомну ТЕЦ створено на північному сході Росії.

Дата добавления: 2015-05-24