Трипільської культури

Близько 7 тисяч років тому пізній палеоліт змінився новим історичним періодом, який відомий науці під назвою неоліту 3, що характерний переходом населення цієї епохи від збиральництва, полювання і риболовлі до скотарства та землеробства.

Неоліт характеризується переходом від родинно-побутового суспільного устрою до племінного. Більш високий рівень мови і мовлення населення України епохи неоліту розширив можливості розвитку культури, мистецтва, первісної науки (відповідно до рівня розвитку суспільних взаємин), у формі зведень спостережень і досвіду, що передавалися новим поколінням як легенди, навчання і виховання підростаючого покоління. У роки неоліту були закладені і сформовані основні ознаки праукраїнської цивілізації.

Племена, що населяли територію сучасної Правобережної України в кінці ІУ тис. до н.е., проіснували до 11 тис. до н.е. і увійшли до історії під назвою народу трипільської культури (від назви села Трипілля, Київської обл., де в кінці XIX ст. були вперше відкриті рештки поселень цих племен праукраїнців).

Докладний розгляд життя і побуту населення України від найдавніших часів дає змогу простежити формування національної педагогічної думки, її зародку, етапів розвитку, витоки української школи, освіти і педагогіки.

Залучення досягнень археології, історії, мовознавства, археографії і палеографії дозволяє відновити, а то й реанімувати народно-педагогічні уявлення наших далеких пращурів. Усе сміливіше висловлюється думка про існування протописемності у трипільців (праукраїнців).

Історія трипільських племен залишила нерозгадані, нерозшифровані письмові послання. Шляхом достовірного розшифрування писемності праукраїнців трипільської культури з’ясовується, про що вони бесідували зі своїми богами, що вважали моральним, а що аморальним, які методи виховання і навчання існували.

Розкопки неолітичних пам’яток культури свідчать, що населення України степової смуги в У-ІУ тис. до н.е. мало домашніх тварин, зародки землеробства, первісний агрономічний і астрономічний календарі (систематичні, науково організовані спостереження, результати яких письмово оформлені), надзвичайно високий рівень культури, вірування, моралі, і найголовніше – населення України епохи неоліту перейшло на сформовану в ті роки праукраїнську давню мову1. Останні дослідження вчених доводять, що українській мові не менше 5 тисяч років2.

Трипільці вирощували пшеницю, ячмінь, просо, урожай збирали серпами із кремінними лезами. Розведення великої рогатої худоби, коней, свиней, догляд за житлом потребували нових знань, якісно нових умінь і навичок, нового підходу до постановки навчання і виховання підростаючого покоління населення України трипільського періоду.

Праукраїнці епохи неоліту уже мали свою релігію, віровчення. Великий пантеон небожителів наділявся значною кількістю легенд, міфів, переказів. Давні українці трипільської культури розпочинали виховання своїх дітей розповідями про рід, пращурів, сповіщали своїм чадам легенди про перших людей, про світобудову, про своїх богів і небожителів, закладаючи основи світогляду й моралі.

Неоліт характерний матріархальними суспільними взаєминами, які існували і в праукраїнців трипільської культури, що справляло значний вплив на побудову, зміст і методи виховання дітей. Надзвичайно довга епоха матріархату визначила жінку-матір учителькою-наставницею своїх дітей, і в першу чергу дівчаток, яких навчали гаптуванню, вишиванню, ткацтву, ліпленню з глини посуду, іграшок, культових фігурок.

Цікаве питання, чи існували школи для дітей трипільців? Як відомо, для створення школи повинні історично скластися певні умови: достатній ступінь розвитку засобів виробництва, знарядь праці та різних видів господарської діяльності; високий рівень духовної культури населення; наявність мови, яку розуміла б більшість населення; перехід писемності від примітивних її форм до виразних знаків; багатоплановість виробничої діяльності населення, розмаїття народних традицій, обрядів і ритуалів, сформованість стійких сімейних стосунків та ін. Усі ці умови в населення України епохи неоліту існували. А тому ми можемо вести мову про навчання дітей трипільців багатьом видам діяльності і професійним навичкам та умінням у спеціальних навчальних закладах.

Причиною того, що досі не знайдено жодного підручника чи посібника для тогочасних шкіл, може бути те, що всі вони, як і унікальні духовні книги епохи неоліту, знищені під час хрещення Київської Русі в 988р.

Праукраїнці готували своїх дітей до різноманітної діяльності – ведення домашнього господарства, посильної участі в основних видах господарського життя, хатніх промислів і ремесел, участі в традиційних дійствах тощо. Зміст і характер виховання визначалися умовами життя і виробничою діяльністю дорослих.

На останніх стадіях матріархату з’явилися перші заклади для життя й виховання дітей – будинки молоді (окремі для хлопчиків і дівчаток), де, під керівництвом старшин роду, дітей готували до життя та праці. Коли підростаюча людина досягала певного віку, набувала життєвого досвіду й трудових навичок, то переходила в групу повноцінних трудівників. Юнак чи дівчина, які повинні були стати повноправним членом роду, піддавалися спеціальному обряду – ініціації (своєрідна церемонія посвячення, екзамен на зрілість).

Тож система виховання і освіти праукраїнців існувала уже в ІУ-Ш тис. до н.е. Пізніше в більшості районів Лівобережжя України проживали скотарські племена ямної, катакомбної, зрубної та інших культур, які були досвідченими скотарями і майстрами уже бронзового литва. Родовий лад цих племен був патріархальним.

Патріархат характерний створенням одношлюбної сім’ї – моногамії. Батько (чоловік, глава сім’ї і всієї родини) посідав ключові позиції в господарській діяльності, організації міжплемінних взаємин, військових діях (конфліктах), у сім’ї. Батьківський рід (патріархат) сприяв розповсюдженню знарядь праці з міді й бронзи. На зміну неоліту прийшов бронзовий вік (111 – початок 1 тис. до н.е.), а за ним – залізний.

Формування української народності – довготривалий і складний процес, який особливо пожвавішав у 111-1У ст. н.е., коли намітились певні риси першоукраїнських східнослов’янських племен, розвитку їх мови, спільної духовності, культури, господарської діяльності, школи й освіти. З появою й зміцненням міст зростає мережа шкіл грамоти, шкіл ремесел і промислів, з’являються школи для підготовки духовних осіб. Це був час, коли першоукраїнська писемність розвивалася активно й плідно, відбувалися певні реформації, зміцнювалися зв’язки між слов’янськими союзами.

Докняжа доба – початок 1 тис. до н.е. – характерна розквітом природничонаукових знань, які хоча й не розчленовувалися на окремі галузі, усе ж активно протистояли марновірству і забобонності, сприяли осмисленню й трактуванню явищ природи. Остаточно сформувалась і розквітла народна метрологія, методи обчислення, форми запису результатів розрахунків, обчислень тощо. Математична освіта, як свідчать археологічні дослідження, була доступна широким верствам населення, людям різних професій (зарубки на побутових предметах, колодах і палицях, записи на берестяних грамотах тощо). Українці докняжої доби широко застосовували знання з фізики і механіки, хімії, користувалися верстатами, володіли ливарним мистецтвом, будівельною і архітектурною майстерністю.

Добре розгалужене багатогалузеве народне господарство не могло існувати без школи, відповідної науки, у тому числі й науки педагогіки. І ці інститути діяли, але повного розквіту досягли у період виникнення і розквіту Київської Русі (першого державного утворення українського народу), за яким закріпилася назва княжої доби.

Досить цікава закономірність паралелізму, що спостерігається в історії розвитку первісних та родових племен, їх досвіду та традицій сімейного і суспільного виховання. Племена відзначалися окремим оригінальним побутом, власними звичаями, віруваннями, обрядами, що становить поняття культури, суспільно-педагогічним досвідом і широкими народними уявленнями про виховання. Проте на прикладі праукраїнської цивілізації можемо прослідкувати загальні закономірності розвитку духовної культури, побуту та педагогічних уявлень доби, що передувала виникненню перших державних утворень.

Дата добавления: 2015-05-24