Спосіб ланцюгових підстановок 2 страница

Раціональне використання робочого часу – головний резерв зростання продуктивності праці. Аналіз використання робочого часу проводять в двох напрямах:

1) виявлення втрат робочого часу;

2) аналіз непродуктивного використання робочого часу.

Такий аналіз проводиться за даними балансу робочого часу та оперативного табельного обліку.

Баланс робочого часу передбачає визначення таких показників:

1) календарної кількості днів у періоді;

2) номінального фонду робочого часу (календарна кількість днів – святкові і вихідні);

3) явочного фонду робочого часу в днях (номінальний фонд – неявки при щорічних відпустках – відпустки з дозволу адміністрації – дні хвороби – прогули – простої);

4) бюджетного робочого часу в годинах (п.3 – тривалість робочої зміни, год.);

5) корисного фонду робочого часу (п.4 – неробочі години у святкові дні – втрати від простоїв).

Факторний аналіз фонду робочого часу проводиться за моделями:

ФРЧ=ЧР*Д*Г,

де ФРЧ – фонд робочого часу, ЧР – чисельність робітників, Д – кількість відпрацьованих днів у середньому одним робітником, Г – середня тривалість робочого дня у годинах;

ФРЧ=ЧП*Д*З*Гз,

де ФРЧ – фонд робочого часу, ЧР – чисельність робітників, Д – кількість відпрацьованих днів у середньому одним робітником, З – середня кількість змін на день, Гз – середня тривалість робочої зміни у годинах.

Скорочення втрат робочого часу – резерв росту випуску продукції. Підрахунок втрат продукції розраховується за формулою:

DВП=Гвтрач*В₀,

де Гвтрач – втрата годин робочого часу з вини підприємства, В₀ – плановий годинний виробіток продукції (продуктивність праці).

Продуктивність праці – це якісна характеристика праці. Вона формується під впливом багатьох трудових факторів. Показники, що використовуються при аналізі продуктивності праці поділяються на узагальнюючі, часткові і допоміжні.

Узагальнюючими показниками є середньорічний, середньоденний, середньо­годинний виробіток продукції одним працюючим. Часткові показники – це випуск продукції певного виду у натуральному виразі (в кг., т) за один людинодень або за одну людиногодину. Прикладом допоміжного показника є обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

Показниками, оберненими до продуктивності праці, є показники трудомісткості. Вони теж, відповідно, бувають узагальнюючими, частковими і допоміжними.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середній виробіток всіх працівників у рік (ПП), який визначається і аналізується за формулою:

ПП=Д*Г*В.

Середньорічний виробіток продукції одним робітником (ПП_Р) визначається:

ПП_Р=ПВР*Д*Г*В,

де ПВР – питома вага робітників; Д – середня кількість днів роботи робітника; Г – середня кількість годин роботи одним робітником на день; В – виробіток на годину одним робітником.

Ця формула використовується для розрахунку річної продуктиності праці одного робітника і є моделлю для проведення факторного аналізу. Розрахунок (ПП_Р) під впливом зміни середньогодинного виробітку (В) можна провести способом різниць з використанням формули:

DПП_Р=DВ*ПВР₁*Д₁*Г₁.

В – найважливіший показник ефективності використання праці. Він залежить від трудомісткості продукції і її вартісної оцінки. В свою чергу трудомісткість продукції у значній мірі визначається організаційно-технічним рівнем виробництва.

Усі показники, що впливають на виробіток працівника (В) – це організаційно-технічні фактори. Вплив яких доцільно аналізувати прийомами кореляційно-регресійного аналізу. В кореляційну модель

B=a₀+a₁*x₁+a₂*x₂+a₃*x₃+a₄*x₄

включають фактори:

- фондоозброєність чи енергоозброєність праці (x₁);

- відсоток робітників, що мають вищу кваліфікацію чи вищий середній тарифний розряд (x₂);

- середній термін служби устаткування (x₃);

- частку прогресивного устаткування у загальній його вартості (x₄).

Коефіцієнти рівняння множинної регресії показують на скільки гривень змінюється виробіток працівника за годину при зміні кожного факторного показника на одиницю у абсолютному виразі.

Розрахунок впливу зміни середньорічного виробітку робітників (DПП_Р) на зміну обсягу випуску продукції (DВП_пп) проводять за моделлю:

DВП_ПП=DПП_Р*СОЧ₁,

де СОЧ – середньооблікова чисельність працівників.

Фактори зміни обсягу випуску продукції, що пов’язані зі зміною середньооблікової чисельності, кількістю відпрацьованих робочих днів, годин, змін (людино–днів, людино–годин), називають екстенсивними факторами.

Показники інтенсивності праці та її ефективності, що характеризують ділову активність персоналу підприємства, наведені у табл. 2.1.

Ці показники аналізуються у динаміці та у порівнянні з аналогічними показниками інших підприємств галузі, підприємств-конкурентів, враховуючи позитивні тенденції, відмічені у таблиці.

Таблиця 2.1

Показники ділової активності персоналу підприємства

Показники	Алгоритм розрахунку.	Економічна характеристика
1. Продуктивність праці (ПП)	Випуск продукції / СОЧ^*	Узагальнюючий (результативний) показник ефективності використання кадрового потенціалу
2. Трудомісткість виробництва	СОЧ/ випуск продукції	Зростання показника свідчить про неефективне використання трудових ресурсів
3. Фондоозброєність персоналу: а) оборотний капітал на 1-го працівника. б) основні засоби на 1-го працівника. в) загальна фондоозброєність	Середня сума оборотних активів/СОЧ   Середня сума основних засобів/СОЧ Середня сума валюти балансу/СОЧ	Позитивною є наростаюча тенденція, яка свідчить про удосконалення технології виробництва, зростання ефективності використання трудових ресурсів. Разом з тим темпи росту продуктивності праці мають бути вищими ніж темпи росту фондоозброєння
4. Середня заробітна плата одного працівника	Фонд оплати праці/СОЧ	Зростання показника є позитивним явищем, але темпи його росту не повинні випереджати темпи росту продуктивності праці
5. Рентабельність праці (прибуток на 1-го працівника)	Чистий прибуток/СОЧ	Показує ефективність використання трудових ресурсів
6. Капіталоозброєність	Власний капітал/СОЧ	Зростання показника оцінюється позитивно
7. Інтегральний показ­ник ефективності вико­ристання трудових ресу­рсів		Більш повно характеризує використання кадрового потенціалу підприємства

* СОЧ – Середньо­обліко­ва чисельність працівників

Частка впливу екстенсивних (d%екст) та інтенсивних (d%інт) факторів у загальній величині зміни обсягу продукції визначається відношенням величини впливу відповідної групи факторів до величини зміни обсягу випуску продукції (DВП):

d%екст=сумарний вплив екстенсивних факторів/загальна зміна результативного показника*100%;

d%інт=сумарний вплив інтенсивних факторів/загальна зміна результативного показника*100%.

Аналіз ефективності використання трудових ресурсів проводиться за показником рентабельності персоналу (РП):

РП=П/СОЧ,

де П – чистий прибуток, СОЧ – середньооблікова чисельність працівників.

Поглиблений факторний аналіз доцільно проводити за формулою:

РП=П/СОЧ=П/Р*Р/К*К/СОЧ=РР*К_обор*КО,

де Р – виторг від реалізації продукції; К – середньорічна вартість вкладеного капіталу (сукупного чи власного); П/Р – рентабельність реалізації (РР); Р/К – оборотність капіталу в разах (К_обор); К/СОЧ – капіталоозброєність праці (КО).

Наприклад, діяльність ТзОВ “Галімпекс” забезпечується персоналом, чисельність якого та ефективність діяльності протягом 2002-2003 рр. наведені у табл. 2.2:

Таблиця 2.2

Аналіз ефективності використання персоналу ТзОВ “Галімпекс” у 2002-2003 рр.

Показники			Відхилення	Темп зміни, %	Вплив факторів
1. Прибуток чистий, тис.грн. (П)			-42	66,40
2. Капітал власний, тис.грн. (К)				113,25
3. Виторг від реалізації продукції, тис.грн. (Р)				145,33
4. Середньооблікова чисельність працівників, осіб (СОЧ)			-10	82,76
5. Рентабельність персоналу, тис.грн. (РП)	2,16	1,73	-0,43	80,23
6. Рентабельність реалізації (РР)	0,00050	0,00023	-0,00027	45,69	-1,17
7. Коефіцієнт оборотності (Кобор)	111,09	142,55	31,47	128,32	0,28
8. Капіталоозброєність праці, тис.грн. (КО)	38,90	53,23	14,33	136,85	0,47
				Перевірка:	-0,43

Розрахунок впливу факторів проводився способом різниць за наведеною вище трьохфакторною залежністю:

DРР ® DРП=DРР*Кобор0*КО0=(-0,00027)*11,09*38,9=-1,17;

DКобор ® DРП=DКоборРР1*КО0=31,47*0,00023*38,9=0,28;

DКО ® DРП=DКО*РР1*Кобор1=14,33*0,00023*142,55=0,47.

Перевірка правильності розрахунків:

-1,17+0,28+0,47=-0,43.

У 2003 р. порівняно з 2002 р. чисельність персоналу ТзОВ “Галімпекс” скоротилась на 10 чол. або на 17,24%, прибуток зменшився на 42 тис.грн. або на 33,6%, хоча зріс обсяг вкладеного власного капіталу на 13,25% та зросла реалізація продукції на 45%.

Якісні показники діяльності, такі як коефіцієнт оборотності власного капіталу в разах та капіталоозброєність зросли, що свідчить про посилення інтенсивності використання власного капіталу та про покращення організаційно-технічного рівня виробництва. В цих умовах знизилась рентабельність персоналу на 0,43 тис.грн.або майже на 20%. Факторний аналіз цього показника показав, що негативнодіючим фактором, а відповідно і резервом росту рентабельності є рентабельність реалізації продукції, яка за період дослідження знизилась більше ніж вдвічі.

Якщо замінити у попередній формулі показник „реалізація продукції” (Р) на обсяг товарної продукції у діючих цінах (ТП), то формула матиме вигляд:

РП=П/СОЧ=П/Р*Р/ТП*ТП/СОЧ=РР*ЧР_ТП*ПП,

де ТП – товарна продукція в діючих цінах; П/Р – рентабельність реалізації продукції (РР); Р/ТП – частка реалізованої продукції у вартості товарної продукції (ЧР_ТП); ТП/СОЧ – середньорічний виробіток продукції одним працівником в діючих цінах (ПП).

Перша модель дозволяє визначити зміну прибутку, що припадає на одного працівника, в результаті зміни рентабельності реалізації, коефіцієнта оборотності капіталу та капіталоозброєності праці.

Друга модель дозволяє встановити зміну прибутку на одного працівника під впливом зміни рівня рентабельності реалізації, питомої ваги реалізації в обсязі товарної продукції та продуктивності праці працівника.

За мультиплікативними 3-факторними моделями проводиться факторний аналіз способом ланцюгових підстановок або способом різниць.

Аналіз трудомісткості продукції є важливим розділом аналізу ефективності використання трудових ресурсів. Зниження трудомісткості є важливим фактором росту продуктивності праці, якого можна досягти за рахунок впровадження досягнень науки і техніки, механізації і автоматизації виробничих процесів, вдосконалення організації виробництва і праці, збільшуючи питому вагу купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів. У процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості, виконання плану, виявляють причини зміни і її вплив на продуктивність праці. Доцільно проводити порівняльний міжгосподарський аналіз. За зміною трудомісткості (DТМ) можна визначити зміну продуктивності праці, а також темп приросту середньогодинного виробітку (DВ%):

DВ%=DТМ%/(100–DТМ%)*100.

Наприклад, фактична трудомісткість (ТМ) нижче планового рівня на 12%, тоді темп росту продуктивності праці:

DВ%=12%/(100%–12%)*100=12/88*100=13,63%

тобто зниження трудомісткості на 12% привело до росту продуктивності праці на 13,63%.

І навпаки, за темпом росту продуктивності праці можна розрахувати темп зниження трудомісткості:

DТМ%=DВ%/(100+DВ%)*100;

DТМ%=13,63%/(100%+13,63%)*100=13,63%/113,63%*100%=12%.

Зміна рівня трудомісткості не завжди оцінюється однозначно. Часто трудомісткість зростає при значній питомій вазі нової продукції чи покращенні її якості. Збільшення обсягу продажу і більш високі ціни перекривають, як правило, втрати при зростанні трудомісткості.

Аналіз фонду робочого часу передбачає крім факторного аналізу фонду, також оцінку співвідношення між темпом зміни продуктивності праці (Тпп)та темпами зміни середньої заробітної плати (Тзп): Тпп≥ Тзп оцінюється позитивно.

Контрольні питання

1. Визначіть послідовність і основні напрямки аналізу трудових ресурсів.

2. Назвіть основні показники руху трудових ресурсів, вкажіть алгоритм їх визначення та методику аналізу.

3. Визначте екстенсивні та інтенсивні фактори праці, особливості їх впливу на результати виробництва.

4. Як визначаються показники ділової активності персоналу, яка методика їх аналізу.

5. Який алгоритм розрахунку показників “трудомісткість” і “продуктивність” праці, та який взаємозв’язок існує між ними.

6. Яка методика аналізу показників ефективності використання праці.

ЗАВДАННЯ 1. Провести розрахунок впливу трудових факторів на результати виробничої діяльності підприємства: на обсяг випуску продукції та на величину прибутку (табл. 1). За результатами зробити висновки та надати пропозиції щодо поліпшення господарської діяльності.

Таблиця 1

Розрахунок впливу трудових факторів на зміну випуску продукції та прибутку підприємства

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення	Темп зміни, %	Величина впливу факторів на зміну
випуску продукції	прибу­тку
Випуск продукції, тис.грн.
Середньооблікова чисельність, осіб
Прибуток, тис.грн.
Продуктивність праці
Прибуток на 1-го працівника, тис.грн.
Інтегральний показник ефективності використання трудових ресурсів

2.2. Аналіз стану та ефективності використання основних засобів

Основні засоби підприємства є його матеріально-технічною базою, яка використовується для виробництва товарів і надання послуг. Їх експлуатація може здійснюватись екстенсивно та інтенсивно. Вибір напрямку розвитку залежить від стадії життєвого циклу підприємства. Так нарощування виробничого потенціалу (екстенсивний розвиток) характерне для стадії створення підприємства та його розширення (“дитинство”, “юність”). Крім того, модернізація засобів виробництва проводиться на стадії “старіння” підприємства. Цей шлях потребує додаткових капіталовкладень (інвестицій), залучення яких у сучасних умовах є досить складним процесом.

Інтенсивний розвиток підприємства є економічно більш вигідним та виправданим. Він пов’язаний з використання внутрішніх резервів росту ефективності використання основних засобів, оптимізацією режиму роботи обладнання і не потребує додаткових капіталовкладень. Інтенсифікація використання основних засобів відбувається в основному на стадії “зрілості” підприємства. Розвитку інтенсивного напрямку діяльності підприємства повинен сприяти систематичний економічний аналіз.

Завдання економічного аналізу матеріально-технічної бази підприємства – це:

- оцінка забезпеченості підприємства у достатній мірі основними засобами за складом, структурою та відповідністю оптимальним параметрам виробництва і вимогам технічного прогресу;

- вивчення стану та руху основних засобів;

- дослідження ефективності використання основних засобів та її впливу на зміну обсягу випуску продукції та на фінансові результати діяльності підприємства;

- виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності використання основних засобів та розробка напрямів мобілізації виявлення резервів.

Джерелами даних для аналізу є бізнес-план підприємства, план технічного розвитку, фінансова звітність, баланс виробництва, дані аналітичного бухгалтерського обліку, інвентарні картки обліку основних засобів, інша інформація.

На першому етапі аналізу вивчаються зміни в обсязі, структурі і складі основних засобів, визначається частка активних основних засобів в їх загальному обсязі.

Для характеристики вікового складу і морального зношення основні засоби групують за тривалістю експлуатації (до 5 років, 5-10 років, 10-20 років і більше 20 років) і визначають середній вік устаткування.

На другому етапі аналізу оцінюється стан і рух основних засобів за допомогою коефіцієнтів:

коефіцієнта зносу основних засобів (Кзн):

Кзн=Сума зносу/ОЗп,

де ОЗп – первісна вартість основних засобів,

коефіцієнта придатності основних засобів (Кприд):

Кприд=ОЗз/ОЗп або Кприд=1–Кзн,

де ОЗз – обсяг основних засобів за залишковою вартістю.

Коефіцієнти порівнюються за декілька періодів часу, а їх тенденція дозволяє зробити висновки про необхідність оновлення чи ремонту основних засобів при перевищенні значення коефіцієнта зносу – 0,5.

В процесі аналізу руху основних засобів слід порівняти між собою та визначити динамічні напрямки зміни коефіцієнтівоновлення (Коновл) і вибуття (Квиб) основних засобів:

Коновл=ОЗ нов/ОЗк,

ОЗнов – вартість основних засобів, введених в експлуатацію; ОЗк – вартість основних засобів на кінець року,

Квиб=ОЗвиб/ОЗп,

ОЗвиб – вартість вибувших основних засобів; ОЗп – вартість основних засобів на початок року.

Визначають також термін оновлення основних фондів (Тонов) та коефіцієнт приросту основних засобів (Кпр):

Тоновл=ОЗп/ОЗнов,

де ОЗп – вартість основних засобів на початок року; ОЗнов – вартість основних засобів, введених в експлуатацію,

Кпр=DОЗ/ОЗп,

де DОЗ – приріст основних засобів за аналітичний період; ОЗп – вартість основних засобів на початок року.

Порівняння зазначених коефіцієнтів між собою дозволяє оцінити організаційно-технічний рівень підприємства, стратегію його розвитку, на скільки підприємство модернізує свою матеріально-технічну базу, як використовує наявні основні засоби.

Забезпеченість підприємства основними засобами оцінюється за відповідністю їх фактичної наявності (ОЗ₁) плановій потребі (ОЗ₀) для виконання виробничої програми:

Кзабезп=ОЗ₁/ОЗ₀.

Узагальнюючим показником забезпеченості праці основними засобами є фондоозброєність (ФО):

ФО=ОЗпв/СОЧ,

де ОЗпв – середньорічна вартість промислово-виробничих основних засобів; СОЧ – середньооблікова чисельність працівників

та технічна озброєність (ТО):

ТО=ОЗв/СОЧ,

де ОЗв – середньорічна вартість виробничого обладнання.

У процесі аналізу визначають відповідність зміни досліджуваних показників підприємства загальноприйнятій позитивній тенденції, коли темп зростання продуктивності праці (Тпп) випереджає темпи фондоозброєності (Тфо) та технічної озброєності (Тто):

Т_ПП>Т_ФО(Т_ТО).

Для загальної характеристики інтенсивності та ефективності використання обладнання використовуються показники:

1. Відносна економія основних фондів:

ВВ=ОФ₁–ОФ₀*Івп,

де ОФ₀, ОФ₁ – середньорічна вартість основних виробничих фондів базисного та звітного періодів (визначається за середньою арифметичною або за середньою хронологічною).

Івп=ВП₁/ВП₀

де Івп – індекс випуска продукції, ВП₀ та ВП₁ – випуск продукції базисного та звітного періодів.

Якщо ВВ>0, то відбувся перерозхід ресурсу, якщо ВВ<0 – його відносна економія.

2. Фондовіддача (ФВ) та фондомісткість (ФМ):

ФВ=ВП/ОФ;

ФМ=ОФ/ВП, тобто ФМ=1/ФВ,

де ВП – випуск продукції, ОФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Фондовіддача показує, який обсяг продукції, що випускає підприємство, припадає на 1 грн. основних засобів. Фондовіддача може визначатися не тільки у вартісних, але і у натуральних вимірниках, тоді в чисельнику наведеної формули показується випуск продукції в натуральному (умовно-натуральному) обсязі – у тоннах, центнерах, тисячах умовних банок (туб) і т. ін.

Розраховують також показник фондовіддачі активної частини основних засобів (ФВа):

ФВа=ВП/ОЗа,

де ОЗа – середня величина активної частини основних засобів; ВП – загальний випуск продукції.

До активних основних засобів відносять вартість усіх промислово-виробничих основних засобів (власних та орендованих) за вирахуванням вартості основних засобів, що знаходяться на консервації, у резерві та здані в оренду.

Ступінь освоєння виробничого потенціалу підприємства узагальнюється коефіцієнтом використання його потужностей (Кп):

Кп=ВП₁/N,

де ВП₁ – фактичний випуск продукції; N – експлуатаційна потужність (максимально можливий обсяг випуску продукції).

Коефіцієнт використання потужностей дозволяє визначити, чи має підприємство можливість збільшити обсяг випуску продукції, прийняти додаткове замовлення від покупців на продукцію, що користується попитом.

Вплив факторів використання основних засобів на зміну обсягу випуску продукції визначається на основі детермінованої залежності:

ВП=ОЗ*ФВ,

де ВП – обсяг випуску продукції, ОЗ – середній розмір основних засобів за первісною вартістю за період дослідження, ФВ – фондовіддача.

На основі результатів проведеного аналізу, а також з урахуванням стратегії розвитку підприємства прогнозуються резерви збільшення випуску продукції. Якщо підприємство планує подальший екстенсивний розвиток, тобто через збільшення величини основних засобів, терміну їх служби, часу роботи основних засобів, то резерв росту обсягу продукції (Р­ВП) визначається:

Р­ВП=DОЗ*ФВ₀,

де DОЗ – зміна вартості основних засобів за аналітичний період, ФВ₀ – фондовіддача у базисному періоді.

Якщо підприємство обрало інтенсивний шлях розвитку, то визначається резерв обсягу продукції за рахунок росту фондовіддачі:

Р­ВП=ОЗ₁*DФВ.

Фондовіддача може бути представлена залежністю від інших факторів, які входять в наступну розрахункову формулу:

ФВ=ВП/ОЗ=(ВП/СОЧ)/(ОЗ/СОЧ)=ПП/ФО,

де СОЧ – середньооблікова чисельність персоналу, ПП – продуктивність праці; ФО – фондоозброєність працівника.

Показником ефективності використання основних засобів є їх рентабельність (ФР – фондорентабельність), яка характеризує прибутковість задіяних основних засобів і визначається за формулою:

ФР=П/ОЗ,

де П –прибуток (валовий, від операційної діяльності чи чистий); ОЗ – середня величина основних засобів за період дослідження.

Фондорентабельність можна визначити як залежність від фондовіддачі (ФВ) і рентабельності виробництва (Рвп):

ФР=П/ОЗ=(ВП/ОЗ)*(П/ВП)=ФВ*Рвп,

де П – прибуток валовий, від операційної діяльності чи чистий; ОЗ – середня величина основних засобів за період дослідження; ВП – обсяг випуску продукції.

Вплив зміни величини основних засобів та їх фондорентабельності на зміну прибутку визначається будь-яким з відомих способів факторного аналізу за залежністю:

П=ОЗ*ФР,

де П –прибуток (валовий, від операційної діяльності чи чистий); ФР –фондорентабельність підприємства; ОЗ – середня величина основних засобів за період дослідження.

Інтегральний показник ефективності використання основних засобів (Іоз):

І_ОЗ= .

Аналітичні розрахунки показників ефективності використання основних засобів доцільно представити за допомогою аналітичної табл. 2.4:

Таблиця 2.4

Розрахунок показників ефективності використання основних засобів промислового підприємства *

Сума – тис.грн.

Показники	Базисний рік	Звітний рік	Відхилення	Темп зміни, %
1. Середньорічна вартість основних засобів			+54	102,7
2. Випуск продукції			+25	103,0
3. Чистий прибуток			+3	104,7
4. Фондовіддача (с.2/с.1)	0,422	0,423	+0,001	100,2
5. Фондорентабельність (с.3/с.1)	0,032	0,033	+0,001	103,1
6. Інтегральний показник ефективності використання основних засобів (Ö(с.4*с.5)	0,111	0,118	+0,007	106,3

* дані наведені у співставлених цінах

Дані табл. 2.4 свідчать про збільшення обсягу продукції та прибутку при зростанні величини основних засобів та показників ефективності їх використання – фондовіддачі та фондорентабельності. Тенденції зміни усіх показників є позитивними. Спостерігаються більш високі темпи росту за результативними показниками – обсягом випуску продукції і чистим прибутком. Підвищення ефективності використання основних засобів підтверджується зростанням інтегрального показника ефективності на 6,3%.

Слід відмітити, що на підприємстві темп росту середньорічної вартості основних засобів перевищує темп росту їх фондовіддачі. Причинами недостатнього використання уведених в дію основних засобів можуть бути простої обладнання, зниження коефіцієнта змінності виробництва, затягнення термінів будівництва, надходження основних засобів наприкінці аналітичного періоду тощо. Ступінь освоєння основних засобів не відповідає їх потужностям. Розрахунки показують, що на досліджуваному підприємстві збільшення продукції внаслідок зростання величини основних засобів склало 22,8 тис.грн. (54*0,422), а за рахунок незначного підвищення фондовіддачі (на 0,2%) – лише на 2,1 тис.грн. (2050*0,001). Результати аналітичних розрахунків дозволяють зробити висновок про необхідність пошуку резервів підвищення фондовіддачі основних засобів на підприємстві.

Контрольні питання

1. У чому полягає актуальність аналізу основних засобів у ринкових умовах господарювання?

2. Яка послідовність аналізу основних засобів?

3. Назвіть показники, що використовуються для аналізу руху основних засобів. Яка методика їх аналізу?

4. Назвіть показники ділової активності використання основних засобів.

5. Які показники характеризують ефективність використання основних засобів. Як визначається їх вплив на зміну обсягу випуску продукції та величину прибутку.

ЗАВДАННЯ 1. Проаналізувати вплив факторів на зміну обсягу випуску продукції, використовуючи наведені у табл. 1 дані. Розрахунок провести способами ланцюгових підстановок, різниць і індексним. За підсумками зробити висновки.

ЗАВДАННЯ 2. За наведеними у табл. 2 даними промислового підприємства розрахувати й оцінити вплив зміни вартості основних засобів та фондовіддачі на зміну обсягу продукції; вплив зміни фондоозброєності та фондовіддачі на зміну продуктивності праці у звітному році порівняно з базисним. Зробити висновки.

Дата добавления: 2015-05-24