Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Спосіб ланцюгових підстановок 4 страница




з) форми та системи оплати праці;

і) різного роду доплати, передбачені законодавством;

к) якість та асортимент продукції;

л) природні умови.

2. Яка закономірність у співвідношенні темпів зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати?

а) темпи зростання середньої заробітної плати та продуктивності праці повинні бути однаковими;

б) темпи зростання середньої заробітної плати повинні випереджати темпи зростання продуктивності праці;

в) темпи зростання продуктивності праці повинні випереджати темпи зростання середньої заробітної плати;

г) власний варіант відповіді.

ЗАВДАННЯ 2. Необхідно:

- розкрити зміст поняття "виробіток продукції";

- пояснити, як можна розрахувати середньорічний виробіток продукції одним робітником, якими джерелами інформації для цього необхідно користуватися;

- з'ясувати, які фактори впливають на середньорічний, середньоденний, середньогодинний виробіток продукції одним робітником

- викласти методику розрахунку їх впливу.

ЗАВДАННЯ 3. Необхідно:

- пояснити поняття "продуктивність праці", порядок розрахунку та одиниці виміру;

- вказати, що розуміють під узагальнюючими, частковими та допоміжними показниками продуктивності праці;

- охарактеризувати основні джерела та порядок розрахунку резервів зростання продуктивності праці;

- запропонувати свої доповнення до наведеної схеми (рис. 1).

ЗАВДАННЯ 4. Необхідно:

- пояснити, що Ви розумієте під поняттям "фондовіддача", як можна розрахувати цей показник;

- визначити, яка існує залежність між показниками фондовіддачі, продуктивності праці та фондоозброєності праці.

ЗАВДАННЯ 5. Необхідно:

- провести аналіз наявності, руху і динаміки основних засобів;

- проаналізувати склад та структуру основних засобів; вивчити зміни їх складу за видами засобів у динаміці;

- розрахувати коефіцієнти оновлення та приросту основних засобів;

ЗАВДАННЯ 6. Необхідно:

- охарактеризувати два шляхи підвищення ефективності використання діючого обладнання: екстенсивний та інтенсивний;

- пояснити, що Ви розумієте під поняттям "баланс часу роботи обладнання", навести його складові;

- визначити склад календарного фонду часу роботи обладнання;

- провести порівняння календарного, режимного та нережимного фондів робочого часу.

 

 


Рис 1. Склад календарного фонду часу роботи обладнання.

Тема 3. АНАЛІЗ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА І СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА

З цієї теми ви дізнаєтесь про: - існуючу систему класифікації витрат, що використовується при економічному аналізі; - послідовність проведення аналізу витрат підприємства та джерела аналітичної інформації; - найважливіші оціночні показники собівартості та витрат і методику їх факторного аналізу; - основні чинники, що впливають на зміну фонду оплати праці, сировини та матеріалів, способи оцінки ефективності його використання.

3.1. Завдання, основні показники і джерела інформації аналізу собівартості продукції

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це грошова форма ресурсів (трудових, матеріальних та ін.), використаних у процесі її (їх) виробництва і реалізації. Усі затрати, що включаються у собівартість повинні відшкодовуватись при реалізації продукції (робіт, послуг) покупцеві (замовнику).

Мета аналізу собівартості продукції полягає в всебічному вивченні та оцінці реальної величини понесених затрат за досліджуваний період для обгрунтування управлінських рішень щодо її оптимізації у майбутньому.

Для проведення об’єктивного аналізу затрати на виробництво і реалізацію продукції групують за різними ознаками:

за економічним змістом (за елементами затрат), незалежно від місця здійснення затрат і форми використання продукції (продаж або внутрішнє використання):

- матеріали;

- витрати на оплату праці;

- витрати на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні затрати;

за калькуляційними статтями, які відображають склад витрат в залежності від спрямованості (на виробництво, на збут, на обслуговування) і місця виникнення – обліковують і аналізують собівартість окремих видів продукції (за статтями встановленої номенклатури);

за залежністю від обсягу випуску продукції затрати бувають змінні (зростають при збільшенні обсягу виробництва і скорочуються при його зменшенні) та постійні (які є відносно стабільними, наприклад, ставки заробітної плати працівників, орендна плата, амортизаційні відрахування);

за віднесенням до собівартості одиниці продукції – прямі і непрямі. Прямі, що прямо відносяться до об’єкту затрат (матеріали, зарплата та ін., використані безпосередньо при виробництві продукції); непрямі – це комплексні затрати, які неможливо прямо віднести на конкретні види продукції, тому вони розподіляються за певними принципами.

Класифікація витрат потребує відповідної методики аналізу кожної їх групи. Основним завданням аналізу витрат на виробництво продукції, тобто її собівартості, є виявлення і мобілізація резервів раціонального використання ресурсів для росту ефективності господарської діяльності підприємства.

Послідовність проведення аналітичного дослідження собівартості продукції включає наступне:

- загальну оцінку виконання кошторису непрямих витрат (адміністративних);

- оцінку відхилень від норм прямих витрат (матеріали, заробітна плата, ін.);

- факторний аналіз окремих показників собівартості продукції – виробничої собівартості, повної собівартості, затрат на 1 грн. товарної продукції, собівартості порівнянної продукції; собівартість окремих видів продукції;

- оцінку впливу зміни собівартості продукції на кінцеві фінансові результати діяльності підприємства та його фінансовий стан.

Аналіз собівартості продукції проводиться за такими інформаційними джерелами: плановими – бізнес-планом підприємства, складовими якого є кошторис адміністративних витрат, витрат на збут, планова калькуляція окремих видів продукції; фінансовою звітністю (ф.№2”Звіт про фінансові результати”); статистичною звітністю (ф.№1 – підприємництво “Звіт про основні показники діяльності підприємства”, ф.№1–ПВ “Звіт з праці”, ф.№3–ПВ “Звіт про використання робочого часу”); за даними аналітичного обліку витрат та первинними документами; за даними додаткової інформації – виробничих звітів, лабораторних аналізів якості продукції, актів документальної ревізії тощо.

3.2. Аналіз показників собівартості продукції

Перший етап аналізу собівартості продукції передбачає загальну оцінку обсягу затрат за період дослідження (рік, за кварталами). При цьому значну увагу приділяють динаміці затрат, яка дозволяє виявити негативні тенденції перевитрат, а при поглибленому аналізі виявити їх причини. Цьому сприяє також аналіз структури затрат (за елементами та статтями) як в цілому по підприємству, так і за структурними підрозділами.

Об’єктами вивчення показників собівартості є:

- виробнича собівартість,

- повна собівартість,

- затрати на 1 грн. продукції,

- собівартість порівнянної продукції,

- собівартість окремих видів продукції,

- окремі статті затрат.

Сума прямих затрат на робочу силу і загальногосподарських (адміністративних) витрат називаються конверсійними затратами. Прямі затрати на матеріали та конверсійні затрати складають виробничу собівартість. Витрати, пов’язані з реалізацією продукції – це витрати на збут. У фінансовій звітності (ф.№2) вони показуються у рядку 080 “Витрати на збут”. Виробнича собівартість разом з витратами на збут та адміністративними витратами складають повну собівартість продукції.

Загальна оцінка кошторису витрат проводиться за відхиленнями фактичних затрат від запланованих у сумі і за структурою. За найбільш вагомими статтями, або за тими, за якими спостерігаються значні відхилення проводиться факторний аналіз.

За змінними статтями витрат розраховують вплив зміни обсягу виробництва (q) та зміни затрат на одиницю продукції (z) на загальну суму витрат за формулою:

Z=å(qi*zi),

використовуючи відомі прийоми факторного аналізу детермінованих залежностей. Різниця між фактичною сумою змінних затрат і їх скоригованою величиною (СК=å(qi1*zi0) покаже суму перевитрат (+), або їх економію (-).

Узагальнюючим показником собівартості продукції вважається показник – затрати на 1 гривню товарної продукції (З1ТП, грн.). Для рентабельної продукції цей показник є < 1 грн., для збиткової > 1 грн.

Розрахункова формула показника затрат на одну грн. товарної продукції – це відношення повної собівартості продукції до її вартості в оптових цінах:

З1ТП=Повна собівартість/Товарна продукція в оптових цінах підприємства

або З1ТП=(Σq*z)/(Σq*p),

де q – кількість продукції в натуральних одиницях; z – затрати на одиницю продукції, грн.; р – ціна за одиницю продукції, грн.

Фактори, що визначають зміну результативного показника, доцільно аналізувати способом ланцюгових підстановок з використанням скоригованих величин за схемою:

Dq ® DЗ1ТП=СК1–З0ТП;

Dz ® DЗ1ТП=СК2–СК1;

Dp ® DЗ1ТП11ТП–СК2,

де З11ТП=(åqi1zi1)/(åqi1pi1) і З01ТП=(åqi0zi0)/(åqi0pi0) - значення результативного показника у звітному і базовому періодах;

СК1=(åqi1zi0)/(åqi1pi0) і СК2=(åqi1zi1)/(åqi1pi0) – скориговані значення результативного показника.

Факторний аналіз показника “Затрати на одну грн. товарної продукції” можна провести також за формулою:

З1ТП=(Σ(q*zзм)+zпост)/(Σq*p),

де q – кількість продукції в натуральних одиницях; zзм – середня величина змінних затрат на одиницю продукції,; zпост – сума постійних затрат, р – ціна за одиницю продукції.

Вплив факторів, якими є перелічені показники, визначається за формулами:

Dq ® DЗ1ТП=СК1–З01ТП

Dzзм ® DЗ1ТП=СК2–СК1

Dzпост ® DЗ1ТП=СК3–СК2

Dp ® DЗ1ТП11ТП–СК3,

де З01ТП – значення результативного показника базового періоду; З11ТП – значення результативного показника звітного періоду;

СК1=(Σq1*z0зм+z0пост)/(Σq1*p0) – скоригований показник перший;

СК2=(Σq1*z1зм+z0пост)/(Σq1*p0) – скоригований показник другий.

СК3=(Σq1*z1зм+z1пост)/(Σq1*p0) – скоригований показник третій.

Загальна сума збільшення (або зменшення) собівартості продукції (DСв) за рахунок зміни витрат на 1грн. ТП визначається як добуток фактичного обсягу товарної продукції (ТП1) на величину відхилення фактичних затрат на 1грн. ТП від планових: DСв = ТП1*DЗ1тп

Приклад розрахунку факторного впливу за визначеною моделлю наведено у табл. 3.1.

За даними табл. 3.1 затрати на 1 грн. ТП порівняно з планом зменшились на 3,13 коп., у тому числі внаслідок:

- оптимізації асортименту продукції та його структури – на 2,31 коп.,

- зниження суми постійних витрат – на 0,12 коп.,

- зміни середніх оптових цін підприємства – на 3,97 коп.

Таблиця 3.1

Розрахунок впливу факторів на показник затрати на одну гривню товарної продукції

тис.грн.

Показники План q0, z0зм, z0пост, p0 Відкориговані показники Фактично q1, z1зм, z1пост, p1  
q1, z0зм, z0пост, p0 q1, z1зм, z0пост, p0 q1, z1зм, z1пост, p0  
 
1. Витрати змінні (q*z0зм)            
2. Витрати постійні (z0пост)            
3. Витрати разом            
4. Товарна про­дукція (ТП)            
З1ТП (с.3/с.4), коп. 79,40 77,10 80,36 80,24 76,28  
Вплив факторів, коп. q zзм zc p  
-2,307 +3,262 -0,123 -3,965  
Сукупний вплив: -3,132  
Вплив факторів у перерахунку на весь обсяг ТП (51465 тис.грн.):    
    q z зм z пост p  
    -1187,3 1678,8 -63,1 -2040,5  
Сукупний вплив: -1612,0  
               

Затрати на 1 грн. ТП зросли на 3,26 коп. за рахунок збільшення змінних затрат на одиницю продукції. Сукупний вплив факторів склав –3,13 коп., що відповідає загальній зміні результативного показника на таку ж величину.

У перерахунку на весь обсяг товарної продукції загальна економія витрат становить 1612,0 тис.грн. Резервом подальшої економії затрат є зниження змінних затрат на одиницю продукції, чого можна досягти впровадження прогресивних ресурсозберігаючих технологій.

В умовах ринкової економіки підприємства шукають можливості випускати більш вигідну для них продукцію (з меншими затратами), тобто більш рентабельну. Це призводить до значної зміни асортименту продукції. Між тим, якщо в загальному випуску більш, як 50% складає продукція, яка випускалася в попередньому році і тому має назву порівнянної продукції, то застосовується методика факторного аналізу порівнянної товарної продукції. Її доцільно розглянути на цифровому прикладі, виходячи із залежності:

Zпп=Σq*z,

де Zпп – собівартість порівнянної продукції, тис.грн.; q – кількість продукції в натуральних вимірниках; z –середні затрати на одиницю продукції, грн.

Таким чином, на зміну собівартості порівнянної продукції впливають: зміна обсягу продукції, структури та зміна затрат на одиницю продукції.

Дані аналітичного обліку витрат щодо випуску порівнянної продукції за попередній та звітний роки, а також планові витрати на звітний рік методично обробляють, визначають необхідні скориговані показники собівартості порівнянної продукції для визначення розміру впливу факторів на її зміну. У нашому прикладі:

- cобівартість порівнянної продукції, тис.грн.:

а) за затратами на одиницю продукції у попередньому році – 1860,0;

б) за плановими затратами на одиницю продукції звітного року – 2060,0;

- собівартість фактично випущеної порівнянної продукції:

а) за затратами попереднього року – 2500,0;

б) за плановими затратами – 2704,0;

в) за фактичними затратами – 2680,0.

Таким чином, плановим завданням передбачено збільшення собівартості порівнянної продукції на

2060-1860=+200 тис.грн. (подорожчання),

або на 200/1860*100=10,75%.

Фактично сталося підвищення собівартості на 180 тис.грн. (2680-2500), що є відхиленням від планового завдання на – 20 тис.грн. (180-200 грн., економія).

Для систематизації цифрових даних і наочності розрахунків показники собівартості порівнянної продукції доцільно представити у формі аналітичної таблиці (табл. 3.2):

Таблиця 3.2

Показники собівартості порівнянної продукції підприємства

тис.грн.

Затрати   Обсяг продукції (q*z) та її структура (d) Затрати середні за попередній рік Затрати середні за планом Затрати середні фактичні
Обсяг плановий, структура планова (q0, zпл, dпл) q0*z0 q0*zплd0 Х
Обсяг фактичний, структура планова (q1, zпл, dпл) 2768,8 q1*zплdпл
Обсяг фактичний, структура фактична (q1, z, d1) q1*z0 q1*zплd1 q1*z1

Для визначення впливу обсягу випуску продукції (q) на зміну собівартості продукції (Z) визначається зміна самого обсягу випуску:

2500-1860=+640 (тис.грн.)

За плановим завданням собівартість має зрости на 10,75%. тобто вплив зміни фізичного обсягу випуску продукції q на відхилення собівартості виробництва порівняльної продукції Z від планового завдання склав:

640*10,75/100=68,8 тис.грн.

Визначення величини впливу структурних зрушень вимагає попереднього розрахунку планової собівартості, скоригованої на фактичне виконання плану випуску продукції:

а) процент виконання плану випуску продукції дорівнює:

2500:1860*100=134,41%;

б) скоригована на фактичний обсяг планова собівартість складає:

2060*134,41:100=2768,8тис.грн.

Різниця між величиною планових затрат при фактичному обсязі продукції та його фактичній структурі і визначеною скоригованою плановою собівартістю показує вплив зміни структури обсягу порівнянної продукції на зміну її собівартості: 2704-2768,8=-64,8 тис.грн.

Фактична економія собівартості продукції внаслідок зниження затрат на одиницю продукції склала 2680–2704=-24тис.грн.

Взаємозв’язок факторів свідчить про правильність розрахунків:

-20=68,8–64,8–24.

Факторні розрахунки дозволяють зробити висновок, що підприємство раціонально та економно використало ресурси, що призвело до загальної економії затрат на 24 тис.грн.; оптимізувало структуру асортименту порівнянної продукції, тобто випускає більш рентабельну продукцію. Це дозволило знизити собівартість продукції на 64,8 тис.грн. Оскільки продукція користується попитом, то зріс обсяг її випуску, що об’єктивно призвело до збільшення суми витрат на 68,8тис.грн.

Зміна собівартості продукції є одним із більш важливих факторів, від яких залежить фінансовий результат діяльності підприємства від реалізації продукції. Тому подальший аналіз передбачає дослідження фінансових результатів господарської діяльності підприємства.

3.3. Аналіз окремих статей витрат

Найбільш вагомими серед інших статей собівартості продукції є прямі витрати на оплату праці і на матеріали.

Засоби на оплату праці необхідно використовувати таким чином, щоб темп росту продуктивності праці був більшим ніж темп росту заробітної плати. При аналізі здійснюється систематичний контроль за фондом оплати праці, виявляються резерви його економії шляхом росту продуктивності праці і зниження її трудомісткості.

Фонд заробітної плати включає в себе не лише поточні витрати підприємства, але і виплати соціального характеру (допомога по тимчасовій непрацездатності), а також виплати з чистого прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства (премії за результатами річної роботи, матеріальна допомога і т.п.).

Найбільша питома вага у фонді заробітної плати – це оплата праці, що включається у собівартість продукції. На першому етапі аналізу розраховують абсолютне і відносне відхилення від планових показників по фонду оплати праці (ФОП):

DФОП=ФОП1 – ФОП0;

ВВ=ФОП1–ФОП0* .

Якщо ВВ>0, то є перерозхід ресурсу, якщо ВВ<0 – його економія. При розрахунку відносного відхилення (ВВ) по фонду оплати праці необхідно враховувати, що на індекс зміни обсягу виробництва ІВП = .коригується лише змінна частина фонду оплати праці, тобто та, що змінюється пропорційно зі зміною випуску продукції. Наприклад, заробітна плата робітників, пов’язаних з виготовленням продукції (відрядна оплата праці).

Приклад розрахунку відносного відхилення:

ФОП1=20500 тис.грн.

ФОПзмінне0=13000 тис.грн.

ФОПпостійне0=7000 тис.грн.

ІВП=1,02

ВВ=20500–(13000*1,02+7000)=+240 тис.грн.

Тобто на даному підприємстві спостерігається відносна перевитрата фонду оплати праці у розмірі 240 тис.грн.

Факторний аналіз фонду оплати праці (ФОП) у загальному можна проводити за моделлю:

ФОП=(ВП/ПП)*ЗП,

де ВП – обсяг випуску продукції; ПП – середня продуктивність праці одного працівника; ЗП – середня заробітна плата одного працівника.

Розраховуються дві скориговані величини:

СК1=(ВП1/ПП0)*ЗП0; СК2=(ВП1/ПП1)*ЗП0.

Вплив зміни обсягу випуску продукції на зміну фонду оплати праці розраховується:

DВП ® D ФОП=СК1–ФОП0.

Вплив зміни продуктивності праці на зміну фонду оплати праці визначається:

DПП ® DФОП=СК2–СК1.

Вплив зміни середньої заробітної плати на зміну фонду оплати праці визначається:

DЗП ® DФОП=ФОП1–CK2.

Правильність розрахунку перевіряють:

DФОП=DФОПВП+DФОППП+DФОПЗП.

Аналіз впливу факторів на зміну фонду оплати праці постійної частини (заробітна плата робітників з погодинною оплатою праці, службовців, працівників інфраструктури виробництва, різні види доплат) проводять за формулою:

ФОП=СОЧ (визначеної категорії працівників)*ЗП,

де СОЧ (середньооблікова чисельність визначеної категорії працівників); ЗП – середня заробітна плата одного працюючого.

Ця формула може бути розширена шляхом введення додатково інших факторів:

ФОП=ССЧ*Д*Г*ЗПп,

де ССЧ – середньооблікова чисельність працівників, осіб; Д – кількість відпрацьованих одним працівником днів; Г – кількість відпрацьованих одним працівником годин; ЗП – середня заробітна плата одного працівника за годину.

Вплив факторів можна проводити з використанням скоригованих показників (див. попередню модель) або способом абсолютних різниць:

ФОП1=ССЧ111*ЗП1 – фактичне значення ФОП,

ФОП0=ССЧ000*ЗП0 – базове (планове) значення ФОП.

Вплив зміни ССЧ:

DССЧ ® DФОП=DССЧ*Д00*ЗП0.

Вплив зміни Д:

DД ® DФОП=ССЧ1*DД*Г0*ЗП0.

Вплив зміни Г:

DГ ® DФОП=ССЧ11*DГ*ЗП0.

Вплив зміни ЗП:

DЗП ® DФОП=ССЧ111*DЗП.

Перевірка розрахунку:

DФОП=DФОПССЧ+DФОПД+DФОПГ+DФОПЗП.

При аналізі розраховують також вплив факторів на середню заробітну плату працівника підприємства за формулою:

ЗПрік=Д*Г*ЗПп.

Ріст середньої річної заробітної плати може відбутися у зв’язку зі збільшенням погодинної оплати праці, яка в свою чергу залежить від рівня кваліфікації працівників, інтенсивності їх праці, перегляду норм виробітку та розцінок, зміни розрядів робіт та тарифних ставок, різних доплат і премій. Вивчається використання планів по зниженню трудомісткості продукції, правильність нарахування доплат за стаж, роботи у понадурочні години, час простою з вини підприємства. Розрахунок впливу факторів проводиться відомими способами факторного аналізу.

Важливим є виявлення залежності між темпами росту заробітної плати і продуктивністю праці. Для цього розраховуються індекси зміни продуктивності праці і заробітної плати:

.

Позитивним є значення К>1. Визначається сума економії (-) або перевитрат (+) фонду оплати праці за формулою:

ВВ=ФЗП1*(1–К).

В умовах інфляції при аналізі індекса росту середньої заробітної плати необхідно враховувати індекс цін на товари і послуги у аналітичному періоді. У цьому випадку індекс заробітної плати буде мати вигляд:

.

При аналізі досліджують віддачу одної гривні зарплати:

ВП/ФОП=(ЧП*Д*Г*В)/(ЧП*ЗП)=(Д*Г*В)/(ЗП),

де ВП – об’єм випуску продукції; ФОП – фонд оплати праці; ЧП – середньооблікова чисельність працюючих; Д – середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником; Г – середня кількість годин, відпрацьованих одним працівником; В – середня продуктивність праці одного працівника за годину (виробіток); ЗП – середня заробітна плата одного працівника.

 

Аналіз проводиться з використанням відомих способів факторного аналізу, що дозволяє виявити резерви підвищення ефективності використання коштів на оплату праці.

Аналіз матеріальних витрат доцільно аналізувати за формулою:

М=å(qi *å(mj*pj)),

де М – затрати матеріалів певного виду, тис.грн.; qi – кількість і-го виду продукції; mj – кількість j-го матеріалу на і-ий вид виробу; рj – ціна j-го матеріалу, грн.

Розрахунок впливу факторів можна провести за схемою:

СК1=å(qi1*å(mj0*pj0))СК2=å(qi1*å(mj1*pj0)),

де показники зі степенем 0 – планові або базового періоду, а зі степенем 1 – фактичні або звітного періоду. Вплив факторів на зміну матеріальних витрат визначається:

Dq ® DМ=СК1–M0;

Dm ® DМ=СК2–СК1;

Dp ® DМ=M1–CK2.

Обов’язковою є перевірка правильності розрахунків:

DМ=DМq + DМm +DМp.

Контрольні питання

1. Обгрунтуйте значення, завдання та визначте джерела інформації аналізу показників собівартості продукції та витрат промислового підприємства.

2. Як класифікуються витрати за економічним змістом?

3. Яка послідовність проведення аналізу показників витрат?

4. Опишіть методику факторного аналізу витрат на 1 гривню товарної продукції.

5. Яка послідовність факторного аналізу собівартості порівняльної продукції?

ЗАВДАННЯ 1. Провести факторний аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції промислового підприємства за звітний період на основі даних табл. 1.

Заповнити аналітичну табл. 2, визначивши витрати на 1 грн. товарної продукції за планом, фактично і відхилення фактичних витрат на 1 грн. товарної продукції від планових.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 621; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.