Спосіб ланцюгових підстановок 3 страница

Таблиця 1

Виконання плану випуску продукції підприємством у звітному році

тис.грн.

№ з/п	Показники	План	Фактично	Відхилення	% виконання плану	Вплив факторів
	Валова продукція
	Вартість основних виробничих фондів на початок року
	Вартість основних виробничих фондів на кінець року
	Фондовіддача

Таблиця 2

Показники промислового підприємства за звітний і базисний роки

Показники	Базисний рік	Звітний рік	Відхилення	Динаміка, %
Обсяг продукції, тис.грн.
Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн.
Середньооблікова чисельність працівників, осіб.
Фондоозброєність, тис.грн./чол.
Фондовіддача

2.3. Аналіз забезпечення виробництва матеріальними ресурсами і ефективності їх використання

Для забезпечення обсягу випуску продукції згідно з портфелем замовлень підприємство повинно мати відповідні запаси матеріалів, сировини, з яких виготовляється продукція.

Ефективне управління запасами матеріалів та сировини спирається на єдиний принцип: підтримувати їх на мінімально безпечному рівні, тобто такому, що враховує надійність поставок і дозволяє уникнути зайвих витрат на зберігання та ефективності їх використання.

Завдання аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами:

- перевірка обґрунтованості потреби у матеріальних ресурсах і норм виробничих запасів;

- вивчення обґрунтованості договорів на поставку матеріальних ресурсів, умов постачання та їх виконання;

- визначення стану матеріальних запасів, їх структури, динаміки;

- виявлення перевитрат матеріалів і простоїв виробництва через їх відсутність;

- виявлення можливостей зниження потреби в матеріальних ресурсах та зменшення виробничих запасів;

- оцінка інтенсивності та ефективності використання матеріальних ресурсів у виробництві, впливу організації постачання і використання матеріалів на обсяг випуску продукції, собівартість та прибуток;

- виявлення резервів економії матеріальних витрат та розробка заходів щодо їх мобілізації.

Визначення потреби і забезпечення раціонального використання ресурсів пов’язане з їх нормуванням. Норма витрачання матеріалів – це гранично допустимі витрати матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи, включаючи технологічні відходи матеріалів і втрати згідно з технологією.

При аналізі порівнюють поточні норми із середньогалузевими, враховуючи, що відхилення можуть бути наслідком природньокліматичних умов, стану техніки і технології. Системний аналіз причин дозволить прийняти найбільш ефективне управлінське рішення.

Прогресивність норм визначають через порівняння поточних норм із нормами минулих років, а ефективність використання матеріалів визначають порівнянням фактичних витрат з поточними нормами, показників матеріаломісткості порівнянної продукції звітного і базисного періодів.

Загальна потреба у матеріалах (П_заг) визначається за формулою

П_заг=П_ВП+П_е+П_р+П_нз–З_поч,

де П_ВП – потреба матеріалів безпосередньо на виготовлення продукції; П_е – потреба матеріалів на експериментально-дослідні роботи; П_р – потреба матеріалів на ремонтні роботи; П_нз – потреба матеріалів на нормативні залишки на кінець періоду; З_поч – залишки матеріалів на початок періоду.

Після перевірки правильності розрахунку потреби вивчають джерела їх забезпечення. Серед джерел виділяють власні (внутрішні) – власне виробництво, використання відходів, та зовнішні – надходження від постачальників згідно з договорами. Розраховується коефіцієнт забезпеченості сировиною і матеріалами (Кзабезп.):

К_{забезп.}=(М_внутр.+М_зовн.)/П_{заг.план},

де М_внутр. – матеріали і сировина із внутрішніх джерел; М_зовн. – матеріали і сировина із зовнішніх джерел; П_{заг.план} – загальна потреба у матеріалах і сировині планова.

При аналізіпостачання матеріальних ресурсів за договорами вивчають їх виконання за обсягом, якістю матеріалів, асортиментом, термінами поставок. Розраховують коефіцієнти асортиментності (Касорт) та ритмічності (Критм):

Касорт=Ма/Мд;

Критм=Мт/Мд,

де Ма – матеріали і сировина, зараховані у виконання договору за асортиментом, Мт – матеріали і сировина, зараховані у виконання договору за термінами постачання; Мд – матеріали і сировина згідно з договором постачання.

Коефіцієнт ритмічності постачання можна розраховувати і за коефіцієнтом варіації (V): Критм=1–V,

V=s/100, де s²=åDT_m²/n;

де DT_m – перевиконання чи недовиконання плану постачання у % у і-ому періоді; n – кількість періодів дослідження.

Особлива увага звертається на стан складських запасів сировини і матеріалів. Розрізняють поточні, сезонні і страхові запаси. Розмір поточного запасу сировини і матеріалів (Зпот.) залежить від інтервалу постачання у днях (Т) і середньодобового їх витрачання (Вдоб):

З пот.=Т*Вдоб.

Фактичний запас порівнюється з нормативним як за сумою, так і у днях. При цьому розрахунок фактичного забезпечення виробництва матеріалами у днях (Здн) проводять за формулою:

Здн=Мфакт / Вдоб,

де Мфакт – фактична наявність сировини і матеріалів у грошовому вимірі, Вдоб – середньодобове їх витрачання.

Непотрібні, неходовіматеріали виявляють за їх рухом. До них належать такі, що не витрачалися протягом року чи більшого періоду часу.

Для характеристики інтенсивності та ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і часткових показників.

До узагальнюючих показників інтенсивності належать відносне відхилення використання сировини та матеріалів, матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт використання матеріалів, коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягу виробництва і матеріальних витрат, а до показників ефективності – питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, матеріалорентабельність.

Відносне відхилення (ВВ) (економія чи перерозхід ресурсу) визначається за формулою:

ВВ=М₁–М₀*і_ВП,

де М₀ та М₁ – витрати сировини та матеріалів у базисному та звітному періодах відповідно, і_ВП – індекс зміни обсягу виробництва.

Якщо ВВ>0, то відбувся перерозхід ресурсу, якщо ВВ<0 – його відносна економія.

Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто обсяг виробленої продукції з кожної гривні використаних матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д.).

Матеріаломісткість продукції — це відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції – показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити чи фактично приходиться на одну гривню виробленої продукції.

Коефіцієнт співвідношеннятемпів росту обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу або темпу зміни валової чи товарної продукції до індексу (темпу зміни) матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває фактори її росту. Позитивною є тенденція

К=Т вп/Тм>1.

Обернений до коефіцієнта показник (відношення індексу матеріальних витрат до індексу валової чи товарної продукції) – це еластичність зміни матеріальних витрат. Він показує на скільки відсотків зміняться матеріальні витрати при зміні обсягу виробництва на один відсоток. Показник характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаломісткості виробництва.

Питома вага матеріальних витрату собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості виробленої продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат – це відношення фактичної суми матеріальних витрат (М₁) до планової суми (М₀), перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції (ВП₁).

К=М₁/(М₀*і_ВП); і_ВП=ВП₁/ВП₀.

Значення коефіцієнта К>1 свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, а якщо К<1, то матеріальні ресурси використовувалися ощадливо.

Часткові показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (металомісткість, топливомісткістъ, енергомісткість і ін.), а також для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів. Питома матеріаломісткість може бути обчислена як відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють із плановим, вивчається їхня динаміка і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

Таблиця 2.5

Показники використання матеріалів підприємством у звітному році

тис.грн.

Показники	План	Фактично	Відхилення	% виконання плану
Товарна продукція				107,50
Матеріали				105,04
Матеріаловіддача	1,19	1,22	0,03	102,52
Матеріаломісткість	0,84	0,82	-0,02	97,62

Економія матеріалів складає:

8890*(-0,02)=-177,8 (тис.грн.).

Зміна випуску продукції внаслідок зміни матеріаломісткості становить:

(-177,8)/0,84=216,7 (тис.грн.).

Розрахунки свідчать про ефективне використання матеріалів на підприємстві, а саме: підвищилась матеріаловіддача на 0,03 пункти (на 2,52%), знизилась матеріаломісткість на 0,02 пункти (на 2,38%). Внаслідок цього отримана економія матеріалів в сумі 177,8 тис.грн., що дало можливість збільшити обсяг випуску продукції на 216,7 тис.грн.

З точки зору економічного змісту виділяють:

матеріаломісткість усього обсягу виробництва;

питому матеріаломісткість окремих виробів.

Результати зміни матеріаломісткості товарного випуску повинні підтверд­жуватись аналізом питомої матеріаломісткості окремих виробів, проведеним на основі каль­куляції їх собівартості.

Матеріаломісткість продукції перебуває під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, залежних і незалежних від діяльності підприємства.

Внутрішні фактори розглядають з двох позицій:

ті, що характеризують рівень прогресивності застосовуваних конструк­тор­ських рішень за результатами функціонально-вартісного аналізу (удосконалення кон­струкції, скорочення кількості деталей, вироблення їх з легших і дешевших мате­ріалів);

ті, що відображають прогресивність технології використання матеріалів, куплених комплектуючих, використання відходів.

До зовнішніх факторів належать: зміна ринкових цін на сировину, матеріа­ли, паливо, енергію і на готову продукцію, невиконання постачальниками зобо­в'язань за строками, розмірами і номенклатурою поставок, а також якістю си­ровини, яка поставляється і витрачається.

Фактори, які впливають на відхилення фактичної матеріаломісткості від нормативної, випливають із невідповідності фактичноі вартості витрачених ма­теріалів нормативній. Ця невідповідність виникає через:

невиконання планів економії матеріалів;

заміну одного матеріалу іншим;

відхилення в технології виробництва виробів, що викликає додаткові відхо­ди, брак та ін.

Ці фактори поділяють на фактори норм, фактори цін і фактори виробничих втрат.

Вплив зміни обсягу використаних матеріалів, що виникла з причин недопоставок матеріальних ресурсів, невиконання поставок за сортністю, комплектністю та іншими показ­никами, на обсяг використаних матеріалів (М) при виробництві товарної продукції визначається шляхом мно­ження різниці між використаним обсягом матеріалу-замінника та нормою витрат недопоставленого матеріалу (Dq_m) на нормативну заготівельну ціну (p₀).

Dq_m ® DM=Dq_m*p₀.

Виходячи з тої ж залежності М=q_m*p можна визначити і вплив цінового фактора на зміну вартості використаних у виробництві сировини і матеріалів:

Dp ® DM=Dp*q_m1,

де q_m1 – фактична кількість використаних у виробництві матеріалів.

Значними резервами росту товарного випуску є виробничі втрати і відходи. У машинобудуванні вони перевищують 20% всієї вартості металоматеріалів. Відходи і втрати при сучасній техніці виробництва є немину­чими і закладаються у план (норму) витрачання матеріальних ресурсів. Для розрахунку впливу наднормативних відходів і втрат від браку на мате­ріаломісткість продукції використовуються дані про собівартість забракованих виробів за ціною можливого використання і відходів за ціною вихідної сировини.

Факторний аналіз забезпечення виробничого процесу сировиною і матеріалами і ефективності їх використання здійснюється за формулою:

ВП=(М+ЗМ–ВМ)/ММ,

де М – кількість заготовленої сировини і матеріалів; ЗМ – перехідні залишки сировини і матеріалів; ВМ понадпланові відходи сировини; ММ – питома матеріаломісткість.

Матеріалорентабельність (МР) є важливим показником ефективності використання матеріальних ресурсів:

МР=П/М,

де П – прибуток валовий, чистий чи від операційної діяльності, М – використані у виробництві сировина та матеріали. У процесі аналізу вивчають динаміку цього показника, порівнюють з плановим, здійснюють міжгосподарські порівняння і проводять факторний аналіз. Поглиблений аналіз проводять, використовуючи залежність:

МР=П/М=П/Р*Р/ТП*ТП/М=РР*d*МВ,

де П – прибуток валовий, чистий чи від операційної діяльності; М – використані у виробництві сировина та матеріали; Р – реалізації, ТП – товарна продукція; МВ – матеріаловіддача; d – питома вага виторгу (Р – реалізації) у товарній продукції (ТП); РР – рентабельність реалізації.

Контрольні питання

1. Які завдання стоять перед аналітиком при аналізі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами?

2. Яким чином і з якою метою аналізується постачання матеріалів і сировини на підприємстві?

3. Яка послідовність проведення аналізу використання сировини та матеріалів?

4. Як і з якою метою класифікують запаси матеріалів і сировини?

5. Вкажіть алгоритм розрахунку показників інтенсивності та ефективності використання матеріальних ресурсів.

6. Обґрунтуйте вплив використання матеріалів і сировини на фінансові результати підприємства.

ЗАВДАННЯ 1. Використовуючи дані табл. 1, розрахувати вплив зміни матеріаломісткості на зміну випуску продукції. Зробити висновки та пропозиції за результатами розрахунку.

Таблиця 1

Розрахунок впливу факторів на зміну обсягу випуску продукції

№ з/п	Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення	Темп зміни, %	Вплив факторів
	Матеріальні затрати, тис.грн.
	Валова продукція, тис.грн.
	Матеріаломісткість
	Перевитрати (+), економія матеріалів(-) внаслідок зміни матеріаломісткості
	Зміна випуску продукції внаслідок зміни матеріало­місткості

ЗАВДАННЯ 2. Сума витрачених на випуск продукції матеріалів складає 270 тис.грн. Як зміниться обсяг випуску продукції, якщо фактична матеріаловіддача зросла порівняно з плановою на 0,85 грн.

ЗАВДАННЯ 3. Економія матеріалів за рік склала 16,0 тис.грн. Як зміниться обсяг випуску продукції, якщо планова матеріаломісткість складає 0,8 грн., а фактична матеріаловіддача – 2,5 грн.

ЗАВДАННЯ 4. Описати систему факторів, що впливають на зміну прямих матеріальних витрат на товарну продукцію (рис. 1).

Рис. 1. Сукупність факторів прямих матеріальних витрат у собівартості товарної продукції.

2.4 Аналіз організаційно-технічного рівня виробництва

Ступінь використання ресурсів і якість продукції, що виробляється, визначаються організаційно-технічним рівнем виробництва. Поняття “ організаційно-технічний рівень” поєднує три основних елементи: науково - технічний рівень виробництва; рівень його організації та рівень управління.

Високих результатів можна досягнути лише при збалансуванні цих елементів. При відсутності балансу виникають стримуючі (лімітуючі) фактори. Так, недостатньо гнучка система управління може стати гальмом розвитку економіки підприємства. Тому важливо знати потенційні можливості підвищення організаційно-технічного рівня і вчасно визначати фактори, що його обмежують, для їх усунення.

Комплексний аналіз організаційно-технічного рівня здійснюється у наступній послідовності:

- оцінюється досягнутий організаційно-технічний рівень виробництва на підприємстві у порівнянні з нормативами, середньогалузевим та рівнем однотипних підприємств;

- вивчається динаміка зміни основних показників, що визначають організаційно-технічний рівень виробництва і виявляються тенденції їх змін;

- визначаються резерви росту ефективності виробництва і шляхи їх впровадження.

Для рішенні визначених задач важливе значення має система якісних показників техніко-економічної інформації, яка має бути актуальною, достовірною і інтегрованою.

Науково-технічний рівень аналізується за напрямками, відображеними на рис. 2.3.

В умовах науково-технічного прогресу найважливіше значення має науковий потенціал і наукомісткість продукції. Це найважливіші фактори конкурентоздатності продукції, її відповідності світовому рівню.

Технічна сторона виробництва має першочергове значення для економіки підприємств. Від неї залежить ріст продуктивності праці, випуск продукції вищої якості, ощадливе витрачання сировини, матеріалів, електроенергії та інші.

Рис. 2.3. Структурні елементи науково-технічного рівня виробництва

При аналізі технічного рівня виробництва необхідно визначити ступінь оснащення підприємств машинами та обладнанням для нормального виробничого процесу, відповідність їх сучасному рівню науки і техніки, прогресивність технологічних процесів. З цією метою вивчається відповідна система показників, що аналізується у динаміці і у порівнянні з планом.

Відповідність устаткування сучасному технічному прогресу можна виявити за даними групування устаткування за віковим складом, ступенем зносу, питомою вагою прогресивного устаткування в загальній його кількості і вартості.

Ступінь механізації і автоматизації основного і допоміжного виробництва підприємства характеризується відношенням обсягу продукції чи робіт, виконаних автоматизованим чи механізованим способом до загального їхнього обсягу. Як додаткові показники можуть використовуватися питома вага комплексно механізованих чи автоматизованих ділянок і цехів, механізованих потокових ліній і автоматичного устаткування у загальній кількості чи у загальній їх вартості.

Рівень технічного оснащення праці характеризують фондовоозброєність праці, технічна озброєність, енергоозброєність, рівень механізації основного і допоміжного виробництва і праці, рівень технології.

Фондоозброєність праці показує рівень оснащеності працівників основними виробничими фондами (вартість основних виробничих фондів / чисельність працівників).

Технічна озброєність праці визначають відношенням вартості машин і устаткування до чисельності робітників у найбільшу зміну.

Енергоозброєність праці встановлює зв'язок витрат живої праці з виробничим споживанням енергії (теплової, механічної і електричної). Енергоозброєність праці визначають відношенням вартості спожитої енергії до чисельності працівників).

Рівень механізації (автоматизації) праці можна виявити за допомогою коефіцієнта механізації, що визначається як відношення чисельності робітників, що виконують операції на механізмах і автоматах, до загальної чисельності робітників. Цей показник розраховується на рівні цеху, основного і допоміжного виробництва, об'єднання підприємств.

При аналізі також використовуються показники:

- чисельність зайнятих ручною працею на підйомно-транспортних, навантажувальних і складських роботах;

- питома вага комплексно механізованих ділянок і цехів у їхній загальній кількості.

Ефект підвищення рівня механізації праці визначається скороченням чисельності зайнятих ручною працею, зниженням трудомісткості продукції (підвищенням продуктивності праці за рахунок росту технічного рівня виробництва).

Важливим розділом аналізу науково-технічного рівня виробництва є оцінка рівня технології виробництва. Система показників, що використовується при аналізі, повинна відображувати прогресивність технології. Важливим показником оцінки рівня технології є питома вага продукції, виготовленої за прогресивною технологією.Ступінь інтенсивності технологічних режимів визначається скороченням тривалості виробничого циклу.

Технічний рівень виробництва можна характеризувати за ступенем оновления продукції, який може бути оцінений за питомою вагою нової продукції у загальному обсязі виробництва.

Аналіз завершується розробкою основних напрямків (заходів) удосконалювання технології.

Рівень технології пов'язаний зі станом технологічної дисципліни. При аналізі виявляються найбільш типові причини її порушення, динаміку показників браку, доплат відрядникам у зв'язку з відступами від установленого технологічного процесу. Рівень технологічної дисципліни залежить і від організації контролю, прогресивності його методів. Ефективність удосконалення технології виявляється у зниженнітрудомісткості, матеріаломісткості, собівартості продукції.

На сучасному етапі розвитку суспільства зростає роль організаційних факторів. Правильна організація праці і управління сприяють інтенсифікації виробничих процесів. Організаційний рівень промислового підприємства визначається організацією виробництва, організацією праці та організацією управління (рис. 2.4)

Рис. 2.4. Структура організаційного рівня виробництва

Показниками, що характеризують рівень організації виробництва, служать коефіцієнти:

- спеціалізації – відношення вартості продукції, що відповідає профілю виробництва, до загального обсягу її випуску;

- кооперування –відношення вартості покупних напівфабрикатів і послуг до вартості продукції;

- серійності – відношення вартості продукції до кількості її найменувань;

- показники завантаження устаткування в часі та ін.

Для аналізу також застосовуються показники рівня організації і обслуговування робочих місць, нормування праці і її удосконалення (середній відсоток виконання норм виробітку й ін.).

Для характеристики рівня організації праці необхідні показники, що відображують багатоверстатність обслуговування, упровадження типових проектів робочих місць, передових прийомів і методів праці; відповідність умов праці науково обґрунтованим санітарно-гігієнічним нормам і нормативам, режимам праці і відпочинку для різних професій робітників, службовців; виконання плану підвищення кваліфікації; зміцнення трудової і технологічної дисципліни.

Рівень управління аналізується з метою виявлення можливостей його удосконалення, підвищення ефективності, економії витрат. Система аналітичних показників повинна відображувати основні складові управлінського процесу: організаційну структуру, кадри, інформаційне забезпечення, рівень організації праці в апараті управління, ступінь досконалості його технології. Деякі аспекти управлінської діяльності не піддаються формалізації і кількісній оцінці, наприклад, діловий імідж адміністрації, психологічний клімат у колективі. Тому при аналізі вивчаються насамперед показники, що мають кількісну характеристику.

Для характеристики структури органів управління й інших сторін управлінської діяльності використовуються показники:

- питома вага працівників управління (керівників, фахівців) у складі промислово-виробничого персоналу;

- питома вага заробітної плати працівників управління у загальному фонді заробітної плати і собівартості продукції.

При аналізі використовуються відомості про технічну озброєність керівників (відношення вартості технічних засобів управлінської праці до числа працівників управління); ступеня централізації функцій (за питомою вагою керівників серед фахівців-службовців); ступеня комп'ютеризації та ін.

Показниками ефективності управління є рівень витрат на управління, що припадає на гривню виробленої чи реалізованої продукції, обсяг виробленої чи реалізованої продукції чи прибутку, що приходиться на працівника управління; стан економічної діяльності (нормування, планування, обліку, ступеня комп'ютеризації цих робіт) і ін. Перераховані показники вивчаються у динаміці і у порівнянні з даними аналогічних підприємств.

Особливість аналізу організації управління – використання нормативних показників як еталонної бази для порівняння.

Контрольні питання

1. Визначіть основні напрямки аналізу організаційно-технічного рівня виробництва.

2. Які використовуються показники ефективності управління та яка методика їх аналізу.

3. Які показники визначають рівень технічного оснащення праці?

4. Визначити поняття “спеціалізація”, “кооперування”, “серійність”.

5. Як оцінюється ефективність управління виробництвом?

ЗАВДАННЯ 1. Необхідно:

Дати правильну відповідь на питання:

1. Які фактори впливають на відхилення фактичної середньої заробітної плати від планової?

а) зміна рівня кваліфікації;

б) рівень техніки, технології, організації виробництва;

в) умови праці;

г) стаж роботи, галузь народного господарства;

д) відпрацьований час;

е) продуктивність праці;

є) обсяг виробництва;

ж) діюча на підприємстві система матеріального заохочення;

Дата добавления: 2015-05-24