Вплив на зміну роздрібниого товарообороту стану та ефективності використання матеріально-технічної бази торгового підприємства. 3 страница

Прискорення оборотності товарів сприяє економії витрат на зберігання товарів, на природні втрати. Для визначення суми економії витрат за вказаними статтями слід розрахувати суму вивільнених коштів з обороту (S):

S=Δодн*РТО_одн.ф,

де ΔОдн – прискорення оборотності коштів, дн.; РТОодн.ф – одноденний товарооборот фактичний.

Сума вивільнених коштів – це сума скоріше реалізованих товарів, тому витрати на їх зберігання і природний убуток будуть меншими (економія витрат – Евитрат):

Евитрат=S*РВОпⁱ/100,

де РВОп¹ – рівень витрат обігу за i – статтями, плановий.

Підвищення продуктивності праці дозволяє скоротити чисельність працівників і відповідно скоротити витрати на їх оплату. Визначається відносне вивільнення числа працівників (ВВ_СОЧ):

ВВ_СОЧ=СОЧ₁–СОЧ₀*І_РТО,

де СОЧ0 та СОЧ₁–планова та фактична середньооблікова чисельність працівників, чол., І_РТО – індекс зміни роздрібного товарообороту.

Добуток відносного відхилення і середньорічної заробітної плати одного працюючого покаже суму економії витрат на оплату праці.

Зміна цін на товари поділяє статті витрат обігу на залежні від зміни ціни (ВО^р) та витрати не залежні від зміни ціни (ВО^нз). По першій групі витрат із зміною цін на товари відповідно змінюється їх сума. Методика розрахунку впливу зміни ціни на зміну суми витрат:

а) фактичний обсяг товарообороту звітного періоду у фактично діючих цінах (РТОф) перераховується у ціни базового періоду за допомогою індексу цін (Іцін):

РТО=РТОф/Іцін,

б) визначається скоригована (допустима) сума витрат, залежних від зміни цін (СК^зл):

СК^зл=РТО*РВО^зл₀/100,

де РВО^зл₀ – рівень залежних від зміни цін витрат у базовому періоді.

в) величини впливу зміни цін (Dр) на суму витрат залежних від зміни цін на товари (ВО^p) розраховується як різниця між фактичною і скоригованою сумами залежних витрат:

Dр ® DВО^p=ВО^p_ф–СК^зл.

За другою групою витрат, які не залежать від зміни цін на товари за своєю сумою, змінюється їх рівень. Методика розрахунку впливу зміни цін на зміну рівня незалежних витрат є наступною:

а) аналогічно попередній методиці визначається фактичний обсяг товарообороту за цінами базового періоду:

РТО=РТО_ф/Іцін,

б) розраховується скоригований рівень витрат обігу, не залежних від зміни ціни на товари (СКнз):

СКнз=ВО^нз_пл/РТО_ф,

де ВО^нз_пл – сума витрат обігу, не залежних від зміни цін, у базовому періоді,

в) вплив зміни цін (Dр) на зміну рівня другої групи витрат визначається як різниця між фактичним і скоригованим рівнями незалежних від зміни цін витрат:

Dр ® ΔРВО^нз=РВО^нз_ф–СК_нз,

де ΔРВОнз – зміна рівня витрат незалежних від зміни цін, %; РВО^нз_ф – фактичний рівень незалежних витрат у звітному періоді, %.

Зміна цін на товари залежить від умов договору між постачальником і торговельним підприємством. Ринкові умови дозволяють здійснювати пошук більш вигідних контрагентів.

Особливо значну часту серед витрат займають витрати на оплату праці і матеріальні витрати. Методику їх аналізу розглянуто у темах 6 та 7 відповідно.

Оскільки на зміну витрат впливає багато факторів одночасно, то доцільно провести кореляційно-регресійний аналіз витрат.

Контрольні питання

1. Які інформаційні джерела використовуються для аналізу витрат сфери обігу?

2. За якими ознаками здійснюється класифікація витрат обігу та з якою метою?

3. Охарактеризуйте основні показники, що використовуються при аналізі витрат обігу.

4. Обгрунтуйте послідовність проведення аналізу витрат обігу.

5. Поясніть методику факторного аналізу витрат.

ЗАВДАННЯ 1. Використовуючи дані табл. 1 визначити вплив зміни обсягу товарообороту (РТО) та інших факторів на зміну витрат обігу. Зробити відповідні висновки.

Таблиця 1

Аналіз факторного впливу на зміну витрат Львівського МСТ у звітному році^*

сума – тис.грн. рівень – %

Показники

Кошторис

Фактично

Відхилення

Скориговані

Вплив на зміну витрат товарообороту

Вплив на зміну витрат інших факторів

сума

рівень

сума

рівень

сума

рівень

сума

рівень

на суму

на рівень

на суму

на рівень

Змінні витрати

9,4

Постійні витрати

8,8

Разом витрат

Роздрібний товарооборот (РТО)

–

* Дані – умовні

Тема 8. ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ПРИБУТКУ І РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ТОРГІВЛІ

У цій темі ви дізнаєтесь про: - завдання аналізу прибутку і рентабельності підприємства; - основні джерела інформації для аналізу прибутку і рентабельності; - методику факторного аналізу прибутку в торгівлі; - те, як визначити критичний та оптимальний обсяг реалізації; - основні показники рентабельності торгового підприємства та способи їх аналітичної оцінки.

8.1. Значення, завдання аналізу прибутку і рентабельності та джерела інформації для його проведення

Прибуток – це частка додаткового продукту у грошовому виразі, що створюється у галузях матеріального виробництва. У торгівлі прибуток створюється частково – за рахунок додаткового прибутку, частково – за рахунок діяльності, яка є продовженням сфери виробництва у сфері обігу, що конкретно відшкодовується через валовий дохід (валовий прибуток).

Отримання прибутку обумовлене потребою підприємств у накопиченні коштів для:

- виробничого розвитку (розширення господарської діяльності, зміцнення фінансового стану тощо);

- задоволення економічних інтересів власників майна підприємства (акціонерів, пайовиків) і власників фінансових коштів – (банків, інвесторів, кредиторів);

- забезпечення соціальних потреб і соціального розвитку колективу підприємства:

- утримання дитячих садків, будинків відпочинку медичне обслуговування;

- податок з прибутку є джерелом поповнення державного бюджету.

Прибуток – це кінцевий фінансовий результат господарської діяльності, тому він аналізується після інших її показників: товарообороту, товарних запасів, витрат та ін.

Більш об’єктивним критерієм оцінки ефективності діяльності підприємства є рентабельність, яка виражається відношенням суми прибутку до певного економічного показника і характеризує його прибутковість. Як і інші відносні показники, рівень рентабельності широко використовується у порівняльному аналізі підприємств навіть різних галузей економіки і різних форм власності.

Завдання аналізу прибутку і рентабельності:

1) оцінка показників прибутку і рентабельності з позиції виконання планового рівня;

2) розрахунок і оцінка впливу факторів на зміну прибутку і рентабельності для виявлення резервів їх росту;

3) оцінка ефективності розподілу і використання прибутку;

4) розробка заходів та шляхів мобілізації виявлених резервів, щодо оптимізації прибутку, підвищення рентабельності і зміцнення фінансового стану підприємства.

Для проведення аналізу фінансових результатів (прибутку чи збитків) та рентабельності підприємства використовують наступні джерела інформації:

- показники бізнес-плану підприємства: товарооборот, прибуток або рентабельність торгівлі у відсотках до товарообороту;

- фактична інформація: – форма №2 “Звіт про фінансові результати”, форма №1 ФП “Звіт про фінансові результати” – на підприємстві споживчої кооперації, аналітичний облік фінансових результатів, додаткова інформація (за потребою).

8.2. Факторний аналіз прибутку

Формування прибутку підприємства відображене у ф.№2 “Звіт про фінансові результати”.

На підприємствах торгівлі найбільша і основна частка величини прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної (тобто основної господарської) діяльності. Саме йому при аналізі приділяється першочергова увага.

Модель формування прибутку від операційної діяльності (По) можна представити у вигляді наступної залежності:

По=РТО–ПДВ–А–ІВД–СВ+ІОД–АВ–ВЗзм–ВЗпост–Іов,

де РТО – дохід реалізації (виручка), тобто роздрібний товарооборот; ПДВ – податок на додану вартість; А – акцизний збір; ІВД– інші вирахування з доходу; СВ – собівартість товарів (для торгівлі це – купівельна вартість товарів); ІОД – інші операційні доходи; АВ – адміністративні витрати; ВЗзм – витрати на збут змінні; ВЗпост – витрати на збут умовно-постійні; ІОВ – інші операційні витрати.

Наведена модель формування прибутку від операційної діяльності показує залежність прибутку від таких суб’єктивних факторів, як:

- зміна обсягу товарообороту, фізична маса реалізованих товарів;

- зміна цін на товари;

- зміна середнього рівня валового прибутку;

- зміна рівня змінних витрат на збут (витрат обігу торгівлі);

- зміна суми постійних витрат – це витрати на збут умовно-постійні та адміністративні витрати;

- величина інших операційних доходів та витрат.

Методика розрахунку впливу зазначених факторів на зміну прибутку (По) можна провести способом різниць:

Виходячи з залежності По=РП*РТО; де РП – рівень прибутку (По/РТО), а РТО – роздрібний товарооборот, вплив зміни роздрібного товарообороту на зміну прибутку визначається залежністю:

DРТО ® DПо=DРТО*РП₀.

Вплив зміни валового прибутку (Пв) на зміну операційного прибутку визначається залежністю:

DПв ® DПо=DРПв*РТО₁,

де РПв – рівень валового прибутку (Пв/РТО).

Вплив зміни адміністративних витрат (АВ)назміну операційного прибутку визначається:

DАВ ® DПо=DАВ*РТО₁.

Вплив інших операційних доходів та інших операційних витрат – прямих, тобто визначається за відхиленням з врахуванням знака у формулі.

Приклад розрахунку наведено у табл. 8.1.

Таблиця 8.1.

Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності споживчого товариства за звітний рік (способом різниць)

сума – тис.грн., рівень – %

Показники	За планом	Фактично	Відхилення	Вплив факторів на прибуток, тис.грн.
сума	рівень	сума	рівень	сума	рівень
Роздрібний товарооборот		Х		Х	+78,0	+2,0	78*3,5/100=2,7
Валовий прибуток	916,5	23,5	1006,4	25,3	+89,9	+1,8	3978*1,8/100=71,6
Інші операційні доходи	–	–	9,0	0,23	+9,0	+0,23	+9,0
Адміністративні витрати	105,3	2,7	110,2	2,77	+4,9	+0,07	3978*0,07/100=-2,8
Витрати на збут	674,7	17,3	749,0	18,83	+74,3	+1,53	3978*1,53/100=-60,8
Інші операційні витрати	–	–	5,0	–	+5,0	+0,13	-5,0
Прибуток від операційної діяльності	136,5	3,5	151,2	3,8	+14,7	+0,3,	+14,7

Розрахунок впливу факторів на зміну прибутку від операційної діяльності свідчить про втрачені резерви прибутку за рахунок адміністративних витрат – на 2,8 тис.грн., за витратами на збут – на 60,8 тис.грн. Разом з іншими операційними витратами у розмірі 5 тис.грн. втрачені резерви прибутку складають 68,7 тис.грн. Отримані результати обгрунтовують необхідність поглибленого постатейного аналізу витрат за даними аналітичного бухгалтерського обліку для виявлення конкретних причин перевитрат.

Спосіб різниць, за яким проведений факторний аналіз прибутку (табл. 8.1) є простим і зручним для використання, але він не враховує відмінностей характеру різних статей витрат, тому сучасна світова практика економічних досліджень прибутку широко використовує маржинальний аналіз, який грунтується на розподілі витрат на змінні і постійні в залежності від зміни обсягу роздрібного товарообороту (табл. 8.2).

Таблиця 8.2

Розрахунок впливу факторів на зміну прибутку від операційної діяльності споживчого товариства за звітний рік (маржинальний аналіз)

сума – тис.грн. рівень – %

Показники	За планом	Фактично	Відхилення	Скоригована величина	Вплив на прибуток зміни
сума	рівень	сума	рівень	сума	рівень	товарообороту	інших факторів
Роздрібний товарооборот		Х		Х	+78	+2,0	–	–	–
Валовий прибуток	916,5	23,5	1006,4	25,3	+89,9	+1,8	934,8	+18,3	+71,6
Інші операційні доходи	–	–	9,0	0,23	+9,0	+0,23	–		+9,0
Адміністративні витрати	105,3	2,7	110,2	2,77	+4,9	+0,07	105,3	–	-4,9
Витрати на збут всього	674,7	17,3	749,0	18,83	+74,3	+1,53	685,9	-11,2	-63,1
в т.ч. – змінні	561,6	14,4	612,6	15,4	+51,0	+1,0	572,8	-11,2	-39,8
умовно-постійні	113,1	2,9	136,4	3,43	+23,3	+0,53	113,1	–	-23,3
Інші операційні витрати	–	–	5,0	0,13	+5,0	+0,13	–	–	–5,0
Прибуток від операційної діяльності	136,5	3,5	151,2	3,8	+14,7	+0,3,	143,6	+7,1	+7,6
Маржинальний дохід	354,9	9,1	393,8	9,9	+39,0	+0,8	–	–	–

За даними табл. 8.2 можна зробити висновки, що за рахунок збільшення товарообороту прибуток зріс на 7,1 тис.грн. Інші фактори, що є показниками формування прибутку від операційної діяльності, сприяли його збільшенню на 7,6 тис.грн., в тому числі за рахунок підвищення рівня валового прибутку на 71,6 тис.грн., за рахунок отримання інших операційних доходів – 9 тис.грн. Перевищення адміністративних витрат та витрат на збут у сумі 4,9 тис.грн. та 63,1 тис.грн. відповідно свідчить про втрачені можливості одержання прибутку. При цьому допустиме збільшення змінних витрат на збут внаслідок зростання обсягу товарообороту склало 11,2 тис.грн.

Таким чином, маржинальний аналіз дозволяє більш об’єктивно, обгрунтовано і реально оцінити досягнуті фінансові результати від реалізації товарів та визначити резерви збільшення прибутку.

В процесі маржинального аналізу визначається маржинальний дохід як різниця між валовим прибутком і змінними витратами:

МД=ВП–ВОзм,

де МД – величина маржинального доходу; ВП – валовий прибуток; ВОзм – витрати обігу (витрати на збут) змін.

Маржинальний дохід можна визначити також як суму постійних витрат та прибутку:

МД=По+АВ+ВЗпост.

За даними табл. 9.2. МДпл=916,5–561,6=354,9;

МДф=1006,4–612,6=393,8.

Методика розрахунку факторів на зміну прибутку від операційної діяльності має такий вигляд:

По=(Пв–ВОзм)–(А+ВЗпост)+(ІОД+ІОВ)=РТО*(РПв–РВЗзм)–

–(А+ВЗпост)+(ІОД–ІОВ)=РТО*Рмд–(А+Взпост)+(ІОД–ІОВ),

де По – прибуток від операційної діяльності; Пв – валовий прибуток; ВЗзм –змінні витрати на збут (витрати обігу); А – адміністративні витрати; ВЗпост – постійні витрати на збут (витрати обігу); ІОД – інші операційні доходи; ІОВ – інші операційні витрати; РПв – рівень валового прибутку; РВЗзм – рівень змінних витрат.

За наведеною залежністю визначається вплив факторів на зміну прибутку від операційної діяльності:

1) ∆РТО ® ∆По=∆РТО*РМДпл=78*9,1/100=+7,1 тис.грн.

2) ∆РПв ® ∆По=РТОф*∆РПв=3978*1,8/100=+71,6 тис.грн.

3) ∆РВЗзм ® ∆По=РТОф*∆РВЗзм=3978*1/100=-39,8 тис.грн.

Сума наступних факторів не залежить від зміни обсягу товарообороту, тому відхилення їх факторних розмірів від запланованих покаже безпосередньо вплив на прибуток:

4) ∆А ® ∆По=110,2–105,3=4,9 тис.грн.

5) ∆Взпост ® ∆По=136,4–113,1=23,3 тис.грн.

6) ∆ІОД ® ∆По=+9 тис.грн.

7) ∆ІІОВ ® ∆По=-5 тис.грн.

Взаємозв’язок факторів перевіряється розрахунком, за яким загальне відхилення величини прибутку має дорівнювати алгебраїчній сумі впливу усіх факторів:

14,7=7,1+71,6–39,8–4,9–23,3+9–5;

14,7=14,7. Розрахунки проведено правильно.

Факторний аналіз показує, що прибуток підприємств торгівлі у першу чергу залежить від зміни обсягу товарообороту. Величину цієї залежності можна визначити за допомогою ефекту операційного важіля (ЕОВ). Ефект операційного важіля показує, на скільки відсотків зміниться прибуток при зміні роздрібного товарообороту на 1% і розраховується за формулою:

ЕОВ=(∆П/Ппл)/(∆РТО/РТОпл),

де ∆П – величина зміни прибутку; ∆РТО – зміна обсягу роздрібного товарообороту; Ппл – плановий прибуток (за бізнес–планом); РТОпл – плановий обсяг товарообороту.

Для спрощення формули зроблені її математичні перетворення:

ЕОВ=(∆П*РТОпл)/(Ппл*∆РТО)

(1)

За маржинальним аналізом відомо, що П=РТО*Рмд, де Рмд – це рівень маржинального доходу. Тоді

∆П=∆РТО*Рмдпл.

Останнє перетворення підставляємо у формулу (1) і отримаємо:

ЕОВ=(∆РТО*Рмд_пл*РТОпл)/(Ппл*∆РТО)=(РТОпл*Рмд_пл)/Ппл=МДпл/Ппл,

де МДпл –маржинальний дохід за плановими розрахунками, тис.грн.

Таким чином, у скороченому вигляді розрахунок ЕОВ має вигляд:

ЕОВ=МДпл/Ппл.

За даними табл. 8.2 ефект операційного важіля становитиме:

ЕОВ=354,9/136,5=2,6.

Він показує, що при зміні роздрібного товарообороту на 1%, прибуток змінюється на 2,6 пунктів. На підприємстві, що аналізується, фактичний обсяг роздрібного товарообороту порівняно з планом зріс на 2%, що призвело до зростання прибутку на 2,6*2%=5,2% або у сумі – на 7,1 тис.грн. (136,5*5,2/100). Це дорівнює:

∆РТО ® ∆П=∆РТО*Рмд_пл=78*9,1/100=7,1 тис.грн.

Факторний розрахунок показує розмір і напрямок впливу кожного фактору на суму прибутку від операційної діяльності підприємства. Він дозволяє виявити резерви втраченого прибутку внаслідок негативної дії факторів і в подальшій господарській діяльності вжити заходів щодо їх усунення.

В нашому прикладі слід звернути увагу на перевитрати за усіма статтями витрат обігу – і за змінними, і за умовно-постійними. Доцільним є їх постатейний аналіз з метою визначення конкретних причин перевитрат, їх винуватців та прийняття відповідних заходів для їх усунення. Ретельно досліджують допущені інші операційні доходи і витрати.

Інші операційні доходи збільшують суму прибутку, проте не завжди їх ріст оцінюється позитивно. Так, наприклад, штрафи, отримані від постачальників за порушення ними умов договорів, – це втрати товарообороту, валового прибутку, авторитету перед своїми покупцями. Кредиторська заборгованість, списана внаслідок закінчення терміну позовної давності, є свідченням порушень у бухгалтерському обліку, негараздів у розрахунковій дисципліні, неплатоспроможності або непорядності підприємства як ділового партнера. Надлишки при інвентаризації товарно-матеріальних цінностей свідчать про порушення в обліку або в обслуговуванні покупців. Позитивним явищем у цьому випадку є лише реалізація основних засобів та доходи від операцій з тарою.

Інші операційні витрати – це штрафи, пені, неустойки, що сплачені внаслідок порушень умов договорів, та інші, – усі вони оцінюються як негативні явища у господарській діяльності підприємства.

На фінансові результати підприємства від звичайної діяльності впливають результати від господарської діяльності: доходи і втрати від участі в капіталі, фінансові доходи і фінансові витрати, інші доходи та інші витрати від фінансової діяльності. При внутрішньогосподарському аналізі з’ясовуються причини, що сприяли отриманню наддоходів або викликали надмірні витрати. При цьому використовуються дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Факторний аналіз можна провести за фінансовими витратами, зокрема, відсотків за банківський кредит.

Сума сплати відсотків за кредит може бути розрахована за формулою:

S=Тодн*Одн*d*k/(100*100),

де S – сума оплати відсотків за кредит тис.грн.; Тодн – одноденний товарооборот тис.грн.; Одн – оборотність товарних запасів в днях; d – ділова участь банківських кредитів в оплаті товарів, %; k – середня процентна ставка банку за кредит, %

Розрахунок впливу факторів на зміну суми сплати відсотків за кредит проводиться способом ланцюгових підстановок, за методикою наведеною у табл. 8.3.

Різниця між 1-им скоригованим показником і сумою відсотків за кредит базового періоду показує величину впливу зміни обсягу товарообороту на зміну суми виплат відсотків за кредит у звітному періоді і оцінюється як об’єктивно діючий фактор (за аналогією методики аналізу змінних витрат обігу торгівлі).

Прискорення або сповільнення оборотності товарів призведе до зменшення або збільшення суми сплати відсотків за кредит і характеризуватиме рівень ефективності використання товарних ресурсів. Вона визначається як різниця між другим і першим скоригованими показниками.

Таблиця 8.3

Методика розрахунку впливу факторів на суму відсотків за кредит (S)^*

Показники	Тодн, тис.грн.	Одн, дні	d, %	k, %	S, тис.грн.	Вплив фактора, тис.грн.
1 За базисний період	баз.	баз.	баз.	баз.	баз	—
2 Сума скоригована 1	звіт.	баз.	баз.	баз.	ск1	ск1– S баз
3 Сума скоригована 2	звіт.	звіт.	баз.	баз.	ск2	ск2–ск1
4 Сума скоригована 3	звіт.	звіт.	звіт.	баз.	ск3	ск3–ск2
5 За звітний період	звіт.	звіт.	звіт.	звіт.	звіт	Sзвіт–ск3

* При розрахунках скоригованих сум відсотків за кредит знаменник формули залишається незмінним.

Третій скоригований показник відрізняється від другого зміною дольової участі банківських кредитів в оплаті товарів. Зміцнення фінансового стану підприємства відповідно призводить до збільшення власних коштів в оплаті товарів, зменшення суми необхідного кредиту та зменшення суми відсотків за кредит і в цілому – зменшення фінансових витрат.

Останній, четвертий фактор – зміна середнього банківського відсотка за кредит – є фактором, не залежним від діяльності торговельного підприємства, але від підприємства залежить вибір банку.

Якщо підприємство використовує у своїй господарській діяльності різні види кредитів, то сума сплати відсотків за кредит буде виражатися наступною залежністю:

S=(∑S_і*Т_і*k_i)/(360*100),

де S_і – сума і-го кредиту; Т_і – термін і-го кредиту; k_і – процентна ставка і-го кредиту.

Розрахунок впливу факторів проводиться, як за попередньою формулою, способом ланцюгових підстановок.

Важливими факторами, які забезпечують отримання прибутку, є:

- впровадження нововведень (“ноу-хау”),

- вміння визначити допустимий (прийнятний) ризик і розглядати його як джерело прибутку;

- досягнення оптимального обсягу діяльності для досягнення оптимальної рентабельності.

8.3. Визначення оптимального обсягу товарообороту

Торговельне підприємство має прибуток від своєї діяльності, коли обсяг його товарообороту відшкодовує (покриває) витрати обігу, дозволяє вчасно розрахуватися з постачальниками, кредиторами, банками.

Саме тому необхідно систематично аналізувати усі складові схеми (рис. 8.1):

Рис. 8.1. Взаємозв’язок витрат, товарообороту і прибутку.

Такий аналіз знов повертає нас до методики маржинального аналізу, яка базується на розподілі витрат на змінні і постійні і дозволяє визначити оптимальний обсяг діяльності (обсяг роздрібного товарообороту), величина якого дозволяла би забезпечити прибутковість і конкурентоздатність.

У світовій практиці для визначення економічних меж діяльності підприємства використовують поняття: “точка беззбитковості”, “критична точка”, “мертва точка” і “точка мінімальної рентабельності”.

Товарооборот “точка беззбитковості” (Тб) – це такий обсяг роздрібного товарообороту, при якому сума валового прибутку (Пв) дорівнює сумі поточних витрат, тобто відшкодовуються усі витрати, але ні прибутку, ні збитку підприємство немає. У вигляді аналітичної моделі залежність основних показників можна представити так:

Тб=СВ+А+ВЗ=СВ+А+ВЗзм +ВЗпост,

де СВ – собівартість товарів (їх купівельна вартість); А – адміністративні витрати; ВЗ – витрати на збут (витрати обігу); ВЗзм – витрати на збут змінні; ВЗпост – витрати на збут постійні.

Обсяг товарообороту “точка беззбитковості” визначається за формулою:

Тб=((А+Взб)/(РПв–РВЗзм))*100,

де РПв – рівень валового прибутку, %; РВЗзм – рівень витрат на збут змінних, %.

Розмір податку на додану вартість не залежить від підприємства, тому у розрахунках обсягу товарообороту у “точці беззбитковості” він не введений, але загальний обсяг товарообороту, що включає податок на додану вартість (ПДВ), можна визначити діленням обсягу Тб на (100–ПДВ%)/100.

Інші операційні доходи і витрати займають незначну долю у фінансових результатах від операційної діяльності, крім того, вони не пов’язані з реалізацією товарів, тому у прогнозному розрахунку їх можна не брати до уваги.

З формули визначення “точки беззбитковості” випливає, що збільшення суми постійних і адміністративних витрат призводить до підвищення критичного обсягу товарообороту і навпаки. Економія змінних витрат та підвищення валового прибутку знижує критичний обсяг товарообороту.

Товарооборот “точка мінімальної рентабельності” (Тмр) – це такий обсяг товарообороту, при якому сума валового прибутку покриває поточні витрати і забезпечує отримання прибутку, розмір якого після сплати податків задовольняє власників підприємства. Його розрахункова формула наступна:

Дата добавления: 2015-05-24