Юнацький вік

Рання юність (період від 15 до 18 років) – вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як дорослої людини, вибору спеціальності, безпосереднього оволодіння нею, виконання соціальних функцій.

Особливості фізичного розвитку. Фізичний розвиток старшокласників характеризується дальшими анатомічними й фізіологічними змінами, які відбуваються в тісному взаємозв’язку. В цей період закінчується видозмінення організму, яке, у зв’язку із статевим дозріванням, розпочалося у підлітковому віці. Юність - завершальний етап у фізичному розвитку людського індивіда. У зовнішньому вигляді зникає властива підліткам диспропорція тіла й кінцівок, незграбність рухів, довгов’язість. Розвивається моторика, досконалішою стає координація рухів, їх спритність та вправність. Тілесна конституція, особливо обличчя, набуває специфічно індивідуального характеру.

Фізичний розвиток полягає насамперед у дальшому збільшенні зросту, ваги тіла й окружності грудної клітки. Акселерація фізичного розвитку помітна і в юності. Вона виявляється в скороченні строків статевого дозрівання і закінчення зростання. Статеве дозрівання юнаків і дівчат порівняно з попередніми їх поколіннями закінчується на 2-3 роки раніше, показники їх фізичного розвитку стали зараз вищими за ті, якими вони були 10-15 років тому.

У старшокласників в основному закінчується окостеніння скелета, удосконалюється м’язова система. Відбувається розвиток м’язової тканини, розширюються її функціональні можливості, збільшується м’язова сила. Підвищується фізична витривалість і працездатність організму, можливість виконувати тривалі інтенсивні навантаження. Відбувається подальше удосконалення координації рухів.

Протягом юнацького віку вдосконалюється функціонування серцево-судинної системи, нервова регуляція її діяльності. Стабілізується кров’яний тиск, серцево-судинна система стає витривалішою до навантажень. Збільшується життєва ємність легенів, особливо у хлопців, витриваліше функціонує дихальний апарат.

Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозку. Функціональне удосконалення нервової системи досягає високого ступеня, розвивається кора великих півкуль. Встановлюється стійка рівновага в функціонуванні ендокринної системи. Співвідношення активності залоз внутрішньої секреції стає таким, як у дорослого. Поступово зникає характерна для підлітків підвищена збудливість і неврівноваженість.

Отже, рання юність є періодом відносно спокійного біологічного розвитку організму, більш ритмічної його життєдіяльності, збільшення фізичної сили і витривалості.

Розвиток психіки і пізнавальної діяльності. В юнацькому віці закріплюються і вдосконалюються психічні властивості особистості. Водночас відбуваються якісні зміни всіх сторін психічної діяльності, які є основою становлення особистості, здатної для самостійного суспільно життя.

Одним з важливих аспектів психічного розвитку юнаків є інтенсивне інтелектуальне дозрівання, провідна роль в якому належить розвитку мислення.

Навчальна робота створює сприятливі умови для переходу учнів до вищих рівнів абстрагуючого й узагальнюючого мислення. Старшокласники більш усвідомлено і міцно оволодівають логічними операціями. Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, а й інструментом пізнання, аналізу й синтезу.

Дедалі відчутнішою стає потреба в науковому обґрунтуванні та доведенні положень, думок, висновків, критеріями істинності яких виступають не конкретні факти дійсності, а логічні докази. Характерними для них є пошуки теоретичних пояснень явищ, виведення часткових зв’язків з загального закону або підведення його під певну закономірність.

Істотну роль в мислительній діяльності починають відігравати наукові гіпотези, пошукові міркування. Розвивається здатність міркувати, обґрунтовувати судження, доводити істинність висновків, переходити від розгорнених до згорнених форм міркування. Завдяки цьому процес міркування стає економічнішим і продуктивнішим.

Здатність логічно мислити стає джерелом критичного ставлення до засвоюваних знань, до висловлень дорослих. Знання про навколишній природний і соціальний світ молодь аналізує, вишукуючи суперечності і непослідовності. Симптомом наростаючого критицизму в молоді є її схильність до постановки проблем, до диспутів, дискусій і так званого філософствування.

Розвиток мислення характеризується дальшим збагаченням фонду міцно закріплених умінь, навичок мислительної діяльності, способів і прийомів розумової роботи. Формування їх залежить від методів навчання.

Мовлення юнаків ускладнюється за змістом і структурою. Воно збагачується новими науковими і технічними термінами, які використовуються в пасивному і активному словнику. Удосконалюються мовні засоби усного і писемного вислову думок, формуються уміння точно висловлювати думки абстрактного змісту, здійснюється оволодіння формами, прийомами літературної мови. Виникає прагнення до самовдосконалення мовлення, намагання зробити його виразним, лаконічним, точним, краще висловлювати свої думки, ставлення до об’єктів думки, до співрозмовників.

Збагачення словника юнаків розширює внутрішнє мовлення, яке стає формою існування мислительних дій, відіграє важливу роль в оволодінні засобами внутрішньої роботи думки.

Вдосконалюється спостережливість, здатність помічати в об’єктах істотні зовнішні їх ознаки, точніше й об’єктивніше відображати їх.

Розвивається самоспостереження за своїми діями, актами поведінки, переживаннями, думками. Юнаки вдивляються в себе, у внутрішній світ, аналізують його, зіставляють дані своїх спостережень із спостереженнями за людьми, ровесниками, з описами внутрішнього світу героїв літературних творів, зображенням їх переживань у кінофільмах тощо. Самоспостереження виступає складовою самопізнання, прагнення до самовиховання.

Розвивається репродуктивна і творча уява, спостерігається більш критичне ставлення до витворів уяви, посилюється самоконтроль, співвідношення образів уяви, особливо мрій, з дійсністю, своїми можливостями.

Довільне запам’ятовування стає набагато ефективнішим від мимовільного, відбуваються зміни процесів логічного запам’ятовування, зростає продуктивність пам’яті на думки, на абстрактний матеріал. Основою запам’ятовування матеріалу служать виявлені логічні зв’язки. Намічається спеціалізація пам’яті, пов’язана з провідними інтересами старшокласників, їх намірами щодо вибору майбутньої професії. Удосконалюються способи заучування за допомогою застосування раціональних прийомів.

Логічне запам’ятовування успішно формується у процесі шкільного навчання, якщо має місце: вибіркове пояснення матеріалу (виділення найбільш важливого і суттєвого), усвідомлення мети запам’ятовування, розкриття логічного смислу і значення даного матеріалу, встановлення зв’язку змісту з іншими знаннями, поділ матеріалу на змістові частини і відшукування основних положень (змістових опорних пунктів), упорядкування вивченого у вигляді певних пунктів (змістове групування).

Вдосконалюється довільна увага, її стійкість, зосередженість, розподіл. Зростає роль післядовільної уваги, яка неначе набирає властивостей мимовільної, підтримка її відбувається без вольових зусиль. Виявляється за умови, що учіння спонукається спеціальними інтересами старшокласників.

Становлення особистості. Інтелектуальний розвиток тісно пов’язаний з прогресивними тенденціями особистісного зросту старшокласників.

Збагачується емоційна сфера. Нові емоції викликаються не тільки конкретними об’єктами, а й взаємовідносинами з іншими людьми, видами діяльності, їх змістом, перебігом і результатами. Нові життєві стосунки, нові обов’язки й успіхи в їх виконанні породжують і нові переживання.

Усвідомлення й додержання певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві, оцінка відповідності або суперечності своїх і чужих дій, намірів і вчинків цим нормам, вироблення свого ставлення до суспільного життя породжує глибокі, міцні й тривалі моральні емоції. Вони різноманітніші за своїм змістом і спрямованістю, ніж у підлітків. Розвиваються почуття гуманізму, колективізму, дружби і товаришування, почуття честі, обов’язку і відповідальності. У зв’язку з розвитком свідомості, оцінки власних вчинків, формується таке складне почуття, як совість.

Особливо загострюються почуття, пов’язані з усвідомленням свого “я”, власної гідності, потребою дружити, товаришувати. Пошук друзів, спілкування з ними – важливе джерело емоційних переживань старшокласників.

Рання юність – пора виникнення і переживання першого кохання, яке відіграє суттєву роль в емоційному житті старшокласника, становленні його особистості. Цей період називають періодом утворення “пар”, перших побачень, перших почуттєвих контактів і відповідного зближення. Настає певна стабілізація в стосунках молоді обох статей, які стають більш натуральними і врівноваженими. Інтимні переживання наближаються за своєю формою до почуттів дорослих людей. У групових стосунках зникає антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь і дружні відносини між хлопцями і дівчатами. Виникають і установлюються нові форми спілкування з прихованими чи явними еротичними елементами (симпатії, приязні, флірту, кокетування, залицяння, закоханості). Збільшується зацікавленість дискотеками, вечоринками, іграми з фліртом, побаченнями тощо. Дівчата і хлопці навчаються звертати на себе увагу осіб протилежної статі, розуміти смаки й уподобання іншої сторони, пристосуватися до них. Отже, у старшому шкільному віці створюється сприятливий грунт для формування міжстатевих стосунків молодих людей, які духовно збагачують їх.

З розвитком свідомості й самосвідомості, цілеспрямованості її діяльності формуються вольові якості. Зміцнюється здатність керувати у своїй поведінці й діяльності більш віддаленими цілями, усвідомлення своїх обов’язків. Зростають сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль. Збагачується мотиваційна сторона вольових дій, зростає усвідомленість мотивів вольової поведінки, здатність до критичного їх аналізу й оцінки, що виявляється в розсудливості, обдуманості, критичності й самовладанні. Зменшується навіюваність, імпульсивність.

Вибір професії стає психологічним центром розвитку юнаків, створює їх внутрішню позицію. У зв’язку з виникненням життєвих планів у старшокласників формується вміння підпорядковувати свою поведінку конкретним цілям майбутнього самостійного життя, перебудовувати мотиви діяльності. Вольова поведінка набуває внутрішньої єдності й цілеспрямованості. На перше місце виступає відповідальність перед самим собою, почуття суспільного обов’язку, ідейні переконання, моральні принципи, якими старшокласники починають керуватися в повсякденному житті. Відбувається формування самоконтролю, самозобов’язання, самонаказу.

Формуються основні риси характеру особистості. Дедалі більшу роль відіграє система переконань, нових потреб, інтересів та ідеалів, які визначають напрям життєвої активності, ставлення до оточуючого, людей, самого себе, суспільних обов’язків.

Спілкування з ровесниками та дорослими. Фактором формування особистості в даний період є спілкування з ровесниками, дорослими. Важливою є роль класного колективу, в якому проходить значна частина життя молоді, відбувається навчальна діяльність, виникають різноманітні форми суспільних контактів, що регулюються правилами, нормами колективного співжиття. Формуються різні види мікрогруп. Це групи найближчих приятелів, друзів, товариські групи, компанії. Порівняно з підлітками, юнаки приділяють увагу внутрішнім якостям друзів: інтелектуальним запитам, світоглядним настановам, моральним потребам тощо, ставлять високі вимоги до дружби.

Товариські групи утворюються на основі спільної діяльності, культурних запитів і уподобань. Вони постійно оновлюються завдяки входженню нових осіб. У них відсутня програма діяльності, немає розподілу обов’язків. Привабливість полягає в спільному виконанні різноманітних видів роботи, у задоволенні спільних інтересів, у розвагах.

Близько до товариських груп стоять компанії – невеличкі групи молоді, спаяні товариськими стосунками, основою яких є спільність поглядів, уподобань, інтересів, взаємна симпатія і приязнь. Компанії можуть бути змішані, складатися з одних хлопців чи дівчат. Тривалість їх існування різна, залежить від багатьох обставин. Юнаки й дівчата, що об’єднуються в компанії, намагаються більше часу проводити разом, планують спільні справи, підтримують один одного в поглядах, намагаються наслідувати один одного в одязі, зачісках, манерах, поведінці взагалі.

Об’єднання старших школярів у неформальні групи може впливати як позитивно так і негативно на формування якостей їх членів. Це залежить від змісту і характеру їх діяльності, стосунків, які складаються в них. Треба пам’ятати, що адміністративна заборона “негативних” груп, нетактовне втручання дорослих у їхні справи, навпаки, підсилює інтерес молоді до таких груп, зміцнює намагання всіляко уникати контролю дорослих.

Відбуваються зміни у ставленні старшокласників до дорослих людей, особливо до батьків і вчителів. На перше місце висувається принцип рівноправності. Їх ставлення до дорослих починає залежати від того, наскільки останні зважають на їх дорослість і самостійність, правильно оцінюють їх. Молодь краще розуміє мотиви піклувань дорослих, їх турботи. У них зростають спонукання, прагнення до доброзичливих взаємостосунків з дорослими. Вони іноді готові вибачити їм помилки і недоліки, виходячи з аналізу причин, що їх викликають.

Проте можливість конфліктів з дорослими не виключається. Важливо знати, у чому саме молодь вбачає причини своїх конфліктів з дорослими. Перш за все, це якості дорослих: консервативний спосіб мислення, прихильність до застарілих правил поведінки, суворе додержання давніх звичаїв, застарілість етичних переконань, естетичних уподобань, смаків тощо; надмірне обмеження свободи молодих людей, вимагання від них повної слухняності, невідповідні вікові методи виховного впливу на них. У свою чергу серед причин конфліктів, що залежать від них самих, старшокласники називають такі: низька навчальна успішність, порушення правил поведінки, ігнорування слушних розпоряджень батьків, зневажливе ставлення до їх рекомендацій, вказівок, доручень, наказів та заборон, деякі риси особистості (неслухняність, упертість, егоїзм, лінощі, самовпевненість тощо).

Серед названих причин конфліктів молоді з дорослими перше місце посідає невмілий підхід до них, який ігнорує зміни, що відбуваються в особистості, непереконлива й різка критика смаків юнаків і дівчат, їх прагнень бути “сучасними”, “модними”, неаргументована заборона сучасних видів розваги тощо. Авторитарний підхід до них подекуди викликає негативну їх реакцію, часом протест проти поведінки дорослих. Він може набирати гострого характеру – від проявів неввічливості, нестриманості у повсякденних контактах до грубих вчинків. У таких ситуаціях багато важить те, як дорослі поводять себе відносно дітей, згладжують гострі кути чи, навпаки, провокують і загострюють конфлікти.

Старшокласники помічають “двоплановість” поведінки деяких дорослих по відношенню до них. “Коли їм вигідно, - кажуть вони, - дорослі підкреслюють нашу змужалість, силу, а коли ні, - дають відчути, що ми ще не доросли до них і тому не можемо висловлювати свою думку”. За таких обставин ефективність виховного впливу помітно знижується. Взагалі ж молодь охоче вислуховує поради, аргументовані пояснення, наставляння батьків, вчителів, знайомих, які користуються в них авторитетом, довірою. Таке ставлення до дорослих пов’язане з пошуками молодих людей свого місця в суспільстві, своїх друзів як серед ровесників, так і серед дорослих.

Дата добавления: 2015-05-24