Піскова терапія

Піскова терапія (Запсі ріау — «Гра з піском») — повноцінна психоаналітична техніка, визнана у всьому світі. В Україні ця техніка з'явилася не так давно. Творець методу Запдріау — Дора Калфф, учениця К. Юнга.

Карл Густав Юнг відкрив пісок для наукового осмислення в контексті психотерапевтичної допомоги дорослим. Довго «заші ріау» існувала виключно в юнгіанській парадигмі. Ство­рені клієнтом пісочні композиції не інтерпретувалися. Про­цес створення картин із піску стимулював фантазію клієнта, що дозволяло виявляти приховані частини «Я», розуміти суть і особливості переживань.

Завдяки Кардові Густавові Юнгу й Дорі Калфф створення піскових картин і композицій перемістилося у психологічну, психотерапевтичну площину й успішно в ній існує й сьогодні. Причому, представники різних концепцій можуть використо­вувати цей метод, виходячи зі своєї парадигми.

Основна ідея піскової терапії сформульована таю «Гра з піском дає дитині можливість позбутися психологічних травм, перено­сячи свої фантазії назовні, на площину пісочниці, і сформувати відчуття зв'язку й контролю над своїми внутрішніми спонукан­нями. Установлення зв'язку з неусвідомлюваними спонуканнями, особливо з архетипом самотності, та їхнє вираження у символіч­ній формі сприяють здоровому функціонуванню психіки».

Відомий американський педагог С. Куломзіна відзначає, що пісочниця не тільки розвиває творчий потенціал дитини, активізує просторову уяву, образно-логічне мислення, тренує дрібну моторику руки, але й ненав'язливо, поволі налаштовує дітей на осягнення моральних істин добра і зла, будує гармоній­ний образ світу.

Цією грою бавилися у всі віки, адже немає на світі нічого простішого й доступнішого, зручнішого й різноманітнішого, живішого й об'ємнішого, ніж гра з піском. Ідея пісочниці чу­дова, оскільки пісок — дивний природний матеріал, здатний передати одночасно багато чого: відчуття розмаїтості природи, відчуття можливостей свого тіла і сутності життя взагалі з його плинністю, непередбачуваністю, безліччю форм.

Піскова терапія — це практичний метод, за допомогою якого можна відігравати те, що не усвідомлюється дитиною. У лотку з піском (вологим або сухим) дитина, під чуйним керівництвом психолога, розташовує мініатюрні фігурки і створює різні кар­тини. Піскова терапія для дітей — це ігровий спосіб розповісти про свої проблеми, показати свої почуття, фантазії, страхи й позбутися їх, перебороти емоційне напруження. Адже гра для дитини — необхідна, природна й улюблена діяльність.

Для піскової терапії не потрібно якихось особливих присто­сувань. У кабінеті необхідно визначити місце для гри з піском, придбати невеликий лоток (70/60/15), наполовину заповнений чистим піском. Поруч у коробку необхідно покласти різні ка­мінчики, черепашки, шишки, гілочки, квіти, пластмасові фі­гурки людей, птахів, риб, тварин, казкових персонажів, кубики, містки, будиночки, машинки — це основні складові картини світу. Підготувати ємність із водою для змочування піску, щоб можна було його формувати.

Пісок діє на дітей, як магніт. Перш ніж вони встигають усві­домити, що роблять, їхні руки самі починають просіювати пісок, будувати тунелі, гори і т. д. А якщо до цього додати мініатюрні фігурки, іграшки, тоді з'являється цілий світ, і дитина повністю поринає у гру.

Кожна обрана фігурка втілює якийсь персонаж, котрий може взаємодіяти з іншими героями. Дитина сама придумує, про що вони говорять, що роблять; іноді малюк може запросити психолога приєднатися до гри й виступати від імені якого-небудь персонажа. У всіх цих випадках дитина почуває себе хазяїном свого маленького світу і є режисером драми, яка розігрується на пісковому аркуші.

Те, що колись таїлося у глибині дитячої душі, виходить на світло; персонажі гри починають рухатися, виражаючи най­більш актуальні для дитини почуття й думки.

Мета піскової терапії — не змінювати й не переробляти дитину, не вчити її якихось спеціальних поведінкових навичок, а дати можливість бути собою. Процес «гри в пісок» вивільняє заблоковану енергію й «активізує можливості самозцілення, закладені в людській психіці».

Завдання піскової терапії узгоджуються із внутрішнім праг­ненням дитини до самоактуалізації.Піскова терапія допомагає дитині:

· розвивати позитивну Я-концепцію;

· стати відповідальнішою у своїх діях і вчинках;

· формувати більшу здатність до самоприйняття;

· вчитися більше покладатися на себе;

· опановувати почуття контролю;

· розвивати сенситивність у подоланні труднощів;

· розвивати самооцінку;

· знаходити віру в себе.

Форми й варіанти піскової терапії визначаються особли­востями конкретної дитини, її витривалістю, специфічними завданнями роботи. Ігрові методи можуть застосовуватися:

· з метою діагностики;

· з метою надання первинної психологічної допомоги;

· у процесі короткострокової психокорекції;

· у процесі довгострокового психокорекційного впливу.

У багатьох випадках гра з піском виступає як провідний ме­тод корекційного впливу (як, наприклад, при наявності в дитини емоційних і поведінкових порушень невротичного характеру). В інших випадках — як допоміжний засіб, що дозволяє стиму­лювати дитину, розвивати сенсомоторні навички, знижувати емоційне напруження тощо. Пісочницю можна використовувати і як психопрофілактичний, розвиваючий засіб.

Гра на піску з фігурками особливо плідна в роботі з тими дітьми, яким важко виражати свої переживання.

Діти із заниженою самооцінкою, підвищеною тривожністю й сором'язливістю охоче вибирають фігурки й зосереджуються на них. Дітям із нестійкою увагою, досить експресивним, гра дає багаті кінестетичні відчуття. Агресивні діти легко вибирають персонажів, що символізують «агресора» і його «жертву». Дітям, які пережили психічну травму, така гра допомагає пережити травматичну подію і, можливо, позбутися пов'язаних із нею пе­реживань. Успішно можна застосовувати цю техніку з дітьми, які переживають стрес у результаті втрати близьких або розлуки.

У процесі проведення піскової психотерапії виділяють три стадії гри з піском: хаос, боротьба й вирішення конфлікту.

На стадії «хаосу» дитина бере багато іграшок, безладно роз­ставляє їх на полі, часто перемішує з піском. Подібні дії свідчать про наявність тривоги, страху, сум'яття, недостатньо позитив­ну внутрішню динаміку. Через «хаос» відбувається поступове «проживання» психоемоційного стану та звільнення від нього. Багаторазове повторення психотравмуючої ситуації дозволяє змінювати емоційне ставлення до неї,

Стадія «хаосу» може тривати від одного до кількох занять. Помітно, як поступово зменшується кількість використовуваних фігурок і з'являється сюжет.

Стадію «боротьби» можна спостерігати у складних дітей, підлітків і дорослих. На пісок несвідомо переносяться внутрішні конфлікти: агресія, образи, тривога, недуги, реальні конфліктні взаємини та ін. Істоти в пісочниці вбивають одна одну, йде сутичка, війна, важке протиборство. Через якийсь час може з'явитися герой або якісь сили, що наводять порядок і віднов­люють справедливість.

На стадії «вирішення конфлікту» спостерігаються більш бла­гополучні картини: мир, спокій, повернення до природних занять.

К. Юнг стверджував, що процес «гри в пісок» вивільняє заблоковану енергію й «активізує можливості самозцілення, закладені в людській психіці».

Гру з піском не потрібно інтерпретувати. Психолог вико­нує роль уважного глядача, його позиція — «активна при­сутність», а не керівництво процесом. Звільнення подавленої енергії призводить до її трансформації, що дозволяє спрямувати трансформовану енергію на розвиток особистості й подальше навчання.

Піскову терапію багато фахівців психологічної, психоко-рекційної і педагогічної роботи використовують у роботі з об­дарованими дітьми, з дітьми-інвалідами, у рамках сімейної консультації, з девіантнимй підлітками тощо.

Окрім піскової терапії в роботі психологічного кабінету можна застосовувати інші види психокорекції, а саме: «казко-терапію», «аромотерапію» тощо.

Дата добавления: 2015-05-24