Музичні засоби в кабінеті психолога

Одним із психологічних засобів впливу під час індивідуальних і групових занять у кабінеті застосовуються спеціально підібрані музичні програми, вплив яких характеризується багатоплано­вими змінами функціонального стану організму. Музика або музикотерапія своєрідно впливає на людину: варіюючи музичне тло, можна керувати працездатністю людини або підсилювати релаксацію..

Музикотерапія — це використання музики як засобу корек­ції. Численні методики музикотерапії передбачають цілісне й ізольоване використання музики як основного та провідного фактору вплившу (прослуховування музичних творів, індивіду­альне та групове музикування), а також доповнення музичним супроводом інших корекційних прийомів посилення їхнього впливу й підвищення ефективності.

У 80-ті роки вийшло кілька монографій, присвячених му­зикотерапії, у кожній є розділи, присвячені застосуванню му­зики в лікуванні дітей із неврозами (К. Швабі, 1974), раннім дитячим аутизмом (Р. Бенензон, 1973), а також дослідження з об'єктивізації впливу музики на дітей (У. Грюс, Г. Грюс, 3. Мюллер, 1971). У 1982 р. у Берліні вийшла книга Ю. Брюк-нер, І. Медераке й К. Ульбрих «Музикотерапія для дітей», де досить детально розглянуті всі можливі види дитячої музи­котерапії, включаючи пантоміму й різні способи малювання під музику.

Музикотерапія активно використовується в корекції емоцій­них відхилень, страхів, рухових і мовних розладів, психосома­тичних захворювань, відхилень у поведінці, при комунікативних утрудненнях тощо.

Після другої світової війни за рубежем набуло досить широ­кої популярності лікування різних психічних розладів музикою. Визначилися два незалежних один від одного напрямки: амери­канська та шведська школи. Американська музикотерапія емпі­рично клінічно орієнтована. Це в основному описи клінічного ефекту впливу різної за формою та змістом музики, на підставі чого складаються «лікувальні» музичні каталоги. Це своєрідна музична фармакологія, в якій виділяють дві сторони лікувально­го впливу: стимулюючу й седативну. Прихильники психоаналізу вважають, що музика впливає на сферу потягів. Використову­ючи для пояснення ефекту музики поняття «катарсису», вони вкладають у цей термін таке значення: музика — не тільки засіб, що знижує й усуває емоційне напруження, але й канал для виходу сексуальної енергії.

Шведська школа, орієнтована на глибинну психологію, вва­жає, що в корекційній роботі музикотерапії має надаватися центральна роль, тому що музика завдяки своїм специфічним особливостям може проникати у глибинні шари особистості. Альтшулер виявила фізіологічні зміни в пацієнтів під впливом певних типів музики й обґрунтувала терапевтичний підхід, на­званий нею «ізо-принципом музикотерапії». Відповідно до цього положення музика сприяє встановленню вербального контакту, якщо вона відповідає емоційному тонусу клієнта. Наприклад, при депресії рекомендована музика тиха, спокійна, при інших порушеннях — голосна, швидкого темпу.

Правильний вибір музичної програми — ключовий фактор музикотерапії. Ще в 1916 р. Бєхтерєв писав: «Музичний твір справляє сильне враження, якщо за своїм станом співпадає з настроєм слухача. Музика, що дисгармоніює з настроєм, може не тільки не подобатися, але навіть дратувати».

Спеціальні фізіологічні дослідження виявили вплив музики на різні системи людини. Дослідники довели, що сприйняття музики прискорює серцеві скорочення, підвищує темп реапі-рації. Була виявлена посилююча дія музичних подразників на пульс, подих залежно від висоти і сили звуку й тембру. Частота дихальних рухів і серцебиття змінювалася залежно від темпу, тональності музичного твору.

Фізіологічний вплив музики на людину заснований на то­му, що нервова система, а з нею й мускулатура здатні засвою­вати ритм. Музика є ритмічним подразником, з її допомогою можна досягти підвищення ритмічних процесів організму в більш строгій компактності й економності енергетичних затрат.

Відомо, що ритм маршу, розрахований на супровід загонів війська у тривалих походах, трохи повільніший, ніж ритм спокійної роботи людського серця. При такому ритмі музики можна йти дуже довго, не відчуваючи сильної втоми. Марші, що звучать під час парадних ходів, більш енергійні, трохи підви­щують нормальний ритм людського серця у спокійному стані, справляють підбадьорливий, мобілізуючий вплив. Доведено, що ритм маршу у три чверті заспокоює. Не менше, ніж ритм, впливає музична інтонація. В основі музики первинні голосові реа ції (плач, сміх, лемент), механізмом яких є як безумовний рефлекс, так і розвинені пізніше на їхній основі умовні інто­нації, в яких більше соціально узагальненбго значення. Таке поєднання різних інтонаційних основ забезпечує найбільшу виразність.

Серед музичних інструментів можна виділити лідера за впли­вом на стан людини — це орган. Відбираючи музичні твори, необхідно враховувати, що мелодійна музика, із чітким, строго вираженим ритмом викликає негайну відповідну реакцію прак­тично у всіх слухачів. Якщо ж у музичному творі немає єдиного чітко витриманого ритму, складна тематична архітектоніка, то сприймати твір можуть лише люди, які одержали певну му­зичну підготовку. У зв'язку з цим і реакція на прослуховуван-ня такої музики при відсутності належної музичної культури виникає трохи уповільнено, приблизно через 1—4 хвилини після початку прослуховування. Загалом найсильншга емоцій­на реакція на музичний твір у людей із середньою музичною культурою. Ці люди досить підготовлені, щоб сприйняти навіть складний музичний твір у всій його повноті, і в той же час час­тина нюансів звучання, окремі технічні моменти — виконання, сховані від них, не відволікають їхню увагу від головного змісту музики й не додають до, сприйняття безстрасність, характерну для реакції на музику знавців і фахівців.

Серцево-судинна система помітно реагує на музику, яка приносить задоволення і створює приємний настрій. У цьому випадку вповільнюється пульс, посилюються скорочення сер­ця, знижується артеріальний тиск, розширюються кровоносні судини. При дражливому характері музики серцебиття частішає та слабшає. Під дією музики змінюється тонус м'язів, моторна активність. Той, хто слухає музику, не тільки сприймає музич­ний ритм своїм руховим апаратом, але й беззвучно проспівує музику (перцептивна вокалізація). Причому у беззвучних скоро­ченнях зв'язок точно відбивається частота, гучність і тривалість звуків, що сприймаються. Музична стимуляція зменшує час рухової реакції, підвищує лабільність зорового аналізатора, поліпшує пам'ять і почуття часу, пожвавлює умовні рефлекси. Музика впливає на холестериновий обмін: спокійна музика сприяє перемиканню вегетативної нервової системи у тро-фотропному напрямку, збудлива музика викликає ерготропну реакцію.

Музика здатна впливати на загальний настрій, причому емоційне зафарбування образів, що виникають при її сприй­нятті, різне залежно від індивідуальних особливостей музично­го сприйняття, ступеня музичної підготовки, інтелектуальних особливостей слухача. Вивчення емоційної значимості окремих елементів музики — ритму, тональності — довело їхню здатність викликати стан, адекватний характеру подразника: мінорні ритми діють збуджуюче й викликають негативні емоції, м'які ритми заспокоюють, дисонанси — збуджують, консонанси — за­спокоюють. Позитивні емоції при музичному прослуховуванні, «художня насолода», на думку Л. Виготського, не чиста реакція, це вимагає найвищої діяльності психіки. Болісні й неприємні афекти при цьому піддаються деякій розрядці, знищенню, пе­ретворенню у протилежні.

Таким чином, у тихої мелодійної музики — седативна дія, такі твори нормалізують функції серцево-судинної системи, і навпаки, музичні уривки з більш різкими звуковими перехо­дами підвищують її функцію.

Ритмічна музика викликає підвищення тонусу мускулатури, підсилює потік імпульсів, що ніби моторно-вісцеральні рефлек­си впливають на діяльність внутрішніх органів і систем.

Музика у психологічному кабінеті має бути субдомінант-ним подразником, який можна регулювати за силою та часом звучання. Максимальна гучність звучання не повинна переви­щувати рівня ЗО дбі а загальна тривалість звучання — від 15 до ЗО хвилин.

Музичні програми мають чітко співвідноситися з віковими, психологічними особливостями клієнтів, супроводжувати кож­ний етап оптимізації стану людини, сприяючи зняттю ефектів утоми та психоемоційного напруження.

При складанні музичних програм, котрі супроводжують аутотренінг або соціально-психологічний тренінг, необхідно пам'ятати про те, що підбір музичних творів керівник має здійснювати індивідуально відповідно до завдань роботи, влас­ного стилю і методики проведення занять. Особливо важливо враховувати й дотримуватися правил співвіднесення ритму формул самонавіювання з ритмом музики. Обов'язково мають співпадати початок і закінчення кожної мовної формули з по­чатком і закінченням музичної фрази. Важливо також, щоб формули для виконання певної вправи завершувалися разом із завершенням музичного уривку. Музика служить тлом заняття, тому вона завжди має звучати тихіше, ніж голос ведучого. Для психотерапевтичних цілей необхідно підбирати музику з віднос­но низьким емоційним насиченням.

У музичному супроводі тренінгових занять не рекомендується використовувати модні шлягери, широко відомі й популярні класичні твори, тому що в цьому випадку музика може асоцію­ватися з якимось особисто значимими подіями й відволікати від виконання вправ.

Докладний огляд літератури, присвячений різним аспектам музикотерапії, представлений у роботах Л. Брусиловського (1971), В. Зав'ялова (1995), К. Швабі (1974) тощо. Музикотера­пія може бути допоміжним засобом для встановлення контакту між психологом і дитиною та засобом, що полегшує емоційне відреагування у процесі корекційної роботи.

Дата добавления: 2015-05-24